23 травня 2024 року справа №200/7048/23
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Гаврищук Т.Г., суддів: Блохіна А.А., Гайдара А.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2024 р. у справі № 200/7048/23 (головуючий І інстанції Голуб В.А.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач), в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо здійснення призначення та нарахування позивачу пенсії по інвалідності;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 02.11.2023 № 204750018051 про відмову у призначенні пенсії;
- зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.10.2023 про призначення пенсії по інвалідності.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 02.11.2023 № 204750018051, яке винесено відносно ОСОБА_1 . Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.10.2023 про призначення пенсії по інвалідності та зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період служби в органах внутрішніх справ з 01.01.2004 по 06.11.2015 та період отримання допомоги по безробіттю з 11.05.2016 по 04.12.2016. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року заяву позивача про відшкодування судових витрат по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення від 02.11.2023 № 204750018051, зобов'язання вчинити певні дії - залишено без розгляду.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити заяву про ухвалення додаткового рішення.
В обґрунтування доводів зазначає, що в позовній заяві апелянтом було заявлено «Цією позовною заявою повідомляю суд, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які Позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи складає: витрати на правничу допомогу 6000.0 грн».
Після розгляду справи по суті 12.02.2024 року апелянт звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення у справі №200/7048/23, яким просив стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів судові витрати професійну правничу допомогу адвоката, з урахуванням поданих позивачем документів, що підтверджують розмір цих витрат, а саме 6000 грн. До позовної заяви та заяви про ухвалення додаткового рішення апелянтом додано: копію договору про надання професійної правничої допомоги від 10.11.2023 року, копію ордеру від 10.11.2023 року, копію рахунку від 11.02.2024 року та копію детального опису робіт від 11.02.2024 року та копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.
У пункті 5.2 договору про надання професійної правничої допомоги від 10.11.2023 року передбачено, що складання актів прийому-передачі правової допомоги (виконаних робіт) сторонами не здійснюється, а оплата правової допомоги здійснюється на підставі виставлених адвокатом рахунків у визначені в таких рахунках строки. За умовами пункту 5.1 вказаного договору позивач сплачує адвокату гонорар у фіксованому розмірі, що становить 6000 (шість тисяч) грн., що підлягатиме стягненню за рішенням суду на користь Клієнта з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.
Справа розглянута у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
12 лютого 2024 року ОСОБА_1 на адресу суду першої інстанції була надіслана заява, відповідно до якої останній просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на його користь витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6 000, 00 грн.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем до ухвалення судового рішення не було подано заяви про відшкодування витрат на правову допомогу, не подано доказів про понесенні або можливі витрати, які вона сплатила чи має сплатити, у зв'язку з розглядом справи, отже наявні підстави для залишення цієї заяви без розгляду на підставі ч. 7 ст. 139 КАС України.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з положенням ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до частини 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Частиною 3 ст. 143 КАС України передбачено, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Згідно з ч. 5 ст. 143 КАС України у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Як передбачено п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
В силу вимог ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Отже, нормами процесуального закону визначено чіткий строк, протягом якого учасник справи може звернутися до суду з заявою щодо відшкодування за рахунок іншої сторони витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи, в тому числі витрат на професійну правничу допомогу, а саме до закінчення судових дебатів або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Однак, умовою для реалізації процесуального права на компенсацію витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення рішення (у спосіб ухвалення додаткового рішення) є зроблена про це заява до закінчення судових дебатів (тобто до закінчення розгляду справи по суті).
У такому випадку учасник справи протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду зобов'язаний надати суду докази (договори, рахунки, детальний опис виконаних робіт тощо) на підтвердження розміру таких витрат. Правовим наслідком невиконання цього обов'язку є залишення без розгляду заяви про вирішення питання про розподіл судових витрат.
Вимоги ч. 7 статті 139 КАС України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, підлягають застосуванню і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати не проводяться. Така правова позиція підтримується Верховним Судом, про що свідчить, постанова від 16.04.2019 у справі № 817/1889/17.
Судом встановлено, що заяви про понесення витрат та про намір подати докази з метою відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, до закінчення розгляду цієї справи позивачем не подано.
Як зазначено вище, 12.02.2024, тобто після ухвалення рішення, на адресу суду від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення.
Проте, суд зазначає, що в позовній заяві яка надійшла до суду 06.12.2023 зазначалось лише про те, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи складає: витрати на правничу допомогу 6000.0 грн.
Разом з тим суду при розгляді справи та її вирішені не було відомо про намір позивача в подальшому подати докази з метою відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Підсумовуючи суд зазначає, що заява позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу могла б бути предметом розгляду під час ухвалення основного рішення в цій справі, за умови якщо б така заява разом із відповідними доказами понесення витрат була подана до його ухвалення.
В іншому випадку, у разі якщо б в одній із заяв по суті або в окремій заяві (клопотанні) до ухвалення рішення позивач зазначив про понесення ним витрат, питання про їх розподіл підлягало б вирішенню у спосіб ухвалення додаткового рішення після подання у встановлений Кодексом строк відповідних доказів. У такому випадку в основному рішенні суду було б призначено до розгляду відповідне процесуальне питання.
Суд також звертає увагу, що у відповідності до ч. 1 ст. 252 КАС, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення.
Доводи апелянта, що в позовній заяві було заявлено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи складає: витрати на правничу допомогу 6000.0 грн. (за умовами п.5.1 договору позивач сплачує адвокату гонорар у фіксованому розмірі), колегія суддів оцінює критично, оскільки позивачем не було подано до суду протягом встановленого законом строку доказів понесених витрат на правничу допомогу та не надавалося пояснень щодо неможливості вчасно подати документи на підтвердження понесених судових витрат.
А тому, враховуючи те, що позивачем до ухвалення судового рішення не було подано заяви про відшкодування витрат на правову допомогу, не подано доказів про понесенні або можливі витрати, які вона сплатила чи має сплатити, у зв'язку з розглядом справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо наявності підстав для залишення цієї заяви без розгляду на підставі ч. 7 ст. 139 КАС України.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Згідно ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2024 р. у справі № 200/7048/23 - залишити без задоволення.
Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2024р. у справі №200/7048/23 - залишити без змін.
Повне судове рішення - 23 травня 2024 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Т.Г. Гаврищук
Судді: А.А. Блохін
А.В. Гайдар