23 травня 2024 року справа №360/27/24
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Гаврищук Т.Г., суддів Блохіна А.А., Геращенка І.В., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 08 березня 2024 р. у справі №360/27/24 (головуючий І інстанції С.В. Кисіль) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просив:
- визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Луганській області щодо незарахування до пільгового стажу на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, період проходження позивачем військової служби з 15 квітня 1981 року по 10 травня 1988 року;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Луганській області зарахувати до пільгового стажу на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, період проходження позивачем військової служби з 15 квітня 1981 року по 10 травня 1988 року, здійснивши у зв'язку з цим перерахунок пенсії з 05 липня 2023 року з виплатою заборгованості за вказаний період з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 08 березня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, які полягають у неправильному обчисленні страхового стажу при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області провести ОСОБА_1 перерахунок страхового стажу на підземних роботах за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зарахувавши до страхового стажу на підземних роботах період проходження військової служби з 15 квітня 1981 року по 10 травня 1988 року, та здійснити з 05 липня 2023 року перерахунок і виплату пенсії за віком з урахуванням фактично сплачених сум. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області та з 26.08.2015 отримує пенсію за віком на пільгових умовах по списку 1 призначену за нормами ст. 14 Закону №1788, а не за нормами ст. 100 Закону №1788.
Оскільки позивачу з 26.08.2015 призначено пенсію за віком на пільгових умовах по списку 1 за нормами ст. 14 Закону №1788, Головне управління при зарахуванні військової служби до пільгового стажу позивачу керувалось нормами Закону №2011. При призначенні позивачу згідно записів трудової книжки встановлено, що на момент призову на строкову військову службу він працював у радгоспі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в якості тракториста. Зазначена професія не дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1, тому підстав для зарахування військової служби до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії по сп.1 не має.
Твердження суду про застосування до спірних правовідносин пункту 109 Положення № 590 і як наслідок - наявність правових підстав для зарахування до пільгового стажу позивача за Списком № 1 періоду служби в складі Збройних сил Радянської Армії з 15 квітня 1981 року по 10 травня 1988 року є помилковим, оскільки пенсія позивачу призначена за нормами ст. 14 Закону №1788, а не за нормами ст. 100 Закону №1788.
Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Луганській області та з 26 серпня 2015 року отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1, що підтверджується протоколами перерахунку пенсії з 01 квітня 2018 року і від 15 грудня 2023 року.
Відповідно до розрахунку стажу Форма РС-право, стаж ОСОБА_1 для розрахунку права на пенсію за віком складає 48 років 10 місяців 07 днів, з урахуванням пільгового стажу за Списком № 1 - 09 років 00 місяців 13 днів. У межах спірних правовідносин до пільгового стажу позивача не зараховано період військової служби з 15 квітня 1981 року по 10 травня 1988 року. Спірний період зараховано до страхового стажу.
Із записів у трудовій книжці від 25 серпня 1980 року (у межах спірних правовідносин) вбачається, що позивач з 15 квітня 1981 року по 10 травня 1988 року - служба в радянській армії ( НОМЕР_1 ); з 18 липня 1988 року працював підземним учнем гірника очисного забою І розряду з повним робочим днем під землею на «Ордена Леніна шахта Гірська» Виробничого об'єднання «Первомайськвугілля».
Згідно із записами у військовому квитку від 15 квітня 1981 року серії НОМЕР_1 позивач у період з 15 квітня 1981 року по 10 травня 1988 року проходив військову службу в радянській армії, що складає 07 років 00 місяців 26 днів.
14 грудня 2023 року представник позивача звернувся до відповідача з адвокатськими запитами № 750 та № 751, в яких просив надати витяг з системи РС-право про врахований стаж позивача та інформацію чи враховано до пільгового підземного стажу ОСОБА_1 період проходження військової служби з 15 квітня 1981 року по 10 травня 1988 року, якщо ні або врахований частково - надати відповідні пояснення таких дій.
У листі від 15 грудня 2023 року ГУ ПФУ в Луганській області зазначило, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у відповідача та з 26 серпня 2015 року отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 за положеннями пункту 1 частини другої статті 114 Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». До підземного пільгового стажу не враховано період проходження військової служби з 15 квітня 1981 року по 10 травня 1988 року у зв'язку з тим, що не підтверджений факт пільгової роботи на момент призову на військову службу.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Частина 3 статті 4 Закону № 1058-IV визначає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Положенням ч.1 ст. 9 Закону № 1058-IV (в редакції на час звернення з заявою про переведення на пенсію по інвалідності) передбачено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 114 Закону №1058 врегульовано питання пенсій за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.
Згідно з частиною 1 статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини 1 статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи; жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.
Відповідно до п.2 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказ Міністерства праці та соціальної політики України 18.11.2005 № 383 (далі - Порядок № 383), під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов'язаних з виконанням своїх трудових обов'язків
Пунктом 3 Порядку № 383 передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Відповідно до ст. 62 Закону № 1788-XII, ч. 1 ст. 48 Кодексу Законів про працю України та п.1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Пунктом 10 Порядку № 383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 №637 (далі - Порядок № 637).
Згідно Порядку № 637, за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами (п.1 Порядку).
Відповідно до п.3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 6 Порядку № 637 визначено, що для підтвердження військової служби, служби цивільного захисту, служби в органах державної безпеки, розвідувальних органах, Держспецзв'язку приймаються: військові квитки; довідки військових комісаріатів, військових частин і установ системи Міноборони, МВС, МНС, Мінінфраструктури, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, ДПС, Управління державної охорони, Держспецзв'язку, Держприкордонслужби, Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС; довідки архівних і військово-лікувальних установ.
Час перебування в партизанських загонах і з'єднаннях у період Другої світової війни встановлюється за довідками штабів партизанського руху або архівів (за місцем діяльності партизанських загонів і з'єднань).
Військова служба у складі діючої армії в період бойових дій, в тому числі під час виконання інтернаціонального обов'язку, зараховується до трудового стажу на підставі довідок військових комісаріатів, які видаються в порядку, що визначається Міноборони (додаток № 2).
Для підтвердження служби в органах внутрішніх справ, Національній поліції приймаються довідки, які видаються в порядку, що визначається МВС (додаток №3).
Адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб'єктом владних повноважень для доведення правомірності («виправдання») свого рішення.
Аналогічна правова позиція міститься у п. 75 постанови Верховного Суду від 17.12.2018 по справі №509/4156/15-а (адміністративне провадження №К/9901/7504/18).
Спірним питанням є правомірність дій відповідача щодо не зарахування до стажу роботи позивача на пільгових умовах за Списком № 1 періоду військової служби.
Приписами підпункту «к» частини першої, частини третьої пункту 109 Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 03 серпня 1972 року № 590 (далі - Положення № 590) (яка діяла в період служби позивача), крім роботи в якості робочого або службовця в загальний стаж роботи зараховується також служба у складі Збройних сил СРСР. При призначенні на пільгових умовах або в пільгових розмірах пенсій по старості та інвалідності робітникам і службовцям, які працювали на підземних роботах, на роботах з шкідливими умовами праці та в гарячих цехах і на інших роботах з важкими умовами праці (підпункти «а» і «б» пункту 16), і пенсій у зв'язку з втратою годувальника їх сім'ям, а також пенсій по старості робітницям підприємств текстильної промисловості (підпункт «в» пункту 16) періоди, зазначені у підпунктах «к» і «л», прирівнюються за вибором особи, що звернулась за призначенням пенсії, або до роботи, яка передувала даному періоду, або до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду. Період, зазначений у підпункті «з», прирівнюється до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду.
Законом СРСР від 12 липня 1967 року «Про загальний військовий обов'язок» і Положенням про пільги для військовослужбовців, військовозобов'язаних, осіб, звільнених з військової служби у відставку, та їх сімей, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 17 лютого 1981 року № 193, було передбачено зарахування часу перебування громадян на дійсній військовій службі у Збройних Силах СРСР до загального трудового стажу, безперервного трудового стажу та стажу роботи за спеціальністю (пункт 76 Положення).
Постановою Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року № 1545-ХХІІ «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституціїі законам України.
Пунктом «в» частини 3 статті 56 Закону № 1788-XII передбачено, що до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, зараховується: військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки та органах внутрішніх справ, незалежно від місця проходження служби.
Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Абзацом 2 пункту 1 статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII визначено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Отже, пункт 109 Положення № 590 надає право особі на зарахування періоду військової служби до роботи, яка передувала даному періоду, або до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду.
Конституційний суд України в своєму рішенні № 1-рп/99 від 09.02.1999 року зазначив, що положення частини 1 статті 58 Конституції України, про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).
Верховний Суд України у своїх постановах від 05 лютого 2008 року (справа № 21-2369во07) та 27 травня 2008 року (справа № 21-2438во07) при розгляді справ відповідної категорії прийшов до висновку, що при вирішенні конкретних спорів з питання пільгового порядку обчислення періоду проходження військової служби суди повинні користуватися як законами і нормативними актами України так і законодавством колишнього СРСР.
Отже, до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Ради міністрів СРСР № 590 від 03.08.1972 року, яка була чинною в період військової служби позивача.
Відповідно до записів у військовому квитку від 15 квітня 1981 року серії НОМЕР_1 та у трудовій книжці від 25 серпня 1980 року позивач у період з 15 квітня 1981 року по 10 травня 1988 року проходив військову службу в радянській армії, а з 18 липня 1988 року був працевлаштований підземним учнем гірника очисного забою І розряду з повним робочим днем під землею на «Ордена Леніна шахта Гірська» Виробничого об'єднання «Первомайськвугілля».
Відповідно до розрахунку стажу, період роботи з 18.07.1988 по 12.11.1988 зараховано позивачу до пільгового стажу ст.14, пост.202, підземні, сп. 1, р. 1, п-р. 1, п.а-а.
Таким чином, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач після проходження військової служби, був прийнятий на роботу за професією, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, що дає право зарахування такого періоду до пільгового стажу.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.
Керуючись 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 08 березня 2024 р. у справі №360/27/24 - залишити без задоволення.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 08 березня 2024 р. у справі №360/27/24 - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 23 травня 2024 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т.Г. Гаврищук
Судді А.А. Блохін
І.В. Геращенко