Справа № 477/609/22
Провадження № 1-кп/487/628/22
11.10.2022 року Заводський районний суд м. Миколаєва в складі колегії суддів: головуючого - судді ОСОБА_1 , суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , при секретарі ОСОБА_4 , за участі прокурора ОСОБА_5 , захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , провівши в м. Миколаєві відкрите підготовче судове засідання у кримінальному провадженні за № 12022152230000204 від 24.04.2022 року за обвинуваченням ОСОБА_8 , ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 111 КК України,
До суду надійшли матеріали обвинувального акту по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_8 , ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 111 КК України.
У підготовчому судовому засіданні прокурор запропонував призначити провадження до судового розгляду у відкритому судовому засіданні, оскільки справа згідно ухвали Миколаївського апеляційного суду від 27.09.2022 року за територіальністю та інстанційністю підсудна саме Заводському районному суду м. Миколаєва, наданий до суду обвинувальний акт відповідає вимогам закону.
Захисник ОСОБА_6 та обвинувачений ОСОБА_8 в судовому засіданні заперечували проти призначення обвинувального акту до розгляду, посилаючись на його не відповідність п.5 ч.2 ст. 291 КПК України, що стосується викладу фактичних обставин інкримінованого кримінального правопорушення.
Обвинувачений ОСОБА_9 та його захисник ОСОБА_7 заперечували проти призначення обвинувального акту до розгляду, посилаючись на його не відповідність п.5 ч.2 ст. 291 КПК України, що стосується викладу фактичних обставин інкримінованого кримінального правопорушення.
Вислухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши обвинувальний акт, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України, тобто за наявності таких порушень вимог процесуального закону, які перешкоджають призначенню справи до судового розгляду. Отже повернення обвинувального акту прокурору передбачає не формальну невідповідність такого акту вимогам закону, а наявність в ньому таких недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд.
Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України.
Положеннями ст. 291 КПК України законодавець встановив процесуальний порядок складення обвинувального акту у кримінальному провадженні, ряд відомостей, що їх має містити обвинувальний акт, а також чітко визначив ті процесуальні документи, що в обов'язковому порядку додаються органом досудового розслідування до обвинувального акту.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити такі відомості:
1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;
2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);
3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);
3-1) анкетні відомості викривача (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);
4) прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора;
5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення;
6) обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання;
7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням;
7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими;
8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування);
8-1) розмір пропонованої винагороди викривачу;
9) дату та місце його складення та затвердження.
Відповідно до положень п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт, поряд з іншими відомостями, повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
При цьому, за змістом цієї норми, формулювання обвинувачення в обвинувальному акті викладається після викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та правової кваліфікації кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті Закону України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому КПК України.
Відповідно до ч.1 ст. 20 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, виправданий, засуджений має право на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, право збирати і подавати докази.
Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться не в межах повідомлення особі про підозру, а в межах висунутого їй обвинувачення відповідно до обвинувального акта, який є важливим процесуальним документом і основою для захисту обвинуваченого в суді.
Відповідно до п.2 ч.3 ст. 374 КПК України, формулювання обвинувачення повинно складатися з обставин, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету його вчинення, обставини, які впливають на ступінь тяжкості кримінального правопорушення, наслідки та інші дані, на підставі яких, відповідно до диспозиції певної статті Кримінального кодексу України можна встановити в діях обвинуваченого склад кримінального правопорушення, з урахуванням, у тому числі, кваліфікуючих ознак.
Даний принцип закріплений у ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, де зазначено, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має бути негайно й детально проінформований зрозумілою для нього мовою про характер і причини висунутого проти нього обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09.10.2008 зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу.
Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (рішення від 19.12.1989 у справі «Камасінскі проти Австрії» № 9783/82, п. 79).
Крім того, Суд констатував, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 25.03.1999 у справі «Пелісьєта Сассі проти Франції», п.52).
Практика Європейського суду з прав людини орієнтує, що обвинуваченням визнається офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про наявність припущення про вчинення особою кримінально караного правопорушення й при цьому стосується саме змісту фактичних обставин кримінального правопорушення, оскільки в контексті статті 6 Конвенції Європейський суд з прав людини покликаний убачати, що приховано за зовнішньою стороною справи, та досліджувати реалії розглядуваної справи («Девеер проти Бельгії» від 27.02.1980).
Конкретності саме змісту обвинувачення стосується й рішення Європейського суду у справі «Маттоціа проти Італії» від 25.07.2000.
Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (див. зазначені рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).
Норми КПК України покладають на суд обов'язок роз'яснити обвинуваченому суть обвинувачення (ст. 348 КПК України).
Таким чином, висунуте особі обвинувачення повинно бути зрозумілим як сторонам кримінального провадження, так і суду.
Згідно п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист в кримінальному судочинстві» від 24.10.2003 № 8 суди повинні вимагати від органів досудового слідства, щоб пред'явлене особі обвинувачення було конкретним за змістом.
Проте, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, направлений до суду обвинувальний акт вказаним вимогам не відповідає.
Так, ч. 2 ст. 111 КК України передбачає відповідальність за державну зраду, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України вчинені в умовах воєнного стану.
Частина 2 ст. 28 КК України передбачає, що кримінальне правопорушення визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку кримінального правопорушення, домовилися про спільне його вчинення.
В обвинувальному акті прокурором у викладі фактичних обставин кримінального правопорушення та у формулюванні обвинувачення, щодо подій від 13.03.2022 року, які прокурор вважає встановленими по відношенню до ОСОБА_8 , зокрема зазначає:
«…в ході окупації російськими військами селища Первомайське Миколаївського району Миколаївської області, депутат Первомайської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області ОСОБА_9 , за попередньою змовою з ОСОБА_8 , з метою співпраці з державою-агресором і її збройними формуваннями, виконуючи повноваження представника місцевої влади України, також погодився надавати представникам держави - агресора, її збройним силам і спеціальним службам допомогу в проведенні підривної діяльності проти України в умовах воєнного стану.
Так, ОСОБА_9 , за попередньою змовою з ОСОБА_8 , являючись представником місцевої влади в Україні, зустрівши 13.03.2022 біля 15.00 години військовослужбовців збройних сил російської федерації, які окупували селище Первомайське, надав допомогу в розміщенні особового складу в приміщенні Первомайської загальноосвітньої школи за адресою: АДРЕСА_1 , показавши місце проживання працівника, у якого знаходилися ключі від будівлі школи.
У приміщенні школи збройні сили російської федерації розмістили свій особовий склад та зброю.
В подальшому цього ж дня ОСОБА_9 за попередньою змовою з ОСОБА_8 здійснив доставку води та електрогенератора представникам збройних сил російської федерації, які розмістилися в приміщенні вказаної школи…»
В обвинувальному акті прокурором у викладі фактичних обставин кримінального правопорушення та у формулюванні обвинувачення, щодо подій від 13.03.2022 року, які прокурор вважає встановленими по відношенню ОСОБА_9 , зокрема зазначає:
«…В ході окупації російськими військами селища Первомайське Миколаївського району Миколаївської області, ОСОБА_9 , за попередньою змовою з Первомайським селищним головою ОСОБА_8 , виконуючи повноваження представника місцевої влади в Україні - депутата Первомайської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області, вирішив надати представникам держави - агресора, її збройним силам і спеціальним службам допомогу в проведенні підривної діяльності проти України в умовах воєнного стану, а саме: в розміщенні та організації забезпечення військовослужбовців збройних сил російської федерації та виконанні функцій управління на території Первомайської громади Миколаївського району Миколаївської області від їх імені та в їх інтересах, направлених на підтримання окупаційного режиму країни агресора.
Так, ОСОБА_9 , являючись представником місцевої влади в Україні, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на надання російській федерації допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, передбачаючи, що його дії можуть завдати шкоди суверенітетові, територіальній цілісності, недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України та бажаючи настання таких суспільно небезпечних наслідків, діючи умисно, 13.03.2022 біля 15.00 години зустрівши військовослужбовців збройних сил російської федерації, які окупували селище Первомайське, запропонував їхньому керівництву допомогу у виконанні ним функцій управління на території Первомайської громади Миколаївського району Миколаївської області від їх імені та в їх інтересах, направлених на підтримання окупаційного режиму країни агресора, а також надав допомогу в розміщенні особового складу у приміщенні Первомайської загальноосвітньої школи за адресою: АДРЕСА_1 , показавши місце проживання працівника, у якого знаходилися ключі від будівлі школи.
У приміщенні школи збройні сили російської федерації розмістили свій особовий склад та зброю.
В подальшому ОСОБА_9 цього ж дня здійснив доставку води та електрогенератора представникам збройних сил російської федерації, які розмістилися в приміщенні вказаної школи…».
При цьому підсумовуючи сформоване обвинувачення у обвинувальному акті в розділі «Правова кваліфікація кримінального правопорушення та Формулювання обвинувачення» прокурор зазначає: «…Дії, як ОСОБА_8 так і дії ОСОБА_9 кваліфіковано за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111 КК України, а саме: в державній зраді, тобто в діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: надання іноземній державі та їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчиненому в умовах воєнного стану та за попередньою змовою групою осіб…».
При цьому фактичний виклад обставин кримінального правопорушення та сформульоване обвинувачення жодним чином не містить формулювання обставин, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету його вчинення, обставини, які впливають на ступінь тяжкості кримінального правопорушення, наслідки та інші дані, на підставі яких, відповідно до диспозиції зокрема ч.2 ст. 28 КК України можна встановити в діях обвинувачених склад кримінального правопорушення, з урахуванням, у тому числі, кваліфікуючих ознак зазначеної статті.
Не зазначено коли і де, за допомогою якого способу чи засобів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 заздалегідь, тобто до початку кримінального правопорушення, домовилися про спільне його вчинення, а також не зазначено які дії ОСОБА_8 та ОСОБА_9 спільно вчинили, їх роль у пред'явленому кримінальному правопорушенні, а саме не зазначена форма співучасті яка може бути як простою (співвиконання), так і складною, тобто з розподілом ролей.
Участь ОСОБА_8 у подіях 13.03.2022 року жодним чином не конкретизована.
Інші дії ОСОБА_8 у вчиненні яких обвинувачується останній та які кваліфіковані ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111 КК України, які ним вчинені до 13.03.2022 року не містять жодних посилань на будь - яку участь в них ОСОБА_9 .
Таким чином формулювання обвинувачення суперечить викладеним в обвинувальному акті прокурором фактичним обставинам кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими.
Висунуте обвинувачення є неконкретним, його не можна визнати зрозумілим, що позбавляє суд можливості визначити його обсяг та межі.
За таких обставин суд вважає обвинувальний акт таким, що не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, що унеможливлює належне забезпечення процесуальних прав учасників судового провадження, а тому відповідно до п.3 ч.3 ст. 314 КПК України обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору.
Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 183, 217, 291, 314-316, 331, 372, 615 КПК України, суд -
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 12022152230000204 від 24.04.2022 року за обвинуваченням ОСОБА_8 , ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 111 КК України, повернути прокурору.
Ухвалу може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду через Заводський районний суд м. Миколаєва протягом семиденного строку з дня її проголошення.
Копію ухвали негайно вручити сторонам.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3