Справа № 459/1245/23
Провадження № 2/459/203/2023
10 травня 2024 року Червоноградський міський суд Львівської області в складі: головуючого судді Мельникович М. В., з участю секретаря судового засідання Гук Т. Я., представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , відповідачки ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Червонограді за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом, поданим в інтересах ОСОБА_4 адвокатом Спічаком Михайлом Любомировичем до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя
Представник позивача звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати квартиру АДРЕСА_1 об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_3 та визнати за ОСОБА_4 право власності на частку вищевказаної квартири.
В обґрунтування позову представник зазначив, що 10.12.2011 ОСОБА_4 уклав шлюб з ОСОБА_3 , який вони зареєстрували у Княжівській сільській раді Сокальського району Львівської області, актовий запис № 5. Від спільного подружнього життя у сторін народилась дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . За час шлюбу сторони спільно наживали різне майно. Так, за спільно зароблені кошти ОСОБА_4 разом з ОСОБА_3 30 липня 2021 року придбали згідно договору купівлі-продажу №595 від 30.07.2021 квартиру АДРЕСА_1 . Вказану квартиру вони зареєстрували на ОСОБА_3 . 28 грудня 2022 Червоноградським міським судом Львівської області шлюб між сторонами було розірвано. 01.04.2023 ОСОБА_3 вигнала позивача з спірної квартири та змінила замок на вхідних дверях. Оскільки позивач був позбавлений місця проживання, він 03.04.2023 звернувся за допомогою в Червоноградський РВП ГУНП у Львівській області, де йому рекомендували звернутись до суду. Представник позивача вказує, що квартира АДРЕСА_1 , яка набута під час шлюбу є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, і як наслідок належить позивачу та відповідачу рівними частками по 1/2 кожному. Згідно довідки про оціночну вартість об'єкта нерухомості, вартість вказаної квартири станом на 03.04.2023 становить 593 708,74 грн. Згоди щодо добровільного поділу майна сторонами не досягнуто, відповідачка не бажає спілкуватися на цю тему та не впускає позивача в квартиру. За таких обставин, позивач вимушений звернутися до суду з позовною вимогою про поділ спільного майна подружжя. Враховуючи вищенаведене, просив позов задовольнити.
Ухвалою від 14.04.2023 судом відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою від 21.08.2023 у справі закрито підготовче судове засідання та призначено розгляд справи по суті.
23.10.2023 відповідачкою подано пояснення у даній справі, у якій остання вказує, що з позовними вимогами вона частково не згідна з наступних підстав. Спірна 3-ох кімнатна квартира по АДРЕСА_2 придбана нею, як покупцем, відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 30.07.2021 у продавців ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , яким ця квартира належала на праві спільної власності.У п. 3.13 договору зазначено, що чоловік покупця ОСОБА_4 надав згоду на купівлю вищевказаної квартири на укладення даного договору, про що виклав у своїй заяві від 30.07.2021. Відповідачка не заперечує, що дана квартира була куплена під час перебування у шлюбі з позивачем, проте вказує, що перед придбанням спірної квартири у їхній спільній власності перебувала однокімнатна квартира у АДРЕСА_3 , яку вони продали за суму еквівалентну 10000 доларів США. Відтак, на придбання квартири по АДРЕСА_2 , яка коштувала 14000 доларів США, вони використали грошові кошти за продаж однокінатної квартири. Проте їм не вистачало 4000 доларів США, які відповідачці особисто подарувала її мама ОСОБА_8 . Отже, у такий спосіб було отримано грошові кошти на придбання квартири. Таким чином, відповідачка вважає, що поділ спірної квартири у рівних частках неможливий, оскільки затрати на придбання неоднакові, а саме її грошовий внесок становить 9000 доларів США, тому її частка становить 64,29%, а позивача 35,7 %. Також відповідачка вказує, що нею було отримано кредит у сумі 200 000 гривень у кредитній спілці «Бойківщина» терміном до 06.08.2024 на ремонт квартири. ОСОБА_3 зазначає, що кредит було отримано під заставу рухомого майна, а поручителями виступили позивач, її мама ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Станом на 14.08.2023 відповідачкою особисто погашено 148 600 грн, що по курсу НБУ станом на цю дату (36,5) становить 4071 доларів США. Із 4 071 доларів США 50% її частка, а інші 2 035,5 доларів США частка позивача, яку, як вважає відповідачка, він має їй повернути. Також, на думку відповідачки, на неможливість поділу у рівних частках даної квартири свідчить і те, що ОСОБА_4 має заборгованість по аліментах на утримання їхньої дитини ОСОБА_10 у розмірі 18 034,88 гривень і така заборгованість збільшується. Тому вважає, що суд має зменшити розмір частки позивача в інтересах дитини. На підставі вищевикладеного, відповідачка дійшла до висновку, що її частка має становити 4/5 (80%), а частка позивача 1/5 частини (20%).
20.11.2023 представником позивача через підсистему «Електронний суд» було подано додаткові пояснення у справі, у яких він зазначив, що протягом всього подружнього життя ОСОБА_4 працював і отримував доходи, а саме в період 2019-2020 років позивач знаходився в Республіці Польща на заробітках. В липні 2021 року ОСОБА_4 продав квартиру за адресою: АДРЕСА_4 за 10 000 доларів США і доклавши до вказаної суми зароблені на заробітках в Польщі 4 000 доларів США, 30 липня 2021 року останній разом із ОСОБА_3 придбали квартиру за 14000 доларів США відповідно до договору купівлі-продажу №595. Вказану квартиру вони зареєстрували на ОСОБА_3 . В даній квартирі вони проживали разом. Проте, в кінці 2022 року відносини подружжя погіршились і відповідачка подала до суду позов про розірвання шлюбу. Відтак, 28.12.2022 рішенням Червоноградського міського суду шлюб між сторонами було розірвано. Після цього, ОСОБА_3 сказала, щоб ОСОБА_4 висилявся із квартири. Однак, оскільки іншого місця проживання позивач не мав, а квартира є спільною власністю, він продовжував проживати у даній квартирі. Згодом, в лютому 2023 року ОСОБА_3 разом з донькою переїхала проживати до своєї мами ОСОБА_11 по АДРЕСА_5 . З того часу в квартирі ОСОБА_4 проживав один. 01.04.2023, прийшовши з роботи, ОСОБА_4 виявив, що замок у вхідних дверях поміняно, а квартира закрита. Зателефонувавши до дружини, остання йому повідомила, що саме вона змінила замок, а до квартири його не впустить. Представник вказує, що у даній квартирі залишились особисті речі та цінності, продукти харчування та документи, в тому числі паспорт громадянина України і інші документи ОСОБА_4 , якими він позбавлений можливості користуватись. Щодо кредиту, який ОСОБА_3 отримала в 2021 році, зазначив, що грошові кошти в основному вона використала на власні потреби і лише частково на ремонт. Аліменти ОСОБА_4 сплачував по мірі можливості, а комунальні послуги під час шлюбу вони сплачували з дружиною разом.
17.04.2024 відповідачкою було подано додаткові пояснення, в яких вона зазначила, що протилежною стороною не заперечується той факт, що спірна квартира була придбана за суму еквіваленту 14 000 доларів США, з яких 10 000 доларів США становлять грошові кошти за продаж однокімнатної квартири та 4000 доларів США, які надала їй її мама. Таким чином, її частка у спірній квартирі має становити 64,2 %, а позивача 35,8 %. Серед іншого відповідачка зазначила, що на ремонт квартири до стану, в якому вона знаходиться на момент її поділу, відповідачка отримала на своє ім'я кредит в КС «Бойківщина» і загальна сума погашеного нею кредиту склала 278 500 грн. Відтак, частка позивача по поверненню цього кредиту, витраченого на ремонт нашої квартири становить 139 250 грн. Зазначає, що до моменту подачі заяви про розірвання шлюбу також сплачувала кошти за цей кредит, але цих коштів в даному випадку не враховує. Таким чином, відповідач винен їй ще свою частку кредитних коштів, витрачених на ремонт квартири в розмірі 139 250 грн. Якщо цей розмір коштів відняти від його грошової частки в цій квартирі 212 547,73 грн (35,8%), то його частка зменшиться до 73 297,73 грн, що приведе до 12,35% розміру його частки в спірній квартирі. Просить врахувати викладене при розгляді справи, зменшивши частку позивача до розміру, викладеного вище, а саме 12,35%, та залишити за відповідачкою 87,65% частки квартири.
Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, навели мотиви, що аналогічні викладеним у позовній заяві та заявах по суті спору.
Відповідачка у судовому засіданні частково визнала позовні вимоги, просила відступити від рівності часток та на її користь просила присудити частку в розмірі 87,65%, а позивачу відповідно - 12,35%, а також зауважила, що кредит, який вона брала спільно з позивачем 06.08.2021 у сумі 200 000 гривень була змушена погашати самостійно. Зазначила, що у даній квартирі вона проживає вона з донькою, а позивач ні. Також повідомила суду, що на даний час заборгованість по аліментах погашена, позивач аліменти сплачує.
У судовому засіданні було допитано свідка Русь ОСОБА_12 , яка являється мамою позивача. Остання суду повідомила, що у 2011 році її син та Русь ОСОБА_13 одружились. У 2013 році у них народилась донька (тобто її онучка) ОСОБА_10 , у цьому ж році у жовтці місяці вони купили квартиру по АДРЕСА_4 , це була однокімнатна квартира, вартістю 10 000 дол. США, Дана квартира була зареєстрована на ОСОБА_4 . Свідок зауважила, що у 2019-2020 році її син поїхав на роботу у Республіку Польща, заробив там гроші, їй відомо про 4 000 дол. США. У 2021 році син з невісткою продали однокімнатну квартиру за таку ж ціну як і купили (10 000 дол. США) і придбали у АДРЕСА_6 трьохкімнатну квартиру за 14 000 дол. США. У 2022 році її син та ОСОБА_3 розлучились і остання вигнала його із квартири. Коли її син повернувся з роботи додому, то не зміг потрапити у квартиру, бо відповідачка змінила дверні замки і сказала, що більше не пустить його у дану квартиру. Також свідок зауважила, що однокімнатна квартира була придбана за 10 000 дол. США, з яких 5 000 дол. США її син взяв у кредит на роботі у «Євро-Комерс» під виплату зарплати, 2 000 дол. США дали йому свідок з чоловіком, 3 000 дол. США подаровані на весілля. Свідок додала, що вона не була присутня ні при покупці першої квартири, ні другої.
Свідок ОСОБА_8 , мама відповідачки, суду повідомила, що у 2010 році її донька та ОСОБА_4 одружились. У 2013 році у них народилась донька. Спочатку коли діти одружились, то вони проживали із свыдком, але згодом вона їм сказала, що не бажає із ними проживати. Тому її зять, який працював на бойні, взяв на місці роботи кредит і вони купили однокімнатну квартиру. Згодом діти продали однокімнатну квартири та придбали трьохкімнатну по АДРЕСА_6 . Однокімнатна квартира була продана за 10 000 дол. США, а трьохкімнатна придбана за 14 000 дол. США. Через деякий час донька із зятем почали дуже сваритись і вони розлучилися. Свідок повідомила, що вона подарувала своїй доньці кошти у розмірі 4.000 дол. США. Ці кошти вона передала готівкою у своїй квартирі по АДРЕСА_7 , при цьому була присутня її старша донька та чоловік, але він уже помер. Жодних договорів чи інших документів при цьому не укладалось, не підписувалося. Разом з цим, свідок зауважила, що їй невідомо чи за подаровані кошти (4000 дол. США) була придбана спірна квартира.
Також у судовому засіданні було допитано позивача ОСОБА_4 у якості свідка, який суду повідомив, що у 2011 році він одружився із Русь ОСОБА_13 . Спочатку вони проживали у мами відповідачки по АДРЕСА_5 . Згодом, у жовтні 2013 року, купили однокімнатну квартиру у м. Червонограді. У 2013 році у них народилась донька. Позивач поїхав на заробітки у Республіку Польща, заробив кошти та приїхав в Україну. Він з дружиною продав однокімнатну квартиру і купили 3-х кімнатну у м. Червонограді. Через деякий час вони розлучились через різні погляди на життя. Після розлучення дружина із донькою переїхали до тещі, а позивач залишився проживати у квартирі сам. Проте, одного разу він прийшов після роботи додому, а двері були зачинені, дверні замки змінені. Він зателефонував до Русь ОСОБА_13 і вона підтвердила, що це вона замінила замки і сказала, що він більше там не проживає. Позивач суду повідомив, що відповідачка не віддала його речі, паспорт, та інші документи у зв'язку із чим він звертався до поліції. Щодо покупки однокімнатної квартири по АДРЕСА_4 позивач пригадав, що вони купляли її за 10 000 доларів США, з них деякі грошові кошти були їхні спільні (весільні гроші), деякі кошти надали його батьки та він брав кредит на роботі. Щодо покупки трьохкімнатної квартири зауважив, що вони продали однокімнатну за 10 000 дол. США і позивач додав ще грошові кошти, які заробив у Польщі у розмірі 4000 дол. США. Після покупки даної квартири позивач уже не їздив до Республіки Польща, оскільки почався Covid-19 і він не зміг виїхати, тому влаштувався на роботу у ТОВ «Євро-комерс». Також позивач пригадав, що 3-кімнатна квартира потребувала ремонту, яким займалась дружина і всі свої кошти він віддавав дружині; як саме вона їх використовувала позивачу невідомо. Йому відомо, що відповідачка брала кредит у кредитній спілці та зауважив, що цей борг подружжя повертало спільно. Про грошові кошти, які надала п. ОСОБА_14 відповідачці йому нічого невідомо. Серед іншого позивач додав, що однокімнатна квартира була зареєстрована на нього, а трьохкімнатна на дружину. Щодо сплати аліментів позивач суду повідомив, що йому не було відомо про рішення про стягнення з нього аліментів, відповідачка йому про це не повідомила, тому виникла заборгованість, проте на даний час аліменти він сплачує.
Суд, заслухавши пояснення сторін, їх представників, покази свідків, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов до висновку, що позов слід задовольнити з таких підстав.
Судом було встановлено, що сторони зареєстрували шлюб 10 грудня 2011 року, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 10.12.2021 виконавчим комітетом Княжівської сільської ради (а. с. 10).
Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 28.12.2022 шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було розірвано (а. с. 8-9).
21.05.2021 між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 було укладено попередній договір купівлі-продажу квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ., відповідно до п. 2.1. якого продавець згоден продати, а покупець згоден купити зазначене майно за ціною 385 000 грн, що еквівалентно 14 000 доларів США за курсом встановленим НБУ на дату укладення цього Договору (а. с. 74-76)
Відповідно до договору купівлі-продажу квартири, укладеного 30.07.2021 між ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Червоноградського районного нотаріального округу Львівської області Семак Т. М. та зареєстрованого в реєстрі за №595 продавці продали, а покупець купила квартиру АДРЕСА_1 за 276 000 грн, які повністю сплачено продавцю до підписання цього договору. Згідно з п. 3.13 даного договору його посвідчено за згодою чоловіка покупця, ОСОБА_4 , справжність підпису на заяві якого засвідчено посвідченого приватним нотаріусом Червоноградського районного нотаріального округу Львівської області Семак Т. М. та зареєстрованого в реєстрі за №594 (а. с. 66-69).
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (інформаційна довідка №361304788 від 03.04.2023) встановлено, що квартира по АДРЕСА_2 належить ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Червоноградського районного територіального округу Львівської області 30.07.2021 та зареєстрованого в реєстрі за №595 (а. с. 11-12, 70).
Із заяви ОСОБА_4 від 30.07.2021, справжність підпису на заяві якого засвідчено приватним нотаріусом Червоноградського районного нотаріального округу Львівської області Семак Т. М. та зареєстрованого в реєстрі за №594 встановлено, що даною заявою він надав свою згоду на купівлю квартири АДРЕСА_1 , за грошові кошти, що набуті ними під час зареєстрованого шлюбу і є спільною сумісною власністю подружжя. Також заявляє, що дає свою згоду на укладення його дружиною ОСОБА_3 договору купівлі-продажу вищевказаної квартири, на умовах за її розсудом (а. с. 113).
Згідно з довідкою про оціночну вартість об'єкта нерухомості від 03.04.2023, вартість квартири по АДРЕСА_2 становить 593 708, 74 грн (а. с. 13-15).
Також судом установлено, що до придбання спірної квартири у власності подружжя позивача та відповідача була однокімнатна квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , яка була ними продана відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 30.07.2021 укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_15 , посвідченого приватним нотаріусом Червоноградського районного нотаріального округу Львівської області Заєць В. М. та зареєстрованого в реєстрі за №1538 за 239 452 грн (10 000 дол) (а. с. 77-83).
Із договору про споживчий кредит №ЧВ-С-60 (відновлювальна кредитна лінія) від 06.08.2021, укладеного між Кредитна спілка «Бойківщина» (далі - «кредитодавець») та ОСОБА_3 (далі - «позичальник») установлено, що кредитодавець надає позичальнику кредит у формі кредитної лінії з лімітом у сумі 200 000 грн на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю цей кредит, сплатити проценти відповідно до умов, передбачених цим Договором. Строк дії договору складає 36 фактичних місяців: з 06 серпня 2021 до 06 серпня 2024 року (а. с. 85-87).
На забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним кредитним договором між КС «Бойківщина» та ОСОБА_3 було укладено договір застави майна №ЧВ-С-60 від 06.08.2021 (а. с. 88), а також з ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 були укладені договори поруки (а. с. 89-91).
Із довідки, виданої Кредитною спілкою «Бойківщина» №190 від 14.08.2023 убачається, що згідно кредитного договору №ЧВ-С-60 від 06.08.2021 протягом періоду з 01.04.2022 по 14.08.2023 ОСОБА_3 було сплачено 79 997, 17 грн основної суми кредиту та 68 602,83 грн суми процентів за користування кредитом. Загальна сума погашення кредиту становить 148 600 грн. Станом на 14.08.2023 залишок основної суми кредиту становить 102 736, 92 грн (а. с. 40, 94).
Відповідно до довідки, виданої Кредитною спілкою «Бойківщина» №330 від 16.11.2023 протягом періоду з 01.04.2022 по 15.11.2023 ОСОБА_3 було сплачено 181 844,18 грн основної суми кредиту та 96 655,82 грн - процентів за користування кредитом (а. с. 162).
В матеріалах справи містяться заяви ОСОБА_4 в Червоноградський РВП ГУНП у Львівській області щодо неправомірних дій його дружини, а також наявні результати перевірок щодо даних заяв (а. с. 16, 122-136).
Позивач отримує регулярний дохід, що підтверджується відомостями, що містять у Пенсійному фонді України (а. с. 139- 141).
ОСОБА_3 та ОСОБА_5 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади від 21.11.2023 (а. с. 160, 161).
В матеріалах справи містяться копії товарних чекав, накладних, квитанцій про оплату за матеріали, використані при ремонті спірної квартири (а. с. 174-196).
Відповідно до розрахунків заборгованості по аліментах у ОСОБА_4 при зверненні з позовною заявою до суду була наявна заборгованість по аліментах на утримання дитини Русь Вероніки, яку він станом на день ухвалення рішення погасив. (а. с. 92-93,137,143-145).
Позивач просить поділити спірну квартиру у рівних частках, а відповідач просить відступити від рівності часток і присудити їй більшу частину (80%).
При ухваленні рішення суд керується наступними правовими нормами.
На підставі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до положень статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Для врегулювання спорів, які виникають із майнових відносин між подружжям, у тому числі колишнім, підлягають застосуванню норми Сімейного кодексу України.
Згідно з ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Статтею 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Статтею 63 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Згідно з ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до ЦК України.
Частиною 1 ст. 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Згідно з ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 70 СК України при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 СК України якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.
Згідно роз'яснень даних в п. 23 Постанови пленуму ВСУ від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному,гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо.
При вирішенні спорів про належність майна на праві спільної сумісної власності подружжю, суду в першу чергу належить встановити час набуття такого майна. При встановленні судом факту набуття майна у період шлюбу, на таке майно поширюється презумпція спільності майна подружжя. Факт набуття майна у період шлюбу доводить той із подружжя, який на нього посилається в обґрунтування своїх вимог про поділ такого майна. Спростовує презумпцію спільності майна подружжя той із подружжя, який заперечує, що майно набуте у період шлюбу є спільним сумісним майном. (Постанова ВС у справі 595/324/17)
Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї. Рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено частиною першою статті 63, частиною першою статті 65 СК України.
Аналогічна позиція наведена у постановах ВС від 05.09.2018 у справі №709/494/16-ц, провадження №61-19909св18 та від 20.05.2019 у справі №360/303/17-ц, провадження №61-410св18.
Відповідно до ч. 3 та 4 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.
За правилами ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
Відтак, зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами ст. 76-81 ЦПК України засобами доказування у цивільній справі є письмові, речові і електронні докази, висновки експерта, показання свідків. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як зазначено вище, сторони зареєстрували шлюб 10 грудня 2011 року, а рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 28.12.2022 шлюб між сторонами було розірвано. Отже, сторони перебували у шлюбі з 10.12.2011 по 28.11.2022.
30.07.2021 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , відповідно до якого подружжя Русь придбало спірну квартиру. Вона була придбана в інтересах сім'ї, про що свідчить нотаріально посвідчена заява ОСОБА_4 від 30 липня 2021 року, якою він не заперечує проти придбання його дружиною ОСОБА_3 квартири в АДРЕСА_2 , за ціну та на умовах, що йому відомі.
Дана спільна квартира є спільною сумісною власністю подружжя, що визнається і не заперечується сторонами.
У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення (ст. 70 СК України та ст. 372 ЦК України)
Відповідачка просить збільшити розмір її частки, оскільки вважає, що грошові кошти у сумі 4000 доларів США, які були використані на придбання спірної квартири, їй подарувала мама, а отже на придбання квартири були використані її особисті кошти.
На думку суду, належних, допустимих і достатніх доказів того, що вказану квартиру придбано відповідачкою за особисті кошти в розумінні вимог ст. 57 СК України суду не надано з огляду на таке.
Дана квартира була придбана за 14 000 доларів США, з яких 10 000 доларів США подружжя отримало від продажу однокімнатної квартири по АДРЕСА_3 , що була у спільній сумісній власності подружжя, що сторонами не заперечується. Решта 4000 дол. США відповідачка стверджує, що їй подарувала її мама, а позивач стверджує, що заробив на заробітках. Так, допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 суду повідомила, що дійсно подарувала своїй доньці Русь ОСОБА_13 4000 дол. США, проте чи були дані кошти використані на придбання спірної квартири свідку невідомо. Поряд з цим, свідок ОСОБА_16 (мати позивача) та допитаний у якості свідка позивач суду повідомляли, що останній, перебуваючи на заробітках у Республіці Польща, заробив кошти (4-5 тис. дол. США), які були використані на придбання спірної квартири.
Отже, свідки та сторони надавали суду взаємосуперечливі пояснення, що не дало змогу достовірно встановити з яких саме джерел було використано 4000 дол. США на придбання спірної квартири. Тому суд розцінює дану суму як спільні кошти подружжя.
З огляду на це, суд вважає, що в процесі розгляду справи не було доведено «поза розумним сумнівом» того, що саме кошти в сумі 4000 дол. США, отримані відповідачкою в дарунок від матері, були спрямовані на придбання даної квартири.
Таким чином, суд дійшов до висновку, що відповідачкою не доведені обставини, необхідні для спростування рівності часток подружжя у спільному майні.
Щодо прохання відповідачки про збільшення її частки у зв'язку з тим, що вона сплачувала і сплачує грошові кошти за кредит, який був взятий нею на ремонт спірної квартири суд зазначає наступне.
Верховний Суд у постанові від 13.02.2020 року у справі №320/3072/18 (провадження №61-5819св19) зазначив, що наявність боргів подружжя та виникнення зобов'язання в інтересах сім'ї у вигляді повернення кредитних коштів, не змінює статусу спільності набутого під час шлюбу майна за позичені кошти, які були використані в інтересах сім'ї, а саме на придбання цього майна. Доводи щодо внесення одним із подружжя коштів у рахунок погашення кредитних зобов'язань не мають правового значення, оскільки в розумінні вимог ст. 57 СК України, спірна квартира не є особистою приватною власністю відповідача, а останній не позбавлений можливості, за наявності правових підстав, ставити питання щодо повернення за рахунок позивача половини сплачених ним після розірвання шлюбу коштів в рахунок погашення кредиту, як солідарного боржника.
Отже, погашення відповідачкою взятих на себе кредитних зобов'язань не спростовує презумпцію спільності майна подружжя, як і рівності часток, а тому такі її доводи до уваги судом не беруться.
Також відповідачка просила збільшити її частку у зв'язку з тим, що позивач має заборгованість по аліментах, яка збільшується.
З цього приводу суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 30 листопада 2022 року у справі № 373/185/21, де вказано, що при вирішенні спору про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами другою, третьою статті 70 СК України, в окремих випадках може відступити як від засади рівності часток подружжя, так і збільшити частку враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування). Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї, але й інші обставини.
Проживання дитини з одним із батьків та існування в іншого заборгованості зі сплати аліментів не є підставою для збільшення частки в майні одного з подружжя, однак у разі зростання заборгованості за аліментами сторони не позбавлені можливості в порядку статті 190 СК України укласти договір про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно. Про це зазначив Верховний Суд у постанові від 15 листопада 2023 року у справі № 521/11825/20.
Судом встановлено, що на момент подання даного позову до суду була наявна заборгованість по аліментах. Позивач суду пояснив, що йому не було відомо про таке рішення суду, відповідачка його про це не повідомила, у зв'язку із чим і виникла така заборгованість. Проте, в процесі розгляду справи вказана заборгованість була погашена, що підтвердила сама відповідачка в судовому засіданні.
Відтак, зважаючи на позицію Верховного Суду, підстав для збільшення розміру частки відповідачки на вказаній підставі суд не вбачає.
Також при ухваленні рішення суд враховує те, що факт реєстрації спірного нерухомого майна на ім'я одного з подружжя не означає, що воно належить лише цій особі. Майно в цьому разі є спільною сумісною власністю подружжя та належить чоловікові та дружині в рівних частках з моменту його придбання (постанова Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 462/518/18).
За наведених обставин справи, дослідивши докази, подані сторонами, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для вирішення такої, враховуючи наведені норми матеріального права, суд приходить до обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для збільшення частки в квартирі на користь відповідачки з огляду на те, що нею не надано достатніх доказів того, що при придбанні квартири були використані особисті її кошти, а також наявність обставин, що мають істотне значення для прийняття такого рішення.
Враховуючи все вищевикладене, суд дійшов до висновку, що спірну квартиру сторонами придбано в інтересах сім'ї за спільні кошти, а тому її слід визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , при чому кожному з подружжя на праві власності належить по 1/2 її частини.
За таких обставин позовна заява є обґрунтованою та підлягає до задоволення.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги задоволено в повному обсязі, то відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України до задоволення підлягає також вимога позивача про стягнення із відповідача сплаченого при поданні позову судового збору в розмірі 2968, 54 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 141, 206, 259, 264, 265, 354 ЦПК України, суд
Позов, поданий в інтересах ОСОБА_4 адвокатом Спічаком Михайлом Любомировичем до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя - задовольнити.
Визнати квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .
Визнати за ОСОБА_4 право власності на частку квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судовий збір в розмірі 2 968 (дві тисячі дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 54 копійки.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 22.05.2024.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_8 ).
Відповідач: ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ).
Суддя: М. В. Мельникович