справа № 462/401/24
23 травня 2024 року суддя Залізничного районного суду м. Львова Бориславський Ю.Л., розглянувши заяву ОСОБА_1 про повернення надмірно сплаченого судового збору,
на розгляді Залізничного районного суду м. Львова перебувала цивільна справа № 462/401/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради, орган опіки та піклування Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, ОСОБА_5 , приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Дубчак Оксана Василівна про визнання недійсним договору дарування та скасування рішення про державну реєстрацію прав.
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 03.05.2024 р. відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради, орган опіки та піклування Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, ОСОБА_5 , приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Дубчак Оксана Василівна про визнання недійсним договору дарування та скасування рішення про державну реєстрацію прав.
Позивач по справі ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про повернення надмірно сплаченого судового збору у розмірі 1211,20 грн., обґрунтовуючи тим, що після залишення позову без руху він сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн. Проте, дві вимоги немайнового характеру залежать одна від одної, а тому по суті це одна вимога, які суд окремо не розглядав, а тому просить задовольнити заяву.
Вивчивши зміст заяви, матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що у задоволенні заяви слід відмовити, виходячи з наступного.
Пунктом 1 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду фізичною особою або фізичною особою - підприємцем позовної заяви майнового характеру встановлено ставку судового збору у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 3 статті 6 Закону України «Про судовий збір» визначено, що у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просив:
визнати недійсним договір дарування частки квартири від 27 серпня 2021 року, зареєстровано в реєстрі за №2466, посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дубчак О.В.;
скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер:60034388 від 27.08.2021 прийняте приватним нотаріусом Дубчак О.В., Львівського міського нотаріального округу Львівської області щодо реєстрації права власності на частку квартири АДРЕСА_1 (номер відомостей про речове право 43663097) за ОСОБА_2 .
Таким чином, ОСОБА_1 заявив дві позовні вимоги немайнового характеру.
При цьому, при зверненні із даним позовом до суду позивач просив звільнити його від сплати судового збору на підставі ч.2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до змісту ухвали Залізничного районного суду м. Львова від 24.01.2024 року суд, серед іншого, не вбачав підстав для задоволення клопотання про звільнення позивача від сплати судового збору, а тому, із врахуванням того, що позовна заява не відповідала, крім цього, вимогам і ст. 175 ЦПК України, суд залишив позовну заяву без руху та надав строк для усунення недоліків.
06.02.2024 року ОСОБА_1 подав суду клопотання про усунення недоліків, вказаних в ухвалі суду від 24.01.2024 року та, при цьому, сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн., тобто 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожну позовну вимогу немайнового характеру, що відповідає вимогам Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як встановлено судом, рішенням суду у задоволенні позову відмовлено.
Відтак, при розподілі судових витрат, зокрема сплаченого при поданні до суду позову судового збору, ухвалюючи рішення суд, із урахуванням вимог ст. 141 ЦПК України, поклав такі витрати на позивача.
Твердження ОСОБА_1 про те, що заявлені ним позовні вимоги по суті є однією вимогою та у рішенні суду не розглянуті окремо, не знайшли свого підтвердження, оскільки вимоги про визнання недійсним договору дарування та скасування державної реєстрації є окремими самостійними вимогами немайнового характеру та були предметом розгляду судом та про такі ухвалено рішення суду 03.05.2024 року.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що частина сплаченої суми судового збору при зверненні до суду, яку позивач просить повернути не є надмірно сплаченим судовим збором у розумінні ст. 7 Закону України «Про судовий збір», а тому не може бути повернута позивачу.
Таким чином, заява позивача ОСОБА_1 про повернення надмірно сплаченого судового збору не ґрунтується на вимогах закону, а тому не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 141, 258-260, 354 ЦПК України, Законом України «Про судовий збір»
відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про повернення надмірно сплаченого судового збору.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя: Бориславський Ю. Л.