Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
20 травня 2024 року № 520/5836/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Заічко О.В., розглянувши у порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. О. Борисенка, буд. 7, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 21084076), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про скасування рішення , визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до суду із зазначеним адміністративним позовом, у якому просить суд:
скасувати рішення № 205050011920 від 11.12.2023 Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області, щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2;
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області та Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області щодо відмови у зарахуванні до загального страхового стажу періодів роботи з 04.03.1996 по 29.08.2001; з 01.11.2001 по 20.05.2002; з 17.10.2002 по 19.09.2010; з 19.10.2010 по 19.09.2012; з 26.10.2012 по 03.10.2013; з 09.10.2013 по 08.08.2014; з 08.09.2014 по 01.01.2019; та періоду навчання з 01.09.1982 по 20.07.1985;
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області та Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області щодо відмови у зарахуванні до пільгового стажу за Списком № 2 періодів роботи: з 30.07.1985 по 21.10.1987; з 28.01.1987 по 26.11.1991; з 22.08.1992 по 02.05.1994; з 04.03.1996 по 29.08.2001; з 01.11.2001 по 20.05.2002; з 17.10.2002 по 19.09.2010; з 19.10.2010 по 19.09.2012; з 26.10.2012 по 03.10.2013; з 09.10.2013 по 08.08.2014; з 08.09.2014 по 01.01.2019 та періоду навчання з 01.09.1982 по 20.07.1985;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області та Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області зарахувати до загального страхового стажу періодів роботи з 04.03.1996 по 29.08.2001; з 01.11.2001 по 20.05.2002; з 17.10.2002 по 19.09.2010; з 19.10.2010 по 19.09.2012; з 26.10.2012 по 03.10.2013; з 09.10.2013 по 08.08.2014; з 08.09.2014 по 01.01.2019; та періоду навчання з 01.09.1982 по 20.07.1985;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області та Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області зарахувати до пільгового стажу за Списком № 2 періодів роботи: з 30.07.1985 по 21.10.1987; з 28.01.1987 по 26.11.1991; з 22.08.1992 по 02.05.1994; з 04.03.1996 по 29.08.2001; з 01.11.2001 по 20.05.2002; з 17.10.2002 по 19.09.2010; з 19.10.2010 по 19.09.2012; з 26.10.2012 по 03.10.2013 з 09.10.2013 по 08.08.2014; з 08.09.2014 по 01.01.2019 та періоду навчання з 01.09.1982 по 20.07.1985;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області зарахувати до пільгового стажу за Списком № 2 періодів роботи: з 30.07.1985 по 21.10.1987; з 28.01.1987 по 26.11.1991; з 22.08.1992 по 02.05.1994; з 04.03.1996 по 29.08.2001; з 01.11.2001 по 20.05.2002; з 17.10.2002 по 19.09.2010; з 19.10.2010 по 19.09.2012; з 26.10.2012 по 03.10.2013; з 09.10.2013 по 08.08.2014; з 08.09.2014 по 01.01.2019 та періоду навчання з 01.09.1982 по 20.07.1985;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області призначити та виплатити з 06.12.2023 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 06.12.2023 звернулася з заявою до управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо призначення пільгової пенсії згідно ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». За принципом екстериторіальності заява була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України у Рівненській області.
Рішенням № 205050011920 від 11.12.2023 Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області, відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, за Списком № 2, у зв'язку з відсутністю необхідного загального та пільгового стажу. Вважаючи свої права порушеними звернувся до суду.
По справі було відкрито спрощене провадження в порядку, передбаченому ст. 263 КАС України та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження була надіслана сторонам та отримана ними.
Відповідач не надав відзив на позов.
Згідно з ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ст. 263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи, зокрема, щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно вимог ст. 229 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що позивач 06.12.2023 звернувся з заявою до управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо призначення пільгової пенсії згідно ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». За принципом екстериторіальності заява була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України у Рівненській області.
Рішенням № 205050011920 від 11.12.2023 Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області, відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, за Списком № 2.
У рішенні зазначено, що страховий стаж ОСОБА_2 становить 11 років 5 місяців 5 днів; пільговий стаж по Списку № 2, становить 8 місяців 21 день. За результатами розгляду документів, доданих до заяви до страхового стажу не зараховані періоди:
- за час роботи на території російської федерації згідно записів №№ 11-12; 13-14; 15-16 17-18 19-20 21-22 23-24 трудової книжки серії НОМЕР_2 від 30.07.1985, оскільки з 01 січня 2023 року Російська Федерація припинила виконання зобов'язань відповідно до Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. З 19 червня 2023 року Україна припинила участь у зазначеній Угоді;
- не зараховано період навчання з 01.09.1982 по 20.07.1985 згідно диплома № 505957 від 20.07.1985, оскільки відомості документа не засвідчено підписом голови екзаменаційної комісії.
Щодо зарахування до пільгового стажу за Списком № 2 періодів роботи у рішенні зазначено наступне, відповідно до п. 20 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутністю трудової книжки або відповідних записів у ній, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугою років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. За доданими документами до пільгового стажу було зараховано період роботи з 01.12.1991 по 21.08.1992 на посаді електрогазозварника, згідно довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутністю трудової книжки або відповідних записів у ній від 15.11.2023 виданої АТ «Оператор газорозподільної системи «Харківгаз»;
не враховано до пільгового стажу період роботи з 28.01.1987 по 26.11.1991 на посаді електрогазозварника у військовій частині НОМЕР_3 (згідно з директиви Міністерства оборони №115/1/057 від 06.01.1993 з 01 квітня 1993 року перейменовано у військову частину НОМЕР_4 ), оскільки відсутня уточнююча довідка згідно з додатком 5 відповідно до вимог п.20 Порядку № 637
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 04.01.2024 за № 2000-0205-8/1487, позивача було повідомлено, що йому відмовлено в призначення пенсії за віком.
З наявної в матеріалах справи трудової книжки НОМЕР_2 дата заповнення 30.07.1985:
№. 1. наявна запис учена в СПТУ-31 01.09.1982 диплом № 505967 від 20.07.1985;
№ 2. 30.07.1985 ПМК-239 треста «Харківводстрой» прийнятий газоелектрозварником по 3 розряду (наказ № 88-к від 30.07.1985);
№ 3. 03.09.1986 присвоєний 4 розряд газоелектрозварника(наказ 196 від 03.09.86);
№ 4. 21.01.1987 звільнений за ст. 36КЗпП УССР по переводу у військову частину НОМЕР_3 (наказ № 295-к від 20.01.1987);
№ 5. 22.01.1987 військова частина № 61798 прийнятий в ОГМ електрогазозварником 4 розряду; по переводу з ПМК-239 треста «Харківводстрой» за згодою керівника підприємства (наказ № 37 від 29.01.1987);
№ 6. 01.02.1990 присвоєний 5 розряд електрогазозварника (наказ № 50 від 07.02.1990);
№ 7. 26.11.1991 звільнений за власним бажанням ст. 38 КЗпП УССР (наказ № 373 від 26.11.1991);
№ 8. 01.12.1991 Балаклійське управління по експлуатації газового господарства прийнятий газоелектрозварником 4 розряду (наказ № 63к від 01.12.1991);
№ 9. 03.05.1994 присвоєний 5 розряд;
№ 10. 08.06.1995 звільнений за ст. 36 КЗпП України (наказ № 27к від 08.06.95);
№ 11. 04.03.1996 санаторій «Єрино» Росія прийнятий газоелектрозварником відповідно до розряду (наказ № 211к від 04.03.96);
№ 12. 29.08.2001 звільнений за власним бажанням ст. 31 КЗпП Росії (наказ № 99к від 29.08.2001);
№ 13. 01.11.2001 ЗАО санаторій «Єрино» прийнятий газоелектрозварником 5 розряду відповідно до згоди на прийом іноземної робочої сили на визначений строк (наказ № 133к від 01.11.2001);
№ 14. 20.05.2012 звільнений за власним бажанням за ст. 80 ТК РФ (наказ № 60 к від 20.05.2002);
№ 15. 17.10.2002 ЗАО санаторій «Єрино» прийнятий газоелектрозварником 5 розряду відповідно до згоди на прийом іноземної робочої сили на визначений строк (наказ № 133к від 17.10.2002);
№ 16. 19.09.2010 звільнений за закінченням строку трудового договору ч. 1 п. 2 ст. 77 Трудового кодексу Російської Федерації (наказ №127/2-К від 19.09.2010);
№ 17. 19.10.2010 ЗАО санаторій «Єрино» прийнятий газоелектрозварником 5 розряду відповідно до згоди на прийом іноземної робочої сили на визначений строк (наказ № 141-к від 19.10.2010);
№ 18. 19.09.2012 звільнений за закінченням строку трудового договору ч. 1 п. 2 ст. 77 Трудового кодексу Російської Федерації (наказ № 2-01/172/2к від 19.09.2012);
№ 19. 26.10.2012 ЗАО санаторій «Єрино» прийнятий газоелектрозварником 5 розряду (наказ № 2-01/198к від 26.10.2012);
№ 20. 03.10.2013 трудовий договір припинений (наказ № 2-01/91/к від 03.10.2013);
№ 21.09.10.2013 ЗАО санаторій «Єрино» прийнятий до інженерно-технічної служби газоелектрозварником 5 розряду (наказ № 2-01/96/1-к від 09.10.2013);
№ 22. 08.08.2014 трудовий договір припинений за строками дії (наказ № 2-01/173/к від 08.08.2014);
№ 23. 08.09.2014 ЗАО санаторій «Єрино» прийнятий до інженерно-технічної служби газоелектрозварником (наказ № 2-01/84к від 08.09.2014);
№ 24. 01.01.2019 трудовий договір припинений за ініціативою робітника п. 3, ч. 1, ст. 77 Трудового кодексу Російської Федерації (наказ №2-01/1/к від 31.12.2018);
№ 25. 11.03.2020 ТОВ «Балаклійський молочний завод» прийнятий на посаду налагоджувальника устаткування у виробництві харчової продукції (наказ № 34ос від 10.03.2020);
№ 26. 15.05.2020 переведений на посаду оператора автоматичної лінії виробництва;
№ 27. 15.05.2020 запис за № 26 недійсний. Переведений на посаду оператора автомата для розливання молочної продукції у пакети та плівку (наказ № 57к від 15.05.2020);
№ 28. 13.07.2020 звільнений з посади за власним бажанням ст. 38 КЗпП України (наказ №73ос від 13.07.2020).
Позивач вважає, що він разом з періодом навчання в ПТУ з 01.09.1982 по 20.07.1985 та трудової діяльності газоелектрозварником відповідно до записів у трудовій книжки має стаж 33 років 04 місяця 08 днів, що дає йому право на пенсію за Списком № 2.
По суті спірних правовідносин, суд зазначає наступне.
Згідно з п. 1 та 2 ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
За пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Також, у відповідності до ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Статтею 62 Закону № Закону України Про пенсійне забезпечення № 1788-ХІІ передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини 2 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до пунктів 3, 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
В оскаржуваному рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області № 205050011920 від 11.12.2023 зазначено, що страховий стаж особи становить 11 років 5 місяців 5 днів, пільговий стаж по Списку №2, становить 8 місяців 21 день. До пільгового стажу роботи за Списком №2 зараховано всі періоди роботи відповідно поданих документів. При цьому, відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 2 частини 1 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» через відсутність необхідного страхового стажу.
Головне управління пенсійного фонду України у Рівненській області у спірному рішенні зазначив, що Головним управлінням відмовлено у зарахуванні до страхового стажу періоди роботи позивача за час роботи на території російської федерації згідно записів №№11-12; 13-14; 15-16 17-18 19-20 21-22 23-24 трудової книжки серії НОМЕР_2 від 30.07.1985р., оскільки з 01 січня 2023р. російська федерація припинила виконання зобов'язань відповідно до Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992р.. З 19 червня 2023р. Україна припинила участь у зазначеній Угоді.
У прохальній частині позову позивач просить суд, визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області та Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області щодо відмови у зарахуванні до пільгового стажу за Списком № 2 періодів роботи: з 30.07.1985 по 21.10.1987; з 28.01.1987 по 26.11.1991; з 22.08.1992 по 02.05.1994; з 04.03.1996 по 29.08.2001; з 01.11.2001 по 20.05.2002; з 17.10.2002 по 19.09.2010; з 19.10.2010 по 19.09.2012; з 26.10.2012 по 03.10.2013; з 09.10.2013 по 08.08.2014; з 08.09.2014 по 01.01.2019 та періоду навчання з 01.09.1982 по 20.07.1985 та зобов'язати ГУПФУ в Харківській області та Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області зарахувати до пільгового стажу за Списком № 2 періодів роботи: з 30.07.1985 по 21.10.1987; з 28.01.1987 по 26.11.1991; з 22.08.1992 по 02.05.1994; з 04.03.1996 по 29.08.2001; з 01.11.2001 по 20.05.2002; з 17.10.2002 по 19.09.2010; з 19.10.2010 по 19.09.2012; з 26.10.2012 по 03.10.2013; з 09.10.2013 по 08.08.2014; з 08.09.2014 по 01.01.2019.
Судом встановлено, що згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 дата заповнення 30.07.1985 позивач працював на території російської федерації:
№ 11. 04.03.1996 санаторій «Єрино» Росія прийнятий газоелектрозварником відповідно до розряду (наказ № 211к від 04.03.96);
№ 12. 29.08.2001 звільнений за власним бажанням ст. 31 КЗпП Росії (наказ № 99к від 29.08.2001);
№ 13. 01.11.2001 ЗАО санаторій «Єрино» прийнятий газоелектрозварником 5 розряду відповідно до згоди на прийом іноземної робочої сили на визначений строк (наказ № 133к від 01.11.2001);
№ 14. 20.05.2012 звільнений за власним бажанням за ст. 80 ТК РФ (наказ № 60к від 20.05.2002);
№ 15. 17.10.2002 ЗАО санаторій «Єрино» прийнятий газоелектрозварником 5 розряду відповідно до згоди на прийом іноземної робочої сили на визначений строк (наказ № 133к від 17.10.2002);
№ 16. 19.09.2010 звільнений за закінченням строку трудового договору ч. 1 п. 2 ст. 77 Трудового кодексу Російської Федерації (наказ №127/2-К від 19.09.2010);
№ 17. 19.10.2010 ЗАО санаторій «Єрино» прийнятий газоелектрозварником 5 розряду відповідно до згоди на прийом іноземної робочої сили на визначений строк (наказ № 141-к від 19.10.2010);
№ 18. 19.09.2012 звільнений за закінченням строку трудового договору ч. 1 п. 2 ст. 77 Трудового кодексу Російської Федерації (наказ № 2-01/172/2к від 19.09.2012);
№ 19. 26.10.2012 ЗАО санаторій «Єрино» прийнятий газоелектрозварником 5 розряду (наказ № 2-01/198к від 26.10.2012);
№ 20. 03.10.2013 трудовий договір припинений (наказ № 2-01/91/к від 03.10.2013);
№ 21. 09.10.2013 ЗАО санаторій «Єрино» прийнятий до інженерно-технічної служби газоелектрозварником 5 розряду (наказ № 2-01/96/1-к від 09.10.2013);
№ 22. 08.08.2014 трудовий договір припинений за строками дії (наказ № 2-01/173/к від 08.08.2014);
№ 23. 08.09.2014 ЗАО санаторій «Єрино» прийнятий до інженерно-технічної служби газоелектрозварником (наказ № 2-01/84к від 08.09.2014);
№ 24. 01.01.2019 трудовий договір припинений за ініціативою робітника п. 3, ч. 1, ст. 77 Трудового кодексу Російської Федерації (наказ № 2-01/1/к від 31.12.2018).
Вищевказані періоди роботи також підтверджено:
- копіями особистої картки робітника ОСОБА_1 , ЗАО санаторій «Єрино» № 2-05/44 від 09.10.2013; № 2-05/56 від 19.10.2018; № 2-05/28 від 06.08.2015;
- трудовими договорами між ЗАО санаторій «Єрино» та ОСОБА_1 № 93/08 від 18.11.2008; №2-05/35 від 08.09.2014; №2-05/28 від 06.08.2015; № 49 від 01.11.2001; № 58 від 17.10.2002;
- довідкою ЗАО санаторій «Єрино» російської профспілки робітників атомної енергетики та промисловості у якій зазначено, що ОСОБА_1 працював в ЗАО санаторій «Єрино» з 04.03.1996 по 01.01.2019 на посаді газоелектрозварника в інженерно-технічній служби;
- довідками про доходи фізичної особи ОСОБА_1 за 1997 рік за № 21 від 12.09.2019; за 1998 рік за № 20 від 12.09.2019; за 1999 рік за № 19 від 12.09.2019; за 2000 рік за № 30 від 12.09.2019; за 2001 рік за № 29 від 12.09.2019; за 2002 рік за № 28 від 12.09.2019; за 2003 рік за № 30 від 12.09.2019; за 2004 рік за № 26 від 12.09.2019; за 2005 рік за № 25 від 12.09.2019; за 2006 рік за № 24 від 12.09.2019; за 2007 рік за № 24/1 від 12.09.2019; за 2008 рік за № 23 від 12.09.2019; за 2009 рік за № 22 від 12.09.2019; за 2010 рік за № 43 від 12.09.2019; за 2011 рік за № 36 від 24.07.2012; за 2012 рік за № 34 від 05.04.2013; за 2013 рік за № 32 від 28.01.2014; за 2014 рік за № 34 від 12.09.2019; за 2015 рік за № 75 від 12.09.2019; за 2016 рік за № 28 від 16.01.2017; за 2017 рік за № 74 від 12.09.2019; за 2018 рік за № 74 від 12.09.2019; за 2019 рік за № 74 від 12.09.2019.
Рішенням № 205050011920 від 11.12.2023 Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області, зазначено, що страховий стаж ОСОБА_2 становить 11 років 5 місяців 5 днів; пільговий стаж по Списку №2, становить 8 місяців 21 день. За результатами розгляду документів, доданих до заяви до страхового стажу не зараховані періоди:
- за час роботи на території Російської Федерації згідно записів №№ 11-12; 13-14; 15-16 17-18 19-20 21-22 23-24 трудової книжки серії НОМЕР_2 від 30.07.1985, оскільки з 01 січня 2023 року Російська Федерація припинила виконання зобов'язань відповідно до Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. З 19 червня 2023 року Україна припинила участь у зазначеній Угоді.
Суд не погоджується з такими твердженнями представника відповідача, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 85, пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
У відповідності до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.
Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якої вони проживають.Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Згідно абзацу 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.Отже, наведені положення вказаних Угод передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди враховується при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалася трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Відповідно до Постанови КМУ від 29.11.2022 №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» (надалі Постанова №1328), Україна вийшла з вищезазначеної Угоди. Вказана постанова набрала чинності 02.12.2022. Отже, до набрання чинності Постановою №1328, Україна як держава-учасниця Угоди виконує зобов'язання, взяті згідно із Угодою.
Варто зауважити, що відповідно до частини 1 статті 70 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, якщо договором не передбачається інше або якщо учасники не погодились про інше, припинення договору відповідно до його положень або відповідно до Конвенції звільняє учасників договору від усякого зобов'язання виконувати договір у майбутньому та не впливає на права, зобов'язання або юридичне становище учасників, які виникли в результаті виконання договору до його припинення.
При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 13 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Відтак, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 підлягає застосуванню при зарахуванні спірного стажу роботи позивача в рф, оскільки вказана Угода була чинною на момент набуття стажу.
Крім того, в рішенні Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 чітко зазначено, що конституційне право на соціальний захист не може бути поставлене в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 3 ст. 23 Загальної декларації прав людини, п. 4 ч. 1 Європейської соціальної хартії та ст. 46 Конституції України, працівники у старості мають право на пенсію, що є основним джерелом існування, яка має забезпечувати достатній життєвий рівень.
Оскільки позивач працював у російській федерації в той час, коли усі вищевказані міжнародні договори були чинні, у відповідача не було підстав не зараховувати стаж роботи позивача на території російської федерації.
Статтею 6 вказаної Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою. Згідно з абзацом 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і урядом російської федерації "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Аналіз наведеного вище вказує на те, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, враховується при встановленні права на пенсію. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Як законодавством України, так і законодавством російської федерації передбачено зарахування періоду трудової діяльності до страхового стажу при умові сплати страхових внесків до Пенсійного фонду тієї країни, на території якої здійснювалась така діяльність.
Підставою для неврахування до пільгового стажу позивача періоду роботи на території російської федерації слугувала обставина відсутність довідки, що уточнює пільговий характер роботи.
Водночас, суд звертає увагу на принцип пропорційності, який вимагає співрозмірного обмеження прав і свобод людини для досягнення публічних цілей - органи влади, зокрема, не можуть покладати на громадян зобов'язання, що перевищують межі необхідності, які випливають із публічного інтересу, для досягнення цілей, які прагнуть досягнути за допомогою застосовуваної міри (або дій владних органів). Вказаний принцип передбачає наявність розумного співвідношення між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області зарахувати до пільгового стажу за Списком № 2 періодів роботи : з 30.07.1985 по 21.10.1987; з 28.01.1987 по 26.11.1991; з 22.08.1992 по 02.05.1994; з 04.03.1996 по 29.08.2001; з 01.11.2001 по 20.05.2002; з 17.10.2002 по 19.09.2010; з 19.10.2010 по 19.09.2012; з 26.10.2012 по 03.10.2013; з 09.10.2013 по 08.08.2014; з 08.09.2014 по 01.01.2019 та періоду навчання з 01.09.1982 по 20.07.1985, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту б) частини 1 статті 13 закону України "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Відповідно до частини 1, пункту 2 частини 2 статті 114 закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 року, (набрав чинності з 01.01.2004 року), право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
На пільгових умовах пенсія призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Наведені правові норми закону України "Про пенсійне забезпечення" та закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" повністю співпадають щодо підстав та умов призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Вказаний Закон набрав чинності з 01.01.1992.
До набрання чинності законом України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за віком на пільгових умовах передбачав:
- Список №2, затверджений постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173 "Про затвердження списків виробництв, цехів, професій і посад робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та у пільгових розмірах".
Згідно розділу XXXII "Загальні професії" Списку № 2 до професій які надають право особи на отримання пільгової пенсії відносяться професії газозварників і їх підручних та електрозварників і їх підручних;
Розділом XXXII "Загальні професії" Списку №2 передбачено професію газоелектрозварника яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Після набрання чинності законом України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за віком на пільгових умовах передбачав:
- Список N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 162 від 11 березня 1994 року.
Розділом XXXIII "Загальні професії" Списку №2 передбачено професію газоелектрозварника яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах;
- Список №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 36 від 16 січня 2003 року.
Відповідно до розділу XXXIII "Загальні професії (у всіх галузях господарства) передбачено професію газоелектрозварника яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах;
- Список №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 24 червня 2016 року.
Відповідно до розділу XXXIII "Загальні професії (у всіх галузях господарства) передбачено професію газоелектрозварника яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Таким чином, починаючи з дати набрання чинності постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року № 1173 "Про затвердження списків виробництв, цехів, професій і посад робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та у пільгових розмірах" і до цього часу професія газоелектрозварника передбачена Списками №2 як така, зайнятість на якій під час виконання трудових обов'язків дає право особі на пенсію за віком на пільгових умовах.
Чинними міжнародними угодами визначено взаємне зарахування стажу роботи, набутого у країні - учасниці угоди відповідно до законодавства країни-роботодавця. Сам факт офіційного працевлаштування позивача підтверджується записами в трудовій книжці. Будь-яких доказів, які б підтверджували відсутність у позивача пільгового стажу роботи, у суду немає. Тому Головним управлінням Пенсійного фонду України у Рівненській області протиправно не зарахувано до пільгового стажу за Списком№2 періоди роботи : з 30.07.1985 по 21.10.1987; з 28.01.1987 по 26.11.1991; з 22.08.1992 по 02.05.1994; з 04.03.1996 по 29.08.2001; з 01.11.2001 по 20.05.2002; з 17.10.2002 по 19.09.2010; з 19.10.2010 по 19.09.2012; з 26.10.2012 по 03.10.2013; з 09.10.2013 по 08.08.2014; з 08.09.2014 по 01.01.2019, тобто позивач позбавлений соціальної захищеності та страхового стажу за період роботи за вказаний період роботи, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту. При цьому, інших підстав для незарахування до загального страхового стажу позивача спірних періодів роботи на території російської федерації ніж зазначених вище, оскаржуване рішення не містить та судовим розглядом таких також не встановлено.
Щодо не зарахування періоду навчання з 01.09.1982 по 20.07.1985 та посилання відповідача на те, що у дипломі № 505957 від 20.07.1985 відомості документа не засвідчено підписом голови екзаменаційної комісії суд зазначає наступне.
Судом досліджено трудову книжку позивача НОМЕР_2 дата заповнення 30.07.1985 під № 1 дата 01.09.1982 наявний запис - навчання в СПТУ-31 диплом № 505967 від 20.07.1985, та на підставі наявного в матеріалах справи копії диплома встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 вступив до СПТУ-31 с.Комсомольське Харківської області 20 липня 1985 року закінчив повний курс середнього професійно-технічного училища на базі середньої освіти за професією електрогазозварювальника . Рішенням екзаменаційної комісії від 20 липня 1985р. ОСОБА_1 присвоєно кваліфікацію електрогазозварювальник третього розряду, у дипломі наявна підпис директора училища та заступника директора училища по навчально-виробничий частині (роботі), дата видачі 20 липня 198 5року, реєстраційний № 1995.
Відповідно до ст. 38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» від 10 лютого 1998 року № 103/98-ВР, час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Відтак, згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 дата заповнення 30.07.1985 під №.1 наявний запис - навчання в СПТУ-31 01.09.1982, диплом № 505967 від 20.07.1985; запис № 2 30.07.1985 ПМК-239 треста «Харківводстрой» прийнятий газоелектрозварником по 3 розряду (наказ № 88-к від 30.07.1985), тобто позивач приступив до роботи за набутою спеціальністю газоелектрозварником через 10 днів після закінчення навчання. З огляду на викладене, період навчання позивача з 01.09.1982 по 20.07.1985 СПТУ-31 с. Комсомольське Харківська область безпідставно не зараховано до пільгового стажу позивача.
Щодо позовної вимоги, про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області та Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області щодо відмови у зарахуванні до загального страхового стажу періодів роботи з 04.03.1996 по 29.08.2001; з 01.11.2001 по 20.05.2002; з 17.10.2002 по 19.09.2010; з 19.10.2010 по 19.09.2012; з 26.10.2012 по 03.10.2013; з 09.10.2013 по 08.08.2014; з 08.09.2014 по 01.01.2019, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Статтею 5 КАС України визначено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з ч.2 ст.5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З наведеного випливає, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові. Враховуючи вищенаведене, суд вілмовляє у позовній вимоги щодо зарахуванні до загального страхового стажу періодів роботи з 04.03.1996 по 29.08.2001; з 01.11.2001 по 20.05.2002; з 17.10.2002 по 19.09.2010; з 19.10.2010 по 19.09.2012; з 26.10.2012 по 03.10.2013; з 09.10.2013 по 08.08.2014; з 08.09.2014 по 01.01.2019.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає оскаржуваня рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області № 205050011920 від 11.12.2023 про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Суд звертає увагу, що зважаючи на скасування рішення про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах окремому задоволенню не підлягають позовні вимоги щодо визнання неправомірними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області у прийнятті такого рішення.
З приводу визначення пенсійного органу, на який покладається обов'язок зарахування до страхового стажу періодів роботи та призначення пенсії за віком, слід зазначити наступне.
Відповідно до пунктів 4.1-4.3 розділу ІV постанови правління ПФУ Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058 від 25.11.2005 року № 22-1, заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.При прийманні документів працівник сервісного центру реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта.Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Згідно пункту 4.10 постанови правління ПФУ № 22-1, після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.
Суд звертає увагу, що наразі вирішується питання зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи, а також призначення пенсії за віком.
Зміст постанови правління ПФУ №22-1 свідчить, що електронну пенсійну справу формує той структурний підрозділ органу, якому за принципом екстериторіальності передається до розгляду заява про призначення пенсії. Та вже після її призначення така електронна пенсійна справа передається до пенсійного органу за місцем фактичного проживання особи-пенсіонера.
Подану позивачем заяву від 06.12.2023 про призначення пенсії за принципом екстериторіальності було передано до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, за результатами розгляду якої в призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах було відмовлено.
Зважаючи, що заяву про призначення пенсії розглядало Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, пенсію за віком на пільгових умовах позивачу не призначено, відповідно, не передано електронну пенсійну справу до ПФУ за місцем фактичного проживання позивача, тобто, до Головного управління ПФУ в Харківській області, для її виплати, доказів перебування позивача на обліку в територіальному органі ПФУ за місцем своєї реєстрації матеріали справи не містять.
Таким чином, позовні вимоги в цій частині, пред'явлені ГУ ПФУ в Харківській області, не підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги, про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області призначити та виплатити з 06.12.2023 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2, суд зазначає, що у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин, оскільки адміністративний суд не вправі перебирати на себе повноваження суб'єкта публічної адміністрації, реалізуючи за нього процедурні дії, ухвалювати рішення чи проводити адміністративну процедуру. Таке втручання може мати місце лише у випадку, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи закону, а суб'єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення. Тобто, призначення пенсії, тощо є дискреційним повноваженням пенсійного органу. У такому випадку, суд може лише зобов'язати пенсійний орган повторно розглянути заяву про призначення пенсії, вказавши на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення.
Відповідно до абзацу 2 частини 4 статті 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З урахуванням вищевикладеного та з метою ефективного захисту порушених прав, свобод, інтересів позивача, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог частково та зобов'язати розглянути повторно заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 та прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до положень статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з нормами частини 2 статті 2 КАС України зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Нормами частини 2 статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).
Нормами статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Тому позов у частини зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області призначити та виплатити з 06.12.2023 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 задоволеню не підлягає.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову частково.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до положень частини 8 статті 139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13, 14, 77, 139, 205, 242-246, 250, 255, 257-263, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. О. Борисенка, буд. 7, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 21084076), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про скасування рішення, визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Скасувати рішення № 205050011920 від 11.12.2023 Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області, щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, за Списком № 2.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до пільгового стажу за Списком № 2 періодів роботи: з 30.07.1985 по 21.10.1987; з 28.01.1987 по 26.11.1991; з 22.08.1992 по 02.05.1994; з 04.03.1996 по 29.08.2001; з 01.11.2001 по 20.05.2002; з 17.10.2002 по 19.09.2010; з 19.10.2010 по 19.09.2012; з 26.10.2012 по 03.10.2013; з 09.10.2013 по 08.08.2014; з 08.09.2014 по 01.01.2019 та період навчання з 01.09.1982 по 20.07.1985 у СПТУ-31 с. Комсомольське Харківської області.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області (вул. О. Борисенка, буд. 7, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 21084076) зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за Списком № 2 періоди роботи: з 30.07.1985 по 21.10.1987; з 28.01.1987 по 26.11.1991; з 22.08.1992 по 02.05.1994; з 04.03.1996 по 29.08.2001; з 01.11.2001 по 20.05.2002; з 17.10.2002 по 19.09.2010; з 19.10.2010 по 19.09.2012; з 26.10.2012 по 03.10.2013; з 09.10.2013 по 08.08.2014; з 08.09.2014 по 01.01.2019 та період навчання з 01.09.1982 по 20.07.1985 у СПТУ-31 с. Комсомольське Харківської області.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області (вул. О. Борисенка, буд. 7, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 21084076) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 06.12.2023 про призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, за Списком № 2 та прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області (вул. О. Борисенка, буд. 7, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 21084076) суму сплаченого судового збору у розмірі 1073,6 грн (одну тисячу сімдесят три гривні 60 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складання у повному обсязі шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Заічко О.В.