Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
22 травня 2024 р. справа №520/1444/22
Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Кухар М.Д., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження справу за адміністративним позовом Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов'язаних з утриманнням особи у вищому навчальному закладі,-
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся Харківський національний університет внутрішніх справ з адміністративним позовом до ОСОБА_1 , в якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 , на користь Харківського національного університету внутрішніх справ (рахунок UA418201720313271001201005066, Державне казначейство України в м. Київ, МФО 820172, ЄДРПОУ 08571096) витрати, пов'язані з утриманням, у сумі 148650 (сто сорок вісім тисяч шістсот п'ятдесят) грн. 75 коп.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.09.2022 року адміністративний позов задоволено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2023 апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.09.2022 залишено без змін.
Постановою Верховного суду від 19.10.2023 р. касаційну скаргу відповідача задоволено частково, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.09.2022 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2023 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду. При цьому, Верховний суд зазначив, що у матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази, які підтверджують факт отримання позивачем повідомлення, що залишено роза увагою як судом першої та і апеляційної інстанцій. Верховний суд зазначив, що суди не з'ясували відповідним чином усіх обставин , що мають значення для правильного вирішення справи, не надали належної оцінки аргументам позивача стосовно неотримання ним повідомлення із зобов'язанням відшкодувати витрати, пов'язані із його утриманням у вищому навчальному закладі, не встановили факт ознайомлення відповідача із указаним повідомленням, а також факт його відмови від добровільного відшкодування зазначених витрат, не перевірили належним чином обставини щодо надання відповідачеві передбаченого законодавством строку для добровільного відшкодуванння витрат, які є предметом стягнення у цій справі.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 02.11 2023 року прийнято до розгляду зазначену адміністративну справу.
Суддя Кухар М.Д. з 25.03.2024 по 07.04.2024 з 11.04.2024 по 12.04.2024 та 03.05.2024 перебувала у щорічній відпустці.
Дослідивши надані до справи матеріали, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що наказом Харківського національного університету внутрішніх справ від 11.08.2015 №120 о/с ОСОБА_1 було зараховано курсантом денної форми навчання до університету.
Наказом Харківського національного університету внутрішніх справ від 05.07.2019 №215 о/с відповідача відраховано з числа курсантів університету.
Згідно наказу від 14.12.2021 №818 о/с відповідача звільнено з Національної поліції України відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України “Про Національну поліцію”.
Згідно з Довідкою-розрахунком витрат, пов'язаних з утриманням курсанта за період з 17.08.2015 по 05.07.2019, які складено відповідно до Порядку розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом і Міністерства оборони України. Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16 липня 2007 року №419/831/240/605/537/219/534, відповідач повинен відшкодувати витрати, пов'язані з його утриманням у ХНУВС в сумі 54290 (п'ятдесят чотири тисячі двісті дев'яноста) грн 50 коп.
Відповідно з Довідкою-розрахунком витрат, пов'язаних з утриманням магістра за період з 01.09.2019 по 20.02.2021, які складено відповідно до Порядку розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України. Управління державної охорони України. Служби безпеки України від 16 липня 2007 року №419/831/240/605/537/219/534, відповідач повинен відшкодувати витрати, пов'язані з його утриманням у ХНУВС в сумі 94360 (дев'яноста чотири тисячі триста шістдесят) грн 25 коп.
Загальна сума витрат, на утримання у ХНУВС складає 148650 (сто сорок вісім тисяч шістсот п'ятдесят) грн 75 коп.
Відповідачем вказана сума в добровільному порядку не відшкодована, що стало підставою для звернення до суду.
Надаючи правову оцінку вищенаведеному, суд вказує наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Відповідно до положень статті 74 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення навчання у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують МВС витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Як передбачено приписами частини п'ятої статті 74 Закону України «Про Національну поліцію» у разі відмови від добровільного відшкодування витрат, зазначених у частині четвертій цієї статті, таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.
Постановою Кабінету Міністрів України №261 від 12 квітня 2017 року затверджено Порядок відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - Порядок №261), який визначає механізм відшкодування особами, які навчалися за денною формою навчання за державним замовленням (далі - особи) у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - вищі навчальні заклади), витрат, пов'язаних з їх утриманням у таких закладах (далі - витрати), у разі, зокрема, дострокового розірвання контракту про здобуття освіти (далі - контракт) з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в Національній поліції (далі - поліція) через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.
Пункт 2 Порядку №261 вказує, що витрати відшкодовуються згідно з контрактом, укладеним між вищим навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчалася.
Положеннями пункту 3 Порядку №261, зокрема, визначено, що відшкодування здійснюється в розмірі витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; оплатою комунальних послуг та спожитих енергоносіїв.
На підставі розрахунків вищого навчального закладу складається довідка про фактичні витрати на кожну особу за весь строк навчання, яка долучається до її особової справи.
Пунктами 4, 5 Порядку №261 означено, що витрати відшкодовуються особою в повному розмірі за весь період її фактичного навчання.
Після видання наказу про звільнення (відрахування з вищого навчального закладу) особи керівник органу поліції (вищого навчального закладу) або за його дорученням інша посадова особа видає зазначеній особі під підпис повідомлення із зобов'язанням протягом 30 діб з моменту отримання повідомлення відшкодувати МВС витрати із зазначенням їх розміру та реквізитів розрахункового рахунка для перерахування коштів. Таке повідомлення може бути надіслано особі рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за останнім місцем реєстрації, зазначеним у матеріалах її особової справи.
У разі звільнення особи до відпрацювання нею трьох років після закінчення вищого навчального закладу орган поліції, в якому особа проходила службу, невідкладно повідомляє про це вищому навчальному закладу, в якому особа навчалася.
З приписів пункту 8 Порядку №261 слідує, що у разі відмови від добровільного відшкодування витрат, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.
Претензійно-позовну діяльність провадить вищий навчальний заклад, у якому навчалася особа.
Суд вказує, що спори стосовно проходження публічної служби охоплюють спори, які виникають з моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, зокрема й питання відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що зумовлює відшкодування фактичних витрат, пов'язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з публічної служби, а тому до таких спорів підлягають застосуванню приписи частини п'ятої статті 122 КАС України.
Суд наголошує, що після інформування позивача про звільнення співробітника поліції, який не виконав умов контракту, позивач зобов'язаний відповідно до приписів частини п'ятої статті 74 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 4, 5, 8 Порядку №261 повідомити особу про зобов'язання протягом 30 діб з моменту отримання повідомлення відшкодувати (компенсувати) МВС витрати на його навчання.
І лише у разі відмови від добровільного відшкодування витрат, таке відшкодування здійснюється навчальним закладом у судовому порядку відповідно до приписів частини п'ятої статті 122 КАС України.
Отже, відповідно до Порядку №261 Університет мав вручити під підпис або надіслати відповідачу повідомлення із зобов'язанням протягом 30 діб з моменту отримання такого повідомлення відшкодувати витрати із зазначенням їхнього розміру та реквізитів рахунку для перерахування коштів, за для того, щоб забезпечити можливість добровільно відшкодувати витрати на навчання і лише, у разі відмови відповідача, міг звернутися до суду.
Позивачем разом з адміністративним позовом в якості доказу повідомлення відповідача про необхідність відшкодувати витрати, пов'язані з утриманням у сумі 148650 (сто сорок вісім тисяч шістсот п'ятдесят) грн 75 коп. надано квитанцію про відправлення рекомендованого листа на адресу відповідача (а.с. 15) від 17.12.2022 року.
При дослідженні наданих матеріалів справи судом встановлено, що повідомлення про добровільне відшкодування не вручено відповідачу особисто під підпис, також позивачем не надано доказів отримання відповідачем зазначеного повідомлення засобами поштового зв'язку.
Проте позивач 20січня 2022 року звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з даним позовом без дотримання вимог вищезазначеного Порядку №261.
Таким чином, на думку суду, у позивача відсутні правові підставі для звернення з цим позовом до суду, а отже таке звернення є передчасним.
Аналогічні висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі №320/7233/19, від 30 вересня 2019 року у справі №340/685/19 та від 10 жовтня 2019 року у справі №140/721/19.
Також судом встановлено, що позивачем до матеріалів справи не додано доказів на підтвердження ознайомлення відповідача з розрахунком спірних витрат, або моєї відмови від ознайомлення з наданими до суду розрахунками.
Щодо стягнення з відповідача суми витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, розрахованих без застосування пункту 8 Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2017 року № 261 (далі - Порядок № 261, у редакції на момент виникнення спірних правовідносин).
У разі відмови від добровільного відшкодування витрат, а також у разі порушення особою умов договору, укладеного відповідно до пункту 6 цього Порядку, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку (пункт 8 Порядку № 261).
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає суду підстави дійти висновку, що у разі укладення контракту про здобуття освіти у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських на особу покладаються відповідні обов'язки передбачені чинним законодавством України та контрактом.
Разом з тим, суд звертає увагу, що за наведеного правового регулювання (частина 4, 5 статті 74 Закону України «Про Національну поліцію» та пункт 8 Порядку № 261) право на звернення до суду у позивача у цій справі може виникнути лише у випадку відмови відповідача добровільно відшкодувати витрати та може бути реалізоване протягом одного місяця з дня такої відмови.
Аналогічна позиція до правозастосування при вирішенні близьких за змістом правовідносин застосовано Верховним Судом у постановах від 28 травня 2021 року у справі №320/7233/19, від 30 вересня 2019 року у справі №340/685/19 та від 10 жовтня 2019 року у справі №140/721/19.
Суд враховує, що у разі дострокового розірвання контракту з курсантом, саме вищий навчальний заклад здійснює розрахунок фактичних витрат за видами забезпечення відповідно до правил пунктів 2.1., 2.3 Порядку №419/831/240/605/537/219/534, про що складає відповідні довідки-розрахунки, а також зазначає суму відшкодування у наказі про звільнення курсанта.
Відтак, враховуючи наведене вище суд приходить до висновку, що правильне вирішення спору у справах з подібними правовідносинами залежить від того, чи було курсанта ознайомлено із розрахунком витрат, пов'язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі, здійсненим відповідно до приписів Порядку № 261 та Порядку №419/831/240/605/537/219/534, та запропоновано йому добровільно відшкодувати такі витрати.
Саме із відмовою курсанта добровільно відшкодувати витрати на його утримання у вищому навчальному закладі, законодавцем пов'язано можливість звернення МВС України та інших центральних органів виконавчої влади, яким підпорядковані відповідні навчальні заклади, із позовом про стягнення такого відшкодування у судовому порядку.
Отож, із цільового тлумачення наведених правових норм слідує, що у вимірі спірних правовідносин ХНУВС був зобов'язаний після отримання наказу про звільнення відповідача здійснити розрахунок витрат, пов'язаних з його утриманням у цьому ВНЗ, відобразити узагальнену суму відшкодування у відповідному наказі про звільнення курсанта, а також надати йому час на добровільне відшкодування таких витрат.
І лише, у разі відмови відповідача здійснити таке відшкодування у добровільному порядку, з наступного дня після спливу визначеного ХНУВС строку добровільного відшкодування, останній міг звернутися до суду.
Судом встановлено, що відповідач не відмовлявся добровільно відшкодувати витрати, пов'язані із моїм утриманням у вищому навчальному закладі, оскільки взагалі не отримував від ХНУВС розрахунку суми належних до відшкодування витрат, тобто не було запропоновано у добровільному порядку відшкодувати витрати, які є предметом стягнення у цій справі.
При цьому, обґрунтовуючи позовну заяву, ХНУВС стверджує про обізнаність відповідача щодо виникнення у нього обов'язку відшкодувати витрати, пов'язані із його утриманням у ХНУВС, однак не надає доказів, що відповідача було ознайомлено із розрахунком таких витрат та запропоновано добровільно відшкодувати такі витрати.
Разом з тим, саме з огляду лише на обізнаність відповідача з обов'язком відшкодувати витрати пов'язані з його утриманням у ХНУВС, оскільки про це зазначено у контракті, позивач дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача спірних витрат.
Суд вказує, що значені документи не містять розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням відповідача у ХНУВС, у цих документах також не визначено строк добровільного відшкодування відповідачем таких витрат. Суд враховує, що відповідача не було ознайомлено під особистий підпис із розрахунком коштів належних до відшкодування та із повідомленням про добровільне відшкодування.
У наданому позивачем повідомленні відсутній особистий підпис ОСОБА_1 про його отримання, також засобами поштового зв'язку він його не отримував, позивач не надав жодного доказу на підтвердження отримання ним зазначеного вище повідомлення.
Відтак в обсязі встановлених у цій справі обставин та зважаючи на наведені мотиви, позивачем не доведено факт ознайомлення ОСОБА_1 з розрахунком спірних витрат та повідомленням про добровільне відшкодування, або його відмови від ознайомлення з наданими до суду розрахунками та повідомленням.
У пункті 70 рішення Європейського суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справі "Рисовський проти України" Суд зазначив, що принцип "належного урядування", зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб.
При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків.
Оскільки, як встановлено, позивачем порушено вимоги законодавства щодо дотримання своїх власних процедур, які передбачені Порядком відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2017 року № 261, то звернення до суду, без дотримання вимог Порядку № 261 не відповідає принципу "належного урядування".
Матеріали справи не містять доказів звернення позивача до відповідача з вимогою добровільного відшкодування витрат та/або доказів його відмови від цієї вимоги.
Зазначену позицію підтримав Верховний Суд у постанові від 28 травня 2021 року у справі №320/7233/19 та у постанові Верховного Суду від 30.08.2022 у справі № 480/8200/20.
Відповідно до Порядку № 261 позивач має вручити під підпис або надіслати відповідачу повідомлення із зобов'язанням протягом 30 діб з моменту отримання такого повідомлення відшкодувати витрати із зазначенням їхнього розміру та реквізитів рахунку для перерахування коштів, за для того, щоб забезпечити можливість добровільно відшкодувати витрати на навчання і лише, у разі відмови відповідача, може звернутися до суду.
Саме із відмовою курсанта добровільно відшкодувати витрати на його утримання у вищому навчальному закладі, законодавцем пов'язано можливість звернення навчального закладу, із позовом про стягнення такого відшкодування у судовому порядку.
Судом встановлено, що позивачем повідомлення про зобов'язання відшкодувати витрати, пов'язані з утриманням в закладі вищої освіти, не надавалось та не направлялось.
Отже, відсутність вказаних доказів дає підстави для висновку, що відповідачу не запропоновано у добровільному порядку відшкодувати витрати, які є предметом стягнення у цій справі, відтак у позивача не виникає права на звернення із даним спором до суду, оскільки ним не виконано вимог статті 74 Закону України "Про Національну поліцію" та пункту 8 Порядку № 261.
Вказана позиція узгоджується із висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 30 серпня 2022 року у справі №480/8200/20, які повинні враховуватися судом у відповідності до положень ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Також у разі коли одержувач відмовляється засвідчити своїм підписом факт відмови від одержання поштового відправлення, коштів за поштовим переказом, такі поштове відправлення, поштовий переказ зберігаються в приміщенні об'єкта поштового зв'язку протягом установленого пунктом 116 цих Правил строку (крім рекомендованих листів з позначкою “Судова повістка”), після закінчення якого - повертаються поштовим оператором за зворотною адресою.
Таким чином, за відсутності відповідного повідомлення про вручення поштового відправлення з позначкою про отримання листа відповідачем або довідки відділення зв'язку про відмову від отримання листа або повернення його адресату за закінченням терміну зберігання, а також за відсутності опису вкладення до листа, який свідчить про надіслання йому довідок про розмір відшкодування, неможливо вважати повідомлення позивача про необхідність відшкодування витрат на навчання належним.
Отже, відсутність вказаних доказів дає суду підстави для висновку, що відповідачу не запропоновано у добровільному порядку відшкодувати витрати, які є предметом стягнення у цій справі, відтак у позивача не виникає права на звернення із даним спором до суду, оскільки ним не виконано вимог статті 74 Закону України "Про Національну поліцію" та пункту 8 Порядку № 261.
Вказана позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 30 серпня 2022 року у справі №480/8200/20, які враховуються судом відповідно до положень ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
З огляду на вищевикладене, суд робить висновок про відмову в задоводленні позовних вимог.
Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Таким чином, проаналізувавши наведене, суд вважає за необхідне вказати, що позовні вимоги є не обґрунтованими, не підтверджені нормативно та документально, а тому є такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 243, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Харківського національного університету внутрішніх справ (проспект Льва Ландау, буд. 27, м. Харків, 61080, ЄДРПОУ 08571096) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням особи у вищому навчальному закладі -залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, передбаченому п.п. 15.5. п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення .
Повний текст рішення складено 17 травня 2024 року.
Суддя Кухар М.Д.