23 травня 2024 року Суми Справа № 480/8613/22
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Сидорука А.І.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до - НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України
(військової частини НОМЕР_2 ),
про стягнення грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні.
Стислий виклад позицій сторін. Заяви сторін. Процесуальні дії суду.
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток/грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні, за період з 06.12.2021 по 22.12.2022, у сумі 47052,62 грн.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що при звільненні позивача зі служби 05.12.2021 позивачу не було виплачено всі належні йому суми, а виплачено їх лише 23.12.2022. Тому відповідач повинен сплатити позивачу грошове забезпечення за період затримки розрахунку при звільненні, а саме з 06.12.2021 по 22.12.202, у сумі 47052,62 грн.
02.01.2023 судом було постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі, вирішено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити.
Відзив мотивовано тим, що позивач не має права на середній заробіток, оскільки ст.117 КЗпП України не розповсюджується на правовідносини, що виникають у порядку виконання судового рішення про присудження виплати заробітної плати, оскільки з прийняттям судового рішення, ст.ст. 116 і 117 КЗпП України не застосовуються, а зобов'язання роботодавців виплатити заборгованість із заробітної плати та компенсацію замінюється на зобов'язання виконати судові рішення на користь позивача, що не регулюється матеріальними нормами трудового права. Звертає увагу суду, що позивачу вже було виплачено середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 06.12.2021 до 24.06.2022 на виконання рішення суду.
Встановлені судом фактичні обставини.
05.12.2021 позивача було виключено зі списків особового складу в/ч НОМЕР_2 , що підтверджується витягом з наказу в/ч НОМЕР_2 № 569-ОС від 03.12.2021 (а.с.13).
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 24.06.2022 у справі № 480/954/22 стягнуто з відповідача на користь позивача грошову компенсацію за неотримане під час проходження військової служби речове майно у сумі 46295,77 грн (https://reyestr.court.gov.ua/Review/104930537).
На виконання вказаного рішення суду відповідачем 25.06.2022 було перераховано позивачу компенсацію за неотримане речове майно у сумі 45601,33 грн (сума з вирахуванням 1,5% військового збору), що встановлено у рішенні Сумського окружного адміністративного суду від 13.12.2022 у справі № 480/5515/22. Відповідно до цього рішення, суд, з урахуванням принципу співмірності, зменшив середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за компенсацію за неотримане речове майно за період з 06.12.2021 до 24.06.2022 (200 к.д.) із суми 79942 грн до 45601,33 грн (https://reyestr.court.gov.ua/Review/113127140).
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 09.12.2022 у справі № 480/949/22 зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, з урахуванням висновків суду та грошову компенсацію щорічної додаткової відпустки військовослужбовця за виконання обов'язків військової служби пов'язане з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я за 2015, 2016 та 2017 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
На виконання цього рішення, відповідач 23.12.2022 виплатив позивачу кошти у сумі 47052,62 грн (а.с.12).
Фактично на виконання цього рішення позивачу була сплачена сума 47769,16 грн(47052,62/98,5х100), оскільки з перерахованих на його банківський рахунок сум відповідачем, як податковим агентом, відповідно до вимог ПК України утримано військовий збір - 1,5%.
Місячний розмір грошового забезпечення позивача за жовтень 2021 року складає 12191,13 грн, а за листопад 2021 року - 12191,13 грн, що підтверджується довідкою відповідача (а.с.14).
У зв'язку з несвоєчасним розрахунком при звільненні, то позивач звернувся до суду з даним позовом.
Висновки суду та їх мотиви.
Відповідно до норми ч. 1 ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (ст. 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу.
Згідно припису ч. 1 ст. 116 КЗпП України (в редакції до 01.07.2022) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, роботодавець повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Даною нормою встановлено обов'язок роботодавця виплатити працівнику у день звільнення всі належні йому суми, під якими розуміються в тому числі одноразова грошова допомога при звільненні та компенсаційні виплати.
Отже, відповідач повинен був у день звільнення виплатити позивачу всі належні йому при звільненні суми.
В той же час, остаточна виплата всіх належних позивачу сум була проведена не у день звільнення - 05.12.2021, а 23.12.2022.
Враховуючи той факт, що для військовослужбовців відповідальність за затримку розрахунку при звільненні не передбачена спеціальним законодавством, до даних правовідносин підлягає застосуванню норма ст. 117 КЗпП України.
Відповідно до ст. 117 КЗпП України (у редакції Закону № 2352-IX) у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті. Наведена редакція ст. 117 КЗпП України набрала законної сили з 19.07.2022.
До внесення вказаних змін строк нарахування середнього заробітку не обмежувався.
Ухвалення судових рішень про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені особі при звільненні, за загальними правилами, встановленими ЦК України, не припиняють обов'язок роботодавця виплатити середній заробіток за затримку.
Спірний період стягнення середнього заробітку у цій справі умовно варто поділити на дві частини: до і після набрання чинності 19.07.2022 змін до ст. 117 КЗпП України.
Період з 06.12.2021 до 18.07.2022 регулюється редакцією ст. 117 КЗпП України, до внесення у неї змін Законом № 2352-IX, тобто без обмеження строком нарахування у 6 місяців. До цього періоду, у разі наявності у суду переконання про істотний дисбаланс між сумою коштів, яку прострочив роботодавець і сумою середнього заробітку за час затримки цієї виплати може застосувати принцип співмірності і зменшити таку виплату.
Період з 19.07.2022 до 22.12.2022 регулюється вже чинною редакцією ст. 117 КЗпП України, яка передбачає обмеження стягнення середнього заробітку шістьма місяцями.
До таких же висновків дійшов Верховний Суд у справах № 440/8467/23, № 400/8493/23 та № 560/6962/23.
Нормою ст. 27 Закону України "Про оплату праці" встановлено, що порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Такий порядок затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995. Згідно п.п. 2, 5, 8 Порядку середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи. Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
В матеріалах справи міститься довідка відповідача (а.с.8), відповідно до якої місячний розмір грошового забезпечення позивача за жовтень 2021 року складає 12191,13 грн, а за листопад 2021 року - 12191,13 грн. Отже, сума середньоденного грошового забезпечення позивача складає 399,71 грн, із розрахунку (12191,13+12191,13)/(31+30).
Сума середнього заробітку за весь період затримки розрахунку при звільненні (з 06.12.2021 до 18.07.2022) складає 89934,75 грн, з розрахунку 399,71 х 225 к.д.
Суд звертає увагу, що з урахуванням конкретних критеріїв та обставин справи, які мають юридичне значення, суд за період до 18.07.2022 може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того чи задовольняє він позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково. Водночас, зменшення розміру відшкодування є правом, а не обов'язком суду.
Так, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати: 1) розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором (істотність розміру); 2)період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; 3) ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; 4) інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Також, необхідно взяти до уваги, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати) в розумінні статті 2 Закону України “Про оплату праці”, тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати. Окрім того, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні має разовий характер.
В той же час, суд вважає за необхідне застосувати принцип співмірності та зменшити розмір середнього заробітку, який має сплатити відповідач за період з 06.12.2021 до 18.07.2022 до суми 47769,16 грн - несвоєчасно виплачених сум одноразової грошової допомоги при звільненні та компенсацій за додаткові відпустки, виходячи з наступного.
Як вже зазначалось, предметом спору є стягнення середнього заробітку за час затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні та компенсації за додаткову відпустку.
Позивач у справі № 480/954/22 звернувся з окремим позовом про стягнення компенсації за неотримане речове майно, а у справі № 480/949/22 з окремим позовом про нарахування та виплату грошової допомоги при звільненні та компенсацій за додаткові відпустки, хоча мав право звернутися з такими вимогами в рамках однієї справи.
У справах № 480/954/22 та № 480/949/22, які розглядались Сумським окружним адміністративним судом, позивач не заявляв вимогу про стягнення середнього заробітку. Позивачу до моменту остаточного розрахунку, 25.06.2022 було перераховано компенсацію за неотримане речове майно у сумі 46295,77 грн.
Сума середнього заробітку за весь період затримки всіх виплат, в тому числі і виплати компенсації за речове майно з 06.12.2021 до 18.07.2022 у розмірі 89934,75 грн майже в два рази перевищує суму несвоєчасно виплаченої одноразової грошової допомоги при звільненні та компенсацій за додаткові відпустки у сумі 47769,16 грн, в той час як позивачу на виконання рішення суду у справі № 480/5515/22 виплачено середній заробіток за затримку виплати компенсації за речове майно за період з 06.12.2021 до 24.06.2022 у сумі 45601,33 грн, який з урахуванням принципу співмірності зменшено судом із суми 79942 грн.
Відповідач є військовим формуванням, що виконує завдання із забезпечення національної безпеки та фінансується за рахунок Державного бюджету України. Крім того, позивач не заявляє про свої майнові втрати, а суд орієнтовно оцінив їх розмір і визначив справедливе відшкодування.
Тому заявлена позивачем сума є значно завищеною, непропорційною, а стягнення її з відповідача під час воєнного стану в Україні буде несправедливим.
Сума середнього заробітку за період з 19.07.2022 до 22.12.2022 (у період дії норми щодо нарахування середнього заробітку не більше як за 6 місяців) складає 62754,47 грн, з розрахунку 399,71 х 157 к.д.
Таким чином, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 06.12.2021 до 22.12.2022 складає 110523,63 грн (47769,16+62754,47).
В той же час, позивач просить суд стягнути середній заробіток за вказаний період у сумі 47052,62 грн, що становить 100% від сум невиплачених одноразової грошової допомоги при звільненні та компенсацій за додаткові відпустки. При цьому, не просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні.
Суд звертає увагу, що невиплата позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є пасивною формою поведінки, а тому належним способом захисту порушеного права є визнання протиправною саме бездіяльності.
Таким чином, з урахуванням обґрунтування позову, а саме позиції позивача, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з виходом за їх межі, а саме шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача та стягнення з нього середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 06.12.2021 до 22.12.2022 у сумі 47769,16 грн (100% від сум невиплачених одноразової грошової допомоги при звільненні та компенсацій за додаткові відпустки), оскільки відповідач допустив протиправну бездіяльність, яка не відповідає критеріям правомірності, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України.
Крім того, суд не приймає до уваги доводів відповідача про збитки державі та про можливу "необхідність в майбутньому виконати рішення, яке не відповідає вимогам чинного законодавства" (другий абзац останньої сторінки відзиву на позовну заяву). Суд звертає увагу, що саме відповідач своєю поведінкою, це було підтверджено вище, створив правовий конфлікт, який може призвести до додаткових фінансових витрат. Не в компетенції відповідача вирішувати, чи є рішення законним, якщо воно набире законної сили. Для вирішення цього питання відповідач має право звернутись до суду з апеляційною скаргою на рішення суду. Саме відповідач продовжуючи правовий конфлікт, а не позивач, може спричинити негативні фінансові наслідки як для себе, так і для держави. Крім того, правова культура починається там, де сторона поважає рішення суду, яке набрало законної сили, навіть якщо не згодна з ним, а не стверджує про його незаконність, висловлюючи припущення, на єтапі, коли воно ще навіть не прийняте (у відзиві на позовну заяву).
Судові витрати.
Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі норми п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України ''Про судовий збір'', його розподіл не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 90, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд
1. Позов ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_2 ) про стягнення грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити.
2. Визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_2 ) у невиплаті ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні.
3. Стягнути з НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні, за період з 06.12.2021 до 22.12.2022, у розмірі 47769 (сорок сім тисяч сімсот шістдесят дев'ять) грн 16 (шістнадцять) коп.
4. Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення рішення.
5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення складено та підписано суддею 23.05.2024.
Суддя А.І. Сидорук