23 травня 2024 року Справа № 480/1408/24
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Савицької Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м.Суми адміністративну справу №480/1408/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, і просить:
- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 22.01.2024 за № 183250007450 про відмову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у призначенні пенсії по інвалідності;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати до страхового стажу період навчання з 01.09.1978 по 20.07.1981 згідно диплому НОМЕР_1 від 20.07.1981 та період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 призначити з 16 січня 2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію по інвалідності.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області з заявою про призначення пенсії по інвалідності, до якої були додані відповідні документи. За принципом екстериторіальності заява розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області, яким прийнято рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком. Підставою для такої відмови слугувала недостатність страхового стажу. Позивач вважає прийняте рішення протиправним, що й стало підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області проти позову заперечує, у відзиві на позовну заяву просить відмовити в задоволенні позовних вимог, зазначивши, що для призначення позивачеві пенсії по інвалідності відсутні правові підстави, оскільки законодавчо визначені для того передумови позивачем не дотримані і документально не підтверджені, зокрема, відсутній необхідний страховий стаж.
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повідомлявся про розгляд даної справи належним чином, проте заяви про визнання позову чи відзив на позовну заяву в строки, передбачені статтею 261 КАС України, до суду не надав.
Згідно із ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи та об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
З матеріалів справи судом встановлено, що 16.01.2024 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області з заявою про призначення пенсії по інвалідності на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Враховуючи принцип екстериторіальності вказана заява була розглянута Головним управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області та було прийнято рішення від 22.01.2024 за № 183250007450 про відмову у перерахунку пенсії позивачу.
У вказаному рішенні відповідач зазначив:
"ЗАЯВНИК:
ОСОБА_2 та вид пенсії: Пенсія по інвалідності.
Умови призначення: ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Податковий номер: 2322721662.
Дата народження, стать: 05.08.1963, жінка.
Дата звернення, вік, ознака роботи: 16.01.2024, 60 р 5 м 11 д, не працює.
Необхідний страховий стаж відповідно до статті 32 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", для осіб, яким установлено інвалідність після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону- за наявності страхового стажу, зазначеного в абзаці першому частини першої статті 26 цього Закону не менше 15 років.
Страховий стаж особи становить 12 років 27 днів.
За доданими документами до страхового стажу не зараховано:
- період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки на титульній сторінці трудової запис про зміну прізвища " ОСОБА_3 " - " ОСОБА_4 " не завірено печаткою. Свідоцтво про шлюб відсутнє;
- період навчання з 01.09.1978 по 20.07.1981 згідно диплому НОМЕР_1 від 20.07.1981, оскільки відсутні документи про зміну прізвища " ОСОБА_3 " - " ОСОБА_4 ", відсутній підпис голови комісії.
Для зарахування до страхового стажу періоду:
- навчання з 01.09.1978 по 20.07.1981 необхідно надати уточнюючу довідку про період навчання з посиланням на первинні документи та вказати форму навчання, а також довідку про реорганізацію;
- періодів роботи згідно трудової книжки необхідно надати документ про зміну прізвища " ОСОБА_3 " - " ОСОБА_4 ".
На обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває іл пенсію не отримує." (а.с. 9).
Незгода позивача з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області стала підставою звернення позивача до адміністративного суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.
Судом встановлено, що предмет розгляду у межах даної адміністративної справи зводиться до вирішення питання про наявність/відсутність у позивача необхідного страхового стажу для призначення пенсії по інвалідності на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Щодо не зарахованого до страхового стажу періоду навчання позивача з 01.09.1978 по 20.07.1981 суд зазначає наступне.
Пунктами 1-3 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі Порядок №637) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно із вимогами ст. 48 Кодексу законів про працю України та ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Тобто, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами тільки у випадках відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.
Відповідно до п. «е» ст. 3 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, зокрема, вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти.
Пунктом «д» ч. 3 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Відповідно до п. 8 Порядку №637 час навчання у вищих учбових, професіональних, учбово-виховних закладах, учбових закладах підвищення кваліфікації і перепідготовки кадрів, у аспірантурі, докторантурі й криничній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, які видані на підставі архівних даних і які містять відомості про період навчання. При відсутності у таких документах відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в учбовому закладі у відповідні роки при умови, якщо у цих документах є дані про закінчення повного навчального періоду чи окремих їх етапів.
Таким чином, зі вказаного Порядку вбачається, що при відсутності у дипломі особи відомостей часу навчання, приймаються довідки про тривалість навчання в учбовому закладі у відповідні роки при умови, якщо у цих документах є дані про закінчення повного навчального періоду чи окремих їх етапів.
З матеріалів справи встановлено, що в трудові книжці НОМЕР_2 від 24.07.1981 наявна інформація, що позивач у період з 01.09.1978 по 20.07.1981 навчалась в СПУ № НОМЕР_3 АДРЕСА_2 (а.с. 19).
Також, в матеріалах справи наявна копія диплому НОМЕР_1 від 20.07.1981, виданий СПУ №155 м. Москва, який підтверджує, що позивач 20.07.1981 закінчила повний курс названого училища.
Судом встановлено, що даний диплом викладений російською мовою. Дійсно, судом встановлено, що диплом не містить підпису голови екзаменаційної комісії, проте, підписи інших уповноважених осіб наявні в дипломі та додатку до нього.
Таким чином, відсутність у дипломі НОМЕР_1 підпису голови екзаменаційної комісії, за наявності інших даних, що містяться у такому дипломі, які завірені (засвідчені) відповідною печаткою та підписані директором училища та заступником директора училища по навчально-виробничій роботі, на переконання суду не може бути підставою для неврахування періоду навчання до страхового стажу позивача, зважаючи на факт відсутності підпису голови екзаменаційної комісії.
Тому, суд зауважує, що дослідивши ці докази в сукупності, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо періоду роботи позивача згідно трудової книжки НОМЕР_2 , який неврахований пенсійним органом у зв'язку з тим, що на титульній сторінці трудової запис про зміну прізвища " ОСОБА_3 " - " ОСОБА_4 " не завірена печаткою та відсутнє свідоцтво про шлюб, суд вказує наступне.
Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 1-3 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.
Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, відмовляючи в зарахуванні даного періоду роботи до страхового стажу позивача, керувалось наявністю недоліків заповнення записів в трудовій книжці позивача, а саме: не завіреного щапису про зміну прізвища позивача печаткою.
Суд звертає увагу на те, що доказів визнання недостовірним запису у трудовій книжці щодо даного періоду роботи відповідачами до суду не надано, а тому його безпідставно не взято до уваги при зарахуванні періодів роботи позивача до страхового стажу.
Суд також зазначає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Посилання на неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії.
Висновки аналогічного характеру викладені в постановах Верховного Суду від 29.03.2019 у справі №548/2056/16-а та від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а.
Окрім цього, Верховний Суд в постанові від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а, зауважив, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Також, на підтвердження зміни прізвища позивача в матеріалах справи наявне свідоцтво про народження, свдоцтво про шлюб та рішення суду про розірвання шлюбу (а.с. 11,12,15)
Тому, неврахування відповідачем періоду роботи позивача згідно трудової книжки НОМЕР_2 також є противоправним, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області протиправно не враховано оскаржені позивачем періоди до страхового стажу.
За наведених обставин, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 22.01.2024 за № 183250007450 є протиправним та підлягає скасуванню судом.
Разом з тим, суд наголошує на тому, що права позивача порушено Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області, яким було розглянуто заяву позивача про призначення пенсії інвалідності з відповідними документами та прийнято протиправне рішення, яке скасовано судом, відтак, права позивача мають бути поновлені саме Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області.
Таким чином, позовні вимоги, звернуті до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання призначити позивачу, суд зазначає таке.
Судовим розглядом встановлено, що спірне рішення відповідача прийняте без повного з'ясування обставин справи та інших документів наданих позивачем.
Суд зазначає, що підставою для відмови у призначенні пенсії позивачу стали висновки відповідача про незарахування до страхового стажу періодів навчання та роботи згідно трудової книжки.
Як видно з положень Рекомендації Комітету Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Згідно із пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 р. № 1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності, вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта, він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі.
Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Призначення та обрахунок пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону № 1058-ІV Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду. Згідно з п.4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Саме органи пенсійного фонду визначають правильність та повноту наданих документів для призначення (перерахунку) пенсії.
Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення, перерахунку пенсій громадянам. Оскільки рішення про призначення пенсії приймається органом Пенсійного фонду і право на призначення пенсії є його виключними повноваженнями, втручання у яке не відповідатиме завданням адміністративного судочинства.
Зазначений висновок суду узгоджується із правовою позицією Другого апеляційного адміністративного суду, викладеній в постанові від 14.06.2022 по справі №480/5340/21.
Із врахуванням вищевикладеного суд вважає за необхідне застосувати належний спосіб захисту прав позивача і вийти за межі позовних вимог для повного захисту порушеного права на пенсію у відповідності до вимог ст. 9 КАС України та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву позивача від 16.01.2024 про призначення пенсії по інвалідності на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та прийняти рішення по суті заяви від 16.01.2024 з урахуванням періодів навчання та роботи та правової оцінки, наданої судом по даній справі.
Зазначений висновок суду по даній справі узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 17.12.2021 по справі №160/9272/20 адміністративне провадження № К/9901/33965/20. Відповідно до правових висновків, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 по справі №755/10947/17, під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію.
Відповідно ст. 139 КАС України судові витрати в тому числі і судовий збір підлягають відшкодуванню в разі задоволення позову, або пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи задоволення позовних вимог, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму судового збору в розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 77, 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 22.01.2024 за № 183250007450 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії по інвалідності на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П'ятницька, 83 А, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 21390940) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) період навчання з 01.09.1978 по 20.07.1981 та періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П'ятницька, 83 А, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 21390940) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) від 16.01.2024 про призначення пенсії по інвалідності на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та прийняти рішення по суті заяви від 16.01.2024 з урахуванням періодів навчання, роботи та правової оцінки, наданої судом по даній справі.
У задоволенні інших вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П'ятницька, 83 А, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 21390940) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) суму судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.В. Савицька