23 травня 2024 року м. Рівне №460/4110/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Щербакова В.В., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій, -
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі іменується - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі іменується - відповідач №1), Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (далі іменується - відповідач №2), в якому позивач просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні позивачу пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов'язати відповідача призначити та виплачувати пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з 16.01.2024; зарахувати до загального страхового стажу періоди роботи з 01.06.1987 по 31.10.1995 згідно довідок про стаж та заробіток від 21.02.2020 №№ 82-83 та період роботи за червень-липень 1987 згідно довідки від 13.02.2020 №296/04-02, та період догляду за дітьми у 2004 році до досягнення ними трирічного віку.
На обґрунтування спірних правовідносин зазначив, що вона як потерпілий від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 3 категорії, на підставі ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має право на пільгову пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку, проте відповідач відмовив їй у призначенні такої пенсії. Вказує, що причиною такої відмови стало відсутність необхідного страхового стажу. За таких обставин, просив позов задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою суду від 19.04.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Позиція відповідачів викладена у відзивах на позовну заяву, відповідно до змісту яких вони заперечують проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування заперечень зазначає, що було розглянуто заяву позивача, долучені до заяви документи та прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Таким чином, вимоги позивача не підлягають до задоволення.
Зокрема, за результатом розгляду документів, до страхового стажу не зараховано періоди: - періоди роботи з 01.06.1987 по 31.10.1995 згідно довідок про стаж та заробіток від 21.02.2020 №№ 82-83 та період роботи за червень-липень 1987 згідно довідки від 13.02.2020 №296/04-02, у зв'язку з тим що прізвище зазначене в довідках ( ОСОБА_2 ) не відповідає прізвищу в свідоцтві про шлюб ( ОСОБА_3 ). - період догляду у 2004 році за дітьми 19.10.2001, р.н. та 27.05.2004 р.н, до досягнення ними трирічного віку, оскільки відсутня довідка органів соціального захисту населення про отримання (неотримання) допомоги.
Документами не підтверджено право на зниження пенсійного віку, оскільки зазначене прізвище в довідці про періоди проживання на території радіоактивного забруднення від 06.02.2020 № 20/11 (Лелях/Кибукевич) та посвідченні потерпілого від Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_1 від 20.03.1994 ( ОСОБА_2 ) не відповідає паспортним даним особи. Разом з тим звертаємо увагу, що до заяви про призначення пенсії від 11.12.2023 було долучено свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 від 17.05.2012 (видане повторно) про зміну прізвища Лелях - ОСОБА_3 (акт.запис № 3 від 23.10.1998).
Після повторного звернення до заяви про призначення пенсії від 16.01.2024 долучено свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3 від 12.01.2024 (видане повторно) про зміну прізвища Лелях - ОСОБА_2 (акт.запис № 3 від 23.10.1998), при цьому документів про скасування раніше виданого свідоцтва від 17.05.2012 чи правомірність виданого свідоцтва від 12.01.2024, до заяви не долучено. Відтак, факт приналежності вищезазначених документів позивачу може бути встановлено тільки у судовому порядку.
На підставі викладеного просили відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 є особою, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (3 категорія), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , що видане на ім'я ОСОБА_4 .
Позивач 16.01.2024 звернувся до відповідача з письмовою заявою про призначення йому пенсії за віком на підставі ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
За принципом екстериторіальності заяву позивача передано на розгляд Головного управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.
Рішенням від 23.01.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області відмовлено у призначенні пенсії за віком.
В якості підстави зазначено: не підтверджено право на зниження пенсійного віку.
Також, рішення суду містить наступні висновки пенсійного органу:
до страхового стажу не зараховано періоди:
- періоди роботи з 01.06.1987 по 31.10.1995 згідно довідок про стаж та заробіток від 21.02.2020 №№ 82-83 та період роботи за червень-липень 1987 згідно довідки від 13.02.2020 №296/04-02, у зв'язку з тим що прізвище зазначене в довідках ( ОСОБА_2 ) не відповідає прізвищу в свідоцтві про шлюб ( ОСОБА_3 ).
- період догляду у 2004 році за дітьми 19.10.2001, р.н. та 27.05.2004 р.н, до досягнення ними трирічного віку, оскільки відсутня довідка органів соціального захисту населення про отримання (неотримання) допомоги.
Документами не підтверджено право на зниження пенсійного віку, оскільки зазначене прізвище в довідці про періоди проживання на території радіоактивного забруднення від 06.02.2020 № 20/11 (Лелях/Кибукевич) та посвідченні потерпілого від Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_1 від 20.03.1994 ( ОСОБА_2 ) не відповідає паспортним даним особи.
Разом до заяви про призначення пенсії від 11.12.2023 було долучено свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 від 17.05.2012 (видане повторно) про зміну прізвища Лелях - ОСОБА_3 (акт.запис № 3 від 23.10.1998). Після повторного звернення до заяви про призначення пенсії від 16.01.2024 долучено свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3 від 12.01.2024 (видане повторно) про зміну прізвища Лелях - ОСОБА_2 (акт.запис № 3 від 23.10.1998), при цьому документів про скасування раніше виданого свідоцтва від 17.05.2012 чи правомірність виданого свідоцтва від 12.01.2024, до заяви не долучено. Відтак, факт приналежності вищезазначених документів позивачу може бути встановлено тільки у судовому порядку.
Не погоджуючись з відмовою відповідача в призначенні йому пенсії зі зниженням пенсійного віку, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені у Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон №796).
Згідно з ст. 9 Закону № 796 (тут і далі - в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є:
1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків;
2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт.
Згідно з ст.55 Закону №796 особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють в зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали в цій зоні не менше 4 років, на 2 роки та додатково на 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.
Відповідно до пп.5 п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (зі змінами внесеними згідно з Постановою правління Пенсійного фонду України №13-2 від 30.07.2015, далі - Порядок №22-1), документом, що засвідчує особливий статус особи, зокрема є посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Отже, у разі звернення особи із заявою про призначення їй пенсії із застосуванням ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" для підтвердження особливого статусу заявника додається посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період проживання (роботи) на цих територіях, видана органами місцевого самоврядування.
При цьому, суд звертає увагу на те, що зменшення пенсійного віку на 6 років відповідно до ст.55 Закону № 796-ХІІ можливе за наявності двох самостійних умов:
1) початкова величина зниження пенсійного віку 3 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період;
2) проживання щонайменше 3 роки станом на 1 січня 1993 року є умовою, яка встановлює додатково 1 рік зменшення пенсійного віку за 2 роки проживання, роботи.
Водночас, застосування як першої, так і другої умови, можливе у разі постійного проживання особи в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року щонайменше 3 років.
Як вбачається з матеріалів справи, в період з 01.01.1986 по 04.187, з 10.11.1987 по 12.05.1988, з 20.09.1988 по 10.05.1990 та з 10.10.1990 по 11.12.1998 позивач був зареєстрований та проживав в с.Старе Село Сарненського району, що підтверджується довідкою Старосільської сільської ради №2480 від 15.09.2023, виданої на ім'я ОСОБА_5 .
Село Старе Село Рівненської області, згідно з Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 №106 віднесено до зони гарантованого добровільного відселення (ІІІ категорія) внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.
Щодо застосування початкової величини.
В матеріалах справи наявні докази проживання позивача у період з 26.04.1986 по 31.07.1986 в зоні гарантованого добровільного відселення. Відтак, наведене свідчить про наявність підстав для зарахування початкової величини та зниження пенсійного віку на 3 роки.
Як вбачається з матеріалів справи, період проживання / роботи в зоні гарантованого добровільного відселення становить 10 років 11 місяць 22 дні., в тому числі станом на 01.01.1993 - 5 років 00 місяців 11 днів, що надає такій особі право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку додатково на 1 рік за 3 повні роки проживання в такій зоні (на 6 років), тобто у 54 роки відповідно до ст.55 Закону №796-ХІІ.
Щодо доводів пенсійного органу про не зарахування періодів проживання на території радіоактивного забруднення згідно довідки сільської ради (Лелях/Кибукевич) та посвідченні потерпілого від Чорнобильської катастрофи ( ОСОБА_2 ), оскільки написання прізвища не відповідає паспортним даним особи.
Так, відповідно до свідоцтва про шлюб, виданого 12.01.2024 Острозьким відділом реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, 23.10.1998 позивач - ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) зареєструвала шлюб з ОСОБА_6 . Після державної реєстрації шлюбу прізвище дружити - ОСОБА_7 .
Згідно паспортних даних (паспорт серії НОМЕР_4 ) прізвище позивача викладено як ОСОБА_1 . На 10 арк. паспорту наявна відмітка про реєстрацію шлюбу 23.10.1998 з ОСОБА_6 .
Вказані відомості дають можливість встановити зміну прізвища позивачем, та спростовують доводи пенсійного органу.
Одночасно суд зауважує, що обов'язковою умовою призначення пенсії на пільгових умовах за статтею 55 Закону №796 є наявність у особи відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
В силу статті 26 Закону № 1058-IV, для призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку мають особи мають право за наявності страхового стажу, зокрема у період з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Таким чином, на момент звернення з заявою, а саме станом на 2024 рік, страховий стаж позивача повинен становити не менше 25 роки.
Відповідно до ст. 8 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч. 1 ст. 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2 ст. 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV).
Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу (абз. 2 ч. 1 ст. 24).
Згідно з пунктами 1, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637 - за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка працівника.
Згідно з п.п.1 та 2 вказаного Порядку, за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до п.3 Порядку, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 20 Порядку визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно зі ст.101 Закону України «Про пенсійне забезпечення», органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №174/658/16-а (провадження №К/9901/201/17), оцінюватися судом мають саме підстави відмови у призначенні пенсії, тобто, мотиви, з яких виходив відповідач, розглядаючи заяву про її призначення.
Аналіз вищенаведених норм права дає змогу суду дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.
Суд зазначає, що вищенаведені норми встановлюють виключний пріоритет трудової книжки перед іншими документами для визначення стажу.
Відповідач при розгляді поданих позивачем документів вказував, що страховий стаж позивача становить 19 років 07 місяців 7 днів
В оскаржуваному рішення суду зазначено, що до страхового стажу не зараховано періоди:
- періоди роботи з 01.06.1987 по 31.10.1995 згідно довідок про стаж та заробіток від 21.02.2020 №№ 82-83 та період роботи за червень-липень 1987 згідно довідки від 13.02.2020 №296/04-02, у зв'язку з тим що прізвище зазначене в довідках ( ОСОБА_2 ) не відповідає прізвищу в свідоцтві про шлюб ( ОСОБА_3 ).
- період догляду у 2004 році за дітьми 19.10.2001, р.н. та 27.05.2004 р.н, до досягнення ними трирічного віку, оскільки відсутня довідка органів соціального захисту населення про отримання (неотримання) допомоги.
В трудовій книжці колгоспника № НОМЕР_5 , виданій на ім'я ОСОБА_4 місяться наступні записи щодо спірних періодів:
10.05.1989 прийнята на роботу різноробочого по договору в колгосп 40-річчя Жовтня
09.07.1989 звільнена з роботи за закінченнями строку дії договору
02.09.1989 прийнята на роботу по договору в колгосп Радянська Україна
01.11.1989 звільнена з роботи за закінченнями строку дії договору
05.05.1990 прийнята на роботу по договору в колгосп Радянська Україна
10.11.1990 звільнена з роботи за закінченнями строку дії договору
Відповідно до архівних довідок №82, 83, виданих 21.02.2020 КУ «Трудовий архів» Копілянської районної ради Житомирської області на ім'я ОСОБА_4 , підтверджено що ОСОБА_4 працювала в КСП «Жовтень» в період 1994 -1995 року, заробіток за вказаний період та стаж роботи (к-сть відпрацьованих днів) зазначений за квітень - червень 1994, вересень - жовтень 1994, березень - квітень 1995, червень 1995, вересень - жовтень 1995.
Крім того, відповідно до архівної довідки №8 виданої 13.02.2020 КУ «Трудовий архів» Рівненської районної ради Рівненської області на ім'я ОСОБА_1 , підтверджено що ОСОБА_4 працювала в колгоспі «Комуніст» в період червня - липня 1987 року із зазначенням к-сті відпрацьованих днів.
Суд зазначає, що будь-яких посилань на невідповідність довідок (або їх недостовірності) відповідач не навів. Вказані довідки скріплені підписами та печатками уповноважених осіб.
Отже, позивач вчинив всі від нього залежні дії на підтвердження права на призначення та отримання пенсії. Відтак, відмова у призначенні пенсії позивачу є порушенням його соціальних прав, так як він не може бути позбавлений свого права на зарахування періодів роботи.
Крім того, відповідно до підпункту 2 пункту 6 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, Управління має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб - підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на управління Фонду завдань.
Таким чином, відповідач має право, зокрема, у разі виникнення певних сумнівів щодо достовірності записів трудової книжки, чи відсутності окремих документів у архівних установах, для підтвердження стажу роботи, звертатися із відповідними листами, запитами до підприємств, установ, організацій, з метою отримання певної інформації, в тому числі, уточнюючої довідки чи документів, що містять відомості про періоди роботи.
В той же час, відповідачем не подано жодного доказу про вжиття певних заходів з метою отримання уточнюючої інформації, натомість відмовлено у зарахуванні до страхового стажу спірного періоду.
Підсумовуючи вищезазначене суд зауважує, що періоди роботи з 01.06.1987 по 31.10.1995 згідно довідок про стаж та заробіток від 21.02.2020 №№ 82-83 та період роботи за червень-липень 1987 згідно довідки від 13.02.2020 №296/04-02 протиправно не враховані відповідачем та підлягають врахуванню до загального страхового стажу.
Щодо не врахування період догляду у 2004 році за дітьми 19.10.2001, р.н. та 27.05.2004 р.н, до досягнення ними трирічного віку, оскільки відсутня довідка органів соціального захисту населення про отримання (неотримання) допомог, суд зазначає наступне.
Згідно зі свідоцтвом про народження від 29.11.1999 серії НОМЕР_6 позивач є матір'ю ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно зі свідоцтвом про народження від 16.11.2001 серії НОМЕР_7 позивач є матір'ю ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно зі свідоцтвом про народження від 25.06.2004 серії НОМЕР_8 позивач є матір'ю ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Закон України від 09.07.2003 р. № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» набув чинності з 1 січня 2004 року. Саме з цієї дати обчислюється не трудовий, а страховий стаж, який підтверджується даними персоніфікованого обліку.
Відповідно до п. 8 ст. 11 Закону № 1058-IV загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або при народженні дитини, при усиновленні дитини.
Згідно з ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку та на умовах, які передбачені законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно пункту "ж" ч. 3 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також, зокрема, час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.
Відповідно до частини 1 статті 181 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя і шоста статті 179 цього Кодексу) надаються за заявою матері (батька) дитини або осіб, зазначених у частині сьомій статті 179 цього Кодексу, повністю або частково в межах установленого періоду та оформляються наказом (розпорядженням) роботодавця.
Згідно з частиною 2 статті 181 КЗпП України визначено, що відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя і шоста статті 179 цього Кодексу) зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю. Час відпусток, зазначених у цій статті, до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку, не зараховується.
Абзацом 1 частини 2 статті 24 Закону № 1058-IV передбачається, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за тими даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до ст. 20 Закону № 1058-IV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
З вказаного вбачається, що для зарахування періоду роботи до страхового стажу необхідною та обов'язковою умовою є сплата страхових внесків за вказаний період.
Згідно з частиною 16 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Отже до 01.01.2004 року до трудового стажу включалися всі періоди перебування у трудових відносинах, в тому числі у періоди відпусток для догляду за дитиною до 3-х років та для догляду за дитиною відповідно до медичного висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку.
Починаючи з 01.01.2004 року час догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, зараховується до страхового й пільгового стажу у разі отримання відповідної допомоги (за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку).
Згідно із Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за № 637 встановлено, що час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі:
документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.
Документами, які підтверджують те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала, і те, що до досягнення дитиною 12-річного віку один з батьків не працював, є:
виписка з трудової книжки;
відомості про відсутність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців інформації про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, отримані в порядку взаємного обміну інформацією;
інформація із системи персоніфікованого обліку.
Оскільки згідно Індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутнє нарахування та сплата внесків до Пенсійного фонду за період 2004 року, а також позивачем не надано доказів отримання відповідної допомоги, у пенсійного органу були відсутні підстави для зарахування даного періоду до стажу позивача.
Відтак, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Підсумовуючи вищезазначене суд зауважує, що оскільки страховий стаж позивача на дату звернення, становив 20 років 07 місяців 7 днів, з них 19 років 07 місяців 7 днів зараховано пенсійним органом, відповідно до оскаржуваного рішення та 1 рік зараховано судом згідно архівних довідок про стаж та заробіток від 21.02.2020 №№ 82-83 від 13.02.2020 №296/04-02 (із необхідних 25 років), правові підстави для призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" були відсутні.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що відповідач у спірних правовідносинах діяв в межах повноважень та правомірно прийняв про відмову позивачу у призначенні пенсії.
Водночас, за для захисту прав позивача необхідно зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до страхового стажу період роботи позивача періоди роботи з 01.06.1987 по 31.10.1995 згідно довідок про стаж та заробіток від 21.02.2020 №№ 82-83 та період роботи за червень-липень 1987 згідно довідки від 13.02.2020 №296/04-02.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На переконання суду, відповідачами доведено правомірність вчинених дій в частині відмови у призначенні пенсії, натомість позивачем доведено протиправність не зарахування частини спірних періодів до її страхового стажу, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.
Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір.
Проте, вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, що складаються із суми судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду, слід виходити з того, що позивач, за меншого обсягу позовних вимог мав би сплатити судовий збір, в розмірі, не менше, ніж мінімальний, які фактично й сплатив, тому він підлягає стягненню з відповідача. яким винесене оскаржуване рішення на користь позивача.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи згідно архівних довідок №82, 83, виданих 21.02.2020 КУ «Трудовий архів» Копілянської районної ради Житомирської області та архівної довідки №8 виданої 13.02.2020 КУ «Трудовий архів».
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області судові витрати із сплати судового збору у сумі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 23 травня 2024 року.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_9 )
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, код ЄДРПОУ 21084076)
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул.Соборна, 7-а, м.Кропивницький, 25009, код ЄДРПОУ 20632802)
Суддя В.В. Щербаков