22 травня 2024 року м. Рівне №460/24470/23
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дудар О.М., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доВійськової частини НОМЕР_1
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій.
Позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у обчисленні та виплаті компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати" від 19.10.2000 №2050-ІІІ, та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 на підставі судових рішень у справі №460/16075/21 за період з 01.01.2016 по 30.06.2023;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати" від 19.10.2000 №2050-ІІІ, та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 на підставі судових рішень у справі №460/16075/21 за період з 01.01.2016 по 30.06.2023, яку розрахувати за період з01.01.2016 по 30.06.2023.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів, у зв'язку із порушенням термінів їх виплати, він має право на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із несвоєчасною виплатою в повному обсязі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 23.06.2016 на підставі судового рішення, яке з вини відповідача фактично виконано останнім лише у червні 2023 року. Позивач просив нарахувати компенсацію за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення. Однак, відповідач відмовився нарахувати та виплатити вказану компенсацію. Крім того, позивач вважає наявним в себе право на отримання компенсації сум податку з доходів фізичних осіб. За таких обставин, позивач просив позов задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою суду від 24.10.2023 позовна заява залишалася без руху. Позивачу встановлювався строк для усунення недоліків позовної заяви. У встановлений судом строк позивач допущені недоліки усунув, відтак позовна заява вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду.
Ухвалою суду від 09.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
Ухвалою суду від 22.05.2024 відмовлено у задоволенні клопотання про заміну військової частини НОМЕР_1 на військову частину НОМЕР_2 .
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими. Сума доходу відповідачем нарахована за рішенням суду своєчасно, а підстава для виплати компенсації виникає у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення суду, оскільки основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої ст.2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" є порушення встановлених строків виплати саме нарахованих доходів. Відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Від позивача надійшла відповідь на відзив, яка судом до уваги не береться, оскільки відповідно до частини третьої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
Розглянувши позовну заяву та відзив, дослідивши письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Наказом командира військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (по стройовій частині) від 23.06.2016 №142 ОСОБА_1 виключено із списків особового складу частини, та направлено на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 08.12.2022 у справі №460/16075/21 позов ОСОБА_1 задоволено повністю:
Визнано протиправним дії Військової частини НОМЕР_2 щодо визначення базового місяця грудень 2015 року при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 23.06.2016 .
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 23.06.2016 з визначенням базового місяця - січень 2008 року та виплатити суму індексації з врахуванням виплаченої суми.
На виконання вказаного судового рішення відповідачем 30.06.2023 перераховано на картковий рахунок позивача грошове забезпечення в загальній сумі 13786,72грн, що підтверджується випискою з банку про надходження коштів від 30.06.2023.
Компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків нарахування та виплати грошового забезпечення та компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб відповідачем позивачу не виплачено.
На заяву позивача щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів відповідач листом повідомив про те, що жодним чином не порушив строки виплати грошового забезпечення.
Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з відповідним позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 №2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок №159).
Згідно зі статтями 1, 2 Закону № 2050-ІІІ, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Отже, дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Основною умовою для виплати громадянину компенсації, що передбачена статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.
Згідно з пунктом 2 Порядку №159, компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
Аналіз наведених нормативних актів дає підстави вважати, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статті 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем пенсії, що носило триваючий характер. У зв'язку з цим виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати. При цьому, кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постановах від 18.11.2014 у справі № 21-518а14, від 11.07.2017 у справі № 21-2003а16, Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі № 522/5664/17, від 21.06.2018 у справі № 523/1124/17, від 03.07.2018 у справі № 521/940/17, від 05.10. 2018 у справі № 127/829/17, від 12.02.2019 у справі № 814/1428/18, від 08.08.2019 у справі № 638/19990/16-а.
Згідно із статтею 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
За приписами статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Таким чином, у разі невиконання судового рішення, позивач має право на виплату компенсації за час затримки виконання судового рішення.
Використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1- 3 вказаного Закону № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 11 липня 2017 року № 21-2003а16, Верховного Суду від 22 червня 2018 року у справі №810/1092/17 та від 13 січня 2020 року у справі № 803/203/17.
Як встановлено судом, на виконання рішення у справі №460/16075/21 відповідачем здійснено виплату позивачу грошового забезпечення у сумі 13786,72грн. Фактичну виплату проведено на картковий рахунок позивача 30.06.2023.
У постанові від 27.09.2023 у справі №420/21515/21 Верховний Суд зазначив, що діюче законодавство передбачає обов'язок установи (організації) зі виплати компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати виключно у випадку порушення строків виплати повноважній особі доходів, які не мають разового характеру, зокрема пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші (п. 62).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строку виплати грошового забезпечення, оскільки така компенсація виплачується у разі порушення строків виплати доходу (сум грошового забезпечення), а не виконання рішення суду. Обумовлені кошти нараховані в результаті перерахунку грошового забезпечення, а тому вказані суми є доходом у розумінні ст.2 Закону №2050-ІІІ.
Умовою для виплати громадянину компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі військовою частиною) добровільно чи на виконання судового рішення.
У пункті 3 Порядку №159 визначено, що компенсації підлягають такі грошові доходи заробітна плата (грошове забезпечення), які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру.
Аналіз наведених положень дає підстави вважати, що основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої Законом №2050-ІІІ та Порядком №159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем індексації грошового забезпечення та вищевказаних грошових допомог, що носило триваючий характер. У зв'язку з цим виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постанові від 14.04.2021 у справі № 465/322/17.
З огляду на наведене вище, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується наявність у позивача права на відповідну компенсацію втрати частини доходів, а сума компенсаційних виплат має бути розрахована відповідачем самостійно, згідно з алгоритмом, визначеним Законом №2050-ІІІ та Порядком №159.
Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене, позов підлягає до задоволення.
Підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України у суду відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення з 01.01.2016 до 30.06.2023.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати" від 19.10.2000 №2050-ІІІ, та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 на підставі судового рішення у справі №460/16075/21, яку розрахувати за період з01.01.2016 по 30.06.2023.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 )
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 )
Рішення складено 22 травня 2024 року.
Суддя О.М. Дудар