22 травня 2024 року м. Рівне №460/3343/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправною відмови відповідача у призначенні пенсії та зобов'язання відповідача призначити пенсію із зменшенням пенсійного відповідно до статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з дня звернення до Управління обслуговування громадян Відділ обслуговування громадян (сервісний центр №11) Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області з приводу призначення пенсії, оскільки відмова була протиправною та суперечила вимогам чинного законодавства України.
Ухвалою суду від 01.04.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Позивач в обґрунтування позову зазначає, що станом на 01.01.1993 прожила у зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років, що підтверджено посвідченням потерпілого 3 категорії. Тому, оскільки досягла необхідного віку, вважає, що має право на призначення пенсії відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Вказує, що після її звернення, отримала від відповідача відповідь, відповідно до якої Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зазначає про відсутність підстав для призначення пільгової пенсії. При цьому, звертає увагу, що попередні рішення про відмову у призначені пенсії про які вказує відповідач, вона не отримувала. За наведеного, просить суд позов задовольнити повністю.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого звертає увагу суду, що 11.12.2019, 05.03.2020, 22.01.2024 позивач зверталася із заявою та документами до територіального органу ПФУ про призначення пенсії згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а в подальшому було прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії, що підтверджується рішеннями №1700-11-8/1567 від 05.02.2020, №1700-0301-8/5913 від 16.03.2020, №2964-1599/Т-02/8-1700/24 від 27.02.2024. Вказує, що страховий стаж позивача становить 39 років 11 місяців 10 днів. Зазначає, що посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи, хоча й підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи та надає право користування пільгами, однак не є єдиним документом для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку. Згідно з довідкою Великовербченської сільської ради Сарненського району Рівненської області від 25.09.2019 №2542, позивач зареєстрована і проживає в с.Велике Вербче Сарненського району Рівненської області з 23.07.1983 по 17.11.1989, яке відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, а відповідно до довідки Степанської селищної ради Сарненського району Рівненської області від 01.10.2019 №1670, позивач була постійно зареєстрована і проживала в селищі Степань Сарненського району Рівненської області з 17.11.1989 по даний час, яке відноситься до зони посиленого радіологічного контролю. Тому, зауважує, що взаємозалік періодів роботи (проживання) в різних зонах небезпеки від радіоактивного забруднення не передбачено. Також вказує, що відповідно до записів диплому НОМЕР_1 позивач навчалася в Рівненському державному педагогічному інституті імені Д.З.Мануїльського м.Рівне (чиста зона). Крім того, з поданих для призначення пенсії документів, а саме даних трудової книжки НОМЕР_2 , зокрема у період, що охоплює з 26.04.1986 по 01.01.1993, позивач з 15.07.1983 по 26.09.1986 працювала у колгоспі «Перше Травня» (територія гарантованого добровільного відселення), з 06.11.1986 по 20.12.1989 працювала в ДНЗ (ясла-садок) №758 м.Київ (не відноситься до радіоактивної забрудненої зони), з 04.10.1991 по даний час працює в ДНЗ «Калинка» (територія посиленого радіологічного контролю). Більше того, відповідно до свідоцтва про народження НОМЕР_3 від 03.02.1989, 21.12.1988 в м.Києві народилася дочка позивачки Інна, а також зазначено місце її народження м. Київ. При цьому, згідно акту позапланової перевірки від 16.12.2019 №369 встановлено, що позивач була зареєстрована на території с.Велика Вербча з 23.07.1983 по 17.11.1989, а згідно з актом перевірки від 29.01.2020 №199-2, позивачці надавались відпустки по догляду за дитиною 1987 року народження до досягнення 1 року з 19.05.1987, за дитиною 1989 року народження до досягнення дитиною 1,5-річного віку з 21.12.1989. Отже, інформація про період проживання з 23.07.1983 по 17.11.1989 в селі Велике Вербче, відображена у довідці від 25.09.2019 №2542, суперечить відомостям про період роботи з 06.11.1986 по 20.12.1989 в ДНЗ (ясла-садок) №758 у м. Київ. Тобто, постійне місце роботи позивача нерозривно пов'язане з його постійним місцем проживання, відтак факт роботи в ДНЗ (ясла-садок) №758 м.Київ заперечує факт проживання у зоні гарантованого добровільного відселення в (с.Велике Вербче) в цей період. З огляду на зазначене, період проживання (роботи) з 26.04.1986 у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить 6 місяців 9 днів; у 4 зоні посиленого радіологічного контролю 3 роки 11 днів станом на 01.01.1993. Оскільки, позивачем не підтверджено факт проживання або роботи у зоні гарантованого добровільного відселення на 01.01.1993 не менше 3 роки, право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII, відсутнє. За наведеного, просить відмовити в задоволенні позову повністю.
Розглянувши позовну заяву та відзив на неї, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Мале Вербче Сарненського району Рівненської області та є громадянкою, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням категорії 3 серії НОМЕР_4 , виданим 01.12.1994 Рівненською обласною радою.
Згідно з довідкою Великовербченської сільської ради Сарненського району Рівненської області від 25.09.2019 №2542, позивач постійно була зареєстрована і проживала в с.Велике Вербче Сарненського району Рівненської області з 23.07.1983 по 17.11.1989. Довідка видана згідно будинкової книги №4 порядковий №114, будинкової книги №6 порядковий №25.
Відповідно до записів диплому НОМЕР_1 від 30.06.1989 позивач в 1985 році вступила до Рівненського державного педагогічного інституту імені Д.З.Мануїльського (м. Рівне).
Відповідно до даних трудової книжки позивача НОМЕР_2 , зокрема у період, що охоплює з 26.04.1986 по 01.01.1993 позивач:
з 15.07.1983 по 26.09.1986 працювала вихователем дитячого садка у колгоспі «Перше Травня» (територія гарантованого добровільного відселення);
з 06.11.1986 по 20.12.1989 працювала вихователем в ДНЗ (ясла-садок) №758 Дніпровського району м.Київ (територія не відноситься до радіоактивно забрудненої зони);
з 04.10.1991 (з 01.04.1992 на 6 год) по даний час працює вихователем в Степанському яслах-садку ДНЗ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (територія посиленого радіологічного контролю).
Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади №2024/000191945 від 08.01.2024, адреса місця проживання ОСОБА_1 з 04.12.2023 в с.Велике Вербче Сарненського району Рівненської області.
Відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР №106 від 23.07.1991, с.Велике Вербче Сарненського району Рівненської області відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.
29.01.2024 за №1599/Т-1700-24 в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області зареєстрована заява ОСОБА_1 від 22.01.2024 про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Листом від 27.02.2024 №2964-1599/Т-02/8-1700/24 Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, розглянувши звернення ОСОБА_1 щодо призначення пільгової пенсії, повідомило наступне. В матеріалах пенсійної справи наявні документи, зокрема довідка Великовербченської сільської ради Сарненського району Рівненської області від 25.09.2019 №2542, довідка Степанської селищної ради Сарненського району Рівненської області від 01.10.2019 №1670, трудова книжка НОМЕР_2 , акт перевірки від 29.01.2020 №2542. Інформація про період проживання з 23.07.1983 по 17.11.1989 в селі Велике Вербче, відображена у довідці Великовербченської сільської ради Сарненського району Рівненської області від 25.09.2019 №2542, суперечить відомостям про період роботи з 06.11.1986 по 20.12.1989 в ДНЗ (ясла-садок) №758 у м.Київ. Тому, період проживання (роботи) з 26.04.1986 у 3 зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить 6 місяців 9 днів; у 4 зоні посиленого радіологічного контролю 3 роки 11 днів станом на 01.01.1993. Отже, станом на 01.01.1993 не виконується жодна з вимог щодо тривалості постійної роботи або постійного проживання на території зони гарантованого добровільного відселення (3 роки) або ж посиленого радіологічного контролю (4 роки). Підстави для призначення пенсії відсутні.
Не погоджуючись з відмовою, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України від 28.02.1991 №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-ХІІ).
Статтею 49 Закону №796-ХІІ визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Частиною першою статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.03.2003 (далі - Закон №1058-ІV) передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону №1058-ІV. Зокрема визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років, з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років, з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років, з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років, починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Відповідно до абзацу першого статті 55 Закону №796-ХІІ особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Згідно з абзацом третім частини другої статті 55 Закону №796-ХІ пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше. При цьому відповідне зниження пенсійного віку, передбачене цією статтею, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року.
Дійсно, згідно з довідкою Степанської селищної ради Сарненського району Рівненської області від 01.10.2019 №1670, позивач постійно проживає та зареєстрована в смт Степань Сарненського району Рівненської області з 17.11.1989 по даний час. Відповідно до відмітки в паспорті НОМЕР_5 , позивач 29.04.2002 (19.04.2012 знята з реєстраційного обліку), 19.04.2012 зареєстрована в смт Степань за різними адресами.
Відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР №106 від 23.07.1991, смт Степань Сарненського району Рівненської області відноситься до зони посиленого радіологічного контролю.
Як встановлено судом, позивач є потерпілою від Чорнобильської катастрофи категорії 3 та підставою для призначення пільгової пенсії нею визначено - проживання у зоні гарантованого добровільного відселення.
Відповідно до частини третьої статті 55 Закону №796-ХІ призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону.
Згідно з абзацом п'ятим пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІ особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у такому порядку: 3 роки (початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період) та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.
Суд звертає увагу на те, що за змістом примітки до абзацу п'ятого пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ для встановлення початкової величини зниження пенсійного віку на 3 роки постійне проживання або робота в зоні гарантованого добровільного відселення протягом усього періоду з моменту аварії по 31 липня 1986 року не є обов'язковим; достатньо, що особа, яка звернулася за призначенням пенсії, постійно проживала або працювала у вказаній зоні певний час у період з моменту аварії (26 квітня 1986 року) по 31 липня 1986 року.
Аналогічна правова позиція щодо встановлення початкової величини зниження пенсійного віку висловлена Верховним Судом в постанові від 6 лютого 2018 року у справі №556/1153/17.
Відповідачем не заперечується право позивача на встановлення початкової величини зниження пенсійного віку на 3 роки, оскільки не заперечується період проживання у зоні гарантованого добровільного відселення з 26.04.1986 по 31.07.1986.
Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 (із змінами в редакції на дату виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок №22-1).
Вказаний порядок прийнято відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У відповідності до пункту 1.1. Порядку №22-1, заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Заява про призначення, перерахунок пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - вебпортал або засоби Порталу Дія) або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року № 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за № 991/27436.
У разі подання заяви засобами Порталу Дія та за умови реалізації технічної можливості щодо її формування та подання, формування заяви здійснюється засобами Порталу Дія відповідно до відомостей, зазначених в додатках до цього Порядку. Відомості, необхідні для формування заяви, можуть бути отримані шляхом електронної інформаційної взаємодії з інформаційно-комунікаційними системами та публічними реєстрами органів державної влади.
Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви (п.1.8. Порядку №22-1).
Отже, форма заяви про призначення пенсії встановлена додатком 1 до Порядку №22-1.
Судом встановлено, що заява позивача від 22.01.2024, що зареєстрована відповідачем 29.01.2024, не відповідає формі, визначеній додатком 1 до Порядку №22-1.
Розділом II Порядку №22-1 визначено документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший.
Згідно з підпунктом 7 пункту 2.1 розділу II Порядку №22-1 (доповнено згідно з Постановою Пенсійного фонду № 33-1 від 25.11.2021), документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку:
учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС:
довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року №122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи у зоні відчуження;
посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;
потерпілим від Чорнобильської катастрофи:
документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), або довідка про евакуацію із зони відчуження у 1986 році, видана Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями;
посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).
Відтак, механізм реалізації права, передбаченого законом, зокрема, щодо переліку документів, необхідних для призначення пенсії згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» чітко передбачений Порядком №22-1.
З аналізу наведених норм слідує, що документами, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, зокрема потерпілим від Чорнобильської катастрофи є (1) довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) та (2) посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи.
При прийманні документів орган, що призначає пенсію перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів.
Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Відповідно до 4.1. розділу ІV Порядку №22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
Пунктом 4.2. розділу ІV Порядку №22-1 визначено, що при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, зокрема серед іншого:
ідентифікує заявника (його представника);
реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;
видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам'ятку пенсіонеру (додаток 7). Скановані розписка та пам'ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі.
Пунктом 4.3. розділу ІV Порядку №22-1 передбачено, що створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Відповідно до обставин справи, Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області не приймало рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 22.01.2024 (зареєстрованої 29.01.2024), а листом від 27.02.2024 за №2964-1599/Т-02/8-1700/24 повідомило про відсутність підстав для призначення пенсії відповідно до статті 55 Закон №796-ХІІ.
Так, у вказаному листі, відповідач зазначив, що станом на 01.01.1993 не виконується жодна з вимог щодо тривалості постійної роботи або постійного проживання ОСОБА_1 на території зони гарантованого добровільного відселення (3 роки), оскільки період проживання (роботи) з 26.04.1986 у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить 6 місяців 9 днів.
Визначаючи період проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення як 6 місяців 9 днів станом на 01.01.1993 відповідач виходив з того, що з періоду 26.04.1986 по 17.11.1989 (як зазначено у довідці №2542 від 25.09.2019) виключено період роботи у м.Київ з 06.11.1986 по 20.12.1989, тобто враховано лише період з моменту аварії по 06.11.1986.
При цьому, як слідує з вказаного розрахунку, відповідачем не заперечується право позивача на встановлення початкової величини зниження пенсійного віку на 3 роки, оскільки не заперечується період проживання у зоні гарантованого добровільного відселення з 26.04.1986 по 31.07.1986.
Згідно з довідкою Великовербченської сільської ради Сарненського району Рівненської області від 25.09.2019 №2542, позивач постійно була зареєстрована і проживала в с.Велике Вербче Сарненського району Рівненської області з 23.07.1983 по 17.11.1989. Довідка видана згідно будинкової книги №4 порядковий №114, будинкової книги №6 порядковий №25.
Більше того, як вже зазначалось судом, позивач є громадянкою, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням категорії 3 серії НОМЕР_4 , виданим 01.12.1994 Рівненською обласною радою.
Документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до пункту 3 частини першоїстатті 11 Закону №796-ХІІ до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років.
Приписами пункту 3 частини першої статті 14 Закону №796-ХІІ встановлено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, серед них потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років (категорія 3).
Відповідно до статті 15 Закону Закону №796-ХІІ довідка про період проживання, роботи на цих територіях є підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях.
Згідно з положеннями статті 65 Закону №796-ХІІ учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України. Посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом. Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій. Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.
З системного аналізу наведених нормативно-правових актів слідує, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи та постійно проживали (працювали), зокрема, у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років станом на 01.01.1993.
Отже, єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».
Наведені висновки щодо застосування норм права викладені Верховним Судом у постановах від 27.02.2018 у справі №344/9789/17, від 24.10.2019 у справі №152/651/17, від 25.11.2019 у справі №464/4150/17 та від 27.04.2020 у справі №212/5780/16-а, від 17.05.2021 №398/494/17, від 17.05.2021 №336/6218/16-а, від 08.06.2022 у справі №805/3752/18-а, від 26.07.2023 у справі №460/2589/20.
Судом встановлено, що посвідчення 3 категорії позивачу видане уповноваженим на те державним органом, який при видачі зазначеного посвідчення перевіряв достовірність поданих позивачем документів. Отже, питання проживання позивачем не менше трьох років у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 вирішувалось при наданні йому статусу потерпілої особи.
В свою чергу, відповідем як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів того, що видане позивачу посвідчення визнано недійсним, а наданий позивачу статус скасований, тобто відсутні підстави ставити під сумнів наданий позивачу статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи.
Отже, наявне у позивача посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії підтверджує факт проживання на території зони гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше трьох років.
При цьому, у період з 26.04.1986 по 01.01.1993, що має визначальне значення для вирішення спору, реєстрацію та облік громадян за місцем проживання було регламентовано Положенням про паспортну систему в СРСР, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР № 677 від 28.08.1974, постановою Ради Міністрів СРСР №678 від 28.08.1974 «Про деякі правила прописки громадян», Тимчасовою інструкцією про порядок документування і прописки (реєстрації) громадян, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України № 66-дск від 03.02.1992.
Зазначеними нормативними актами було передбачено прописку, як форму реєстрації та обліку населення за місцем проживання, що встановлювала необхідність отримання дозволу органів внутрішніх справ на прописку (виписку) в усіх без винятку населених пунктах України.
Згідно з п.22 розділу ІІІ Положення про паспортну систему в СРСР, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР № 677 від 28.08.1974, громадяни прописуються за місцем проживання. Громадяни, які прибули на тимчасове проживання із однієї місцевості в іншу на строк більше півтора місяця прописуються тимчасово, а ті, що прибули на строк до півтора місяця реєструються в установленому порядку.
Тобто, прописка громадянина за певною адресою здійснювалася за конкретним місцем проживання, була обов'язковою, а дотримання умов прописки перевірялося уповноваженими особами органів внутрішніх справ.
Крім того, у період з 26.04.1986 по 01.01.1993 порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затв. постановою Державного комітету статистики СРСР № 5-24/26 від 12.05.1985.
За загальним правилом погосподарський облік вівся в погосподарських книгах, а основним об'єктом погосподарського обліку було домогосподарство - об'єкт, члени якого мали реєстрацію місця проживання на території населеного пункту.
Суд повторює, що документами, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, зокрема потерпілим від Чорнобильської катастрофи є (1) довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) та (2) посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (пп.7 п.2.1 розділу II Порядку №22-1).
Тобто, позивач надала основний документ, що підтверджує право на пільги та компенсації, встановлені Законом №796-ХІІ - посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), яке засвідчує той факт, що станом на 01.01.1993 вона проживала в зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років. Більше того, відповідний період проживання підтверджено довідкою органу місцевого самоврядування, як того вимагають положення Порядку №22-1.
Таким чином, суд наголошує, що факт проживання позивача на території зони гарантованого добровільного відселення засвідчує довідка органу місцевого самоврядування - Великовербченської сільської ради Сарненського району Рівненської області від 25.09.2019 №2542 про те, що позивач постійно була зареєстрована і проживала в с.Велике Вербче Сарненського району Рівненської області з 23.07.1983 по 17.11.1989.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 26.07.2023 у справі №460/2589/20, дані трудової книжки не можуть спростувати факту постійного проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення, що підтверджено відповідними довідками органу місцевого самоврядування та посвідченням потерпілого від Чорнобильської катастрофи. Враховуючи наявність у позивача посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи та довідки органу місцевого самоврядування, що підтверджує факт реєстрації та проживання позивача на території зони гарантованого добровільного відселення, Верховний Суд погодився з висновками суду першої інстанції про наявність у позивача права на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно достатті 55 Закону № 796-ХІІ.
Отже, відомості трудової книжки ОСОБА_1 , як і відомості її диплому, не можуть спростувати факту постійного проживання у зоні гарантованого добровільного відселення, зокрема з 26.04.1986 по 17.11.1989, які підтверджено вищенаведеною довідкою органу місцевого самоврядування та посвідченням потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 3.
Судом встановлено, що актом позапланової перевірки від 16.12.2019 №369 визнано дійсною довідку Великовербченської сільської ради Сарненського району Рівненської області від 25.09.2019 №2542, тобто підтверджено те, що позивач постійно була зареєстрована і проживала в с.Велике Вербче Сарненського району Рівненської області з 23.07.1983 по 17.11.1989.
Як зазначає відповідач, відповідно до свідоцтва про народження НОМЕР_3 від 03.02.1989, 21.12.1988 в м.Києві народилася дочка позивачки Інна, а також зазначено місце її народження м.Київ. При цьому, згідно акту позапланової перевірки від 16.12.2019 №369 встановлено, що позивач була зареєстрована на території с.Велика Вербча Сарненського району, яке відноситься до 3 зони радіоактивного забруднення з 23.07.1983 по 17.11.1989, а згідно з актом перевірки від 29.01.2020 №199-2, позивачці надавались відпустки по догляду за дитиною 1987 року народження до досягнення 1 року з 19.05.1987, за дитиною 1989 року народження до досягнення дитиною 1,5-річного віку з 21.12.1989.
Суд звертає увагу відповідача, що наведене, навпаки свідчить на користь того, що позивач дійсно проживала в с.Велике Вербче Сарненського району Рівненської області у періоди, які зазначені в довідці Великовербченської сільської ради Сарненського району Рівненської області від 25.09.2019 №2542.
За наведеного, суд критично оцінює неврахування пенсійним органом періоду проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення з 06.11.1986 по 17.11.1989 (на підставі трудової книжки) та відхиляє відповідні доводи відповідача.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що період проживання позивача на території зони гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить 3 роки 6 місяців 23 дні (період з 26.04.1986 по 17.11.1989). При цьому, з урахуванням проживання позивача у вказаній зоні з 04.12.2023, загальний період проживання становить 3 роки 8 місяців 11 днів.
Оскільки, станом на 01.01.1993 позивач прожила на території зони гарантованого добровільного відселення більше 3 років, то її пенсійний вік відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» підлягає зниженню з розрахунку: 3 роки початкова величина та додатково 1 рік за 2 роки проживання (за повних 3 роки), що становить 4 роки.
Суд зазначає, що обов'язковою умовою призначення пенсії на пільгових умовах за статтею 55 Закону №796-ХІІ є досячнення особою відповідного віку.
Відповідно до статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, а саме пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Згідно зі статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 60 років. Тому, з урахуванням зменшення пенсійного віку на 4 роки, достатній вік позивача для призначення пенсії має становити 56 років (60-4).
Судом встановлено, що на момент звернення до пенсійного органу про призначення пенсії на пільгових умовах (22.01.2024), позивачу виповнилося 59 років, а 56-річного віку вона досягла ще у 2020 році. Разом з тим, вказана умова є дотриманою.
Одночасно суд зауважує, що також обов'язковою умовою призначення пенсії на пільгових умовах за статтею 55 Закону №796-ХІІ є наявність у особи відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Згідно зі статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Відповідачем не заперечується, що страховий стаж позивача становить 39 років 11 місяців 10 днів. Таким чином, у позивача наявний необхідний страховий стаж, а тому, вказана умова також є дотриманою.
В сукупності вищенаведеного, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 має право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 4 роки відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.
Як вже зазначалось судом, Порядком №22-1 передбачена певна процедура звернення за призначенням пенсії, а заява позивача від 22.01.2024 не відповідає формі, визначеній додатком 1 до Порядку №22-1.
Відповідно до пункту 4.7. розділу IV Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Отже, з наведеного слідує, що за результатами розгляду заяви позивача про призначення пенсії відповідачем не було прийнято відповідного рішення. При цьому, аналіз листа Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 27.02.2024 №2964-1599/Т-02/8-1700/24 вказує, що такий не є рішенням про відмову в призначення пенсії на пільгових умовах.
Однак, є очевидним те, що відповідач не вбачає підстав для призначення позивачу пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку як потерпілому від Чорнобильської катастрофи, тобто, фактично відмовив у такому призначенні.
У постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 16.12.2021 у справі №500/1879/20 містяться правові висновки щодо форми та змісту заяви, з якою особа звертається до Пенсійного органу з метою призначення пенсії та вказано про захист порушеного права шляхом зобов'язання відповідача розглянути заяву позивача, з прийняттям за наслідками її розгляду рішення відповідно до вимог пенсійного законодавства з урахуванням висновків суду.
У постанові від 22.05.2022 у справі №520/4803/19 Касаційний адміністративний суд Верховного Суду звернув увагу на те, що визначена Порядком №3-1 процедура є способом дій пенсійного органу у відповідь на звернення громадян щодо того чи іншого «пенсійного» питання. У світлі вимог частини другоїстатті 19 Конституції України дотримання відповідним органом встановленої законом процедури є обов'язковим.
Верховний Суд наголосив, що принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи з метою ухвалення справедливого та об'єктивного рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з'ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази. Зазначено, що посилаючись нанедотримання порядку звернення до Пенсійного органу із заявою про переведення з одного виду пенсії на інший, суди попередніх інстанцій припустилися формалізму, наслідком якого стало порушення прав та інтересів позивача, як пенсіонера (верстви населення, яка навпаки потребує особливої уваги з боку держави в частині дотримання конституційних гарантій).
Правова позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладена також у постановах Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №537/3480/17 та від 27.11.2019 у справі №748/696/17, від 26.02.2020 у справі №541/543/17-а.
З огляду на наведене, оскільки відмова відповідача у формі листа свідчить про відсутність наміру суб'єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення у формі, передбаченій чинним законодавством, а процес надання позивачу відмови у призначенні пенсії без прийняття відповідного владного управлінського рішення може бути тривалим, тому в даному випадку належним способом захисту порушеного права є саме вирішення судом питання про визнання протиправною бездіяльності ГУ ПФ України в Рівненській області у невирішенні питання призначення пенсії на пільгових умовах та зобов'язання вчинити певні дії.
При цьому, суд враховує дискреційні повноваження відповідача і не перебирає на себе його функцію.
За наведеного, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для захисту порушеного права позивача, шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача, зобов'язання відповідача розглянути питання щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з прийняттям відповідного рішення відповідно до вимог пенсійного законодавства та з урахуванням висновків суду.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд присуджує на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 605,60 грн.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області у невирішенні питання про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у формі, передбаченій чинним законодавством.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області розглянути питання щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з прийняттям відповідного рішення відповідно до вимог пенсійного законодавства та з урахуванням висновків суду.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області витрати по сплаті судового збору у сумі 605,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 22 травня 2024 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_6 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7, м.Рівне, Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)
Суддя Н.В. Друзенко