23 травня 2024 року м. ПолтаваСправа №440/4778/24
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянувши у письмовому провадженні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 , у якому просив:
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 та військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а саме грошової компенсації за невикористане речове майно, за період з 24.11.2023 по 19.03.2024;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 та військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, а саме грошової компенсації за невикористане речове майно, за період з 24.11.2023 по 19.03.2024 у межах шести місяців.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 08.05.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у цій справі, а її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників.
22.05.2024 до суду надійшов відзив на позов військової частини НОМЕР_2 , у якому представник відповідача наполягав на залишенні позовної заяви ОСОБА_1 , стверджуючи про пропуск позивачем строку звернення до суду з цим позовом, визначеного частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Розглянувши подане клопотання та матеріали адміністративної справи, суд дійшов такого висновку.
Предметом цього спору є правовідносини щодо нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 11.02.2021 у справі №240/532/20 вказав, що строк звернення до суду за вирішенням публічно-правового спору щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні охоплюється спеціальною нормою частини п'ятої статті 122 КАС України.
У постанові від 22.06.2023 у справі №380/152/20 (пункти 77-79), вирішуючи питання про пропуск позивачем строку звернення до суду із позовом, Верховний Суд вказав, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.
Тож для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Статтею 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Відповідно до частин першої, третьої статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Строк, що визначається місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця цього строку.
За обставин цього спору остаточний розрахунок з позивачем проведений 19.03.2024, коли ОСОБА_1 виплачено компенсацію за речове майно на її картковий рахунок.
Позовну заяву сформовано у підсистемі "Електронний суд" 20.04.2024 (субота) та одержано судом 22.04.2024 (понеділок).
Верховний Суд у постанові від 29.09.2022 у справі №500/1912/22 звернув увагу на те, що при застосуванні процесуальних норм (зокрема щодо дотримання строку звернення до суду) слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зазначений підхід неодноразово був застосований Верховним Судом, зокрема у постановах від 21.05.2021 у справі №1.380.2019.006107, від 22.07.2021 у справі №340/141/21, від 16.09.2021 у справі №240/10995/20 та від 12.09.2022 у справі №120/16601/21-а.
За наведених обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду.
А тому, у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду належить відмовити.
Керуючись статтями 2, 5, 118, 120, 121, 122, 241, 243, 248, 250, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні клопотання представника військової частини НОМЕР_2 про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та не може бути оскаржена. Заперечення проти ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.
Суддя О.О. Кукоба