22 травня 2024 рокусправа № 380/27399/23
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Потабенко В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання до їх вчинення,
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області (далі - ГУ ПФУ у Чернівецькій області, відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФУ у Львівській області, відповідач 2), у якій просить суд:
- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсію по інвалідності та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області зарахувати до загального страхового стажу періоди роботи у Волочиському заводоуправлінні будівельних матеріалів з 28.08.1992 по 25.10.1993, призначити пенсію з дати звернення.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що є інвалідом ІІІ групи, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною комісією серії 12ААВ № 735597 від 01.03.2023. Зазначає, що право на інвалідність отримав відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 23.05.2023 звернувся до відповідача з питанням щодо призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Однак, рішенням від 31.05.2023 № 133850013387 відмовлено. Відповідачем до загального страхового стажу не було зараховано періоди роботи згідно довідки від 23.05.2023 № 01-11/Б291 з 28.08.1992 по 25.10.1993, оскільки прізвище « ОСОБА_2 » не відповідає паспортним даним особи « ОСОБА_3 ». Позивач зазначає, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка, а необхідність підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами виникає виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній чи наявності неправильних чи неточних записів про періоди роботи. З таким рішенням позивач не погоджується, відтак звернувся до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою від 27.11.2023 суддя відкрила провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін.
Відповідач ГУ ПФУ у Львівській області позову не визнав. 28.12.2023 від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 100090). Відповідач зазначив, що згідно з Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Міністерством праці України від 29.07.1993 №58, всі записи про прийняття, переведення, звільнення вносяться в трудову книжку на підставі наказу (розпорядження), який відображається у відповідній графі із зазначенням його дати та номеру. При звільненні всі записи про роботу засвідчуються підписом керівника підприємства, установи, організації або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства, установи, організації або відділу кадрів. У випадку виявлення неправильного або неточного запису про роботу виправлення здійснюються адміністрацією того підприємства, де було внесено такий запис, що також засвідчується відповідними підписом та печаткою. Відповідно до п. 26 Постанови № 637 якщо ім'я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, що підтверджує стаж роботи, не збігаються з ім'ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом громадянина України або свідоцтвом про народження, факт приналежності цього документа даній особі може бути встановлено у судовому порядку. Тобто, нормами чинного законодавства визначені умови і порядок призначення пенсії по інвалідності. Страховий стаж позивача складає 11 років 4 місяці 8 днів. За доданими документами до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано період роботи згідно довідки від 23.05.2023 №01-11/Б291 з 28.08.1992 по 25.10.1993, оскільки вказане прізвище « ОСОБА_2 » не відповідає паспортним даним особи « ОСОБА_3 ». У зв'язку з наведеним відповідач у задоволенні позову просив відмовити повністю.
Крім того, від ГУ ПФУ у Чернівецькій області позову 01.05.2024 надійшов ще один відзив на позов (вх. № 33569). При опрацюванні наданих позивачем документів по обчисленню страхового стажу для призначення пенсії по інвалідності, органом Пенсійного фонду України розраховано стаж, який склав 11 років 4 місяці 8 днів. За доданими документами до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано: період роботи згідно довідки від 23.05.2023 №01-11/Б291 з 28.08.1992 по 25.10.1993, оскільки вказане прізвище « ОСОБА_2 » не відповідає паспортним даним особи « ОСОБА_3 ». Вважає, що в діях органу Пенсійного фонду України не вбачається протиправних дій по відношенню до позивача, розрахунок стажу проведено згідно вимог чинного законодавства, таким чином в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити, оскільки у позивача відсутній необхідний стаж для призначення пенсії по інвалідності - 12 років.
Відповідач 2 правом на подання відзиву, передбаченим ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), не скористався, свою позицію стосовно позову не висловив. Копію ухвали про відкриття провадження в адміністративній справі від 27.11.2023 та ухвали про залучення співвідповідача від 11.04.2024 отримав, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Суд встановив, що згідно паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , датою народження ОСОБА_1 є 10.08.1973.
Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії № 735597, позивачу встановлено третю групу інвалідності.
За наслідками розгляду заяви про призначення пенсії, відповідно до екстериторіального розподілу єдиної черги завдань ГУ ПФУ у Чернівецькій області прийняло рішення про відмову у призначенні пенсії від 31.05.2023 № 133850013387. Згідно змісту цього рішення зазначено: « вік заявника 49 років. Необхідний страховий стаж, визначений ст. 32 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 12 років. Страховий стаж становить 11 років 4 місяців 8 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи згідно довідки від 23.05.2023 № 01-11/Б291 з 28.08.1992 по 25.10.1993, оскільки вказане прізвище « ОСОБА_2 » не відповідає паспортним даним « ОСОБА_3 ». На дату звернення не працює. Відмовлено у призначенні пенсії по інвалідності відповідно до ст. 32 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки відсутній необхідний страховий стаж.
Враховуючи наведене, при вирішенні даної справи суд надає правову оцінку саме підставам прийняття відповідачем спірного рішення.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел врегульовано Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до ст. 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV).
Отже, страховий стаж, набутий до впровадження системи персоніфікованого обліку, обчислюється на підставі документів згідно із законодавством, що діяло до набрання чинності Законом № 1058-IV.
При цьому особливості призначення пенсій по інвалідності визначені розділом ІV Закону № 1058-IV.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону № 1058-IV пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.
Статтею 32 Закону № 1058-IV передбачено, що особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією для осіб з інвалідністю ІІ та ІІІ груп від 49 років до досягнення особою 51 року включно - 12 років.
Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-ХІІ) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Отже, основним документом, який підтверджує наявність у особи трудового стажу, є трудова книжка.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Саме такий Порядок був затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 (далі - Порядок № 637).
Відповідно до п. 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з п. 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці має бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до п.п. 2 п. 2.1 постанови Правління Пенсійного фонду України «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», № 22-1 від 25.11.2005, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.2123.2005 за № 1566/11846, до заяви про призначення пенсії додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.
Аналіз наведених правових норм дозволяє дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж, є трудова книжка і лише у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, може постати необхідність у використанні додаткових даних для підтвердження стажу.
Згідно зі записів у трудовій книжці серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 у спірний період працював:
- 28.08.1992- прийнятий на роботу транспортувальником по третьому розряду у Волочиське заводоуправління будівельних матеріалів (запис у трудовій книжці № 1);
25.10.1993- звільнений з роботи по ст. 38 КЗпП України по особистому бажанню (запис у трудовій книжці № 2).
Отже, позивач належними та допустимими доказами підтвердив факт працевлаштування у спірний період.
При цьому, чинним законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями про період роботи, що можуть міститися в інших документах, а також необхідність надання уточнюючої довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників для підтвердження спеціального трудового стажу лише у випадку, коли в трудовій книжці відсутні відповідні відомості.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 09.12.2021 по справі № 439/571/17.
Доводи пенсійного органу про те, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи згідно довідки від 23.05.2023 № 01-11/Б291 з 28.08.1992 по 25.10.1993, оскільки вказане прізвище « ОСОБА_2 » не відповідає паспортним даним « ОСОБА_3 » суд вважає безпідставними.
Суд наголошує, що надана позивачем трудова книжка містить належні та достатні відомості щодо періодів і характеру виконуваної позивачем роботи.
Крім того, матеріалами справи підтверджено, що позивач вчинив усі залежні від нього дії, щоб надати підтверджуючі документи для підтвердження наявного страхового стажу.
Суд вважає, що позивач не може нести відповідальність за заповнення підприємством уточнюючих довідок про підтвердження страхового стажу. Тим більше, такі не є обов'язковими у спірній ситуацій. Натомість, пенсійний орган покладає надмірний тягар на колишнього працівника підприємства.
Доказів, які б свідчили про недостовірність записів у трудовій книжці позивача, відповідачем суду не надано, внаслідок такі записи безпідставно не взяті до уваги ГУ ПФУ у Чернівецькій області при призначення пенсії.
З огляду на викладене, суд вважає, що спірні періоди роботи мають бути зарахованими до страхового стажу позивача.
Зважаючи на відсутність суперечностей у поданих позивачем документах, суд вважає, що надана позивачем трудова книжка серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 підтверджує стаж роботи позивача за період з 28.08.1992 по 25.10.1993.
Частиною 3 ст. 44 Закону №1058-IV встановлено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Відповідно до п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Однак, відповідачем 1 не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити стаж позивача.
За таких обставин незарахування пенсійним органом до страхового стажу позивачки періоду догляду за дітьми до досягнення ними трьох років є безпідставним.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Підсумовуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку, що рішення ГУ ПФУ у Чернівецькій області № 133850013387 від 31.05.2023 є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо вимог в частині зобов'язання ГУ ПФУ у Чернівецькій області призначити пенсію, то суд вказує таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону № 1058-IV пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.
Статтею 32 Закону № 1058-IV передбачено, що особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією для осіб з інвалідністю ІІ та ІІІ груп від 49 років до досягнення особою 51 року включно - 12 років.
ОСОБА_1 є особою з інвалідністю третьої групи та станом на день звернення із заявою про призначення пенсії по інвалідності досяг 49 років, а тому необхідний страховий стаж для призначення пенсії по інвалідності становить 12 років.
При цьому підтверджений пенсійним органом страховий стаж позивача станом на день його звернення складав 11 років 4 місяці 8 днів.
Водночас цим судовим рішенням встановлена протиправність рішення ГУ ПФУ у Чернівецькій області щодо незарахування до страхового стажу періоду з 28.08.1992 по 25.10.1993. Відповідач 1 не заперечує наявності у позивача страхового стажу у кількості 11 років 4 місяців 8 днів. Проте, зарахувавши згадуваний період роботи позивача до страхового стажу, такий буде складати більше 12 років.
Відтак, оскільки такого стажу достатньо для призначення позивачу пенсії по інвалідності відповідно до ст. 30 Закону № 1058-IV, тому ГУ ПФ у Чернівецькій області належить зобов'язати призначити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності.
При цьому слід врахувати те, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 45 Закону № 1058-IV пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності.
Оскільки ІІІ група інвалідності встановлена позивачу 01.03.2023, а із заявою про призначення пенсії по інвалідності позивач звернувся до пенсійного органу 23.05.2023, тобто в межах тримісячного строку з дня встановлення інвалідності, тому пенсію позивачу слід призначити з дня встановлення інвалідності, тобто з 01.03.2023.
Між тим, суд враховує позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 08.02.2024 по справі № 500/1216/23, згідно з якої дії зобов'язального характеру щодо призначення позивачу пенсії має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ у Чернівецькій області.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ч. 1 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги потрібно задовольнити повністю.
Щодо судового збору, то оскільки суд дійшов висновку про повне задоволення позову, за правилами, визначеними ст. 139 КАС України, судові витрати позивача у вигляді судового збору компенсуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 6-9, 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 293, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд
адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області від 31.05.2023 № 133850013387 про відмову у призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області призначити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 01.03.2023, зарахувавши до страхового стажу періоди його роботи у Волочиському заводоуправлінні будівельних матеріалів з 28.08.1992 по 25.10.1993.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області (місцезнаходження: 58000, м. Чернівці, Центральна площа, 3; код ЄДРПОУ 40329345) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) 1073 (одну тисячу сімдесят три гривні) 60 коп. судових витрат у вигляді судового збору.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 22.05.2024.
СуддяПотабенко Варвара Анатоліївна