22 травня 2024 рокусправа № 380/9286/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» до Жидачівського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії, -
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» до Жидачівського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із вимогами:
- визнати дії начальника відділу Жидачівського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо винесення постанов про стягнення виконавчого збору № 47240754, поновлення виконавчих дій №61231015 незаконними;
- зобов'язати Жидачівський відділ державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції скасувати постанови про стягнення виконавчого збору №47240754, поновлення виконавчих дій №61231015 в сумі 265356,36 грн., а стягнуті кошти повернути на рахунок Товариства.
З метою обгрунтування поданої позовної заяви представник позивача зазначає, що постанова про стягнення виконавчого збору № 47240754 від 30.01.2020 є протиправною з огляду на те, що заборгованість з ЄСВ позивачем була сплачена самостійно (тобто без здійснення примусового виконання державним виконавцем). Також зазначив, що після надіслання постанови про поновлення виконавчого провадження на адресу Товариства, до Жидачівського відділу ДВС у Стрийському районі Львівської області ЗМУЮ подана заява про закінчення виконавчого провадження ВП №65918291 з підстав відкликання виконавчого документа податковим органом і самостійною сплатою заборгованості без участі державного виконавця. Проте Жидачівським відділом ДВС у Стрийському районі Львівської області ЗМУЮ відповіді на дану заяву не надано, а проведене примусове стягнення з рахунків товариства виконавчий збір в сумі 265 356,39 грн. Просить позов задовольнити повністю.
Позиція Жидачівського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції викладена у відзиві на позовну заяву, в якому представник відповідача щодо задоволення позову заперечила та вказала, що відповідно до частини 9 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Виконавчий збір не стягується із сум податкового боргу (у тому числі штрафних санкцій та пені) та недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у разі їх списання згідно з пунктами 2-3, 2-4 та підпункту 26.2 пункту 26 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України та пунктом 9-15 розділу VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Таким чином, стягнення виконавчого збору, крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується, пов'язується з початком примусового виконання виконавчого документа. Останнє розпочинається з прийняттям постанови про відкриття виконавчого провадження, у якій, з-поміж іншого, державний виконавець зобов'язаний зазначити суму виконавчого збору, яка підлягає стягненню. Стягнення виконавчого збору відбувається безпосередньо в процесі примусового виконання рішення із винесенням відповідної постанови, не пов'язується із фактично стягнутою виконавцем сумою, а обчислюється у відсотках від суми, яка підлягає стягненню.
Представник відповідача вважає зазначені позивачем аргументи безпідставними, оскільки повідомлення ГУДПС у Львівській області про сплату боргу (недоїмки) ПАТ «ЖЦПК» датовано 16.09.2021, тобто після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження з виконання Вимоги про сплату боргу Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області за №Ю-3-25У 1474 від 03.02.2015 на стадії примусового виконання. При цьому, інформації щодо списання єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування згідно з пунктами 2-3, 2-4 та підпункту 26.2 пункту 26 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України та пунктом 9-15 розділу VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у Жидачівський відділ Державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надано не було. До того ж, постанова про закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» чинна, в судовому порядку не оскаржувалась. Підсумовуючи вказане, представник відповідача вважає, що оскаржувані постанови про стягнення виконавчого збору №47240754 та поновлення виконавчих дій №61231015 винесені правомірно, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому правові підстави для скасування таких відсутні.
Ухвалою судді від 01.05.2024 позову заяву залишено без руху а позивачу надано строк для усунення її недоліків.
Ухвалою судді від 09.05.2024 в справі відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.
Розглянувши позов, подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.
Згідно вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ю-3-25У 1474 від 03.02.2015, виданої Миколаївською ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області, за Публічним акціонерним товариством «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» обліковувалась заборгованість за сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 2653563,92 грн.
Вказану вимогу про сплату боргу (недоїмки) було пред'явлено до примусового виконання, за наслідком чого постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області від 15.04.2015 було відкрито виконавче провадження ВП №47240754.
22.06.2016 державним виконавцем винесено постанову про зупинення виконавчих дій відповідно до п.8 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» на підставі ухвали Господарського суду Львівської області №914/4160/14 від 10.12.2014, якою порушено провадження у справі про банкрутство ПАТ «Жидачівський целюлозно - паперовий комбінат».
Надалі, у зв'язку із надходженням від Головного управління ДПС у Львівській області повідомлення про сплату боргу №18105/10/57.09-14 від 24.12.2019 (згідно якого платник повністю погасив борг, зокрема, за вимогою про сплату боргу (недоїмки) №Ю-3-25У 1474 від 03.02.2015) державним виконавцем винесено постанову про поновлення вчинення виконавчих дій ВП №47240754 від 30.01.2020.
Також 30.01.2020 державним виконавцем Жидачівського районного відділу ДВС ЗМУ МЮ (м.Львів) було винесено постанови ВП №47240754 про закінчення виконавчого провадження (на підставі п.9 частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження») та про стягнення виконавчого збору в сумі 265356,39 грн.
На підставі вищезгаданої постанови про стягнення виконавчого збору ВП №47240754 від 30.01.2020 державним виконавцем Жидачівського районного відділу ДВС ЗМУ МЮ (м.Львів) було винесено постанову від 02.03.2020 про відкриття виконавчого провадження ВП №61231015.
19.09.2020 державним виконавцем Жидачівського районного відділу ДВС ЗМУ МЮ (м.Львів) винесено постанову ВП №61231015 про зупинення вчинення виконавчих дій на підставі ухвали Господарського суду Львівської області №914/4160/14 від 10.12.2014, якою порушено провадження у справі про банкрутство ПАТ «Жидачівський целюлозно - паперовий комбінат».
У зв'язку із припиненням дії мораторію, введеного ухвалою Господарського суду Львівської області про порушення провадження від 10.12.2014 у справі №914/4160/14, постановою начальника відділу Жидачівського районного відділу ДВС у Стрийському районі Львівської області ЗМУ МЮ ВП №61231015 від 16.04.2024 було поновлено вчинення виконавчих дій.
Начальником відділу Жидачівського районного відділу ДВС у Стрийському районі Львівської області ЗМУ МЮ ВП було винесено постанову №61231015 від 24.04.2024 про закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» (у зв'язку із погашенням заборгованості).
Вважаючи протиправними постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору ВП №47240754 від 30.01.2020 та про поновлення вчинення виконавчих дій ВП №61231015 від 16.04.2024, позивач звернувся до суду з метою їх скасування.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з такого.
Статтею 129-1 Конституції України передбачено, судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено Законом України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Так, згідно статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень ….. ( пункт 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VIII).
Сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення (частини 1-2 ст. 15 Закону № 1404-VIII).
Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. (частина 1 статті 18 Закону № 1404-VIII).
Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст. 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини 1 ст. 26 цього Закону № 1404-VIII).
Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону ( частина 5 ст. 26 Закону № 1404-VIII).
Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) (абзац 1 частини 4 статті 27 Закону №1404-VIII).
Виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (пункт 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII).
У відповідності до частини 3 статті 40 Закону № 1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження (частина 1 статті 42 Закону № 1404-VIII).
Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження (частина 2 статті 42 Закону № 1404-VIII).
Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті (абзац перший частини 3 статті 42 Закону № 1404-VIII).
Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України (абзац третій частини 3 статті 42 Закону № 1404-VIII).
На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення. ( частина четверта статті 42 Закону № 1404-VІІІ).
Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» та з метою приведення нормативно-правових актів у відповідність до вимог чинного законодавства наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року № 2832/5), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 2 квітня 2012 року за № 489/20802 затверджена Інструкція з організації примусового виконання рішень ( надалі Інструкція № 512/5).
Згідно абзаців 7-8 пункту 2 розділу VI. «Фінансування виконавчого провадження» Інструкції № 512/5 якщо у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6, 8 частини першої статті 37 Закону, чи закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 6, 7, 9-15 частини першої статті 39 Закону, витрати виконавчого провадження не були стягнуті, державний виконавець виносить постанову про стягнення витрат виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини), в якій зазначає види та суми витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією. Державний виконавець зобов'язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення витрат виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.
З аналізу наведених вище правових норм слідує, що виконавець повинен вчиняти виконавчі дії з дотриманням вимог Закону № 1404-VІІІ, а також відповідно до інших законів, які є обов'язковими при вчиненні ним тих чи інших виконавчих дій, що є гарантією належного виконання виконавцем своїх обов'язків і недопущення порушення прав сторін виконавчого провадження.
Тобто, виконавець повинен діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України. В цьому реалізується "правомірна поведінка" державного виконавця.
Стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження, незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв'язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.
Суд наголошує на тому, що приписами статті 27 Закону № 1404-VІІІ чітко визначено обов'язок державного виконавця щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору при надходженні виконавчого документа державному виконавцю одночасно із постановою про відкриття виконавчого провадження.
Так, як вже було встановлено судом, постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області від 15.04.2015 відкрито виконавче провадження ВП №47240754 щодо стягнення з Публічного акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» заборгованості з сплати єдиного внеску в сумі 2653563,92 грн.
При цьому суд зауважує, що станом на момент винесення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №47240754 від 15.04.2015 був чинний Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-XIV, який, на відміну від Закону №1404-VІІІ, не містив обов'язку державного виконавця щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору саме при відкритті виконавчого провадження.
Таким чином, оскільки під час відкриття виконавчого провадження ВП №47240754 про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» заборгованості з єдиного внеску в сумі 2653563,92 грн. державним виконавцем не виносилась постанова про стягнення виконавчого збору, вирішення питання про його стягнення здійснено відповідачем під час закінчення виконавчого провадження (30.01.2020), що відповідає вимогам частини 3 статті 40 Закону № 1404-VIII та абзацу 7 пункту 2 розділу VI. «Фінансування виконавчого провадження» Інструкції № 512/5.
Як на підставу для визнання постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору ВП №47240754 від 30.01.2020 протиправною позивач посилається на те, що суму заборгованості за вимогою про сплату боргу (недоїмки) №Ю-3-25У 1474 від 03.02.2015 ним було сплачено самостійно.
З цього приводу суд відзначає, що постановою державного виконавця від 15.04.2015 про відкриття виконавчого провадження №47240754 надано боржнику час для самостійного виконання виконавчого документа в строк до 22.04.2015.
Сторонами не заперечується факт не виконання боржником вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ю-3-25У 1474 від 03.02.2015 у строк, визначений держаним виконавцем.
Таким чином, оскільки Публічним акціонерним товариством «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» самостійно не виконано вимог виконавчого документа в строк до 22.04.2015, суд доходить висновку про безпідставність тверджень представника позивача в частині добровільної сплати заборгованості.
Суд звертає увагу на те, що звертаючись з позовними вимогами до відповідача, представник позивача не навів жодної норми Закону №1404, яку, на його думку, відповідач порушив.
У свою чергу судом також не встановлено порушення державним виконавцем процедури стягнення з боржника виконавчого збору.
На підставі наведеного суд висновує, що постанова державного виконавця Жидачівського районного відділу ДВС ЗМУ МЮ (м.Львів) про стягнення виконавчого збору ВП №47240754 від 30.01.2020 винесена правомірно.
Щодо вимог позивача в частині скасування постанови державного виконавця про поновлення вчинення виконавчих дій ВП №61231015 від 16.04.2024 суд зазначає наступне.
Пунктом 4 частини 1 статті 34 Закону № 1404-VІІІ встановлено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі відкриття господарським судом провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом. Виконавець не зупиняє вчинення виконавчих дій у разі перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника).
Частиною 1 статті 35 Закону № 1404-VІІІ визначено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у випадках, передбачених пунктами 1, 4, 6, 8, 11 частини першої статті 34 цього Закону, до закінчення строку дії зазначених обставин, а у випадках, передбачених пунктами 2, 3 і 5 частини першої статті 34 цього Закону, - до розгляду питання по суті.
Згідно частини 5 статті 35 Закону № 1404-VІІІ після усунення обставин, що стали підставою для зупинення вчинення виконавчих дій, виконавець не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов'язаний продовжити примусове виконання рішення у порядку, встановленому цим Законом, про що виносить відповідну постанову.
Судом встановлено, що постановою державного виконавця від 19.09.2020 ВП №61231015 зупинено вчинення виконавчих дій в межах даного виконавчого провадження, оскільки ухвалою Господарського суду Львівської області №914/4160/14 від 10.12.2014 порушено провадження у справі про банкрутство ПАТ «Жидачівський целюлозно - паперовий комбінат».
Суд також з Єдиного державного реєстру судових рішень встановив, що такою ухвалою введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника - Публічного акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат».
Водночас ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.09.2021 у справі №914/4160/14 припинено процедуру санації Публічного акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» (вул. Фабрична, 4, м. Жидачів, Львівська область, 81701, ідентифікаційний код 00278801) та повноваження керуючого санацією арбітражного керуючого Рудницького Олександра Станіславовича (свідоцтво № 409 від 04.03.2013; адреса: АДРЕСА_1 ; 49000, м. Дніпро, вул. Січеславська набережна 29-А) та затверджено мирову угоду від 07.09.2021 у справі № 914/4160/14 про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» (вул. Фабрична, 4, м. Жидачів, Львівська область, 81701, ідентифікаційний код 00278801).
Вказаною ухвалою припинено дію мораторію, введеного ухвалою Господарського суду Львівської області про порушення провадження від 10.12.2014 у справі № 914/4160/14.
Таким чином, оскільки строк дії обставин, які слугували підставою для зупинення вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження №61231015 закінчився, у державного виконавця виник обов'язок щодо винесення постанови про поновлення вчинення виконавчих дій.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити повністю.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.
Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 287, 295 КАС України, суд, -
у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено та підписано 22.05.2024.
Суддя Желік О.М.