Номер провадження 2/243/867/2024
Номер справи 243/2463/24
(Заочне)
«24» травня 2024 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
Головуючого - судді Хаустової Т.А.,
з участю: секретаря судового засідання - Кравченко Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів на підставі Наказу № 29-к «Про впровадження дистанційної роботи Слов'янського міськрайонного суду Донецької області» від 10 травня 2022 року, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат ЛЕЩЕНКО Сергій Вікторович, до Святогірської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області про визнання права власності в порядку спадкування за законом,-
ОСОБА_2 звернулася до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області із позовною заявою до Святогірської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області про визнання права власності в порядку спадкування за законом, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати - ОСОБА_3 . Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на нерухоме майно, а саме, на будинок та земельну ділянку, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на вказане майно за законом у рівних долях набули: її чоловік - ОСОБА_4 , син - ОСОБА_5 та донька - ОСОБА_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача, ОСОБА_4 . Після смерті ОСОБА_4 24.06.2008р. було заведено спадкову справу №44960324 у Першій Донецькій державній нотаріальній конторі. Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на: автомобіль ЗАЗ 11027 РН №28390ЕА 1996 року випуску; 1/3 земельної ділянки та будинку, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 ; грошові кошти на банківському рахунку у ПАТ КБ «Приватбанк». Спадщину, відкриту після смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 прийняла його донька - ОСОБА_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_4 помер брат позивача, ОСОБА_5 .
У зв'язку з тим, що спадкові справи після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були відкриті у Першій Донецькій державній нотаріальній конторі, всі документи знаходились у м. Донецьк. Згідно листа Міністерства Юстиції України від 03.10.2023, документи нотаріального діловодства та архіву Першої Донецької державної нотаріальної контори, напрацьовані до тимчасової окупації м. Донецька у 2014 році, в тому числі і за 2008 рік, не були вивезені з приміщення, у якому знаходилась зазначена нотаріальна контора, наразі їх місцезнаходження невідоме.
Позивач має право успадкувати та оформити нерухоме майно, що належало за життя ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , однак через відмову нотаріуса позбавлений можливості здійснити це в позасудовому порядку.
Враховуючи викладене, позивач просить суд визнати за нею право власності на: 2/3 земельної ділянки та будинку, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ; автомобіль ЗАЗ 11027 РН №28390ЕА 1996 року випуску в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ; грошові кошти на рахунку в АТ КБ «ПриватБанк» в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 .
Позивач, ОСОБА_2 та представник позивача - адвокат Лещенко С.В., який діє на підставі доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги від 29 січня 2024 року за №2024-3252159, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце проведення судового засідання, не з'явилися, до суду надали заяву про розгляд справи за їхньої відсутності, позовні вимоги підтримали повністю та просили їх задовольнити.
Представник відповідача, Святогірської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області, повідомлявся про розгляд справи в суді, а також про необхідність надати відзив на позовну заяву із зазначенням заперечень та доказів, що підтверджують його відзив.
У відповідності до п.3, п.4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо відповідач не подав відзив та позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідач своєчасно і належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду справи, не використав наданого законом права на подачу відзиву на позовну заяву, тому суд, враховуючи згоду позивача (представника позивача), відповідно до положень частини першої статті 280 ЦПК України, вважає можливим провести заочний розгляд справи, вирішити справу за наявними в матеріалах справи доказами та ухвалити заочне рішення.
Суд, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 до Святогірської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області про визнання права власності в порядку спадкування за законом, підлягають частковому задоволенню з огляду на їх законність та обґрунтованість.
Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України способом захисту цивільних прав є визнання права.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_2 , що підтверджується Свідоцтвом про народження ОСОБА_7 серії НОМЕР_1 від 26 липня 2016 року та витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 26 липня 2016 року.
Згідно зі Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 20 жовтня 2005 року, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на нерухоме майно, а саме на будинок та земельну ділянку, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
На підставі рішення виконкому Слов'яногірської міської ради народних депутатів від 25.10.2000 року №112 ОСОБА_3 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , передана у власність земельна ділянка площею 0.0826 га, розташована на території Слов'яногірської міської ради, для обслуговування житлового будинку та господарських будівель, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю від 28 березня 2001 року.
У зведеному акті вартості будинків, допоміжних будівель та споруд, власниками будинку за адресою: АДРЕСА_1 , зазначені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Право власності на вказане майно за законом у рівних долях набули: чоловік ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , син ОСОБА_3 - ОСОБА_5 , та позивач по справі, яка є донькою ОСОБА_3 - ОСОБА_2 .
Відповідно до Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 05 травня 2008 року, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 03 листопада 2023 року, ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Після смерті ОСОБА_4 у Першій донецькій державній нотаріальній конторі була заведена спадкова справа №455, що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 24 червня 2008 року.
Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 23 червня 2006 року, ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 22 травня 2006 року належало право власності на 1/3 частку житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за заповідальним розпорядженням від 29 квітня 2014 року, на підставі заповідального розпорядження, зробленого у відділенні «Мирне» Донецького РУ ПАТ КБ «ПриватБанк» 14 січня 2008 року щодо рахунку № НОМЕР_5 , спадкоємцем зазначеного у свідоцтві права на вклад ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є його дочка, ОСОБА_2 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з вкладу з відповідними відсотками та нарахованою компенсацією, що знаходиться у відділенні «Мирне» Донецького РУ ПАТ КБ «ПриватБанк» на рахунку № НОМЕР_5 в сумі 26 047,09 грн.
Позивач зазначає, що прийняла спадщину після батьків, проте не може отримати свідоцтва про право на спадщину, оскільки спадкові справи залишились на окупованій території.
Відповідно до листа Міністерства юстиції України від 03 жовтня 2023 року, документи нотаріального діловодства та архіву Першої донецької державної нотаріальної контори, напрацьовані до тимчасової окупації м. Донецька, в тому числі і за 2008 рік, не були вивезені з приміщення, в якому розміщувалась зазначена державна нотаріальна контора до тимчасової окупації міста, у зв'язку із загрозою життю та здоров'ю її працівників. Наразі їх місцезнаходження невідоме.
Відповідно до ст. 16 ЦК України визнання права є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, що підлягають захисту судом.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше право не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
За правилами ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також, у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Пленум Верховного Суду України у своїй Постанові за № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» констатує факт того, що відповідно до ст. 41 Конституції України та п. 2 ч. 1 ст. 3, ст. 321 ЦК України, ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом. Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном.
Відповідно до ст. ст. 1216, 1217 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 ЦК України. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до ч.1 ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Як встановлено з матеріалів справи, позивач є спадкоємцем першої черги.
Згідно з ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до ст. 1296 ч. 1 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Відповідно до ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику в справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.
Аналогічна думка викладена в роз'ясненні наданому Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику з розгляду цивільних справ про спадкування» №24-753/0-13 від 16 травня 2013 року, відповідно до якого, визнання права власності на спадкове майно у судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватись якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
У судовому засіданні встановлено, що позивач є спадкоємцем першої черги за законом після своїх батьків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , спадкодавці дійсно мали у власності за життя зазначену у позовній заяві частку житлового будинку та земельної ділянки, але у зв'язку з відсутністю спадкової справи, заведеної після їхньої смерті внаслідок не вивезення нотаріального архіву після початку бойових дій в м. Донецьку, позивач на має законодавчої можливості оформити свої спадкові права у нотаріальному порядку.
Таким чином, в судовому засіданні встановлено факт наявності спадкових прав позивача на спадкове майно та неможливість їх оформлення у встановленому законом порядку, її вимоги не суперечать чинному законодавству та не порушують прав відповідача, який заперечень за позовом не надав, спадкоємець позбавлена можливості в позасудовому порядку оформити свої спадкові права, тому суд приходить до висновку про обґрунтованість позову та наявність підстав для його задоволення в частині визнання за позивачем права власності на 2/3 частки житлового будинку та земельної ділянки, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Щодо вимоги позивача про визнання за нею права власності на автомобіль ЗАЗ 11027 РН №28390ЕА 1996 року випуску в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , суд зазначає наступне.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони на інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, обґрунтування наявності обставин, на які посилаються сторони у справі, повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності-достатніми. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов'язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову за загальним правилом покладається на позивача.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження доводів щодо належності спадкодавцю вказаного автомобілю позивачем не надано жодних доказів, не заявлено клопотань про витребування відомостей щодо належності права власності на вказаний автомобіль та не зазначено підстав, які б перешкоджали позивачу отримати необхідні відомості.
В зв'язку з викладеним, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову в частині визнання за позивачем права власності на автомобіль ЗАЗ 11027 РН №28390ЕА 1996 року випуску.
Також, суд відмовляє в задоволенні вимоги позивача про визнання за нею права власності на грошові кошти на рахунку в АТ КБ «ПриватБанк» в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , оскільки відповідно до повідомлення АТ КБ «ПриватБанк» від 02 квітня 2024 року ОСОБА_4 немає відкритих рахунків в банку.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 15, 16, 25, 328, 373, 374, 392, 1216- 1218, 1220, 1221, 1222, 1223, 1225, 1268, 1269, 1270 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 14, 81,82, 89, 259, 263 - 265, 273, ЦПК України суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат ЛЕЩЕНКО Сергій Вікторович, до Святогірської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області про визнання права власності в порядку спадкування за законом - задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_6 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 1/3 частку житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та на 1/3 частку земельної ділянки загальною площею 0,0826 га, цільове призначення: для обслуговування житлового будинку та господарських будівель, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_6 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 1/3 частку житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та на 1/3 частку земельної ділянки загальною площею 0,0826 га, цільове призначення: для обслуговування житлового будинку та господарських будівель, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в судову палату по цивільних справах Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
Повне судове рішення складено 24 травня 2024 року.
Головуючий:
Суддя Слов'янського
міськрайонного суду Т.А. Хаустова