Код суду 233 Справа № 233/2770/24
Вирок
Іменем України
24 травня 2024 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62024050010000934 від 02 квітня 2024 року за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Миколаїв, є громадянином України, має середню освіту, одружений, проходить військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період на посаді оператора 2 відділення протитанкових ракетних комплексів взводу протитанкових ракетних комплексів 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , військове звання - солдат, раніше не судимий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України,
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в України» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан, який надалі неодноразово продовжувався та діє на час вчинення вищезазначеного кримінального правопорушення.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.01.2023 № 15 солдата ОСОБА_5 , призваного на військову службу за призовом під час мобілізації на посаду комірника сховища зберігання боєприпасів до наземної артилерії польового артилерійського складу роти забезпечення боєприпасами батальйону матеріального забезпечення зараховано до списків особового складу та поставлено на всі види забезпечення.
Надалі, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28.03.2023 № 87 солдата ОСОБА_5 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 28.03.2023 № 22-РС на посаду оператора 2 відділення протитанкових ракетних комплексів взводу протитанкових ракетних комплексів 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 вважати таким, що справу та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою.
Згідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. 2 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі за текстом - Статут) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
Водночас, ст. 17 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Відповідно до ст. 28 Статуту єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця, наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази, а також в забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.
Статтями 29, 31 Статуту також передбачено, що за своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців. Начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.
Статтею 32 Статуту також передбачено, що за своїми військовими званнями майори, капітани 3 рангу, підполковники, капітани 2 рангу є начальниками для військовослужбовців рядового, молодшого і старшого сержантського і старшинського складу.
Відповідно до ст. 107 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України заступник командира батальйону (корабля 3 рангу) з морально-психологічного забезпечення в мирний і воєнний час відповідає за організацію і проведення виховної роботи, за військову дисципліну, морально-психологічний стан особового складу, за морально-психологічне забезпечення бойової готовності, бойової підготовки, бойових завдань, повсякденної діяльності батальйону (корабля), за національно-патріотичну підготовку та інформаційну роботу, організацію дозвілля військовослужбовців роти, їх соціальний захист. Заступник командира батальйону (корабля 3 рангу) з морально-психологічного забезпечення підпорядковується командирові батальйону (корабля 3 рангу) і є прямим начальником усього особового складу батальйону.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 18.03.2023 №77 майора ОСОБА_6 призначено на посаду заступника командира з морально-психологічного забезпечення 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до ст. 101 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України командир батальйону (корабля 3 рангу) в мирний і воєнний час відповідає за бойову та мобілізаційну готовність батальйону (корабля), успішне виконання батальйоном (кораблем) бойових завдань, за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан особового складу, за внутрішній порядок, за стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального та інших матеріальних засобів батальйону (корабля) і законність їх витрачання, за організацію і стан пожежної безпеки батальйону. Командир батальйону (корабля 3 рангу) підпорядковується командирові бригади і є прямим начальником усього особового складу батальйону (корабля).
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.10.2023 №299 майора ОСОБА_7 призначено на посаду командира 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 .
Таким чином, командир 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 майор ОСОБА_7 та заступник командира з морально-психологічного забезпечення 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 майор ОСОБА_6 по відношенню до оператора 2 відділення протитанкових ракетних комплексів взводу протитанкових ракетних комплексів 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_5 , є прямими начальниками за своїм службовим становищем та начальниками за військовим званням, а останній - підлеглим майора ОСОБА_7 та майора ОСОБА_6 .
Поряд із цим, статтею 35 Статуту серед іншого, передбачено, що накази віддаються, як правило, в порядку підпорядкованості, наказ можна віддавати одному чи групі військовослужбовців усно або письмово, наказ повинен бути сформульований чітко і не може допускати подвійного тлумачення.
Згідно ст. 36 Статуту командир (начальник) відповідає за відданий наказ, його наслідки та відповідність законодавству, а також за невжиття заходів для його виконання, за зловживання, перевищення влади чи службових повноважень.
Стаття 37 Статуту визначає, що військовослужбовець після отримання наказу відповідає: «Слухаюсь» і далі виконує його, військовослужбовець зобов'язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін. Про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов'язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання.
Крім того, Статутом визначений зміст військової присяги, згідно якого кожний військовослужбовець, вступаючи на військову службу урочисто присягає Українському народові завжди бути йому вірним і відданим, обороняти Україну, захищати її суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, накази командирів, неухильно додержуватися Конституції України та законів України, зберігати державну таємницю, а також присягає виконувати свої обов'язки в інтересах співвітчизників та ніколи не зраджувати Українському народові.
Згідно ст.ст. 6, 11, 16, 127, 128 Статуту, ст.ст. 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України також передбачено, що кожен військовослужбовець зобов'язаний знати й сумлінно виконувати вимоги цього Статуту, свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України, вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання, виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни.
Більше того, ст. 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначено право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов'язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк. Відповідальність за наказ несе командир, який його віддав. У разі непокори чи опору підлеглого командир зобов'язаний для відновлення порядку вжити всіх передбачених статутами Збройних Сил України заходів примусу аж до притягнення його до кримінальної відповідальності.
Особа, яка одержала законний наказ, зобов'язана його виконати. За своєю юридичною природою виконання законного наказу - це виконання особою свого юридичного (службового) обов'язку.
Наказ або розпорядження є законними, якщо вони віддані відповідною особою в належному порядку та в межах її повноважень і за змістом не суперечать чинному законодавству та не пов'язані з порушенням конституційних прав та свобод людини і громадянина.
В свою чергу, солдат ОСОБА_5 , достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку, проходження військової служби і підлеглості, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши в умовах воєнного стану військовий злочин за наступних обставин.
02.04.2024 приблизно о 08:00, тобто в умовах воєнного стану, під час шикування особового складу у АДРЕСА_2 , заступником командира з морально-психологічного забезпечення 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 майором ОСОБА_6 , який є начальником за посадою та військовим званням для оператора 2 відділення протитанкових ракетних комплексів взводу протитанкових ракетних комплексів 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_5 , доведено для виконання бойове розпорядження командира 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_7 №481/463 від 02.04.2024, а саме у складі групи до 09:30 02.04.2024 здійснити переміщення за маршрутом ІНФОРМАЦІЯ_2 та зайняти ВП «ГУЛІК», утримувати район оборони та не допустити прориву противника, зокрема і до оператора 2 відділення протитанкових ракетних комплексів взводу протитанкових ракетних комплексів 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_5 , який знаходився в строю під час шикування.
При цьому наказ виданий в установленому Законом порядку, відповідною особою в межах наданих йому повноважень, зміст наказу не суперечить чинному законодавству, та не був пов'язаний з порушенням конституційних прав та свобод солдата ОСОБА_5 , не носив в собі явно злочинного змісту, у зв'язку з чим підлягав беззастережному та неухильному виконанню з боку останнього.
Однак, солдат ОСОБА_5 , у порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», ст.ст. 9, 11, 16, 28, 30, 35, 37, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 02.04.2024 приблизно о 08:04, тобто в умовах воєнного стану, під час шикування особового складу у АДРЕСА_2 , усно та відкрито відмовився виконати зазначений наказ начальника, доведене йому заступником командира з морально-психологічного забезпечення 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 майором ОСОБА_6 .
Таким чином, ОСОБА_5 вчинив непокору, а саме відкриту відмову виконати наказ начальника, вчинену в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 402 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_5 у судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за обставин, зазначених в обвинувальному акті, визнав у повному обсязі, щиро каявся.
Між прокурором Маріупольської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_8 та обвинуваченим ОСОБА_5 , за участі захисника ОСОБА_4 , 13 травня 2024 року була укладена угода про визнання винуватості. Згідно з угодою обвинувачений ОСОБА_5 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, визнав повністю.
За умовами угоди ра обвинуваченого ОСОБА_5 будь-які обов'язки не покладаються.
Сторонами узгоджено, що при затвердженні угоди про визнання винуватості обвинуваченому ОСОБА_5 буде призначено покарання за ч. 4 ст. 402 КК України із застосуванням ст.69 КК України, шляхом переходу до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч. 4 ст. 402 КК України, зокрема покарання у виді арешту строком на 6 (шість) місяців з відбуванням покарання на гауптвахті.
Розглядаючи питання про затвердження угоди, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 468 КПК України у кримінальному провадженні між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена угода про визнання винуватості.
Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо: 1) кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів; 2) особливо тяжких злочинів, віднесених до підслідності Національного антикорупційного бюро України за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи у вчиненні злочину, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України, якщо інформація щодо вчинення такою особою злочину буде підтверджена доказами; 3) особливо тяжких злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, організованою групою чи злочинною організацією або терористичною групою за умови викриття підозрюваним, який не є організатором такої групи або організації, злочинних дій інших учасників групи чи інших, вчинених групою або організацією злочинів, якщо повідомлена інформація буде підтверджена доказами. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 402 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, внаслідок якого, шкода завдана державним інтересам.
Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 цілком розуміє положення ч. 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки невиконання угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 476 КПК України.
Судом встановлено, що укладення угоди між сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Судом встановлено, що умови угоди не суперечать вимогам Кримінального процесуального Кодексу України та Кримінального Кодексу України.
Обвинувачений ОСОБА_5 погоджується на призначення узгодженого покарання за ч. 4 ст. 402 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді арешту строком на 6 (шість) місяців з відбуванням покарання в умовах ізоляції на гауптвахті.
При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, відомості про особу обвинуваченого.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , суд визнає щире каяття, яке виразилося у визнанні та усвідомленні негативності скоєного діяння, готовності понести покарання, та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , судом не встановлено.
При дослідженні особи обвинуваченого встановлено, що він раніше не судимий; за місцем проживання на обліку у лікаря - психіатра не перебуває; проходив лікування стаціонарно в наркологічному відділенні в 2009 році; є військовослужбовцем ЗСУ; за місцем проходження служби зарекомендував себе переважно з нейтральної сторони, вимог військової дисципліни переважно дотримується, над вдосконаленням своїх професійних знань працює систематично.
Перевіряючи, чи відповідає узгоджене сторонами угоди покарання на відповідність загальним засадам призначення покарання, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Згідно ч. 1 ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
Таким чином, судом встановлено наявність кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення. Враховуючи данні про особу обвинуваченого, а також його критичне ставлення до скоєного, суд вважає наявними підстави для застосування ст. 69 КК України, та призначення ОСОБА_5 узгодженого сторонами покарання шляхом переходу до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч. 4 ст. 402 КК України.
Таким чином, узгоджена міра покарання для обвинуваченого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, у виді арешту строком на 6 (шість) місяців з відбуванням покарання в умовах ізоляції на гауптвахті, є достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, відповідає загальним засадам призначення покарання.
На підставі наведеного, суд вважає, що укладена угода між прокурором та обвинуваченим за участю захисника відповідає вимогам закону і не порушує законних прав та інтересів сторін та інших осіб.
Витрати, пов'язані з проведенням судових експертиз та речові докази по кримінальному провадженню відсутні.
Відповідно до ухвали слідчого судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 22 квітня 2024 року, відносно ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою в умовах гауптвахти.
Застосований до обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою в умовах гауптвахти до набрання вироком законної сили необхідно залишити без зміни.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 373, 374, 394, 424, 468, 469, 472-476 КПК України, суд, -
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 13 травня 2024 року між прокурором Маріупольської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_8 та обвинуваченим ОСОБА_5 , за участю захисника ОСОБА_4 .
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України та призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді арешту строком на 6 (шість) місяців з відбуванням покарання в умовах ізоляції на гауптвахті.
До набрання вироком законної сили застосований до ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою в умовах гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_3 у Збройних силах України - залишити без зміни.
Строк відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з дня набрання вироком законної сили.
Зарахувати ОСОБА_5 у строк відбування покарання відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України строк попереднього ув'язнення, починаючи з 22 квітня 2024 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день арешту.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, а обвинуваченим який перебуває під вартою з дня отримання копії судового рішення.
Суддя ОСОБА_1