Справа № 147/764/24
Провадження № 1-кп/147/74/24
іменем України
23 травня 2024 року смт Тростянець
Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
із секретарем ОСОБА_2 ,
розглянувши без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження обвинувальний акт та додані до нього матеріали у кримінальному провадженні, що внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024025120000027 від 17.04.2024, про обвинувачення
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки смт Тростянець Тростянецького району Вінницької області, жительки АДРЕСА_1 , українки, громадянки України, не працюючої, із середньою освітою, не заміжньої, раніше не судимої,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.125 КК України,
ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що вона 29.03.2024 близько 12:00 год., перебуваючи у будинку за місцем свого проживання, за адресою: АДРЕСА_1 , на ґрунті раніше виниклих неприязних особистих відносин, маючи умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень, та реалізуючи свій кримінально - протиправний намір, спрямований на умисне спричинення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи небезпеку своїх дій для життя і здоров'я потерпілого та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, підійшла до ОСОБА_4 та обома руками взяла її за волосся та потягла до низу в результаті чого ОСОБА_4 присіла на землю. Після чого ОСОБА_3 перебуваючи біля ОСОБА_4 , яка знаходилась у присівшому положенні, умисно нанесла один удар правою ногою в ділянку обличчя та декілька ударів кулаками обох рук в ділянку голови ОСОБА_4 . В подальшому ОСОБА_3 продовжуючи реалізовувати свій кримінально-протиправний намір, спрямований на умисне спричинення тілесних ушкоджень, тримаючи лівою рукою за праве плече ОСОБА_4 нанесла їй один удар правою ногою в ділянку внутрішньої частини правої ноги. Своїми діями ОСОБА_3 спричинила ОСОБА_4 тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми-струсу головного мозку, гематоми правої половини обличчя, на якій проводилось хірургічне втручання - дренажний розріз, широкого синця - гематоми внутрішньої поверхні правої гомілки, синців в ділянках правих передпліччя і коліна, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я до 21 - го дня.
Досудовим розслідуванням дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч. 2 ст. 125 КК України, а саме - умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Зазначені обставини були встановлені органом досудового розслідування, учасниками судового провадження не оспорюються, про що подана відповідна заява обвинуваченою ОСОБА_3 за участю захисника - адвоката ОСОБА_5 , в якій обвинувачена беззаперечно визнала свою вину у вчинені кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, та повідомила, що ознайомлена з обмеженням права на апеляційне оскарження. Крім того, обвинувачений та захисник не заперечували та надали згоду на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
До обвинувального акту також додано письмову заяву потерпілої ОСОБА_4 , в якій вона погоджується із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлена з обмеженням права на апеляційне оскарження та дає згоду на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Обвинувальний акт розглядається у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, на підставі вивчення обвинувального акту та доданих до нього матеріалів із ухваленням вироку без зазначення доказів на підтвердження встановлених обставин відповідно до ч.2 ст. 382 КПК України.
Такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації №6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Відповідно до ч.4 ст. 107 КПК України у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Суд, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали кримінального провадження, дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та правильної кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 125 КК України, а саме - умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Відповідно до частини 1 статті 1 КК України цей кодекс має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам.
Частиною 1 статті 50 КК України визначено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Відповідно до частини 2 статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
При призначанні покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обвинувачена ОСОБА_3 вчинила кримінальне правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України є кримінальним проступком, непрацююча, із середньою освітою, не заміжня, раніше не судима, під наглядом в психіатричному кабінеті КНП «Тростянецької ЦРЛ» не перебуває та за останні п'ять років за допомогою не зверталася, за наркологічною допомогою в КНП «Тростянецька лікарня» не зверталася, на військовому обліку не перебуває та станом на 09.05.2024 на військову службу під час мобілізації другим відділом ІНФОРМАЦІЯ_2 не призивалася, не перебуває на обліку як безробітна в ІНФОРМАЦІЯ_3 та не зверталася з приводу пошуку роботи.
Обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_3 суд визнає щире каяття.
Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.
З урахуванням обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченої, суд вважає, що останній відповідно до принципу індивідуалізації покарання необхідно призначити покарання у виді штрафу, що відповідає загальним засадам призначення покарання, викладеним у ст.65 КК України, та є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень відповідно до вимог ст. 50 КК України.
Ухвалюючи таке рішення суд, серед іншого враховує, що одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Суд вважає за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується, в тому числі, на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004у справі № 1-33/2004.
Вимога додержуватись справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена і в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року), статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 року. Зазначені міжнародні акти згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Також суд зауважує, що призначене покарання відповідає позиції ЄСПЛ, викладеної у рішеннях по справах «Бакланов проти Росії» від 09.06.2015 та «Фрізен проти Росії» від 24.03.2015, в яких ЄСПЛ зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних свобод особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У рішенні по справі «Ізмайлов проти Росії» від 16.10.2008 ЄСПЛ вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».
На переконання суду, захід примусу визначений судом, є співмірним тяжкості і характеру вчиненого діяння та його наслідкам, забезпечить виконання завдань кримінального судочинства, слугуватиме цілям його застосування, встановленим ст.2 КПК України, та буде відповідати одному із основних принципів Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - пропорційності обмеження прав людини і легітимної мети покарання та невідворотності покарання, тобто необхідним, справедливим та достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Процесуальні витрати на залучення експерта відсутні.
Майнова шкода кримінальним проступком не заподіяна.
У кримінальному провадженні цивільний позов не заявлено.
Підстав для застосування заходів кримінально-правового характеру відповідно до вимог ст. 96-3 КК України не встановлено.
Пропонована винагорода викривачу не визначалась у зв'язку з відсутністю викривача у кримінальному провадженні.
Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Запобіжний захід не обирався, підстави для його обрання до набрання вироком законної сили відсутні.
Керуючись статтями 374, 381, 382 КПК України, суд
ОСОБА_3 визнати винною у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, та призначити їй покарання у виді штрафу у розмірі 60 (шістдесят) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1020 (одна тисяча двадцять) гривень.
Відповідно до ч. 1 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини. З інших підстав вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Тростянецький районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку суду за результатами розгляду обвинувального акту щодо вчинення кримінального проступку не пізніше наступного дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасниками кримінального провадження.
Суддя ОСОБА_1