Справа № 128/3954/23 Провадження № 2/145/467/2024
20.05.2024 р. смт Тиврів
Тиврівський районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Копилової Л. В. ,
за участю секретаря Мигдальської Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Сенс - Банк" про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна,
ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до Акціонерного товариства "Сенс -Банк" про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Обґрунтовуючи подану заяву посилалася на те, що 13.03.2020 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. вчинила виконавчий напис № 10153, відповідно до якого стягнуто з неї на користь відповідача заборгованість за кредитним договором № 491005461 від 28.05.2019 року, укладеним між нею та АТ "Альфа-Банк", кінцевим правонаступником усіх прав та обов'язків якого є відповідач, в сумі 11 274 грн. 50 коп., з яких: 1356 грн. 98 коп. - прострочена заборгованість за тілом кредиту, 1021 грн. 39 коп. - заборгованість за комісією та процентами, 8229 грн. 71 коп. - строкова заборгованість за сумою кредиту, 16 грн. 42 коп. - строкова заборгованість за комісією та процентами та 650 грн. - плата за вчинення цього виконавчого напису нотаріусом на підставі ст.31 ЗУ «Про нотаріат».
Вказаний виконавчий напис приватного нотаріуса звернений до примусового виконання та на підставі нього відкрито виконавче провадження ВП № 61896276.
Вважає, що оскаржуваний виконавчий напис було вчинено з порушенням вимог Закону, зокрема: не направлено їй повідомлення (вимогу) про усунення порушень за кредитним договором, внаслідок чого вона була позбавлена можливості заперечити проти розміру заборгованості; нотаріусом не перевірено безспірність заборгованості, стягнутої з неї в сумі 11274 грн. 50 коп. та взагалі чи має вона заборгованість; не надано їй можливості надати заперечення або оспорити вимоги кредитора; допущено порушення Закону України "Про нотаріат" та Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України; виконавчий напис вчинено не на підставі нотаріально посвідченого договору позики та зі спливом строків давності щодо відсотків та штрафних санкцій.
З урахуванням наведеного, просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню вищевказаний виконавчий напис, а також стягнути з відповідача на її користь витрати на правову допомогу в сумі 5 000 грн. та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1073 грн.60 коп.
Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 27.12.2023 року відкрито спрощене позовне провадження у даній справі з повідомленням сторін.
У встановлений судом строк відповідач надав відзив на позов, в якому заперечував проти позовних вимог, посилаючись на те, що на підтвердження боргу та видачі кредиту відповідач надав суду виписку по рахунку. Позивач у поданій позовній заяві не довів спірність суми боргу, а допустив припущень, а нотаріусом було дотримано процедуру вчинення виконавчого напису.
Суд, дослідивши матеріал справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку про задоволення вимог позовної заяви з наступних підстав.
Судом встановлено, що 13.03.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. вчинено виконавчий напис № 10153, відповідно до якого було стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "Альфа-Банк" заборгованість за кредитним договором № 491005461 від 28.05.2019 року, укладеним між нею та АТ "Альфа-Банк", кінцевим правонаступником усіх прав та обов'язків якого є відповідач , в сумі 11 274 грн. 50 коп., з яких: 1356 грн. 98 коп. - прострочена заборгованість за тілом кредиту, 1021 грн. 39 коп. - заборгованість за комісією та процентами, 8229 грн. 71 коп. - строкова заборгованість за сумою кредиту, 16 грн. 42 коп. - строкова заборгованість за комісією та процентами та 650 грн. - плата за вчинення цього виконавчого напису нотаріусом на підставі ст.31 ЗУ «Про нотаріат».
Представником відповідача надано суду копію оферти на укладення угоди про надання кредиту № 491005461, підписаної ОСОБА_1 28 травня 2019 року.
Однак відомості, що такий договір було нотаріально посвідчено в матеріалах справи відсутні.
Вказаний виконавчий напис приватного нотаріуса звернений до примусового виконання та на підставі нього відкрито виконавче провадження ВП № 61896276.
Як вбачається з витягу НБУ та виписки з ЄДРЮОУ Акціонерне товариство "АЛЬФА -БАНК " змінило найменування на АТ "СЕНС - БАНК" (а.с.82-83).
Згідно ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною 1 ст.1 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що нотаріат в Україні це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Частиною 2 ст.1 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).
Нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом (відповідно до статті 18 ЦК України).
Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, Законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 295/5(далі - Порядок) визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку(підпункт 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме: п. 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині «а після слів «заставлене майно» доповнити словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 11 цього переліку)»; доповнити розділ пунктом 11 такого змісту: «11. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов'язанням до закінчення строку виконання основного зобов'язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов'язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувана про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв'язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу», п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості.». Зобов'язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 826/20084/14 (провадження № 11-174ас18) відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року.
Відповідно до пункту 1 Переліку (в редакції на момент вчинення виконавчого напису) «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17 (провадження № 12-5гс21) вказано, що: «оскільки у судовому порядку постанову № 662 визнано незаконною та нечинною у вказаній вище частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт. Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Таким чином, постанова № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності
10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від у справі № 826/20084/14.
Подібна позиція наведена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 158/2157/17, в якій, зокрема, суд зазначив: «Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 27 березня 2017 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14. Укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника». Зазначене вище дає підстави для визнання спірних виконавчих написів № 779 та № 780 такими, що не підлягають виконанню, у зв'язку із недотриманням приватним нотаріусом під час їх вчинення вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів. Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню».
Враховуючи, що кредитний договір № 491005461 від 28 травня 2019 року на підставі якого вчинено оскаржуваний виконавчий напис нотаріусом 13 березня 2020 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, який, не посвідчений нотаріально, тобто недотримано вимог, передбачених Законом України «Про нотаріат» та Порядком процедури вчинення виконавчих написів, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року в справі № 274/2478/18 (провадження № 61-6636св21).
Крім того, суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до ст.50 Закону України «Про нотаріат» нотаріальна дія або відмова у її вчиненні можуть бути оскаржені до суду особою, прав та інтересів якої стосуються такі дії.
Визнання судом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню можливе не лише з підстав недотримання нотаріусом порядку та процедури вчинення виконавчого напису, а також у зв'язку із наявністю спору між кредитором та стягувачем щодо розміру заборгованості. Такий правовий висновок зробив Верховний Суд України у постанові від 05 липня 2017 року при розгляді справи № 6-887цс17, предметом якої був спір про оспорення виконавчого напису, де суд вказав, що боржник в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису. Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц, згідно якої, вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Для правильного застосування положень ст.ст. 87,88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Така правова позиція Великої Палати Верховного Суду відповідає висновкам, викладеним у раніше ухвалених нею постановах від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19) та від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження № 14-278 гс18) з подібних правовідносин, відступати від яких немає підстав (п.34 постанови).
Однак відповідачем не надано суду доказів, що при вчиненні виконавчого напису надавалися первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення, отже відсутні підстави для висновку про безспірність заборгованості.
Враховуючи викладене в сукупності, суд приходить до висновку про визнання оспорюваного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно ст.137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно ч.1, ч.2 ст. 141 ЦПК України, Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За ч.3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Як вбачається з матеріалів справи, сторона позивача, в силу ч. 8 ст. 141 ЦПК України додала до позовної заяви відповідні докази щодо понесених позивачем витрат на правничу допомогу в суді.
Так, на підтвердження надання та понесення витрат на професійну правничу допомогу стороною позивача разом із позовною заявою до суду додано договір про надання правової допомоги адвокатом № від 08 серпня 2023 року (а.с.14), акт про надання послуг від 25 серпня 2023 року та квитанцію до прибуткового касового ордера від 25 серпня 2023 року, відповідно до якого адвокатом Ясинецьким О.А. від ОСОБА_1 прийнято 5 000 грн. на підставі договору про надання правової допомоги від 08 серпня 2023 року (а.с.15-16).
Так, при прийнятті рішення щодо відшкодування витрат на правову допомогу слід керуватися такими критеріями: - дійсність витрат, - необхідність витрат, - розумність розміру витрат, - співмірність витрат.
Зважаючи на те, що позовні вимоги задоволено повністю, з урахуванням доведеності понесених витрат на правову допомогу, а також враховуючи складність справи, необхідність надання адвокатом Ясинецьким О.А. послуг позивачці під час розгляду вказаної справи в суді та їх характер, необхідність дотримання критерію розумності розміру понесених стороною витрат, пов'язаність цих витрат із розглядом справи, суд прийшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивачки ОСОБА_1 вказаних витрат у сумі 5 000 грн.
На підставі ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1073 грн. 60 коп.
Керуючись ст.ст. 137, 141, 263-268 ЦПК України, ст.ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Сенс -Банк" про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, задовольнити повністю.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 10153 від 13 березня 2020 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Альфа - Банк" заборгованості в розмірі 11 274 грн. 50 коп.
Стягнути із Акціонерного товариства "Сенс - Банк" на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок та витрати на правову допомогу в сумі 5 000 (п"ять тисяч) гривень.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не буде вручено в день його складання або проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга на рішення буде подана протягом 30 днів з дня отримання повної копії судового рішення.
Повний текст рішення складено 24 травня 2024 року.
Суддя Копилова Л. В.