23 травня 2024 року ЛуцькСправа № 140/2941/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Мачульського В.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинської області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ у Волинській області від 22.01.2024 №033050009645 щодо відмови у призначенні дострокової пенсії, як батьку дитини особи з інвалідністю відповідно до пункту 3 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зобов'язання ГУ ПФУ у Волинській області призначити та виплачувати йому дострокову пенсію за віком, як батьку дитини особи з інвалідністю відповідно до пункту 3 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з дня подання позовної заяви до суду.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 16.01.2024 звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком як батьку, який здійснював догляд за дитиною-інвалідом з дитинства, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Одночасно ним подано заяву дружини про те, що вона не заперечує проти призначення даної пенсії її чоловіку ОСОБА_1 та всі належні документи. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №033050009645 від 22.01.2024 відмовлено позивачу в призначені пенсії відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки у поданих документах відсутній висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що дитина мала показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку.
Вважає оскаржувану відмову у призначенні пенсії протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 22.03.2024 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
25.03.2024 від представника позивача надійшла заява та подано нову редакцію позовної заяви, в якій він просить суд визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Одеській області від 22.01.2024 №033050009645 щодо відмови у призначенні дострокової пенсії, як батьку дитини особи з інвалідністю відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та зобов'язати ГУ ПФУ у Волинській області призначити та виплачувати дострокову пенсію за віком, як батьку дитини особи з інвалідністю, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з дня подання позовної заяви до суду.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 01.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до пункту 2 частини першої статті 262 КАС України.
У відзиві на позовну заяву від 15.04.2024 відповідач - ГУ ПФУ в Одеській області вимоги позивача заперечує в повному обсязі та просить суд відмовити в їх задоволенні. Зазначає, що при прийнятті оскаржуваного рішення про відмову в призначення дострокової пенсії позивачу враховано подані ним документи та наявність страхового стажу. Однак в порушення п. 2.18 Порядку позивачем на подано висновку ЛКК.
ГУ ПФУ у Волинській області відзиву на позовну заяву не подало.
Інших заяв по суті справи від сторін не надходило.
Враховуючи вимоги статті 262 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини та дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , є батьком ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 05.07.1996.
Відповідно до посвідчення № НОМЕР_2 виданого Управлінням СЗН Ковельської міської ради 09.02.2015 та довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ №193579 від 15.05.2023, ОСОБА_2 є інвалідом з дитинства та йому встановлено ІІІ група інвалідності з 10.10.2019 довічно.
16.01.2024 позивач звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення йому, як батькові дитини інваліда з дитинства дострокової пенсії за віком.
За принципом екстериторіальності заява та додані до неї документи передані до ГУ ПФУ в Одеській області для вирішення питання про призначення пенсії.
Так, 22.01.2024 ГУ ПФУ в Одеській області прийнято рішення №033050009645 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії, у зв'язку з тим, що до заяви не надано висновку лікарсько-консультаційної комісії про те, що дитина мала показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку.
Вважаючи відмову у призначенні дострокової пенсії за віком протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд керується і виходить з такого.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом (стаття 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").
Згідно із ч. 3 ст. 4 Закону №1058-ІV виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.
Відповідно до змісту ст. 5 Закону №1058-ІV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.
Статтею 8 Закону №1058-ІV передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" право на призначення дострокової пенсії за віком мають жінки, які народили п'ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до зазначеного віку, - після досягнення 50 років та за наявності страхового стажу не менше 15 років. При цьому до числа осіб з інвалідністю з дитинства належать також діти з інвалідністю віком до 16 років. За вибором матері або в разі її відсутності, якщо виховання п'ятьох або більше дітей чи дитини з інвалідністю здійснювалося батьком, йому призначається дострокова пенсія за віком після досягнення 55 років та за наявності страхового стажу не менше 20 років.
За змістом абзацу 4 підпункту 6 п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: жінкам, які народили п'ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матерям осіб з інвалідністю з дитинства та тяжко хворих дітей, яким не встановлено інвалідність, які виховали їх до зазначеного віку, - документи про народження дітей (дитини), виховання їх (її) до шестирічного віку, про визнання дитини заявника особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю, тяжко хворою дитиною, якій не встановлено інвалідність. У разі звернення за пенсією батька, яким здійснювалось виховання п'ятьох або більше дітей, дитини з інвалідністю чи тяжко хворої дитини, якій не встановлено інвалідність, додається заява матері про згоду щодо призначення пенсії батьку або документи, що підтверджують її відсутність (свідоцтво органу державної реєстрації актів цивільного стану (далі - ДРАЦС) про смерть, рішення суду тощо) (при призначенні пенсії згідно з пунктом частини першої статті 115 Закону.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 , яка є матір'ю ОСОБА_2 подала заяву до ГУ ПФУ у Волинській області, в якій зазначила, що не заперечує про призначення дострокової пенсії за віком батьку дитини ОСОБА_1 .
Відповідно до п. 2.17 Порядку № 22-1 при призначенні пенсій жінкам, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до шестирічного віку, матерям осіб з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до шестирічного віку, а також, у разі відсутності матері або за її згодою, чоловікам, які здійснювали виховання п'ятьох або більше дітей чи дитини з інвалідністю, факт народження дитини встановлюється на підставі свідоцтва про народження, а її виховання до зазначеного віку - на підставі свідоцтва про народження чи паспорта дитини. У разі смерті дитини подається свідоцтво про смерть.
Згідно з п. 2.18 Порядку № 22-1 визнання особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком закладу охорони здоров'я, посвідченням одержувача допомоги. У разі якщо дитина визнана дитиною з інвалідністю після досягнення шестирічного віку або особою з інвалідністю з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою вісімнадцятирічного віку (висновок про час настання інвалідності).
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.05.2019 (справа №330/2181/16-а) підтримано позицію Верховного Суду України у постанові від 27.05.2014 (справа №21-133а14) та сформульовано наступний правовий висновок, який відповідно до положень ст.242 КАС України, є обов'язковим для врахування судом.
Загальний підхід до змістовного наповнення поняття "особа з інвалідністю" на момент виникнення спірних відносин установлювався у ст.2 Закону України від 21.03.1991 № 875-ХІІ "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" (далі Закон № 875-ХІІ), а також ст. 1 Закону України від 06.10.2005 №2961-ІV "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" (далі Закон № 2961-ІV). Зокрема, такий статус могла мати особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, унаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Відповідно до абзацу 3 ст. 1 Закону № 2961-ІV дитина-інвалід - особа віком до 18 років (повноліття) зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, унаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові наголосила й на тому, що визначення терміну "інвалід з дитинства" не міститься ані в Законі №875-ХІІ, ані в Законі України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю". При цьому за змістом абз.2 п.26 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2099 № 1317, інвалідність з дитинства розглядається як причина інвалідності. Згідно з п. 14 цього Положення причинний зв'язок інвалідності з хворобами, перенесеними у дитинстві, установлюється за наявності документів лікувально-профілактичних закладів, що свідчать про початок захворювання або травму, перенесену до вісімнадцятирічного віку.
Отже, для призначення пенсії на підставі Закону №1058-IV має значення не факт установлення інвалідності, а термін (момент) настання інвалідності у дитини, що повинен мати місце протягом періоду життя дитини з моменту народження і до досягнення дитиною шестирічного віку, оскільки виховання дитини-інваліда у віці до 6 років створює для жінки більше перешкод для участі у суспільно-корисній діяльності, наслідком якої є отримання заробітної плати і страхового стажу, що зумовлюється сплатою страхувальником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до ч. 12 ст. 7 Закону № 2961-ІV положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями та лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів затверджується Кабінетом Міністрів України.
Серед повноважень лікарсько-консультативних комісій, визначених Положенням про лікарсько-консультативну комісію, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.11.2013 №917, визначено надання висновку про те, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку.
Відповідний висновок МСЕК дає можливість опосередковано підтвердити факт догляду матері за дитиною, яка мала право на отримання статусу дитини з інвалідністю до досягнення шестирічного віку, як це передбачено положеннями Закону № 1058-IV. Такий висновок передбачений п.2.18 Порядку № 22-1.
Згідно з виписки із постанови ЛКК №12 від 18.01.2024 вбачається, що медичні покази для визначення дитини дитиною з інвалідністю настали після досягнення 6 річного віку.
Суд зазначає, що визначальною умовою для призначення дострокової пенсії за віком як матері так і батьку особи з інвалідністю з дитинства є виховання до шестирічного віку саме дитини з інвалідністю з дитинства, а не дитини без такого роду медичних показань. Тобто при вирішенні питання про наявність права на призначення такого виду пенсії враховується не тлумачення поняття "інваліда з дитинства", а момент настання медичних показань для встановлення інвалідності.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 13.12.2021 у справі № 336/2781/17-а (2а/336/294/17), від 18.01.2022 у справі № 448/1650/17, від 19.01.2022 у справі № 636/2618/17, від 18.07.2022 у справі № 448/1650/17.
За таких обставин, позивач для призначення дострокової пенсії за віком як батько особи з інвалідністю з дитинства повинен був надати відповідачу висновок лікарсько-консультативної комісії про те, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку, однак такого висновку ЛКК не подав.
Отже, при прийнятті оскаржуваного рішення №2033050009645 від 22.01.2024 про відмову в призначенні дострокової пенсії за віком із застосуванням норм п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону №1058-ІV, Головне управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області не володіло поданим позивачем до суду випискою із постанови ЛКК №12 від 18.01.2024.
Водночас, суд не в праві надавати оцінку тим документам, які не були досліджені при прийнятті оспорюваного рішення, що узгоджується із приписами п. 3 ч. 2 ст. 2 КАС України.
Суд вважає за необхідне наголосити, що за умовами вказаних вище нормативних актів, право позивача на призначення дострокової пенсії за віком прямо пов'язано з наявністю висновку лікарсько-консультативної комісії про те, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку.
Разом з тим, зазначеного висновку лікарсько-консультативної комісії ОСОБА_1 надано не було.
За сукупністю встановлених обставин, оскільки визначальним для призначення дострокової пенсії батьку по досягненню віку 55 років є саме час встановлення інвалідності дитини - до шестирічного віку, або ж наявність висновку лікарсько-консультативної комісії про те, що така дитина мала дійсні медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення вказаного віку, суд дійшов висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області в межах спірних правовідносин правомірно відмовило позивачу в призначенні такої пенсії, що відповідає вимогам ч. 2 ст.19 Конституції України, та ч. 2 ст. 2 КАС України, а доводи позивача та представлені ним докази наразі не спростовують вказаних висновків суду.
Відповідно, відсутні правові підстави для зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області призначити ОСОБА_1 та виплачувати дострокову пенсію за віком, як батьку дитини особи з інвалідністю, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з дня подання позовної заяви до суду, оскільки така вимога є похідною від першої.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, надав суду достатні беззаперечні докази на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і довів правомірність оскаржуваного рішення.
Таким чином, виходячи з встановлених обставин справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст. 90 КАС України та наведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.
В зв'язку із відмовою в задоволенні позовних вимог, підстав для розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Відповідачі: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, Одеська область, м. Одеса, вулиця Канатна, будинок, 83, код ЄДРПОУ 20987385);
Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, будинок 22В, код ЄДРПОУ 13358826).
Головуючий
Суддя В.В. Мачульський