23 травня 2024 року ЛуцькСправа № 140/1402/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Сороки Ю.Ю.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення від 26 грудня 2023 року №907410134358 щодо відмови у переведенні на пенсію по віку ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VII.
Зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії по віку відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VII з дати звернення (20 грудня 2023 року), зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи в профспілкових та партійних органах та органах місцевого самоврядування з 01.01.1984 року по 13.07.1988 року; з 13.07.1988 року по 10.12.1990 року та з 19.02.1999 року по 17.04.2015 року відповідно та з визначенням розміру пенсії відповідно до наданих із заявою довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця Дубечненської сільською радою за №170 та №172 від 20.12.2023 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-IV).
20.12.2023 позивач звернулася до територіального управління ПФУ за місцем проживання із заявою про переведення на пенсію по віку згідно Закону України “Про державну службу” від 10.12.2015 №889-VII.
Рішенням ГУ ПФУ у Волинській області від 26.12.2023 №907410134358 відмовлено у призначенні пенсії, у зв'язку з відсутністю підстав.
З таким діями відповідачів позивач не погоджується, вважає їх неправомірними та такими, що не відповідають діючому законодавству, порушують її конституційне право на пенсійне забезпечення, оскільки на момент звернення за призначенням пенсії як державному службовцю позивач досягла необхідного 60-ти річного віку, має необхідний загальний стаж понад 38 років, в тому числі понад 20 років державної служби, а тому має право на призначення пенсії по віку як державному службовцю.
З врахуванням наведеного просить позов задовольнити.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 12.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач відзиву на позовну заяву не подав.
Враховуючи вимоги статті 262 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію за віком згідно Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-ІV.
20.12.2023 позивач звернулася із заявою до ГУ ПФУ у Волинській області про перехід на інший вид пенсії, на пенсію за віком по Закону України “Про державну службу” від 10.12.2015 №889-VIII з врахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця Дубечненської сільською радою за №170 та №172 від 20.12.2023 року.
Рішенням ГУ ПФУ у Волинській області від 26.12.2023 №907410134358 відмовлено позивачу у перерахунку пенсії - перехід з пенсії відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу”, у зв'язку з відсутністю необхідного стажу державного службовця.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Закон України від 09.07.2003 №1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон №1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 9, частини першої статті 10 вказаного Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника. Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV передбачений порядок переведення з одного виду пенсії, передбаченої цим Законом, на інший. Зокрема, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом України “Про державну службу” від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон №889-VIII), який набрав чинності 01.05.2016.
Статтею 90 Закону №889-VIII передбачено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
До 01.05.2016 діяло законодавство у сфері державної служби, яке передбачало право державного службовця на призначення пенсії на умовах, визначених статтею 37 Закону України “Про державну службу” від 16.12.1993 №3723-XII (далі - Закон №3723-VIII).
Згідно з частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до пункту 2 розділу ХІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №889-VIII з 01.05.2016 втратив чинність Закон №3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Пунктом 10 розділу ХІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України “Про державну службу” (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст.490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу” (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст.490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Також, згідно з пунктом 12 розділу ХІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України “Про державну службу” (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст.490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу” (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст.490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Водночас, для осіб, які мають не менш 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, статтею 37 Закону №3723-ХІІ передбачено додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.
Аналізуючи зазначені вище норми законодавства, суд дійшов висновку, що обов'язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ і розділу ХІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №889-VIII щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Такі ж висновки щодо застосування норм права неодноразово висловлювалися Верховним Судом, зокрема, у постановах від 03.07.2018 у справі №265/3709/17, від 19.03.2019 у справі №357/1457/17, від 15.08.2019 у справі №676/6166/17, від 01.04.2020 у справі №607/9429/17.
Як вбачається з матеріалів справи, 20.12.2023 позивач звернулася до відповідача із заявою про перехід на інший вид пенсії - пенсію державного службовця відповідно до Закону №889-VIII. На момент звернення із даною заявою позивач отримувала пенсію за віком за нормами Закону №1058-IV.
При цьому, судом встановлено, що позивачу відмовлено у переході на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу”, у зв'язку з відсутністю необхідного стажу державного службовця, а саме: не зарахування до стажу державного службовця періодів роботи в профспілкових та партійних органах, а також органах місцевого самоврядування з 01.01.1984 року по 13.07.1988 року; з 13.07.1988 року по 10.12.1990 року та з 19.02.1999 року по 17.04.2015 року відповідно.
Так, згідно записів в трудовій книжці НОМЕР_1 від 30.04.1984, ОСОБА_1 в період з 01.01.1984 по 13.07.1988 працювала головою профкомітета колгоспу Волинь(виборна посада); з 13.07.1988 по 10.12.1990 працювала секретарем партійної організації колгоспу Волинь (виборна посада) та з 19.02.1999 по 17.04.2015 працювала сільським головою Глухівської сільської ради.
Посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби було визначено “Порядком обчислення стажу державної служби”, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року №283 (далі - Порядок №283), який був чинний на час проходження позивачем служби в період по 01 травня 2016 року.
Згідно з п.2 Порядку №283, до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування”, а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.
Згідно із ст.1 Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування” від 07 червня 2001 року за №2493-III (далі - Закон №2493-III) служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих Законом.
Положення статей 2, 3 Закону №2493-III визначають, що посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету. Посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.
Відповідно до ст.14 Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування” №2493-III від 07.06.2001, в органах місцевого самоврядування встановлюються такі категорії посад:
четверта категорія - посади голів постійних комісій з питань бюджету обласних, Київської та Севастопольської міських рад (у разі коли вони працюють у раді на постійній основі), керівників управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, Севастопольської міської та секретаріату Київської міської рад, секретарів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, заступників міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) голів з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів, директорів, перших заступників, заступників директорів департаментів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, міських (міст районного значення) голів, селищних і сільських голів, посади заступників голів районних рад;
п'ята категорія - керуючих справами виконавчих апаратів районних рад, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів районних у містах рад, помічників голів, радників (консультантів), спеціалістів, головних бухгалтерів управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, секретаріатів Київської та Севастопольської міських рад, керівників управлінь, відділів та інших виконавчих органів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад та їх заступників, керівників відділів (підвідділів) у складі самостійних управлінь, відділів виконавчих органів міських (міст обласного значення) рад, посади заступників міських (міст районного значення), сільських, селищних голів з питань діяльності виконавчих органів ради, секретарів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад;
шоста категорія - посади керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, керівників структурних підрозділів виконавчого апарату районних та секретаріатів районних у містах Києві та Севастополі рад та їх заступників, керівників управлінь, відділів та інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст районного значення), районних у містах рад та їх заступників, помічників голів, радників, консультантів, начальників секторів, головних бухгалтерів, спеціалістів управлінь, відділів, інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст обласного значення та міста Сімферополя) рад, старост.
Механізм обчислення стажу державної служби визначено "Порядком обчислення стажу державної служби", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року №283 (далі - Порядок №283), який чинний на час проходження позивачем служби до 12.11.2015.
Згідно з п.2 Порядку №283, до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у ст.14 Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування”, а також інших посадах не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.
Також, пунктом 4 частини 2 статті 46 Закону України “Про державну службу” в редакції Закону №889-VIII, визначено, що до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України “Про службу в органах місцевого самоврядування”.
Таким чином, відповідно до пункту 4 частини 2 статті 46 Закону №889-VIII час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України “Про службу в органах місцевого самоврядування”, входить до стажу державної служби.
Крім того, відповідно до абзацу 10 п.3 Порядку №283 до стажу дер жавної служби зараховуються періоди роботи в організаціях, передбачених абзацом четвертим п.3 Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1993 року №1049. У зазначеному абзаці встановлено, що до стажу включається робота в організаціях (крім кооперативних та інших громадських організацій), передбачених ст.118 Кодексу законів про працю України. У свою чергу ст.118 Кодексу законів про працю України визначає наступні ор ганізації: партійні, профспілкові та комсомольські. Разом з тим, згідно із роз'ясненням Міністерс тва юстиції України від 03.06.1994 №4-5-1156, погодженим з Кабінетом Міністрів України, до стажу державної служби зараховується період роботи в цих органах лише на виборних та відпо відальних посадах до припинення дії статті 6 Конституції УРСР, згідно з Законом Української РСР “Про зміни і доповнення Конституції (Основного Закону) Української РСР від 24.10.1990 №404-ХІІ та внесенням цим же Законом змін до статті 7 Конституції УРСР.
Враховуючи наведене, періоди роботи ОСОБА_1 в профспілкових та партійних органах, а також органах місцевого самоврядування з 01.01.1984 по 13.07.1988; з 13.07.1988 по 10.12.1990 та з 19.02.1999 по 17.04.2015, підлягає зарахуванню до стажу державної служби в силу наведених вище законодавчих вимог.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 26 червня 2018 року у справі №735/939/17, в постанові від 19 березня 2019 року по справі №357/1457/17, у постанові від 26 червня 2018 року по справі №735/939/17.
Отже, на дату набрання чинності Законом №889-VIII (01.05.2016) позивач мала понад 20 років стажу державної служби.
Крім того, на дату звернення позивача із заявою про переведення із пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону №1058-IV, на пенсію державного службовця їй виповнилося 65 років, тобто умова щодо віку виконується, та остання мала загальний страховий стаж понад 38 роки, тобто умова щодо наявності відповідного страхового стажу теж виконується.
Таким чином, ОСОБА_1 має право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ і розділу ХІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №889-VIII, оскільки вимоги зазначеної статті щодо віку, страхового стажу та стажу державної служби виконані.
За таких обставин безпідставним є висновок ГУ ПФУ у Волинській області про відсутність у позивача права на пенсію згідно Закону №889-VIII, а рішення від 26.12.2023 №907410134358 є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо позовної вимоги про визначення розміру пенсії на підставі довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця за №170 та №172 від 20.12.2023, виданих Дубечненською сільською радою, суд зазначає наступне.
Так, позивач на час звернення за призначенням пенсії не займав посаду державної служби, тому розмір пенсії позивача підлягає обчисленню із заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Отже, пенсія ОСОБА_1 підлягає обчисленню у відсотковому співвідношенні від заробітку, зазначеного у довідках про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця за №170 та №172 від 20.12.2023, виданих Дубечненською сільською радою.
Вказані висновки викладені у постанові Верховного Суду від 27.01.2023 у справі №340/4184/21 та узгоджуються з висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постанові від 13.02.2019 у справі №822/524/18.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з вимогами частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач - ГУ ПФУ у Волинській області, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх та беззаперечних доказів, які б свідчили, що рішення від 26.12.2023 №907410134358 прийняте відповідно до норм законодавства, з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення для їх вчинення.
Враховуючи, що рішенням ГУ ПФУ у Волинській області від 26.12.2023 №907410134358 позивачу безпідставно та необґрунтовано відмовлено у переведенні на пенсію державного службовця, то з метою належного та ефективного захисту порушених прав позивача адміністративний позов слід задовольнити шляхом визнання протиправним і скасування спірного рішення, зобов'язання ГУ ПФУ у Волинській області перевести ОСОБА_1 на пенсію державного службовця відповідно до Закону України “Про державну службу” від 10.12.2015 року №889-VIII з дати звернення (20 грудня 2023 року), зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи в профспілкових та партійних органах, а також органах місцевого самоврядування з 01.01.1984 по 13.07.1988; з 13.07.1988 по 10.12.1990 та з 19.02.1999 по 17.04.2015 та з визначенням розміру пенсії відповідно до наданих з заявою довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця за №170 та №172 від 20.12.2023, виданих Дубечненською сільською радою.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 1211, 20 грн, сплачений згідно з квитанцією.
Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України “Про державну службу”, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 26.12.2023 №907410134358.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області перевести ОСОБА_1 на пенсію державного службовця відповідно до Закону України “Про державну службу” від 10.12.2015 року №889-VIII з дати звернення (20 грудня 2023 року), зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи в профспілкових та партійних органах, а також органах місцевого самоврядування з 01.01.1984 по 13.07.1988; з 13.07.1988 по 10.12.1990 та з 19.02.1999 по 17.04.2015 та з визначенням розміру пенсії відповідно до наданих з заявою довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця за №170 та №172 від 20.12.2023, виданих Дубечненською сільською радою.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області судові витрати у сумі 1211 гривень 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Кравчука, 22-В, код ЄДРПОУ 13358826).
Суддя Ю.Ю. Сорока