22 травня 2024 року ЛуцькСправа № 140/1354/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФУ у Львівській області, відповідач-2) про визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 09.01.2024 № 032950009587 про відмову в призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус у соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області призначити пенсію зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус у соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з моменту виникнення права.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що органом Пенсійного фонду позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, передбаченого статтею 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” №796-ХІІ (далі - Закон №796-ХІІ), оскільки станом на 01.01.1993 позивач не прожила в зоні гарантованого добровільного відселення необхідних три роки.
З таким рішенням позивач не погоджується та зазначає, що єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право на користування пільгами встановленими Законом №796-ХІІ, у тому числі призначення пенсій зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, видане уповноваженим органом. Позивач має посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи 3 категорії, яке є дійсним та його статус не оспорюється.
Разом з тим, періоди навчання на території, що не відноситься до зони гарантованого добровільного відселення (м. Львів) з 1987 року по 1992 рік, лише доводить те, що вона навчалася, а не проживала там. Позивач стверджує, що період навчання переривався на канікулярні періоди, періоди виробничої практики, які вона проводила за місцем свого постійного проживання у с. Бірки Любешівського району. Вказує й на те, що у цей період отримувала різноманітні медичні та соціальні послуги в с. Бірки.
З врахуванням наведеного вважає, що на час звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії набула право на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
З врахуванням наведеного просить позов задовольнити.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 12.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач-1 у відзиві на позовну заяву позовні вимоги заперечив та зазначив, що позивачу було відмовлено у призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку згідно зі статтею 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у зв'язку з невиконанням вимоги про період проживання на території радіоактивного забруднення. А саме, з наданих позивачем документів для призначення пенсії було встановлено, що станом на 01.01.1993 остання прожила у зоні гарантованого добровільного відселення менше 3 років, а саме: 1 рік 04 місяці 04 дні.
Вказує на те, що період навчання у м. Львів з 01.09.1987 по 24.02.1992 не може бути зарахований до періоду проживання чи роботи у зоні гарантованого добровільного відселення, оскільки позивач у цей не проживала у зоні гарантованого добровільного відселення. Вважає, що позивачу правомірно було відмовлено у призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку. Керуючись викладеним, просить відмовити у задоволенні позову повністю (а.с. 19-22).
Відповідач -2 у відзиві на позов позовні вимоги заперечив та просив відмовити у задоволенні позову з аналогічних підстав, що й відповідач-1 (а.с. 41-45).
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є потерпілою від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 (а.с. 9).
03.01.2024 позивач звернулася до територіального органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
09.01.2024 ГУ ПФУ у Львівській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії № 032950009587, з тих підстав, що документами не підтверджено право на зниження пенсійного віку з урахуванням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Вказане рішення мотивоване тим, що відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, - мають право на зниження пенсійного віку на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.
За наданими документами період проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить 1 рік 04 місяці 06 днів (а.с. 6).
Не погоджуючись з рішенням про відмову у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, позивач звернулася з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступне.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 11 Закону № 796-ХІІ до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать: особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років.
Згідно із абзацом восьмим пункту 3 частини першої статті 14 Закону № 796-ХІІ для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які: постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - категорія 3.
За приписами частини третьої статті 65 Закону №796-ХІІ посвідчення “Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС” та “Потерпілий від Чорнобильської катастрофи” є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.
Частинами першою, другою статті 55 Закону № 796-ХІІ передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування””, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. Потерпілі від Чорнобильської катастрофи: особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років; початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
При вирішенні спору суд враховує, що обов'язковою умовою наявності у особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі статті 55 Закону № 796-ХІІ є факт проживання та (або) праця такої особи у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років до 01.01.1993. При цьому, особам, які проживали у зоні гарантованого добровільного відселення в період з моменту аварії по 31.07.1986, встановлюється початкова величина зниження пенсійного віку - 3 роки. Особам, які не працювали/не проживали в зазначеній зоні з моменту аварії по 31.07.1986, зменшення пенсійного віку застосовується без початкової величини зменшення пенсійного віку, а з розрахунку - 1 рік за 2 роки.
Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з підпункту 7 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку: потерпілим від Чорнобильської катастрофи: документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), або довідка про евакуацію із зони відчуження у 1986 році, видана Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”).
З рішення ГУ ПФУ у Львівській області від 09.01.2024 №032950009587 вбачається, що позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ у зв'язку із тим, що згідно наданих документів станом на 01.01.1993 період проживання складає 01 рік 04 місяці 06 днів (відсутні необхідні 3 роки проживання чи роботи в зоні гарантованого добровільного відселення).
Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 до заяви про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ долучала такі документи, зокрема: посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серії НОМЕР_1 від 16.09.1994; довідки № 785 від 21.12.2023 та № 574 від 26.12.2023, видані Любешівською селищною радою, з яких слідує, що ОСОБА_2 з 21.01.1970 по 01.09.1987 була зареєстрована та проживала у с. Бірки Камінь-Каширського району, та з 19.08.1993 по даний час зареєстрована та проживає в с. Бихів Камінь-Каширського району, які відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106 “Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української PCP про порядок введення в дію законів Української PCP “Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи” та “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі - Постанова №106) віднесено до зони гарантованого добровільного відселення). Довідки видані на підставі погосподарських книг (а.с.7-8).
Отже, довідкою Любешівської селищної ради № 785 від 21.12.2023 підтверджено, що станом на 01.01.1993 ОСОБА_1 проживала у зоні гарантованого добровільного відселення (в с. Бірки), зокрема, з моменту аварії 26.04.1986 по 01.09.1987, що станом на 01.01.1993 становить 1 рік 04 місяці 06 днів.
Разом з тим, з наданої копії трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_2 вбачається, що ОСОБА_1 13.04.1992 - прийнята в члени колгоспу «Зоря комунізму» та 25.03.1999 - переведена на роботу обліковим молочної товарної ферми, що розташований в с. Бихів Любешівського (на даний час Камінь-Каширського) району.
При цьому, як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_3 у період з 1987 року по 24.02.1992 навчалася у Львівському ордені Трудового Червоного прапора Зооветеринарного інституту, що підтверджується копією диплома серії НОМЕР_3 від 24.02.1992, тобто, поза зоною гарантованого добровільного відселення.
Доказів про те, що позивач у період канікул та під час проходження виробничої практики фактично проживала у зоні гарантованого добровільного відселення, до матеріалів справи не долучено. Тому, твердження позивача з даного приводу є безпідставними та не доведені жодними доказами.
Суд звертає увагу на те, що навчання позивача у м. Львів, заперечує факт проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення у цей час в с. Бихів Любешівського району (фактично з 29.08.1986 по 31.12.1992).
Отже наведене свідчить про те, що у вказаний період позивач фактично не проживала у зоні гарантованого добровільного відселення, а тому період навчання не може бути зарахований до періоду проживання чи роботи у зоні гарантованого добровільного відселення.
Такі висновки суду узгоджуються з правовими позиціями, викладеними Верховним Судом у справах такої категорії, зокрема, у постановах від 29.01.2020 у справі №572/245/17, від 17.06.2020 у справі №572/456/17 (адміністративне провадження №К/9901/22569/18, К/9901/22573/18) та від 11.03.2024 у справі №500/2422/23.
Тобто, фактично з 26.04.1986 по 31.12.1992, з врахуванням періоду роботи позивача у колгоспі, період проживання на території гарантованого добровільного відселення становить 2 роки 1 місяць 07 днів.
Щодо доводів позивача про те, що посвідчення серії НОМЕР_1 від 16.09.1994 підтверджує її статус як громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 3), а також надає право користування пільгами, встановленими цим Законом, в тому числі, і на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, то суд зауважує, що обов'язковою умовою для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ є проживання/робота у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років. У свою чергу, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту постійного проживання та (або) роботи позивача в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років.
Також суд не приймає до уваги доводи позивача про те, що в період з 1987 року по 1992 рік вона отримувала різноманітні медичні та соціальні послуги в с. Бихів Любешівського району, що свідчить про її фактичне проживання на вказаній території, оскільки жодних доказів на підтвердження таких обставин до матеріалів позовної заяви не долучено.
З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що оскільки позивач станом на 01.01.1993 прожив в зоні гарантованого добровільного відселення менше трьох років, тому позивач не має права на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XIІ, з огляду на що відповідач ГУ ПФУ у Львівській області рішенням від 09.01.2024 №032950009587 правомірно відмовив позивачу у призначенні пенсії, у зв'язку із чим у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування вказаного рішення необхідно відмовити.
Крім того, враховуючи, що оскаржуване рішення ГУ ПФУ у Львівській області від 09.01.2024 №032950009587 є правомірним, тому у задоволенні похідних позовних вимог про зобов'язання ГУ ПФУ у Волинської області призначити пенсію зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XIІ також належить відмовити.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати не підлягають відшкодуванню позивачу.
Керуючись статтями 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Р.С. Денисюк