22 травня 2024 року ЛуцькСправа № 140/2996/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Плахтій Н.Б.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними дій щодо переведення на пенсію по віку із застосуванням середньої заробітної плати за 2014-2016 роки та з урахуванням зарплати до липня 2000 року;
зобов'язання здійснити нарахування та виплату пенсії за віком із застосуванням середньої заробітної плати відповідно до частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (2021-2023 роки) та без врахування заробітної плати до липня 2000 року відповідно до абзацу 1 частини першої статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з дня подачі заяви (29.02.2024).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 29.02.2024 звернувся до відповідача із заявою про переведення його з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-IV). Однак, для розрахунку розміру пенсії відповідачем взято показник середньої заробітної плати за 2014-2016 роки, як для перерахунку пенсії, а не згідно з нормами частини другої статті 40 Закону №1058-IV, визначеної для призначення нової пенсії за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (2021-2023), мотивуючи тим, що йому була призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», а тому для застосування середньої заробітної плати, визначеної частиною другою статті 40 Закону №1058-IV для призначення пенсії при переведенні з пенсії за вислугу років на пенсію за віком не має підстав. Крім того, представник відповідача зазначив, що врахування даних про заробіток без урахуванням даних про заробітну плату за 60 календарних місяців підряд до 1 липня 2000 року, є недоцільним, оскільки призводить до зменшення індивідуального коефіцієнта та, відповідно розміру пенсійної виплати.
Позивач не погоджується з діями відповідача та зазначає, що у даному випадку має місце призначення пенсії за іншим Законом, а тому для визначення розміру пенсії мають застосовуватися формули, які використовуються при призначенні пенсії вперше відповідно до Закону №1058-IV, тобто виходячи із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2021-2023 роки, а також з врахуванням заробітної плати за страховий стаж з 1 липня 2000 року.
З наведених підстав позивач просить позов задовольнити.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 21.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.22).
Відповідач у відзиві на позовну заяву позовні вимоги позивача не визнав та просив відмовити в їх задоволенні, оскільки правові підстави для переведення позивача на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2021-2023 роки в межах одного й того ж Закону відсутні. Крім того, підстави вважати, що у розглядуваному випадку мало місце призначення позивачу іншої пенсії за іншим законом також відсутні (а.с.24-36).
Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та з 15.01.2014 йому призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII).
29.02.2024 позивач звернувся із заявою до ГУ ПФУ у Волинській області, в якій просив перевести його з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV (а.с.5).
Відповідно до рішення відповідача від 07.03.2024 №907550167581 про перерахунок пенсії ОСОБА_1 призначено пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV з 29.02.2024 (а.с.31 зворот).
У листі від 21.03.2024 ГУ ПФУ у Волинській області повідомило позивача, що при переведенні з пенсії за вислугу років на пенсію за віком для застосування середньої заробітної плати (доходу) в Україні, визначеного частиною другою статті 40 Закону №1058-IV для призначення пенсії за 2021-2023, немає підстав. Також відповідач зазначив, що для визначення середньомісячного заробітку враховано періоди роботи з 01.12.1993 по 30.11.1998 та з 01.07.2000 по 31.05.2011 (а.с.38-39).
Вважаючи дії відповідача в частині застосування показника середньої заробітної плати за 2014-2016 роки та врахування зарплати до липня 2000 року при переведенні на інший вид пенсії протиправними, позивач звернувся до суду з даний позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Частиною першою статті 9 Закону №1058-ІV установлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною другої вказаної статті Закону №1058-ІV визначено, що за рахунок коштів накопичувальної системи пенсійного страхування, що обліковуються на накопичувальних пенсійних рахунках Накопичувального фонду або на індивідуальних пенсійних рахунках у відповідних недержавних пенсійних фондах суб'єктах другого рівня системи пенсійного забезпечення, здійснюються такі пенсійні виплати, як довічні пенсії і одноразова виплата.
Відповідно до вимог статті 10 Закону №1058-ІV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
За приписами частини другої статті 40 Закону №1058-ІV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1+ Кз2+Кз3+...+Кзn); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Згідно з частиною третьою статті 45 Закону №1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону №1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-ІV.
З матеріалів справи слідує, що при переведенні позивача з пенсії за вислугу років, призначеної за Законом №1788-ХІІ, на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-ІV, відповідач застосував показник середньої заробітної плати за 2014, 2015 та 2016 роки. При цьому за позицією відповідача застосовувати середню заробітну плату за 2021, 2022, 2023 роки немає підстав, оскільки при переведенні з одного виду пенсії на інший застосовується показник середньої заробітної плати (доходу), який враховується під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.
Проте суд не погоджується з такими діями відповідача, оскільки Закон №1788-ХІІ передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії.
З огляду на те, що 29.02.2024 позивач вперше звернувся за призначенням пенсії відповідно до вимог Закону №1058-ІV, тому в даному випадку відбувається не переведення з одного виду пенсії на інший в межах дії Закону №1058-ІV, а фактичне її призначення відповідно до вказаного Закону.
За таких обставин, суд дійшов висновку, про наявність у позивача права на призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення з заявою за призначенням пенсії за віком, тобто за 2021-2023 роки.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою в постановах від 22.02.2018 у справі №310/3774/17, від 22.01.2019 у справі №577/2457/17, від 19.01.2022 у справі №528/639/17.
Відповідач не довів належними та допустимими доказами правомірність своїх дій щодо застосування при призначенні пенсії за віком відповідно до вимог Закону №1058-ІV показника середньої заробітної плати за 2014-2016 роки.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання провести нарахування й виплату пенсії за віком без врахування заробітної плати до 01 липня 2000 року відповідно до абзацу 1 частини першої статті 40 Закону №1058-ІV, суд зазначає наступне.
Так, відповідно до частини першої статті 40 Закону №1058-ІV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Отже, відповідно до наведених вище положень саме за бажанням пенсіонера для обчислення пенсії враховується заробітна плата до 30 червня 2000 року.
З матеріалів справи слідує, що з 01.03.2024 відповідно до даних пенсійної справи в автоматизованому режимі відповідач перевів позивача на пенсію по віку згідно з Законом №1058-VІ. При цьому, проведення перерахунку пенсії було здійснено із врахуванням заробітної плати до 1 липня 2000 року, що не заперечувалося відповідачем.
Поряд з цим, суд зауважує, що у поданій заяві позивач просив при призначенні пенсії виключити із підрахунку заробітної плати період: визначений автоматично, тобто до липня 2000 року, і вказана заява не містила висловленого бажання пенсіонера врахувати заробітну плату до 30 червня 2000 року.
Встановлені обставини справи спростовують доводи пенсійного органу про правомірність своїх дій щодо проведення перерахунку пенсії із врахування заробітної плати до 1 липня 2000 року.
Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи, вищенаведених норм чинного законодавства України та правових висновків Верховного Суду, беручи до уваги повноваження суду, визначені у статті 245 КАС України, суд дійшов висновку про задоволення позову ОСОБА_1 шляхом визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ у Волинській області від 07.03.2024 №907550167581 про перерахунок пенсії в частині застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2014-2016 роки та врахування заробітної плати до 1 липня 2000 року; зобов'язання відповідача здійснити з 29.02.2024 перерахунок та виплату позивачу пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 роки та без врахування заробітної плати до 1 липня 2000 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 1211,20 грн, сплачений згідно з платіжною інструкцією (а.с.3).
Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 07.03.2024 №907550167581 про перерахунок пенсії ОСОБА_1 в частині застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2014-2016 роки та врахування заробітної плати до 1 липня 2000 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити з 29.02.2024 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком, відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2021, 2022, 2023 роки та без врахування заробітної плати до 1 липня 2000 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області судові витрати у сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять грн 20 коп.).
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська обл., м.Луцьк, вул.Кравчука, 22-В, код ЄДРПОУ 13358826);
Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій