про повернення позовної заяви
м. Вінниця
23 травня 2024 р. Справа № 120/6102/24
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Дмитришена Руслана Миколаївна, розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Центрально - західного міжрегіонального територіального управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії
У Вінницький окружний адміністративний суд звернулася з адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрально - західного міжрегіонального територіального управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
У позовній заяві позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 31.01.2024 у справі № 120/11416/23 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді завідувача Сектору менеджменту активів Центрально - західного міжрегіонального територіального управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів за період з 31.01.2024 до 28.02.2024 включно;
- зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити середній заробіток за час затримки виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 31.01.2024 у справі № 120/11416/23 за період з 31.01.2024 до 28.02.2024 включно.
Ухвалою від 14.05.2024 позовну заяву залишено без руху з підстав того, що позивачем пропущений строк на звернення до суду, при цьому заяву щодо поновленню строку позивач не подала.
У встановлений строк позивач подала заяву про поновлення строку на звернення до суду. В обґрунтування заяви позивач вказала, що на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 31.01.2024 позивачку фактично було поновлено наказом ЦЗ ТУ АРМА №17/06 від 28.02.2024 на посаді завідувача Сектору менеджменту активів Центрально - західного міжрегіонального територіального управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами. Однак, позивачка фактично приступила до виконання посадових обов'язків 29.02.2024, тобто реальне виконання рішення суду про поновлення позивача на займаній посаді відбулось лише 29.02.2024.
08.05.2024 позивачка звільнилась із займаної посади в ЦЗ ТУ АРМА та отримала письмове повідомлення від 07.05.2024 №01-24/311/05-24 про нараховані та виплачені суми при звільненні. Отже, лише після отриманого повідомлення та проведення 08.05.2024 грошового розрахунку вона дізналася, що відповідач не мав наміру здійснити виплату середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду за період з 31.01.2024 до 28.02.2024, включно.
Тобто, позивачка дізналася про порушення своїх прав на виплату середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду 08.05.2024.
Крім того, позивачка звертає увагу суду, що рішення у справі №120/11416/23 набуло законної сили 03.04.2024 після апеляційного розгляду. До цього часу вважає, що подання позовної заяви було б передчасним у зв'язку з відсутністю порушених прав, які потребували судового захисту. Водночас в період з 08.04.2024 до 19.04.2024 позивачка перебувала на лікарняному. З урахуванням викладених обставин, позивач вважає, що позовна заява подана в межах встановленого строку.
Разом з тим, позивач, покликаючись на ряд рішень Європейського Суду з прав людини з метою доступу до правосуддя та гарантування права на справедливий суд, вважає, що строк звернення до адміністративного суду з відповідним позовом слід поновити, як такий, що пропущений з поважних причин.
Суд, вирішуючи питання поновлення строку звернення до суду позивачем з даним позовом, зважає на наступне.
Особливості строку звернення до адміністративного суду врегульовані статтею 122 КАС України, частиною 1 якої передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відтак за загальним правилом, строк звернення до адміністративного суду становить шість місяців, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду в справі № 240/532/20 (постанова від 11.02.2021) за схожих фактичних обставин сформулював такі висновки:
"Установлений у ч. 1 ст. 233 Кодексу законів про працю України тримісячний строк є скороченим строком позовної давності, в межах якого працівник може звернутися до суду в порядку цивільного судочинства з вимогою про вирішення трудового спору.
Натомість строки звернення до суду в порядку адміністративного судочинства визначені у статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України і частина п'ята цієї статті, яка передбачає місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, є спеціальною нормою щодо частини другої цієї статті з установленим у ній загальним строком у шість місяців".
Отже, з огляду на те, що строк звернення до суду за вирішенням цього публічно-правового спору щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні охоплюється спеціальною нормою частини п'ятої статті 122 КАС України, відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах частини першої статті 233 КЗпП України (ВС у справі № 240/532/20).
Верховний Суд у п. 55 постанови від 14.07.2021 у справі №1340/4393/18 (адміністративне провадження № К/9901/18688/20) вказав, що враховуючи те, що середній заробіток за час затримки власником або уповноваженим ним органом виконання судового рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою, тому строк пред'явлення до суду позовних вимог про стягнення зазначеного заробітку обмежується місячним строком з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, тобто з часу видачі наказу про поновлення на роботі (частина п'ята статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).
При цьому, Верховний Суд у постанові від 14.07.2021 у справі №1340/4393/18 зазначив, що строк в один місяць визнано законодавцем достатнім для того, щоб у справах про проходження публічної служби особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом (п. 58 постанови).
Відтак, місячний строк обчислюється з часу видачі наказу про поновлення на роботі, тобто з 29.02.2024 та закінчується 28.03.2024.
Таким чином, мотиви позивача, що нею позовна заява подана в межах встановленого строку суд вважає безпідставними з огляду на те, що у даній категорії спорів установлений спеціальний місячний строк, який позивачем не дотриманий.
Також доводи позивача, що рішення у справі №120/11416/23 набуло законної сили 03.04.2024 після апеляційного розгляду, а до цього часу вважає, що подання позовної заяви було б передчасним у зв'язку з відсутністю порушених прав, суд відхиляє так як позивач приступила до виконання своїх обов'язків 29.02.2024, і з цієї дати розпочинається перебіг строку звернення до суду. Перебування позивача на лікарняному, в даному випадку не є поважною причиною, оскільки цей період з 08.04.2024 до 19.04.2024 виходить за межі місячного строку.
Суд зазначає, що правова природа строку звернення до суду дозволяє констатувати, що запровадження строку, у межах якого особа може звернутися до суду з позовом, обумовлена передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності, що є невід'ємною складовою верховенства права.
Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя. Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків на звернення до суду з відповідним позовом.
Суд зазначає, що при вирішенні питання поновлення строку, суд має встановити поважність причин, що зумовили пропуск строку звернення до суду. Такими визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.
З огляду на вищевикладене, враховуючи, що позивачем не наведено обставин, які б вказували на об'єктивну неможливість її звернутися до суду в межах строку, як не надано відповідних доказів, а письмові пояснення зводяться до того, що заявниця вважає, що подала позов в межах строку, то підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними суд не вбачає. Відтак, в задоволені заяви про поновлення строку слід відмовити.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Згідно із ч. 2 ст. 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
При цьому, суд роз'яснює, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (ч. 8 ст. 169 КАС України).
Керуючись ч. 4 ст. 169, ст.ст. 248, 256 КАС України, -
1. Визнати неповажними причини пропуску строку звернення до суду.
2. Позовну заяву ОСОБА_1 до Центрально - західного міжрегіонального територіального управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії разом з доданими до неї матеріалами повернути особі, яка її подала.
3. Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна