м. Вінниця
23 травня 2024 р. Справа № 120/5574/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вільчинського О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - ГУ ПФУ у Вінницькій області, відповідач) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Вінницькій області та отримує пенсію по втраті годувальника, призначену згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ). Звертає увагу суду на те, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» (далі - Постанова № 713) з 01.07.2021 особам, яким призначена пенсія до 01.03.2018 відповідно до Закону №2262-XII, до розмірів їх пенсії, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 вказаного Закону станом на 01.03.2018, проводиться щомісячна доплата у сумі 2000,00 грн., яка враховується під час подальших підвищень розмірів пенсії. Після перерахунку пенсії позивача на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20.05.2021 у справі № 120/2223/21-а, відповідачем без наявних на то підстав до перерахованої пенсії не відбувалося нарахування доплати в сумі 2000 гривень щомісячно, згідно з Постановою №713. Представник позивача звернулася до ГУ ПФУ у Вінницькій області з заявою щодо виплати позивачу щомісячної доплати у розмірі 2000 грн. на підставі Постанови №713. Однак відповідач повідомив про відсутність правових підстав для встановлення до розміру пенсії щомісячної доплати в сумі 2000 грн.
Позивач з діями відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті з 01.07.2021 щомісячної доплати до пенсії відповідно до Постанови № 713 не погоджується, оскільки перерахунок її пенсії після 01.03.2018 здійснено не з підстави винесення постанови Уряду щодо проведення перерахунку пенсії чи зміни складових грошового забезпечення, а для відновлення порушеного права на отримання пенсії у повному обсязі на виконання рішення суду.
Відтак, позивач вважає, що відповідач безпідставно позбавив її доплати в сумі 2000 грн, а тому за захистом своїх прав та інтересів звернулася до суду з цим позовом.
Ухвалою від 01.05.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім того, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов.
22.05.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову. Свої заперечення мотивує тим, що Постановою №713 встановлено, зокрема, для осіб, яким призначено пенсію до 1 березня 2018 р., щомісячну доплату в сумі 2000 гривень, яка враховується під час подальших підвищень розмірів пенсій, при цьому обумовлено, що вказана доплата не виплачується у разі коли пенсія переглядалася (перераховувалася) після 1 березня 2018 року, крім випадків, коли розмір пенсії після такого перегляду (перерахунку) збільшився менше ніж на 2000 гривень. У такому випадку щомісячна доплата встановлюється в сумі, якої не вистачає до зазначеного розміру. Відповідач зазначає, що основний розмір пенсії позивача після 01.03.2018 на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20.05.2021 у справі № 120/2223/21-а збільшився, тому підстави для встановлення щомісячної доплати по Постанові №713 у відповідача відсутні.
Суд розглядає справу у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі п. 10 ч. 1 ст. 4, ч.4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали адміністративної справи та оцінивши надані сторонами докази суд встановив, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Вінницькій області та отримує пенсію, призначену згідно із Законом № 2262-ХІІ.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 20.05.2021 у справі № 120/2223/21-а, зокрема зобов'язано ГУ ПФУ у Вінницькій області перерахувати та виплачувати з 01.04.2019 року ОСОБА_1 пенсію на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №ХЛ68793 від 01.02.2021 року про розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 станом на 05.03.2019 року з урахуванням зазначених у довідці основних та додаткових видів грошового забезпечення.
На виконання вказаного рішення суду позивачеві здійснений перерахунок пенсії.
Листом від 02.02.2024 № 1719-496/А-02/8-0200/24 ГУ ПФУ у Вінницькій області повідомило позивача, що після 01.03.2018 ОСОБА_1 проводився перерахунок пенсії на підставі рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20.05.2021 у справі № 120/2223/21-а та в результаті якого основний розмір пенсії збільшився більш ніж на 2000 грн., а тому доплата відповідно до Постанови №713 ОСОБА_1 не встановлювалась та для її встановлення відсутні правові підстави.
Вважаючи дії ГУ ПФУ у Вінницькій області щодо відмови у нарахуванні та виплаті з 01.07.2021 щомісячної доплати до пенсії відповідно до Постанови № 713 протиправними, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є Закон №2262-ХІІ).
Питання перерахунку раніше призначених пенсій регламентовано статтею 63 Закону №2262-XII, згідно із якою перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
На реалізацію частини четвертої статті 63 Закону №2262-ХІІ постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Відповідно до пункту 1 цього Порядку пенсії, призначені відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Водночас 14.07.2021 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 713, у преамбулі якої зазначено, що ця постанова прийнята з метою поетапного зменшення диспропорцій в розмірах пенсій, призначених військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), поліцейським та деяким іншим особам, та до прийняття Верховною Радою України законодавчих актів щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців і деяких інших осіб.
Пунктом 1 Постанови № 713 визначено установлено з 1 липня 2021 р. особам, яким призначено пенсію до 1 березня 2018 р. відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (крім військовослужбовців строкової служби), до розмірів їх пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону станом на 1 березня 2018 р., щомісячну доплату в сумі 2000 гривень, яка враховується під час подальших підвищень розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону.
Особам, яким призначено (поновлено) пенсію після 1 березня 2018 р., розмір якої обчислено відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону (крім військовослужбовців строкової служби) з грошового забезпечення, визначеного станом на 1 березня 2018 р. або до цієї дати, встановлюється щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту.
У разі коли пенсія особам, зазначеним в абзацах першому і другому цього пункту, переглядалася (перераховувалася) після 1 березня 2018 р., щомісячна доплата, встановлена абзацами першим і другим цього пункту, не виплачується, крім випадків, коли розмір пенсії після такого перегляду (перерахунку) збільшився менше ніж на 2000 гривень. Якщо сума збільшення пенсії під час її перегляду (перерахування) не досягала 2000 гривень, щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту, встановлюється в сумі, якої не вистачає до зазначеного розміру.
Щомісячна доплата, передбачена цим пунктом, встановлюється у межах максимального розміру пенсії, визначеного Законом, починаючи з 1 липня 2021 року.
Пунктом 3 Постанови № 713 встановлено Пенсійному фонду України забезпечити встановлення з 01.07.2021 виплат, передбачених пунктами 1 і 2 цієї постанови, а також виплат, передбачених абзацом другим пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.07.2010 №656 "Про встановлення щомісячної державної адресної допомоги до пенсії особам з інвалідністю внаслідок війни та учасникам бойових дій" для учасників бойових дій та постраждалих учасників Революції Гідності, за матеріалами пенсійних справ.
Таким чином, внаслідок ухвалення вказаного нормативно-правового акта Уряду з 01.07.2021 колишнім військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), поліцейським та іншим особам, пенсії яким призначено за нормами Закону № 2262-ХІІ до 01.03.2018 установлено щомісячну доплату в сумі 2000 грн, виплата якої не здійснюється у разі коли пенсія особам, зазначеним в абзацах першому і другому цього пункту, переглядалася (перераховувалася) після 01.03.2018.
Водночас аналіз наведених норм права, а також мети прийняття Урядом вказаної Постанови № 713 дає підстави для висновку про те, що перерахунок пенсії, проведення якого згідно з абзацом третім пункту 1 постанови № 713 є обставиною, що виключає можливість нарахування щомісячної доплати у розмірі 2000 грн до розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону № 2262-ХІІ, має бути обумовлений підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ на підставі нормативно-правого акта компетентного органу, оскільки в такий спосіб досягається мета, яка слугувала підставою для ухвалення Постанови №713, а саме зменшення диспропорцій в розмірах пенсій, визначених на законних підставах. Натомість перерахунок пенсії, проведений на виконання судового рішення з метою усунення порушеного права особи на належний розмір пенсії, право на отримання якої у особи виникло до 01.03.2018, не є перерахунком пенсії у зв'язку із зміною складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 08.11.2022 у справі № 420/2473/22, яку суд відповідно до частини 5 статті 242 КАС України застосовує до спірних правовідносин.
Таким чином, перерахунок пенсії позивача, проведений ГУ ПФУ у Вінницькій області з 01.04.2019 на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20.05.2021 у справі № 120/2223/21-а з метою усунення порушеного його права на належний розмір пенсії, право на отримання якого у неї виникло до 01.03.2018, не є перерахунком пенсії у зв'язку із зміною складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії, а тому позивач має право на щомісячну доплату до пенсії в розмірі 2000 грн відповідно до Постанови № 713, яка має виплачуватись для досягнення мети прийняття Постанови № 713 - поетапного зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених до 01.03.2018.
З огляду на викладене суд доходить висновку про протиправність дій відповідача щодо відмови позивачеві у нарахуванні та виплаті з 01.07.2021 щомісячної доплати у розмірі 2000 грн, передбаченої Постановою № 713. Як наслідок, з метою поновлення порушених прав позивача, відповідача належить зобов'язати нарахувати та виплачувати позивачеві з 01.07.2021 щомісячну доплату до пенсії у розмірі 2000 грн відповідно до Постанови № 713, з урахуванням раніше виплачених сум.
Вимога зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити з 01.07.2021 доплату без обмеження максимальним розміром задоволенню не підлягає, оскільки є передчасною. Суд звертає увагу, що відповідач на виконання цього рішення ще не здійснював позивачу нарахування доплати з 01.07.2021. Відтак у суду відсутні підстави вважати, що при здійсненні перерахунку відповідачем буде порушено право позивача в цій частині.
Щодо строку звернення до суду з цим позовом, то суд вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Порівняльний аналіз термінів "дізнався" та "повинен дізнатися" у значенні ч. 2 ст. 122 КАС України дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку позивача знати про стан своїх прав.
Відтак при визначенні початку перебігу строку звернення до суду суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності).
Так суд враховує, що факт припинення відповідачем виплати позивачу доплати обумовлювався виконанням рішення суду про перерахунок пенсії позивача, внаслідок чого розмір отримуваної ним пенсії істотно збільшився (щонайменше на понад 2000 грн., про що зазначає сам відповідач).
У зв'язку з цим суд доходить висновку, що позивач не міг дізнатися про припинення виплати йому спірної доплати до пенсії, оскільки, по-перше, закономірно розраховував на те, що відповідач, як орган державної влади, буде діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законом, тобто виконуватиме вимоги Постанови № 713 в тому числі після перерахунку пенсії на виконання судового рішення, і, по-друге, отримавши пенсію у новому розмірі був позбавлений можливості зробити для себе висновок про припинення виплати спірної доплати, оскільки розмір його пенсії де-факто збільшився.
Відтак у даному випадку суд вважає застосовною правову позицію Верховного Суду, наведену, приміром, у постановах від 29.10.2020 у справі № 816/197/18 та від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18, відповідно до якої при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у соціальній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки не можуть слугувати меті легалізації допущених пенсійним органом прав пенсіонера і що у спорах, які виникають з органами Пенсійного фонду, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні відповіді на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів, на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок, а тому у цьому разі початок перебігу строку звернення до адміністративного суду необхідно пов'язувати з датою отримання листа-відповіді (листа-роз'яснення) від органу Пенсійного фонду.
Судом встановлено, що після виникнення у позивача сумніву щодо правильності нарахування та виплати йому доплати до пенсії у розмірі 2000 грн., позивач звернулася до відповідача з заявою, у відповідь на яку отримала лист Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 02.02.2024 № 1719-496/А-02/8-0200/24.
В листі повідомлялося, що після 01.03.2018 ОСОБА_1 проводився перерахунок пенсії на підставі рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20.05.2021 у справі № 120/2223/21-а та в результаті якого основний розмір пенсії збільшився більш ніж на 2000 грн., а тому доплата відповідно до Постанови №713 ОСОБА_1 не встановлювалась та для її встановлення відсутні правові підстави.
Таким чином, суд вважає, що обчислення перебігу строку звернення до адміністративного суду з цим позовом необхідно пов'язувати саме з вказаним листом-відповіддю, а отже, такий строк позивачем не пропущений.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Водночас прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.
Європейський суд з прав людини акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких полягає в тому, щоб не допустити судовий процес у безладний рух.
Проте не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя має бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини від 16 грудня 1992 року у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції").
В рішеннях від 13 січня 2000 року у справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" та від 28 жовтня 1998 року у справі "Перес де Есколано Каваніллес проти Іспанії" Європейський суд з прав людини зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог, що є порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.
З огляду на викладене, керуючись принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, суд при вирішенні питання про дотримання позивачем строку звернення до суду усі сумніви щодо початку перебігу такого строку трактує на користь позивача.
При цьому суд додатково враховує, що Верховний Суд в своїх останніх рішеннях у справах цієї категорії (постанови від 17.05.2023 у справі № 620/5518/22 та від 24.05.2023 у справі № 400/2732/22) не порушував питання строку звернення до адміністративного суду, хоча уповноважений на це в силу положень ст. 354 КАС України.
Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
За приписами частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, суд приходить до переконання, що заявлений позов підлягає задоволенню частково.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходив з такого.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина 3 статті 139 КАС України).
При зверненні до суду з цією позовною заявою позивачем сплачено судовий збір в сумі 1211,20 грн. При цьому, оскільки позов містив одну вимогу немайнового характеру та похідну від неї вимогу зобов'язального характеру, що хоч і частково, але підлягають задоволенню, тому розмір компенсації судових витрат суд визначає виходячи з кількості задоволених/незадоволених позовних вимог. Відтак, поверненню позивачеві за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Вінницькій області підлягає сума у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови у нарахуванні та виплаті з 01.07.2021 ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 з 01.07.2021 щомісячну доплату до пенсії у розмірі 2000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб", з урахуванням раніше виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21005, м. Вінниця, вул. Зодчих, 22, код ЄДРПОУ 13322403)
Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович