про передачу адміністративної справи з
одного адміністративного суду до іншого
м. Вінниця
23 травня 2024 р. Справа № 120/6567/24
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Жданкіна Наталія Володимирівна, розглянувши матеріали за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 171 КАС України після одержання позовної заяви суддя з'ясовує, зокрема, чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , доходжу висновку про необхідність передачі цієї справи на розгляд іншого адміністративного суду, з огляду на наступне.
Так, згідно з ч. 1 ст. 125 Конституції України, ч. 1 ст. 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судоустрій в Україні будується, зокрема, за принципом територіальності.
За змістом пункту 3 статті 4 КАС України адміністративний суд це суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ.
Отже, належним та компетентним судом в розумінні процесуального закону є суд, який розглядає та вирішує справу за позовною заявою, поданою із дотриманням правил інстанційної, предметної та територіальної підсудності.
Частиною першою статті 25 КАС України визначено, що адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Таким чином, вказаною правовою нормою передбачено альтернативну територіальну підсудність справи за вибором позивача: за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) позивача або за місцезнаходженням відповідача.
Як видно з матеріалів справи, спір між сторонами стосується оскарження дій Військової частини НОМЕР_2 які полягають в зарахуванні солдата ОСОБА_1 в розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 .
Водночас, як самостійно зазначив представник позивачу у позовній заяві, його довіритель зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Суд зауважує, що частина перша статті 25 КАС України передбачає можливість вибору позивачем суду лише за зареєстрованим місцем проживання (перебування, знаходження) фізичної особи-позивача.
В той же час місцем фактичного проживання позивача без реєстрації є АДРЕСА_2 , про що свідчить долучена до позовної заяви довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 29.03.2024 №529-5003200872.
Варто вказати, що в даному випадку фактичне місце проживання позивача без реєстрації не може вважатися місцем проживання позивача "зареєстрованим у встановленому законом порядку" для цілей застосування статті 25 КАС України при визначені підсудності такої справи.
Так, відповідно до частини 1 статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Наведене вище визначення є місцем проживання в приватноправовому розумінні.
Відносини щодо місця проживання фізичної особи в публічно-правовому розумінні регулюються Законом України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11.12.2003 №1382-ІV (далі - Закон №1382-ІV).
У статті 3 Закону №1382-ІV міститься визначення термінів, що вживаються у ньому, зокрема:
місце перебування - житло або спеціалізована соціальна установа для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, у якому особа, яка отримала довідку про звернення за захистом в Україні, проживає строком менше шести місяців на рік або отримує соціальні послуги;
місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об'єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги.
Механізм декларування/реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), скасування декларування/реєстрації місця проживання (перебування), а також встановлення форми необхідних для цього документів визначає Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затверджений постановою Кабінету Міністрів України №265 від 07.02.2022.
Відповідно до пунктів 3, 4, 5 цього Порядку декларування/реєстрація місця проживання (перебування), зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), зміна місця проживання (перебування), скасування декларування/реєстрації місця проживання (перебування) особи здійснюється органом реєстрації, на території територіальної громади, на яку поширюються повноваження відповідної ради.
Особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
Громадянин України, який проживає на території України, а також іноземець чи особа без громадянства, які на законних підставах постійно або тимчасово проживають на території України, зобов'язані протягом 30 календарних днів після зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання та прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати/зареєструвати його.
Пунктом 46 вказаного Порядку визначено, що посадова особа органу реєстрації в день звернення особи або її законного представника чи в день отримання документів від центру надання адміністративних послуг або представника спеціалізованої соціальної установи, закладу соціального обслуговування та соціального захисту або даних від органу соціального захисту населення:
приймає рішення про реєстрацію місця проживання (перебування) або про відмову у реєстрації місця проживання (перебування) особи;
вносить відомості про реєстрацію місця проживання (перебування) до реєстру територіальної громади відповідно до Порядку створення, ведення та адміністрування реєстрів територіальних громад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 265 від 07.02.2022;
формує інформацію про реєстрацію місця проживання (перебування) особи для її передачі до відомчої інформаційної системи ДМС з подальшою передачею інформації до Єдиного державного демографічного реєстру відповідно до Порядку електронної інформаційної взаємодії між інформаційно-комунікаційними системами та передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №265 від 07.02.2022.
Отже, чинним законодавством передбачено чіткі вимоги до реєстрації особою місця свого проживання чи перебування, та передбачено документи, які підтверджують таку реєстрацію.
Відтак, для застосування положень частини 1 статті 25 КАС України, яка визначає можливість визначення підсудності справи за вибором позивача, необхідною умовою є саме наявність зареєстрованого місця проживання чи перебування позивача. При цьому місце проживання чи перебування фізичної особи має бути зареєстрованим у встановленому законом порядку.
Наведеною нормою не передбачено можливості звернення до суду з позовом за фактичним місцем проживання позивача, не зареєстрованим у встановленому законом порядку.
Враховуючи, що позивач проживає за адресою АДРЕСА_2 без реєстрації, така адреса місця проживання не може бути врахована судом в цілях визначення підсудності цієї справи згідно статті 25 КАС України.
В той же час, як уже зазначалося судом, на час звернення до суду із даним позовом зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання позивача згідно реєстраційних відомостей, зазначених в копії паспорта громадянина України ОСОБА_1 , є АДРЕСА_1 . Місцезнаходження відповідача у цій справі - Військової частини НОМЕР_1 , є АДРЕСА_3 .
За таких обставин, згідно статті 25 КАС України, дана справа не підсудна Вінницькому окружному адміністративному суду, а її розгляд має здійснюватись за місцем реєстрації позивача, тобто Херсонським окружним адміністративним судом.
Відсутність бажання звернутись до суду за місцем реєстрації відповідача виразилась у поданні стороною позивача позову до Вінницького окружного адміністративного суду.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 29 КАС України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Частинами 6 та 8 статті 29 КАС України визначено, що питання про передачу адміністративної справи, крім випадку, визначеного пунктами 4-6 частини першої цієї статті, суд вирішує ухвалою. Ухвалу про передачу адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого може бути оскаржено.
Передача адміністративної справи з одного суду до іншого на підставі відповідної ухвали, яка підлягає оскарженню, здійснюється не пізніше наступного дня після закінчення строку на оскарження такої ухвали, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення.
Відтак, суд вважає за необхідне передати адміністративну справу за підсудністю до Київського окружного адміністративного суду (за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання позивача та місцезнаходженням відповідача).
Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до частини 1 статті 318 КАС України, рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25-28 цього Кодексу.
Таким чином, порушення окружним адміністративним судом правил як предметної, так і територіальної підсудності є підставою для скасування судового рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю.
Наведене дає підстави для висновку, що процесуальний закон забороняє адміністративним судам розглядати справи, які йому територіально не підсудні, і зобов'язує суд направити таку справу на розгляд за встановленою законом підсудністю.
Керуючись ст.ст. 29, 248, 256, 294 КАС України, -
Адміністративну справу №120/6567/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії передати за підсудністю до Херсонського окружного адміністративного суду.
Роз'яснити сторонам, що з урахуванням положень частини 8 статті 29 КАС України справу буде передано до іншого суду після закінчення строку на оскарження цієї ухвали, а в разі подання апеляційної скарги після залишення її без задоволення.
Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна