м. Вінниця
21 травня 2024 р. Справа № 120/8675/22
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заброцької Людмили Олександрівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Вінницькій області, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Вінницькій області, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України про визнання протиправною бездіяльності, визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем протиправно не виплачено додаткову винагороду у розмiрi 30000 грн., яка визначена положеннями постанови КМУ від 28.02.2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану”, що і стало підставою для звернення до суду з цим адміністративним позовом.
Ухвалою від 31.10.2022 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державну судову адміністрацію України, Міністерство фінансів України та Державну казначейську службу України, а також встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті.
Представник третьої особи - Міністерства фінансів України подав пояснення на позовну заяву, в яких вказує, що забезпечення функціонування Служби судової охорони здійснюється в межах видатків за КПКВК 0501020 “Забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя”, головним розпорядником яких є Державна судова адміністрація України.
Відповідно до норм Бюджетного кодексу України головний розпорядник бюджетних коштів, зокрема, здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі.
З пропозицією розглянути питання збільшення видатків за бюджетною програмою 0501020 “Забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя” на 393,3 млн. грн. для реалізації вимог постанови № 168 Державна судова адміністрація України зверталася до Комітету Верховної Ради України з питань бюджету листом від 17.03.2022 №11-2604/22 та до Міністерства фінансів України листом від 17.03.2022 №11-2603/22.
На виконання доручення Прем'єр-міністра України Д. Шмигаля від 26.03.2022 №7989/1/1-22 до звернення Комітету Верховної Ради України з питань бюджету від 24.03.2022 №04-13/12-2022/56978 Мінфін розглянув звернення ДСА України і листом від 01.04.2022 № 08020-01-2/6914 поінформував судову адміністрацію, що в умовах воєнного стану для забезпечення Служби судової охорони необхідними коштами ДСА України як головний розпорядник коштів за бюджетною програмою КПКВК 0501020 насамперед має використати всі внутрішні резерви (лист додається).
При цьому, за оперативними даними Казначейства, станом на 01.06.2022 за бюджетною програмою за КПКВК 0501020 обсяг невикористаних коштів на оплату праці за січень-травень становить 361,9 млн. гривень.
Згідно із нормами Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України установлено, що перерозподіл видатків між розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня у системі Державної судової адміністрації України у межах загального обсягу бюджетних призначень за відповідною бюджетною програмою окремо за загальним та спеціальним фондами державного бюджету здійснюється Державною судовою адміністрацією України; перерозподіл видатків, що здійснюється відповідно до абзацу другого цього пункту та призводить до зміни обсягів видатків судів, погоджується Державною судовою адміністрацією України з Вищою радою правосуддя. У період відсутності повноважного складу Вищої ради правосуддя такий перерозподіл видатків здійснюється Державною судовою адміністрацією України без погодження з Вищою радою правосуддя.
Відтак, саме на Державну судову адміністрацію України покладено функцію перерозподіл видатків між розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня.
Міністерство фінансів України відповідно до ч. 7 ст. 23 Бюджетного кодексу України у межах загального обсягу бюджетних призначень за бюджетною програмою окремо за загальним та спеціальним фондами бюджету здійснює перерозподіл бюджетних асигнувань затверджених у розписі бюджету, в розрізі економічної класифікації видатків бюджету за обґрунтованим поданням головного розпорядника бюджетних коштів.
Крім того, проаналізувавши норми Бюджетного кодексу України, зокрема ст. 2, 7, 22, 23, 35, 51, можна дійти висновку, що Міністерство фінансів України, як учасник бюджетного процесу, не є розпорядником бюджетних коштів за програмою за КПКВК 0501020 та не несе відповідальності за її нарахування.
Враховуючи вищевикладене, а також проаналізувавши норми Постанови КМУ № 168, можна дійти висновку, що між Мінфіном та позивачем у справі не існує зобов'язання стосовно здійснення додаткових виплат, оскільки Мінфін не здійснює такі виплати та не є роботодавцем позивача.
Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому вказує, що у затвердженому Державною судовою адміністрацією України кошторисі Служби судової охорони на 2022 рік та відповідних кошторисах територіального управління видатки на виплату додаткової винагороди, визначеної Постановою № 168, не передбачались та не затверджувались, у зв'язку з чим існуючий за фондом оплати праці фінансовий ресурс територіального управління не дозволяє здійснити таку виплату.
Представником Державної судової адміністрації України пояснення щодо позовних вимог до суду не надані, хоча ухвала про відкриття провадження у справі доставлена до електронного кабінету Державної судової адміністрації України 01.11.2022 о 14:46, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Проте, у встановлений судом строк представником третьої особи пояснення на позовну заяву не подано.
Ухвалою суду від 11.11.2022 провадження у справі № 120/8675/22 зупинено до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі №260/3564/22 (Пз/990/4/22), а ухвалою суду від 23.10.2023 провадження у справі поновлено.
Суд, з'ясувавши доводи сторін та третьої особи, викладені в заявах по суті справи, дослідивши матеріали справи, встановив таке.
Позивач з 18.11.2020 року проходила службу в територіальному управлінні Служби судової охорони у Вінницькій області на посаді прессекретаря та провідного спеціаліста, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 18.11.2020, довідкою від 11 серпня 2022 року №242.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" передбачено виплату щомісячної додаткової винагороди, зокрема і працівникам Служби судової охорони, в розмірі 30000,00 грн на місяць.
З підстав того, що з 24.02.2022 позивач додаткової винагороди відповідно до Постанови № 168 не отримувала, вона звернулась до відповідача з рапортом з питань її виплати.
За наслідком розгляду рапорту позивача повідомлено, що у затвердженому Службою судової охорони кошторисі Територіального управління на 2022 рік видатки на виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 28 лютого 2022 року №168, не передбачалися, у зв'язку з чим існуючий за фондом оплати праці фінансовий ресурс Територіального управління не дозволяє здійснити таку виплату. При цьому, зазначено, що накази про призначення та виплату додаткової винагороди будуть видані після надходження відповідних бюджетних асигнувань.
Позивач вважає, що має право на виплату щомісячної додаткової винагороди на період дії воєнного стану в розмірі 30000,00 грн. за період проходження служби починаючи з 24 лютого 2022 року, яку не отримала у зв'язку з протиправною бездіяльністю відповідача.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом статті 160 Закону України №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон №1402-VIII) підтримання громадського порядку в суді, припинення проявів неповаги до суду, а також охорону приміщень суду, органів та установ системи правосуддя, виконання функцій щодо державного забезпечення особистої безпеки суддів та членів їхніх сімей, працівників суду, забезпечення у суді безпеки учасників судового процесу здійснює Служба судової охорони.
Згідно з частинами першою та другою статті 161 Закону №1402-VIII Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах. Служба судової охорони підзвітна Вищій раді правосуддя та підконтрольна ДСА України.
Відповідно до частини першої статті 165 Закону №1402-VIII грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України на рівні не нижчому, ніж установлений для поліцейських, і повинно стимулювати до комплектування Служби судової охорони кваліфікованими співробітниками.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 №289 “Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони” затверджені схеми посадових окладів, тарифних розрядів і коефіцієнтів за основними посадами і спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони та встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони затверджується Державною судовою адміністрацією.
28.02.2022 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану”, в пункті 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
У пункті 5 цієї постанови зазначено, що вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793 внесені зміни до постанови №168, зокрема: - в абзаці першому пункту 1 постанови слова і цифри "додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно" замінено словами і цифрами "додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць"; - пункт 1 постанови доповнено новим абзацом такого змісту: “Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення”; - доповнено постанову пунктом 21, яким установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Наказом ДСА України від 31.10.2022 №396 затверджено Порядок і умови виплати співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди на період дії воєнного стану (далі - Порядок №396).
Згідно з пунктом 3 Порядку №396 додаткова винагорода виплачується співробітникам в період дії воєнного стану, за час проходження ними служби, зокрема тим, які виконують службові обов'язки за штатними посадами або на яких у встановленому порядку покладено тимчасове виконання обов'язків за іншими посадами згідно з умовами, передбаченими цим Порядком.
Відповідно до пункту 4 Порядку №396 виплата додаткової винагороди здійснюється центральним органом управління та територіальними управліннями Служби судової охорони за місцем проходження служби співробітника, де він призначений на штатну посаду. Підставою для виплати додаткової винагороди співробітникам є наказ Служби або територіального управління Служби.
У пункті 2 постанови Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793 та пункті 4 наказу ДСА України від 31.10.2022 №396 передбачено, що ці нормативно-правові акти набирають чинності з дня їх опублікування та застосовуються з 24 лютого 2022 року.
Отже, з 24 лютого 2022 року Кабінет Міністрів України встановив співробітникам Служби судової охорони на період дії воєнного стану в Україні додаткову винагороду, яка підлягає їм виплаті в порядку та на умовах, визначених ДСА України.
Згідно зі статтею 165 Закону №1402-VIII грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з основних і додаткових його видів та виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
До додаткових видів грошового забезпечення Порядок №384 відносить, зокрема винагороди.
Виходячи з цього, встановлена постановою Кабінету Міністрів України №168 додаткова винагорода є складовою грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони, яку держава взяла на себе обов'язок виплачувати їм на період дії воєнного стану в Україні.
У первинній редакції постанови Кабінету Міністрів України №168 розмір додаткової винагороди для співробітників Служби судової охорони, крім тих із них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, був визначений у фіксованому розмірі - 30000 гривень щомісячно.
Водночас, з урахуванням змін до постанови №168, внесених Кабінетом Міністрів України постановою від 07.07.2022 №793, розмір цієї додаткової винагороди визначений у граничному розмірі “до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць”.
Проте, в обох зазначених постановах Кабінету Міністрів України (№168 і №793) передбачено, що вони набирають чинності з дня їх опублікування та застосовуються з 24 лютого 2022 року.
Зміст внесених постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793 змін до постанови №168 в частині визначення розміру додаткової винагороди “до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць” замість “30000 гривень щомісячно” не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена Урядом “пропорційність” із прив'язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.
Правило щодо пропорційності розміру грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони до виконаної норми праці закріплено й у пункті 14 Порядку №384, згідно з яким при виплаті співробітникам грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення сум щомісячних основних, додаткових видів грошового забезпечення та премії за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.04.2023 в справі №260/3564/22.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За обставин справи, позивач з 18.11.2020 року проходила службу в територіальному управлінні Служби судової охорони у Вінницькій області на посаді прессекретаря та провідного спеціаліста, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 18.11.2020, довідкою від 11 серпня 2022 року №242.
Таким чином, посада, яку обіймає позивач, належить до посад співробітників Служби судової охорони, а тому починаючи з 24.02.2022 вона має право на отримання додаткової винагороди у розмірі 30000,00 грн., передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168.
Відтак, суд доходить висновку про протиправність бездіяльності Територіального управління Служби судової охорони у Вінницькій області щодо нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" на період дії воєнного стану починаючи з 24.02.2022.
При цьому суд зауважує, відповідно до п. 1-2 Постанови № 168 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Тобто Кабінетом Міністрів України визначено підстави для виплати вказаної грошової винагороди, а видача наказу для виплати додаткової винагороди згідно Постанови № 168 є одним із елементів такої процедури.
Відтак, суд не вбачає за необхідне додатково зобов'язувати відповідача видати наказ про нарахування та виплату позивачу спірної винагороди.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення даного позову.
Разом з тим, суд зауважує, що постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 2023 р. № 43, яка набрала чинності 21.01.2023 року, затверджено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168, якими Служба судової охорони була виключена з переліку відомств, співробітникам яких передбачена виплата додаткової винагороди.
Відтак, починаючи з 21.01.2023 року співробітники Служби судової охорони втратили право на отримання додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168.
Щодо строку звернення до суду з цим позовом, суд враховує правові висновки, викладені у рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06.04.2023 за результатами розгляду зразкової справи № 260/3564/22, яке залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2023.
Так, Верховний Суд у згаданій постанові, перевіряючи дотримання позивачем строку звернення до суду з позовом, виходив з того, що спір щодо стягнення належного позивачу грошового забезпечення (належної працівникові заробітної плати) є спором, пов'язаним з недотриманням законодавства про оплату праці.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
"Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
При цьому, з огляду на згадані правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, Верховний Суд дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.
Однак приписами частин третьої і п'ятої статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, Верховний Суд звертає увагу на те, що обов'язок держави створити умови та гарантувати можливості для громадян заробляти собі на життя працею і своєчасно одержувати винагороду за працю є складовою її обов'язку щодо утвердження, забезпечення і гарантування прав та свобод людини і громадянина (стаття 3, частини перша, друга, сьома статі 43 Конституції України).
Частиною першою статті 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
У Рішенні від 12 квітня 2012 року №9-рп/2012 Конституційний Суд України зазначив, що гарантована Конституцією України рівність усіх людей в їх правах і свободах означає необхідність забезпечення їм рівних правових можливостей як матеріального, так і процесуального характеру для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод. У правовій державі звернення до суду є універсальним механізмом захисту прав, свобод та законних інтересів фізичних і юридичних осіб (абзац п'ятий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини рішення).
Таким чином, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Отже, з урахуванням висновків Верховного Суду у зразковій справі № 260/3564/22, положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України, які суд застосовує при розгляді даного спору.
Разом з тим, відповідно до Глави XIX Перехідних положень КЗпП України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Отже, ураховуючи, що дія карантину закінчилась 01.07.2023, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №651 від 27.06.2023, а позивач звернулась до суду 24.10.2022, то суд вважає, що позивач дотрималась строку звернення до суду.
Вирішуючи питання щодо судових витрат, суд ураховує, що позивач звільнена від сплати судового збору, відтак відповідних витрат не понесла. Крім того, суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів щодо понесення позивачкою інших судових витрат в справі. Суд зауважує, що представником позивача в позові зазначено, що орієнтовний перелік судових витрат становить 5000 грн та складається з витрат на правову допомогу. Разом з тим, будь - які докази на підтвердження понесення позивачкою вказаних витрат суду не надані, відтак підстави для присудження таких на користь позивача відсутні.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Вінницькій області щодо ненарахування та невиплати з 24 лютого 2022 року ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 30000,00 грн., передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану".
Зобов'язати Територіальне управління Служби судової охорони у Вінницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану”, в розмірі 30000,00 грн на місяць, за період проходження служби починаючи з 24 лютого 2022 року.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач: Територіальне управління служби судової охорони у Вінницькій області (вул. Р.Скалецького, 17, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 43145235)
треті особи: Державна судова адміністрація України (вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01021, код ЄДРПОУ 26255795);
Міністерство фінансів України (вул. Межигірська, 11, м. Київ, 04071, код ЄДРПОУ 00013480).
Суддя Заброцька Людмила Олександрівна