Справа № 553/799/24
Провадження № 1-кп/553/706/2024
Іменем України
23.05.2024м. Полтава
Ленінський районний суд м. Полтави у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора Полтавської окружної прокуратури Полтавської області - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Ленінського районного суду м. Полтави кримінальне провадження № 12024170460000016 від 10.01.2024 за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Варварівка Полтавського району Полтавської області, українця, громадянина України, освіта середня базова, офіційно не працевлаштований, працює без оформлення трудових відносин на ринку у місті Полтаві підсобником, інвалідності не має, не одружений, має на утриманні малолітню доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , згідно ст. 89 КК України такого, що судимості не має,
?у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
09.01.2024 близько 12 годин 45 хвилин, ОСОБА_4 , правомірно перебуваючи в залі очікування Південного вокзалу, що за адресою: м. Полтава, пл. Слави, 1, виявив мобільний телефон марки мобільний телефон марки «htc» Disire 620G dual sim білого кольору ІМЕІ: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , який заряджався знаходячись на столі в зоні підзарядки пристроїв, після чого в останнього виник раптовий умисел на заволодіння чужим майном. Реалізовуючи свій раптовий умисел на заволодіння чужим майном, діючи умисно, таємно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, шляхом вільного доступу, керуючись корисливим мотивом і метою особистого збагачення, розуміючи, що на території України діє період воєнного стану, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, підійшов до столу та викрав з нього мобільний телефон марки «htc» Disire 1 620G dual sim білого кольору . ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , вартістю 725,00 грн., спричинивши ОСОБА_7 матеріальну шкоду на вище вказану суму.
У подальшому ОСОБА_4 з місця вчинення кримінального правопорушення з викраденим майном зник, розпорядившись ним на власний розсуд.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_4 , 24.01.2024 близько 10 годин 30 хвилин, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 , діючи умисно, повторно, таємно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, маючи умисел на заволодіння чужим майном, керуючись корисливим мотивом і метою особистого збагачення, розуміючи, що на території України діє період воєнного стану, впевнившись, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає та вони є таємними для оточуючих, шляхом вільного доступу, здійснив крадіжку мобільного телефону марки Xiaomi Redmi 12С 4/128 GB Dual Sim Ocean Blue IMEI1: НОМЕР_3 , IMEI2: НОМЕР_4 , вартістю 3616,67 грн., який потерпілий ОСОБА_8 надав йому в тимчасове користування та скориставшись тим, що останній тимчасово відійшов.
У подальшому, ОСОБА_4 з місця вчинення кримінального правопорушення з викраденим майном зник, розпорядившись ним на власний розсуд та спричинивши потерпілому ОСОБА_8 матеріальну шкоду на суму 3616,67 грн.
Допитаний у судовому засідання обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України, визнав у повному обсязі, підтвердив всі обставини викладені в обвинувальному акті та пояснив, що 09.01.2024 близько 12 годин 45 хвилин, перебуваючи в залі очікування Південного вокзалу, що за адресою: АДРЕСА_4 , виявив мобільний телефон білого кольору, підійшов до столу, впевнився, що за його діями ніхто не спостерігає, викрав вказаний мобільний телефон, а також 24.01.2024 близько 10 годин 30 хвилин, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 здійснив крадіжку мобільного телефону марки Xiaomi, скориставшись тим, що його власник тимчасово відійшов.
Об'єм викраденого визнає, у вчиненому щиро кається, зазначив, що викрадене майно видав співробітникам поліції, виражає осуд своєї поведінки, зробив відповідні висновки, просить суд суворо його не карати.
Показання обвинуваченого є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Потерпілі ОСОБА_8 та ОСОБА_7 в судове засідання не з'явилися, цивільні позови до суду від потерпілих не надходили.
Потерпілий ОСОБА_8 звернувся до суду із заявою, в який просить провести підготовче засідання та судовий розгляд кримінального провадження без його участі. Просить призначити міру покарання обвинуваченому на розсуд суду.
Потерпілий ОСОБА_7 в судове засідання не з'явився, конверт з судовою повісткою повернувся до суду без вручення з відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою».
На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників процесу, судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі, стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що всі учасники процесу правильно розуміють зміст цих обставин, добровільність та істинність їх позиції не викликає сумнівів. Тому, суд обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого та дослідженням тих матеріалів кримінального провадження справи, що характеризують особу обвинуваченого. Судом також роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Суд вважає повністю доведеною винність обвинуваченого ОСОБА_4 в обсязі пред'явленого обвинувачення та кваліфікує його дії:
- по епізоду від 09.01.2024 за ч. 4 ст. 185 КК України, а саме: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану;
- по епізоду від 24.01.2024 за ч. 4 ст. 185 КК України, а саме: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.
Вирішуючи питання про вид та розмір покарання суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, відомості про особу винного, наявність обставин, які пом'якшують та відсутність обставин, які обтяжують покарання.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться у п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання суд в кожному випадку і щодо кожного засудженого, який визнається винним у вчиненні злочину, повинен дотримуватися вимог ст. 65 КК України, а саме: враховувати характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу засудженого та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, оскільки саме через останні реалізується принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначене судом покарання повинно бути достатнім, для виправлення засуджених і попередження здійснення ними нових злочинів.
Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_4 , відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття у вчиненому, наявність на утриманні малолітньої доньки.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_4 згідно ст.89 КК судимості не має, на обліку у лікаря - психіатра та у лікаря - нарколога не перебуває, знаходився на стаціонарному лікуванні в ВП «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради» в період з 05.02.2008 по 13.02.2008 з діагнозом: легка розумова відсталість, згідно висновку судово-психіатричного експерта № 84 від 20.02.2024: ОСОБА_4 на даний час будь-яким психічним захворюванням не страждає, як і не виявляє ознак тимчасового розладу психічної діяльності, а виявляє ознаки вродженого недоумства рівня легкої розумової відсьталості ускладнену психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності; в період часу, до якого відноситься інкриміновані йому протиправні діяння будь-яким хронічним психічним захворюванням не страждав, як і не знаходився в стані тимчасового розладу психічної діяльності; ступінь вираженості наявного вродженого недоумства, ускладненого синдромом залежності внаслідок вживання алкоголю не позбавляє його можливості в повній мірі усвідомлювати свої дії та керувати ними в період часу, до якого відноситься інкриміноване йому протиправне діяння і не позбавляє можливості усвідомлювати свої дії та керувати ними на даний час; на даний час застосування примусових заходів медичного характеру до себе не потребує.
Обвинувачений офіційно не працевлаштований, працює без оформлення трудових відносин на ринку у місті Полтаві підсобником, інвалідності не має, не одружений, має на утриманні малолітню доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , не одружений, має на утриманні малолітню доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не працевлаштований, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_5 .
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
Вирішуючи питання про вид та міру покарання ОСОБА_4 , суд враховує фактичні обставини кримінального провадження, ступінь тяжкості скоєного правопорушення, відношення обвинуваченого до вчиненого, вищенаведені дані про особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом'якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, приходить до висновку, що необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів буде призначення остаточного покарання у виді позбавлення волі, що відповідатиме вимогам ст.ст. 50, 65 КК України.
Однак, з урахування даних про особу обвинуваченого, який має постійне місце реєстрації та проживання, ставлення до вчиненого та прагнення обвинуваченого стати на шлях виправлення, суд вважає, що ОСОБА_4 не потребує обов'язкової ізоляції від суспільства, його виправлення можливе без реального відбування покарання, але в умовах належного контролю за його поведінкою та виконання покладених на нього обов'язків, та приймає рішення про звільнення його у відповідності зі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням.
Об'єктивні обставини, які б давали підстави для висновку про неможливість виправлення обвинуваченого при призначенні йому остаточного покарання у вигляді позбавлення волі з випробовуванням зі встановленням іспитового строку відсутні.
Застосування інституту звільнення від відбування покарання, має бути індивідуальним щодо кожної особи та на думку суду не зашкодить реалізації цілей покарання, сприятиме виправленню обвинуваченого без ізоляції від суспільства та попередженню скоєння ним нових злочинів.
У той же час, з метою контролю за поведінкою засудженого, суд вважає за необхідне покласти на ОСОБА_4 обов'язки передбачені пунктами 1, 2 ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.
Запобіжний захід у відношенні обвинуваченого не обирався.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.
Процесуальні витрати, які пов'язані із залученням експерта під час здійснення досудового розслідування - підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368-371, 373-374 КПК України, суд,-
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 2 (два) роки не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов'язки.
Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 1 та пункту 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в дохід держави на відшкодування процесуальних витрат за проведення судових експертиз: № СЕ-19/117-24/1616-ТВ від 26.01.2024 у розмірі 1514,56 грн., № СЕ-19/117-24/669-ТВ від 15.01.2024 у розмірі 1514,56 грн., а всього стягнути 3029 (три тисячі двадцять дев'ять) гривень 12 копійок.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 12.01.2024 (справа № 554/399/24, провадження № 1-кс/554/1047/2024) на вилучений в ході огляду речей від 10.01.2024 мобільний телефон марки «htc» Disire 1 620G dual sim білого кольору. ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 .
Речовий доказ по справі: мобільний телефон марки «htc» Disire 620G dual sim білого кольору ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , який зберігається в камері зберігання речових доказів ВП № 1 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області - повернути потерпілому ОСОБА_7 .
Речовий доказ по справі: мобільний телефон марки Xiaomi Redmi 12С 4/128 GB Dual Sim Ocean Blue IMEI1: НОМЕР_3 , IMEI2: НОМЕР_4 - вважати повернутим за належністю законному власнику ОСОБА_8 (розписка потерпілого ОСОБА_8 ).
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.
Головуючий: суддя ОСОБА_1