Справа № 553/3103/23
Провадження № 2/553/365/2024
Іменем України
(заочне)
13.05.2024м. Полтава
Ленінський районний суд міста Полтави у складі:
головуючого - судді Подмаркової Ю.М.,
за участю секретаря судового засідання Макаренка Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Полтаві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Від АТ "Банк Кредит Дніпро" надійшла позовна заява до ОСОБА_1 з наступними вимогами:
- стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором № 22033000142051 від 16.08.2019 у розмірі 296972,02 грн, судовий збір у розмірі 3563,67 грн.
На обґрунтування позову зазначено, що 16.08.2019 між АТ "Банк Кредит Дніпро" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 22033000142051. Банк надав відповідачу грошові кошти на таких умовах. Сума виданого кредиту: 299 040,00 грн; дата надання кредиту: 16.08.2019; кінцева дата погашення кредиту: 16.08.2024; строк користування кредитом - 60 місяців. Цільове призначення - на споживчі потреби. Щомісячна комісія за обслуговування кредиту: з 16.08.2019 по 15.12.2020 - 3% від суми кредиту; з 16.12.2020 по 15.03.2022 - 2.5% від суми кредиту; з 16.03.2022 по 15.06.2023 - 1.5% від суми кредиту; з 16.06.2023 по 16.08.2024 - 0.925% від суми кредиту. Процентна ставка за користування кредитом на строкову заборгованість - 0,001 % річних, процентна ставка за користування кредитом на прострочену заборгованість - 56,0 % річних.
16.08.2019 між ОСОБА_1 та ПрАТ «Страхова компанія «Уніка Життя» було укладено договір добровільного страхування життя клієнтів № ВР-22033000142051. Відповідно до п. 3.6 договору страхування та п.1.5 кредитного договору, страховий внесок сплачується одноразово і становить 32 040,00 грн.
ОСОБА_1 як позичальник свої обов'язки за Кредитним договором не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість, загальний розмір якої станом на 03.10.2023 становить 296 972,02 грн та складається з: залишок простроченого кредиту: 216 691,62 грн; залишок прострочених відсотків: 3,00 грн; залишок прострочених комісій: 80 277,40 грн.
Невиконання відповідачем умов кредитного договору стало підставою для пред'явлення даного позову.
Відповідач відзиву на позов не надав, з будь-якими клопотаннями та заявами до суду не звертався.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 02.02.2024 прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 04.03.2024 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду на 09:00 год. 02.04.2024.
02.04.2024 належним чином повідомлені учасники судового процесу в судове засідання не з'явилися, у зв'язку з чим судовий розгляд відкладено на 13.05.2024 о 09:00 год.
13.05.2024 учасники справи повторно на судовий розгляд не з'явилися.
Представник позивача ОСОБА_2 подав заяву про проведення судового розгляду справи без участі представника АТ "Банк Кредит Дніпро", позовні вимоги підтримують та просять їх задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечують.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки не повідомив.
Суд не має відомостей про причину повторної неявки відповідача, який повідомлявся про час і місце розгляду справи у порядку, визначеному Цивільним процесуальним кодексом України, і від якого не надійшли відзив чи заява про судовий розгляд за його відсутності, що дало підстави вирішити справу на підставі наявних у ній даних (постановити заочне рішення) у відповідністю з частиною 4 статті 223, частиною 1 статті 280 Цивільного процесуального кодексу України, проти чого не заперечував представник позивача.
Зважаючи на те, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши доводи позовної заяви, письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:
Судом встановлено, що 16.08.2019 між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 22033000142051, який підписано відповідачем.
Згідно з умовами договору банк надав відповідачу грошові кошти (кредит) в розмірі та на умовах, встановлених договором, а відповідач зобов'язався повернути наданий кредит, сплатити відсотки за користування кредитом та комісії, що передбачені договором.
Відповідно до п. 1.2. вказаного договору банк надав відповідачу грошові кошти на споживчі потреби в сумі 299 040,00 грн, на строк 60 місяців, кінцева дата повернення кредиту 16.08.2024.
Цим же пунктом договору передбачено, що за обслуговування кредиту відповідач зобов'язався сплачувати банку проценти в розмірі 0,001% річних за строкову заборгованість та в розмірі 56% річних - за прострочену заборгованість; щомісячну комісію за обслуговування кредиту: з 16.08.2019 по 15.12.2020 в розмірі 3% від суми кредиту, з 16.12.2020 по 15.03.2022 2,5 % від суми кредиту, з 16.03.2022 по 15.06.2023 1,5% від суми кредиту, з 16.06.2023 по 16.08.2024 0,925% від суми кредиту.
Пунктом 2.1. Договору встановлено, що платежі з погашення заборгованості за кредитом, сплати процентів за користування кредитом та щомісячної комісії за обслуговування кредиту здійснюється у вигляді щомісячних ануїтетних (рівномірних) платежів.
Дата погашення та розмір обов'язкового платежу визначені в Графіку платежів (п. 2.2 та Розділ 4 Договору). (а. с. 10).
Також, 16.08.2019 відповідачем підписано паспорт споживчого кредиту «Кредит готівкою. Стандарт зі страховкою (150-500)», яким передбачено суму кредиту в розмірі 299 040,00 грн, розміри процентних ставок (0,001 % річних та 56% - процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту, порядок повернення кредиту (60 платежів, щомісячно в розрахункову дату у сумі не менше 10944,86 грн). (а. с. 102).
Факт перерахування суми кредиту в розмірі 299 040,00 грн на рахунок відповідача підтверджується випискою АТ «Банк Кредит Дніпро» по особовому рахунку відповідача за період з 16.08.2019 по 03.10.2023. З вказаної виписки також вбачається, що відповідачем вносились кошти в рахунок погашення суми кредиту, відсотків та комісії. (а. с. 17-25, 26-33, 34-46, 47-67, 68-75, 76-83, 84-87, 88-101).
Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором станом на 03.10.2023 непогашена сума кредиту ОСОБА_1 перед банком становить 216 691,62 грн; заборгованість за відсотками - 3,00 грн, заборгованість за комісією 80 277,40 грн. Всього 296 972,02 грн. (а. с. 14-16)
Надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи, суд виходить з таких правових норм.
Згідно з пунктом 6 статті 3 ЦК України справедливість, добросовісність та розумність належать до загальних засад цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Наданий позивачу кредит є споживчим, тому на правовідносини сторін поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
При цьому споживачем, права якого захищаються на підставі Закону України «Про захист прав споживачів» є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (пункт 22 частини першої статті 1 цього Закону). Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Пунктом 17 ч. 1 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.
Згідно з абзацом третім частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування») кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року №1734-VІІІ. Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.
У зв'язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
Відтак, підпунктом 1.2 пункту 1 кредитного договору позичальнику фактично встановлено плату за надання інформації щодо його кредиту у виді щомісячної комісії.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Згідно частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29, 31.33 постанови від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) дійшла такого висновку: «З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов'язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів (п. 31.25 постанови).
Суд звертає увагу, що підпунктом 1.2 пункту 1 спірного кредитного договору № 22033000142051 від 16.08.2019 ОСОБА_1 встановлено комісію за обслуговування кредитної заборгованості, тобто фактично встановлено плату позичальника за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо передбачена частиною першою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Таку плату встановлено без уточнення систематичності запиту такої інформації споживачем.
Необхідність внесення плати за обслуговування кредиту передбачена й у графіку щомісячних платежів, який наведений у кредитному договорі № 22033000142051 від 16.08.2019.
Надання інших послуг за обслуговування кредиту, не пов'язаних з інформуванням про стан кредитної заборгованості, за вказану плату умовами договору не передбачено.
Враховуючи наведене, оскільки ОСОБА_1 було встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, суд вважає, що умова підпункту 1.2 пункту 1 кредитного договору щодо встановлення комісії за обслуговування кредиту № 22033000142051, укладеного 16.08.2019 між ОСОБА_1 та АТ "Банк Кредит Дніпро", щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно у терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемною.
Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, відповідач в добровільному порядку заборгованість за кредитним договором не погасив, чим порушив вимоги договору і цивільне право позивача підлягає судовому захисту. При цьому, доказів погашення заборгованості суду не надав. Правильність розрахунку щодо основного тіла кредиту та відсотків банком доведена, така ґрунтується на вимогах чинного законодавства.
Водночас, у зв'язку із встановлення судом нікчемності положення підпункту 1.2 пункту 1 кредитного договору щодо встановлення комісії за обслуговування кредиту № 22033000142051, укладеного 16.08.2019 між ОСОБА_1 та АТ "Банк Кредит Дніпро" щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно у терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, наявні підстави для відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості по комісії у розмірі 80 277,40 грн.
З врахуванням вищенаведеного, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги АТ "Банк Кредит Дніпро" до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості слід задовольнити частково, стягнувши суму основної заборгованості за кредитом (тіло кредиту) у розмірі 216 691,62 грн та відсотки у розмірі 3,00 грн.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
В частині 1 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем при поданні позовної заяви сплачений судовий збір в сумі 3563,67 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 2133 від 16.11.2023 (а. с. 1).
Оскільки позовні вимоги АТ "Банк Кредит Дніпро" підлягають частковому задоволенню, то понесені судові витрати за подання позовної заяви відповідно до частини першої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 2600,41 грн.
Керуючись статтями 12, 81, 141, 247, 263-265, 280-282 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позовну заяву - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" заборгованість за Кредитним договором № 22033000142051 від 16.08.2019 станом на 03.10.2023, в розмірі 216 694 (двісті шістнадцять тисяч шістсот дев'яносто чотири) грн 62 к, яка складається із: 216 691,62 грн - заборгованості за кредитом та 3,00 грн - заборгованості за відсотками.
В задоволенні іншої частини позовних вимог, а саме стягнення заборгованості по комісії - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" витрати по сплаті судового в сумі 2600 (дві тисячі шістсот) грн 41 к.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте Ленінським районним судом міста Полтави за письмовою заявою відповідача, яка може бути ним подана протягом тридцяти днів з дня його складення.
Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Найменування (ім'я) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження:
позивач Акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро", місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, б. 32, код ЄДРПОУ: 14352406;
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .
Повний текст рішення складено 23.05.2024.
Головуючий: Ю.М. Подмаркова