02068, м. Київ, вул. Кошиця, 5-А
справа № 753/9809/24
провадження № 1-кс/753/1608/24
"22" травня 2024 р. слідчий суддя Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_1 , розглянувши скаргу ОСОБА_2 на бездіяльність слідчих слідчого відділу Дарницького УП ГУНП у м. Києві
20.05.2024 на адресу Дарницького районного суду м. Києва за допомогою поштового відправлення «Укрпошта» надійшла скарга ОСОБА_2 на бездіяльність слідчих слідчого відділу Дарницького УП ГУНП у м. Києві, яка полягає в нерозгляді клопотання про надання постанови про закриття кримінального провадження №12021100020003204 від 29.10.2021.
Вказана скарга обгрунтована тим, що в провадженні слідчого відділу Дарницького УП ГУНП у м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження №12021100020003204 від 29.10.2021, у якому ОСОБА_2 визнано потерпілою особою.
Так, ОСОБА_2 неодноразово зверталася з клопотаннями до слідчих про вчинення процесуальних дій, які або не розглядались взагалі або ж розглядались з великим запізненням. З тексту постанови старшого слідчого СВ Дарницького УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_3 про відмову у задоволенні клопотання від 04.04.2024, ОСОБА_2 дізналась, що досудове розслідування в порядку ст. 284 КПК України у кримінальному провадженні №12021100020003204 від 29.10.2021 завершено. 30.04.2024 скаржницею на адресу Дарницького УП ГУНП у м. Києві було скеровано клопотання про надання постанови про закриття вищевказаного кримінального провадження від 31.03.2024, яке станом на день звернення з даною скаргою до суду слідчим розглянуто не було.
Перевіривши матеріали скарги, слідчий суддя дійшов висновку про повернення скарги особі, яка її подала.
Відповідно до положень ст. 24 Кримінального процесуального кодексу України (далі по тексту - КПК України) кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого (дізнавача) у порядку, передбаченому цим Кодексом.
Реалізація конституційного права на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності у кримінальному провадженні забезпечується у порядку, визначеному кримінальним процесуальним законодавством України.
Зокрема, подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого (дізнавача) або прокурора під час досудового розслідування має відбуватись з дотриманням певних умов.
За приписами ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Відповідно до п. 25 ч. 1 ст. 3 КПК України учасники кримінального провадження - сторони кримінального провадження потерпілий, його представник та законний представник, цивільний позивач, його представник та законний представник, цивільний відповідач та його представник, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, інша особа, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, особа, стосовно якої розглядається питання про видачу в іноземну державу (екстрадицію), заявник, у тому числі викривач, свідок та його адвокат, понятий, заставодавець, перекладач, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, секретар судового засідання, судовий розпорядник.
Згідно ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Тобто, виходячи з положень стст. 22, 26 КПК України, на особу, яка подає скаргу покладається обов'язок доведення перед слідчим суддею того, що скаргу подала особа, яка має на це право; скарга підлягає розгляду в цьому суді; скарга подана у встановлений строк та на дію чи бездіяльність, що підлягають оскарженню до слідчого судді.
Пунктом 1 частини 1 статті 303 КПК України визначено, що на досудовому провадженні може бути оскаржена, зокрема, бездіяльність слідчого (дізнавача), прокурора, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, які вони зобов'язані вчинити у визначений КПК України строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.
Дана норма передбачає чіткий перелік осіб, які мають право під час досудового розслідування на оскарження бездіяльності слідчого (дізнавача), прокурора, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, які вони зобов'язані у визначений КПК України строк.
Відповідно ст. 50 КПК потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
Згідно ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
Потерпілому вручається пам'ятка про процесуальні права та обов'язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення.
Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв'язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого.
За нормою ст. 56 КПК України потерпілий має право зокрема подавати докази слідчому (дізнавачу), прокурору, слідчому судді, суду, заявляти відводи та клопотання.
Так, слідчий суддя перевіривши доводи даної скарги зазначає, що встановити статус ОСОБА_2 у кримінальному провадженні №12021100020003204 не вбачається за можливим, оскільки враховуючи вимоги стст. 55, 56, 60 КПК України, останньою будь-яких доказів наявності у неї прав потерпілої до скарги не додано, що в свою чергу позбавляє можливості слідчого суддю на даному етапі розгляду скарги встановити права та обов'язки особи, яка подала скаргу та ставить під сумнів питання щодо повноважень зазначеної особи у вказаному кримінальному провадженні.
Також варто зазначити, що у змісті даної скарги заявниця посилається на постанову про закриття кримінального провадження №12021100020003204, при цьому, останньою не надано жодного доказу наявності вказаного кримінального провадження, яке було завершено, зокрема витягу з Єдиного рєстру досудових розслідувань, який слугує підставою об'єктивного доказу про існування кримінального провадження.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження; не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства » від 28 жовтня 1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року.
У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Враховуючи вище викладене, слідчий суддя дійшов висновку про повернення даної скарги ОСОБА_2 , при цьому, вказані висновки суду не є порушенням права на справедливий судовий захист та не можуть вважатися обмеженням права доступу до суду.
Крім того, слідчий суддя звертає увагу на те, що повернення скарги на бездіяльність слідчих слідчого відділу Дарницького УП ГУНП у м. Києві не позбавляють особу права, в порядку передбаченому КПК України, усунути зазначені недоліки, які потягли за собою повернення скарги та повторно звернутись до суду першої інстанції з порушенням питання про поновлення строку на оскарження дій чи бездіяльності останнього відповідно до положень §1 глави 26 КПК України.
Враховуючи викладене, керуючись стст. 303, п. 1 ч. 2 ст. 304 КПК України, слідчий суддя, -
Скаргу ОСОБА_2 на бездіяльність слідчих слідчого відділу Дарницького УП ГУНП у м. Києві - повернути особі, яка її подала.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня отримання її копії безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СЛІДЧИЙ СУДДЯ ОСОБА_4