Справа № 127/12622/24
Провадження 3/127/3422/24
23 травня 2024 року м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Борисюк І.Е., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов від Головного управління ДПС у Вінницькій області ДПС України про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, працюючого на посаді директора ТОВ «Вінницьке АТП - 10556», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 1631 КУпАП, -
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшов адміністративний матеріал відносно ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 1631 КУпАП.
01.04.2024 головним державним інспектором ГУ ДПС у Вінницькій області Гордієнко В.Л. складено протокол про адміністративне правопорушення № 426. З даного протоколу вбачається, що ОСОБА_1 - директор ТОВ «Вінницьке АТП - 10556» вів бухгалтерський облік з порушенням встановленого порядку, а саме: «порушено п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п. 134.1 ст. 134, п.п. 140.4.4, п. 140.4, п.п. 140.5.51, п.п. 140.5.11, п. 140.5 ст. 140, п.п. 185.1 ст. 185, п. 186.3-ж ст. 186, п. 188.1 ст. 188, п. 193.1 ст. 193, п. 194.1 ст. 194, п. 198.3 та п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201, п. 32 і 2 підрозділ 2 розділу, п.п. 69.1 та 69.1 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідних положень» ПКУ, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2019 рік на суму 1 800 866 гривень, податок на додану вартість на 260 575 гривень, завищено від'ємне значення на 8 769 709 гривень», тим самим вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 1631 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, а саме: шляхом надіслання повістки засобами поштового зв'язку, що підтверджується наявним в матеріалах справи відповідним поштовим повідомленням, яке повернулося на адресу суду з відміткою «адресат відсутній». Судом враховано, що день проставлення у поштовому відправлення відмітки про відсутність особи за місцем проживання, враховуючи при цьому повідомлення адреси безпосередньо цією особою, про що вказано в протоколі, є днем вручення судової повістки, зважаючи, що іншої адреси цією особою суду повідомлено не було. Таким чином, судом дотримано прав та процесуальних гарантій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, оскільки одним із критеріїв «розумності строку» є саме поведінка сторони. Сторона самостійно повинна вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження.
Судом прийнято до уваги, що реалізація прав та процесуальних гарантій учасників судового процесу під час розгляду справи про адміністративне правопорушення повинна здійснюватись таким чином, щоб це не перешкоджало розгляду справи у встановлені КУпАП строки. При цьому, судом враховано, що явка особи, яка притягається до адміністративної відповідальності в судове засідання є суб'єктивним процесуальним правом, і як кожне суб'єктивне право - це гарантовані законом вид і міра можливої або дозволеної поведінки особи і реалізація суб'єктивного права залежить від розсуду, бажання і волі уповноваженої особи.
Причини неявки ОСОБА_1 суду не повідомлено. Клопотання про відкладення розгляду справи до суду не подано.
Водночас, ч. 2 ст. 268 КУпАП визначено, що участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 1631, не є обов'язковою.
Враховуючи вищевикладене та положення ст. 268 КУпАП, суд ухвалив провести розгляд справи у відсутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч. 1 ст. 1631 КУпАП, відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України, тягне за собою настання адміністративної відповідальності.
Так, об'єктивною стороною порушення передбаченого ч. 1 ст. 1631 КУпАП є відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, зокрема, неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України, тобто полягає у нездійсненні передбачених законодавством України заходів щодо ведення податкового обліку або вчинюється у формі активних дій, які порушують встановлений законом порядок ведення податкового обліку.
З матеріалів справи вбачається, що протокол про адміністративне правопорушення № 426 від 01.04.2024 складений відносно ОСОБА_1 у зв'язку із порушенням ним порядку ведення податкового обліку на підставі акта про результати планової виїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінницьке автотранспортне підприємство - 10556» № 13306/02-32-07-01/05482268 від 01.04.2024.
У свої правовій позиції, яка міститься в постанові від 08.09.2020 у справі № П/811/2893/14, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду виснував, що висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій працівників податкових органів і самі собою не породжують правових наслідків для платника податків. Податковий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень про визначення грошових зобов'язань, що приймаються на підставі такого акту, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень, а оцінка акту перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.
Відповідно до п. 54.3 ст. 54 ПК України у випадку, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, або завищення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку.
Якщо згідно з нормами вищевказаної статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому ПК України (п. 54.5 ст. 54 ПК України).
Пунктом 58.1 ст. 58 ПК України визначено, що у випадку, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт завищення розміру задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.
При цьому ст.ст. 55-56 ПК України передбачене право адміністративного та судового оскарження такого податкового повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків, у разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання.
Таким чином із аналізу вказаних норм слідує, що якщо за результатами податкової перевірки складено акт, який містить висновки про встановлення факту завищення розміру задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V ПК України, контролюючим органом приймається повідомлення-рішення, у якому ним визначається сума грошового зобов'язання, яке платник податків має право оскаржити.
У матеріалах справи відсутні відомості про винесення контролюючим органом повідомлення-рішення на підставі акта про результати планової виїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінницьке автотранспортне підприємство - 10556» № 13306/02-32-07-01/05482268 від 01.04.2024.
Таким чином, суд закономірно допускає, що за результатами оскарження таке податкове повідомлення-рішення, у випадку його винесення, може або могло бути скасоване. Відтак не прийняття податкового повідомлення-рішення із визначенням контролюючим органом суми бюджетного відшкодування, позбавляє платника податків права на оскарження такого рішення контролюючого органу, а за відсутності відомостей про узгоджену суму відшкодування немає підстав для притягнення платника податків за порушення порядку податкового обліку.
Будь-які інші докази, окрім акта про результати планової виїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінницьке автотранспортне підприємство - 10556» № 13306/02-32-07-01/05482268 від 01.04.2024 та протоколу про адміністративне правопорушення № 426 від 01.04.2024 щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 1631 КУпАП, матеріали справи не містять.
Відтак на думку суду, складання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення № 426 від 01.04.2024, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 1631 КУпАП, на підставі самого тільки акта документальної позапланової виїзної перевірки, є передчасним.
Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суд керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними ст. 129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ст. 62 Конституції України та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь та доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Верховний Суд в постанові від 27.06.2019 зазначив, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Положеннями ч. 2 ст. 251 КУпАП передбачено, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законів.
Згідно рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010, яке є обов'язковим до виконання на території України, фактичні дані або будь-які інші докази, одержані в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо - є неналежними доказами.
Як визначено п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України», доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши відповідно до ст. 252 КУпАП докази, наявні в справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, враховуючи вищевикладене, прийшов до переконання в тому, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 1631 КУпАП.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути почато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Крім того, формулювання абз. 1 ст. 247 КУпАП дозволяє дійти висновку, що встановлення юридичних фактів є єдиною необхідною підставою для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення (ст. 280 КУпАП).
Таким чином, враховуючи відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 1631 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.
Враховуючи положення ст. 401 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Оскільки до ОСОБА_1 адміністративне стягнення, передбачене ч. 1 ст. 24 КУпАП, не застосовується, а провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю, підстави для справляння судового збору з ОСОБА_1 відсутні.
На підставі вищевикладеного та керуючись п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ст.ст. 1, 7, 9, 23, ч. 1 ст. 401, ч. 1 ст. 1631, ст.ст. 221, 247, 251, 252, 268, 277, 280, 283-285, 287-289, 294 КУпАП, суд,-
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 1631 КУпАП - закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня її винесення до Вінницького апеляційного суду.
ОСОБА_1 : ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ; місце роботи: ТОВ «Вінницьке АТП - 10556».
Суддя: