Справа 127/16849/24
Провадження 1-кс/127/7145/24
17 травня 2024 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
підозрюваного ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого СВ Відділу поліції №3 ВРУП Головного управління Національної поліції у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , в рамках кримінального провадження № 12024020050000451, внесеного до ЄРДР 15.05.2024, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Хмельницький, Хмельницької області, зареєстрованого за адресою: будинок АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: будинок АДРЕСА_2 , громадянину України, раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, -
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло вищевказане клопотання слідчого СВ Відділу поліції №3 ВРУП ГУНП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , яке погоджене з прокурором, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 ...
Клопотання мотивовано тим, що слідчим провадиться досудове розслідування кримінального провадження № 12024020050000451 від 15.05.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, в ході розслідування якого виникла необхідність у застосуванні відносно підозрюваного ОСОБА_4 міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В ході розгляду, з матеріалів клопотання встановлено, що ОСОБА_4 , діючи умисно, посягаючи на встановлені законодавством України суспільні відносини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, в порушення вимог ст. ст. 7, 12, 17, 25 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995, Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, а також зловживання ними» від 15.02.1995, постанови Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000 та наказу Міністерства охорони здоров'я України № 188 від 01.08.2000 (з наступними змінами та доповненнями до наведених нормативних актів), достовірно знаючи про порядок обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів на території України та відповідальність за їх незаконний обіг, у квітні 2024 року, більш точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено, перебуваючи у місті Хмельницький Хмельницької області, спільно із ОСОБА_7 , отримав від невстановленої досудовим розслідуванням особи, повідомлення у месенджері «Telegram» із пропозицію зайняття збуту особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено, шляхом розміщення «закладок» на території Вінницького району Вінницької області, на що останні погодились за грошову винагороду у сумі 220 гривень за одну закладку, яку вони будуть розповсюджувати, тим самими вступивши у злочинну змову.
Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи на виконання узгодженого плану з ОСОБА_7 , ОСОБА_4 в травні 2024 року, перебуваючи в місті Хмельницькому, Хмельницької області, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин отримав особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено, в розфасованому вигляді, тим самим, незаконно придбавши особливо небезпечну психотропну речовину, які зберігав з метою їх подальшого збуту шляхом розповсюдження у вигляді «закладок» у фасованому виді. Продовжуючи реалізацію спільного умислу, направленого на вчинення кримінально-протиправного діяння, ОСОБА_4 разом з ОСОБА_7 за допомогою громадського транспорту прибули до села Агрономічне, Вінницького району, Вінницької області, після чого ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , діючи умисно, переслідуючи корисливі мотиви, 15.05.2024 близько 12 години 00 хвилин, перемістились до лісу, неподалік від Комунального закладу «Прибузька спеціальна школа» Вінницької обласної ради, який в свою чергу розміщується за адресою: АДРЕСА_3 , та, розділились на завчасно поділені зони відповідальності, де у різних місцях почали розкладати у сховках в землі згортки, обмотані ізолюючою стрічкою, які замасковували листям та в середині яких знаходились особливо небезпечні психотропні речовини, тим самим незаконно їх збувши.
В подальшому, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне зберігання особливо небезпечних психотропних речовин з метою збуту, 15.05.2024, приблизно о 14 год. 40 хв., перебуваючи у лісі, неподалік від Комунального закладу «Прибузька спеціальна школа» Вінницької обласної ради, були зупинені працівниками СКП ВП № 3 ВРУП ГУНП у Вінницькій області, на запитання яких про наявність заборонених речовин, останні, усвідомлюючи, що їх дії спрямовані на зберігання особливо небезпечних психотропних речовин з метою збуту, будуть викриті, повідомили, що при них наявні поліетиленові пакунки з особливо небезпечними психотропними речовинами, які вони збували у вказаному лісі, шляхом розповсюдження «закладок».
Надалі, в ході проведення затримання ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , у останніх загалом було вилучено: 23 полімерних згортки, обгорнутих клейкою стрічкою червоного кольору, із кристалічною речовиною білого кольору; один полімерний пакет із кристалічною речовиною білого кольору; 19 полімерних згортків, обгорнутих клейкою стрічкою синього кольору, із кристалічною речовиною білого кольору; один полімерний згорток, обгорнутий клейкою стрічкою зеленого кольору; 29 полімерних згортки, обгорнутих клейкою стрічкою зеленого кольору; один полімерний згорток, обгорнутий клейкою стрічкою синього кольору; один полімерний згорток, обгорнутий клейкою стрічкою жовтого кольору; 9 полімерних згортків, обгорнутих клейкою стрічкою жовтого кольору, - які останні зберігали з метою збуту шляхом розміщення закладок по території Вінницького району, Вінницької області.
Відповідно до висновку експерта від 16.05.2024 надана на експертизу кристалічна речовина є особливо небезпечна психотропна речовина, обіг якої заборонено, - PVP.
Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України - незаконне придбання, зберігання з метою збуту особливо небезпечної психотропної речовини, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
При всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, 16 травня 2024 року
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю міста Хмельницький, Хмельницької області, зареєстрованому за адресою: будинок АДРЕСА_1 , фактично проживаючому за адресою: будинок АДРЕСА_2 , громадянину України, раніше не судимому, -
повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених: ч. 2 ст. 307 КК України - незаконне придбання, зберігання з метою збуту особливо небезпечної психотропної речовини, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
Вина ОСОБА_4 повністю підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами:
- рапортом о/у СКП;
- протоколом затримання в порядку ст. 208 КПК України;
- протоколом огляду місця події, проведеним в період з 15.05.2024 по 16.05.2024;
- поясненням ОСОБА_4 ;
- протоколом обшуку від 16.05.2024;
- висновком експерта № CЕ-19/102-24/9361-НЗПРАП;
- повідомленням про підозру ОСОБА_4
- іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об'єднаного Королівства» від 30.08.1990, «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об'єктивний зв'язок підозрюваного ОСОБА_4 із вчиненими кримінальними правопорушеннями, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань, кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.
Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу стосовно підозрюваного ОСОБА_4 є наявність обґрунтованої підозри та ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема:
1) переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки внаслідок суспільної небезпечності дій ОСОБА_4 є об'єктивні підставі вважати, що підозрюваний може ухилитися від органу досудового розслідування та суду, залишивши район, область та межі держави, де він проживає, що у свою чергу призведе до порушення розумних строків досудового розслідування, а також належне дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов'язків. Відповідно ризик переховування обумовлений серед іншого можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для ОСОБА_4 наслідками, зокрема суворістю передбаченого покарання, оскільки він вчинив тяжкий злочин, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років. Крім того, ОСОБА_4 є жителем іншої області, що в свою чергу також може значно вплинути на строк досудового розслідування та призвести до його затягування.
При цьому, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попередні ув'язнення, як виключну міру.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес. У даному випадку об'єктом охорони є право кожного на охорону здоров'я, в тому числі і від негативного впливу на організм людини наркотичних, психотропних речовин. Вказане вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
2) незаконного впливу підозрюваного на свідків кримінального провадження (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України), оскільки згідно статті 23 Кримінального процесуального кодексу України суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно, а тому, ОСОБА_4 перебуваючи на волі, може здійснювати вплив на свідків у кримінальному провадженні з метою подальшого уникнення кримінальної відповідальності. Так, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії щодо свідків, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. Тому такий ризик існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
3) вчинити інше кримінальне правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України), оскільки останній не одружений, на утримані малолітніх та неповнолітніх дітей не має, що свідчить про відсутність стійких соціальних зв'язків та те, що такого роду діяльність ОСОБА_4 є його своєрідним джерелом доходу.
Застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_4 в рамках даного кримінального провадження є недоцільним та малоефективним, оскільки вони не можуть запобігти наявним ризикам, оскільки:
1) особисте зобов'язання, є недостатньо суворим запобіжним заходом, враховуючи тяжкість вчиненого злочину та міру можливого покарання, особу обвинуваченого, його репутацію та соціальні зв'язки;
2) особиста порука, оскільки у ОСОБА_4 відсутні поручителі, які заслуговують на довіру та зможуть доставити останнього в суд на першу вимогу;
3) застава, оскільки підозрюваний не має постійного джерела доходів, а в разі сплати застави іншою особою він зможе продовжити злочинну діяльність чи переховуватися від суду.
4) домашній арешт, враховуючи складність контролю за виконанням підозрюваним покладених на нього обов'язків під час такого запобіжного заходу, так як даний запобіжний захід не запобігає доступу підозрюваного до технічних засобів, безпосередніх соціальних контактів з іншими особами, в тому числі із свідками у кримінальному провадженні, що також може завадити виконанню завдань кримінального провадження на цьому етапі.
Звертаючись із клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на підставі зібраних матеріалів кримінального провадження враховано вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, репутацію підозрюваного, те що він немає постійного заробітку та доходу, не одружений, на утримані малолітніх та неповнолітніх дітей не має, що свідчить про відсутність стійкий соціальних зв'язків, конкретні обставини вчинення злочинів, а саме вчинення його проти прав кожного на охорону здоров'я, в тому числі і від негативного впливу на організм людини наркотичних речовин, а також тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованих злочинів.
Всі вищевказані обставини, у своїй сукупності свідчать про те, що застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_4 в рамках даного кримінального провадження є недоцільним та малоефективним, оскільки вони не можуть запобігти наявним ризикам та забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
У відповідності з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад 5 років.
Відповідно до ч.1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
У відповідності до ч. 5 ст. 182 розмір застави визначається у таких межах: 1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Так, з урахуванням особи підозрюваного, конкретних обставин вчиненого ним кримінального правопорушення, а також враховуючи міру покарання, яка може бути застосована до підозрюваного в разі доведеності його вини - позбавлення волі на строк до 10 років та наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, сторона обвинувачення вважає доцільним застосувати заставу до ОСОБА_4 у розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (181 680 гривень), що відповідає меті застосування запобіжного заходу. Саме такий розмір застави, на думку сторони обвинувачення, слугуватиме достатнім стимулюючим фактором, який підозрюваний та/або заставодавець боявся б втратити у разі невиконання покладених процесуальних обов'язків.
За таких обставин та беручи до уваги, що вказані вище ризики, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів в даному конкретному випадку є недоцільними і саме - тримання під вартою може запобігти зазначеним ризикам, а тому, слідчий просив слідчого суддю клопотання задовольнити та застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, слідчому судді пояснив, що по кримінальному провадженні існує ризик, зокрема те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, тому може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, продовжити вчиняти кримінальне правопорушення, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, що унеможливлює обрання йому менш суворого запобіжного заходу.
Підозрюваний та його захисник в судовому засіданні заперечили щодо задоволення клопотання слідчого, просили слідчого суддю застосувати більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний із позбавленням волі у виді домашнього арешту.
Слідчий суддя, вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши та проаналізувавши матеріали клопотання, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов'язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Враховуючи наведене, судовий розгляд клопотання здійснювався за фіксації судового процесу технічними засобами.
Стаття 177 КПК України, передбачає, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Стаття 183 КПК України, передбачає, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам.
Відповідно до вимог ст. 184 КПК України під час досудового розслідування слідством встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 покладається необхідність запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводяться наданні сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального провадження; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначених у клопотанні.
Вирішуючи питання про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу, слідчий суддя враховує вік та стан здоров'я, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності та місце проживання останньої та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.
Зокрема слідчий суддя враховує те, що ОСОБА_4 раніше несудимий, має постійне місце проживання, не одружений, офіційно не працевлаштований.
Разом із тим, органом досудового розслідування обґрунтовано наявність низки ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Зокрема, на теперішній час органом досудового розслідування ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні умисного тяжкого кримінального правопорушення. Враховуючи обставини кримінального правопорушення, тяжкість покарання за злочин, особу підозрюваного, відсутність у нього соціально стримуючих факторів, а також ту обставину, що кримінальне правопорушення по якому повідомлено про підозру відноситься до категорії незаконного обігу, збуту наркотичних засобів тому слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що перебуваючи на волі підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що унеможливлює обрання йому більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
При цьому, підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу ОСОБА_4 слідчий суддя не вбачає.
На час розгляду даного клопотання підозра щодо вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України - обґрунтована.
Прокурором в ході розгляду даного клопотання доведено, що вказані в клопотанні ризики, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів в даному випадку є недоцільним та не можливим і саме - тримання під вартою може запобігти зазначеним в клопотанні ризикам, а тому дане клопотання слідчий суддя вважає обґрунтованим, доведеним, та таким, що підлягає до задоволення.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має право визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України, тому слідчий суддя вважає, що, з метою надання права на альтернативний вид запобіжного заходу, з урахуванням обставин кримінального правопорушення та клопотання слідчого, підозрюваному ОСОБА_4 необхідно визначити заставу.
На підставі наведеного, керуючись ст. 176 - 178, 183, 184, 186, 193, 196, 197, 309, 400 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого СВ Відділу поліції №3 ВРУП Головного управління Національної поліції у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Строк тримання під вартою діє протягом 58 (п'ятдесят вісім) днів з моменту затримання ОСОБА_4 , тобто до 16 години 56 хвилин 13 липня 2024 року.
Строк дії ухвали суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити до 13 липня 2024 року.
Визначити ОСОБА_4 заставу в розмірі 181 680 (сто вісімдесят одна тисяча шістсот вісімдесят) гривень, які необхідно внести на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У разі внесення застави на ОСОБА_4 будуть покладені наступні обов'язки:
- прибувати на виклики слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;
- не відлучатись із населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;
- утриматись від спілкування із особами, які являються свідками у даному кримінальному провадженні.
- носити електронний засіб контролю;
- здати на зберігання закордонний паспорт та інші документи, які дають право на виїзд за кордон.
Якщо ОСОБА_4 не виконає покладені на нього обов'язки, то застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 КПК України.
У разі внесення застави та покладення обов'язків на підозрюваного ОСОБА_4 - визначити термін їх дії відповідно до ч. 6 ст. 194 КПК України, тобто в межах строку досудового розслідування на час покладення обов'язків.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Подача апеляційної скарги на дану ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя