23 травня 2024 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
секретаря ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні за участю прокурора ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції), захисника ОСОБА_6 апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Сокирянського районного суду Чернівецької області від 17 травня 2024 року у кримінальному провадженні за №12024262140000153,-
Ухвалою слідчого судді Сокирянського районного суду Чернівецької області від 17 травня 2024 року задоволено клопотання заступника начальника СВ Дністровського РВП ОСОБА_8 , яке погоджене із прокурором Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_5 та відносно підозрюваного за ч.3 ст.332 КК України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою строком 60 днів до 14 липня 2024 року.
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України визначений розмір застави - 817560 грн. та встановлені обов'язки, передбачені ст.194 КПК України у разі її внесення.
На таке судове рішення захисник ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного подала апеляційну скаргу із проханням ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою клопотання слідчого задовольнити частково, зменшити суму застави до 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 121 120 (сто двадцять одну тисячу сто двадцять) грн.
Посилається на те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Провадження №11-сс/822/153/24 Головуючий у І інстанції: ОСОБА_9
Категорія: ст.422 КПК України Суддя-доповідач: ОСОБА_1 .
Надані стороною обвинувачення докази не містять жодної ознаки організованої групи (трьох і більше осіб).
Відсутні будь-які докази, які б підтверджували той факт, що підозрюваний ОСОБА_7 за незаконне переправлення осіб через державний кордон України отримав або домовлявся із будь-ким отримати винагороду.
Посилається на те, що допитані в районному суді свідки, що входили в склад групи осіб, які мали намір перетнути державний кордон вказали, що не мали ніяких домовленостей з ОСОБА_7 , а всі їх дії та напрямок руху координувала інша особа,а тому підозрюваний не має жодного відношення до незаконного переправлення осіб через кордон.
За викладених обставин вважає підозру необгрунтованою.
Твердить, що слідчий суддя,визначаючи розмір застави,безпідставно вийшов за її межі,без належного врахування майнового та сімейного стану підозрюваного ОСОБА_10 та його близьких родичів, які не в змозі внести кошти у такому розмірі.
Вказує, що, крім тяжкості злочину за підозрою, жодних інших доказів існування ризиків немає.
Підозрюваний ОСОБА_7 готовий сприяти слідству, оскільки зацікавлений, щоб досудове розслідування у справі було проведено об'єктивно, повно та всебічно для встановлення істини.
Слідчим суддею не враховано в повній мірі всі обставини справи, дані про особу підозрюваного, його стан здоров'я, міцні соціальні зв'язки, постійне місце проживання та позитивні характеристики.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника ОСОБА_6 , яка підтримала апеляційну скаргу, доводи прокурора про відсутність підстав для скасування судового рішення, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Згідно положень ст.177 КПК України запобіжні заходи застосовуються за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, зокрема, переховуватись від органів досудового розслідування чи суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на свідків, перешкоджати провадженню іншими чином.
Із наданих апеляційному суду матеріалів вбачається, що 26.04.2024 року до ЄРДР внесено відомості №12024262140000153 за ч.3 ст.332 КК України.
16.05.2024 року ОСОБА_7 затримано в порядку ст.208 КПК та 17.05.2024 року повідомлено про підозру за ч.3 ст.332 КК України;
Згідно підозри, ОСОБА_7 , діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою з невстановленими слідством особами, у період дії воєнного стану вчинили злочин, пов'язаний із незаконним переправленням осіб через державний кордон України.
Із протоколів допитів свідків ОСОБА_11 (а.с. 55), ОСОБА_12 (а.с. 64), ОСОБА_13 (а.с. 70), ОСОБА_14 (а.с. 78) від 16.05.2024 року, протоколів пред'явлення вказаним свідкам осіб для впізнання за фотознімками від 16.05.2024 року вбачається,що кожен із них мав намір незаконно перетнути кордон за попередньо обумовлену суму винагороди від 6 тис. до 10 тис.доларів США,у організації та їх переправленні були задіяні декілька осіб,а ОСОБА_7 супроводжував їх безпосередньо у автомобілі «Вольксваген Джетта» червоного кольору,інструктував та давав вказівки щодо порядку перетину кордону.
Зазначені докази є достатніми для висновку про причетність ОСОБА_7 до злочину,передбаченого саме ч.3 ст.332 КК України,вчиненого із корисливих мотивів.
При цьому судова колегія враховує, що факти, які доводять підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи пред'явлення обвинувачення, що є завданням наступних етапів кримінального провадження.
Про підозру у вчиненні кримінального правопорушення організованою групою ОСОБА_7 не було повідомлено,а тому доводи апелянта в цій частині суперечать змісту підозри.
Приймаючи рішення про обрання найбільш суворого запобіжного заходу слідчий суддя зважив, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні умисного тяжкого злочину.
За фактичними обставинами, злочин вчинений у сфері недоторканості державного кордону та був спрямований на незаконне переправлення через державний кордон осіб призовного віку, з метою ухилення їх від мобілізації в період, коли держава потребує захисту від незаконного вторгнення.
У разі визнання винуватим підозрюваному може загрожувати покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 9 років з конфіскацією майна.
Суворість покарання не є визначальною обставиною для обрання найсуворішого запобіжного заходу,однак безумовно підлягає врахуванню.
Окрім того, за фактичними обставинами підозри, ОСОБА_7 може бути обізнаний з незаконними шляхами перетину кордону.
Викладене вказує, що у разі обрання більш м'якого запобіжного заходу підозрюваний може залишити межі України та переховуватись від слідства і суду.
Матеріали провадження свідчать, що ОСОБА_7 раніше притягувався до кримінальної відповідальності,не має офіційного джерела доходів,і це може свідчити про ризик вчинення іншого кримінального правопорушення з метою отримання доходів із незаконних джерел.
Окрім того, реальним є ризик незаконного впливу на свідків, які відомі підозрюваному, з метою уникнення відповідальності.
Наведені вище обставини у їх сукупності були достатніми для висновку, що більш м'які запобіжні заходи не зможуть на даний час забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного і запобігти встановленим ризикам.
Дані про особу підозрюваного, який одружений,має неповнолітню дитину та постійне місце проживання, не є, зважаючи на встановлені ризики та фактичні обставини кримінального правопорушення, підставою для пом'якшення запобіжного заходу.
Суду не були надані докази про те,що за станом здоров'я ОСОБА_7 не може утримуватись у СІЗО.
Визначаючи розмір застави,слідчий суддя взяв до уваги обставини, встановлені ст. 177, 178 КПК України, вимоги ст. 182 КПК України та позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сума застави повинна визначатись тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду буде достатнім стимулюючим засобом, щоб особа не мала бажання сховатися.
Вважаючи судове рішення в цій частині необгрунтованим,захисник вказувала,що фінансові можливості підозрюваного не дозволяють внести заставу у визначеному судом розмірі,оскільки він офіційно не працює,періодично підробляє на будівництві,немає заощаджень та майна на праві власності,також його батьки не мають фінансової можливості внести заставу.
Разом із тим,такі обставини не перешкоджають підозрюваному,який офіційно не працює,утримувати сім'ю,натомість можуть свідчити на користь висновку,що ОСОБА_7 отримує доходи із незаконних джерел.
Із протоколів допитів свідків вбачається,що за незаконне переправлення їх через кордон,у чому їх супровід та інструктування здійснював безпосередньо ОСОБА_7 ,була попередньо обумовлена сума винагороди від 6 до 10 тис доларів США,яку повинні були сплатити після перетину кордону,що вказує на корисливий мотив осіб, причетних до вчинення цього злочину згідно підозри.
Судова колегія вважає,що тяжкість злочину,який, за підозрою, вчинений групою осіб з корисливих мотивів,у період дії воєнного стану з метою незаконного переправлення за кордон осіб призовного віку,які зобов'язані здійснювати захист держави від незаконного вторгнення,реальна можливість для підозрюваного залишити межі України,ухилившись такими чином від слідства та суду,свідчать у сукупності,що застава у визначених в п.2 ч.5 ст.182 КПК України межах не буде достатнім запобіжником задля забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Судова колегія вважає,що перспектива втрати такого розміру застави,який визначений слідчим суддею, буде належною гарантією задля запобігання встановленим ризикам,а тому підстав для зменшення її розміру не вбачає.
Ухвала слідчого судді є обґрунтованою, а тому у задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст.404,405,407,418,419,422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Сокирянського районного суду Чернівецької області від 17 травня 2024 року щодо підозрюваного ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала остаточна та оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3