печерський районний суд міста києва
Справа № 757/22073/24-ц
пр. № 2-з-55/24
23 травня 2024 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Литвинової І. В.,
при секретарі судових засідань Орел А. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Києві заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви з вимогами про повернення боргу за договором позики,
14 травня 2024 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана заява, для розгляду якої визначено суддю 15 травня 2024 року у відповідності до пункту 15 Розділу XIII Перехідні положення та ст. 33 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), та передано 20 травня 2024 року, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Заявник просила вжити заходи забезпечення, відповідно до пункту 1 частини першої статті 150 ЦПК України, на час розгляду справи, а саме шляхом накладення арешту на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 , на машиномісце № НОМЕР_1 , розташоване за адресою АДРЕСА_3 , які належать ОСОБА_2 .
В обґрунтування заяви вказано, що заявниця має намір звернутися до суду із позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з вимогами про повернення боргу за договором позики на суму 85 000, 00 доларів США, що за поточним курсом, встановленим НБУ, складає суму у розмірі 3 381 606, 00 грн. Відповідачем ОСОБА_3 вже відчужено частини власного майна, але гроші позивачеві не передано. Тому, на переконання заявниці, невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у справі, якщо позов буде задоволено.
Згідно з приписами частини другої статті 149 Цивільного процесуального кодексу України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне вчинення таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
У відповідності до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки сторони позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Так, стороною заявника не надано суду доказів наявності фактичних обставин, зокрема укладення договору позики, на підставі якого виникли правовідносини заявника з ОСОБА_3 й ОСОБА_2 , і як наслідок невиконання зобов'язань щодо повернення грошових коштів. Суд, враховуючи додані до заяви про забезпечення позову письмові докази, не має можливості пересвідчитися, що між сторонами дійсно виник спір.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Крім цього, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви (постанова Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі № 200/12227/17).
Вивчивши заяву про забезпечення позову, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із вимогою позову, який має намір подати ОСОБА_1 , суд приходить до висновку, що заява не містить обґрунтування, підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав або інтересів заявника не вбачаються, відтак заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1-18, 149-150, 153, 154, 157, 261, 352-353 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви з вимогами про повернення боргу за договором позики.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Суддя І. В. Литвинова