печерський районний суд міста києва
Справа № 757/38876/23-а
пр. 2-а-107/24
20 травня 2024 року Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Бусик О.Л.
при секретарі судових засідань - Романенко Ю.О.
розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
01 вересня 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду і вказаним позовом, в якому просить скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення 1КІ№0000158780 від 11 серпня 2023 року, прийняту головним інспектором з паркування Управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської державної адміністрації Костенком В.В. та справу про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП - закрити.
В обґрунтування позову, позивач посилається на те, що притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП є незаконним, необґрунтованим та недоведеним, а оскаржувана постанова не відповідає вимогам закону.
Зазначає, що ПДР України він не порушував, автомобіль був залишений ним на прибудинковій території будинку АДРЕСА_1 , де останній проживає на підставі договору оренди квартири.
Крім того, позивач зазначає, що місця для паркування автомобілів мешканців будинку позначені відповідною розміткою на дорожньому покритті. Автомобіль запаркований згідно нанесеної розмітки на прибудинковій території.
Тому, вважає, що така постанова підлягає скасуванню, так як винесена із порушенням законодавства та не відповідає обставинам справи.
Ухвалою судді від 11 вересня 2023 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою судді від 18 квітня 2024 року відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
17 травня 2024 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на вказаний адміністративний позов, в якому останній просить у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що позивач порушив пп. «б» п. 15.10 ПДР України, залишивши автомобіль на тротуарі, у місці не позначеному дорожнім знаком, встановленим з табличкою; крім того, транспортний засіб ОСОБА_2 припарковано не на краю тротуару, що підтверджується матеріалами фотофіксації про обставини події та вину позивача.
Дослідивши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що 11 серпня 2023 року інспектором з паркування Управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської державної адміністрації Костенком В.В. прийнято постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, зафіксоване у режимі фотозйомки, в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії 1КІ № 0000158780 про накладення адміністративного стягнення на позивача у виді штрафу в розмірі 340,00 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.122 КУпАП, а саме за те, що ОСОБА_2 11 серпня 2023 року о 17 год. 09 хв., на вул. Великій Васильківській, 23-А, в м. Києві, залишив транспортний засіб марки Volkswagen Tiguan, номерний знак НОМЕР_1 , на стоянку на тротуарі, де нема місць, позначених відповідним дорожнім знаком, встановленими з табличками, чим порушено вимоги пп. «б» п. 15.10 ПДР України.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до пп. «б» п. 15.10 ПДР України забороняється стоянка транспортних засобів; на тротуарах (крім місць, позначених відповідними дорожніми знаками, встановленими з табличками).
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За приписами ч. 1 ст. 14-2 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів, що дають змогу здійснювати фотозйомку або відеозапис та функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Стаття 279-1 КУпАП визначає особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису).
У відповідності до ч. 1 ст. 279-1 КУпАП у разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у ч. 1 ст. 14-2 цього Кодексу.
Згідно з ч. 5 ст. 279-1 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Частиною 1 ст. 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
В силу ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 251 КУпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як вбачається з інтернет посилання hІНФОРМАЦІЯ_1, на якому зображені фотознімки транспортного засобу марки Volkswagen Tiguan, номерний знак НОМЕР_1 , здійснив стоянку на тротуарі, де нема місць, позначених відповідним дорожнім знаком, встановленими з табличками, чим порушено вимоги пп. «б» п. 15.10 ПДР України.
ОСОБА_1 обґрунтовує правомірність здійснення стоянки на тротуарі посиланням на пп. «в» п. 15.10 ПДР України, який визначає, що стоянка забороняється на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м.
Зі змісту зазначеної правової норми вбачається, що водій наділяється правом на здійснення стоянки автомобіля на тротуарі за умови одночасного дотримання трьох вимог, а саме: стоянка здійснюється легковим автомобілем та мотоциклом; стоянка здійснюється на краю тротуару; стоянка здійснюється таким чином, що для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м.
Тротуар - це елемент дороги, призначений для руху пішоходів, який прилягає до проїзної частини або відокремлений від неї газоном (п. 1.10. ПДР України).
За диспозицією пп. «в» п. 15.10 ПДР України краєм тротуару є зовнішній бік тротуару, що знаходиться біля дорожньої полоси для руху транспортних засобів.
Паркування автомобілів на краю тротуару із залишенням по внутрішній його стороні 2 метрів для вільного руху пішоходів передбачає уникнення руху транспортного засобу джерела підвищеної небезпеки по тротуару та убезпечення тим самим пішоходів, забезпечення їм вільного руху тротуаром.
Термін «можуть бути поставлені на краю тротуарів» слід розуміти як наявність можливості заїзду на тротуар із проїзної частини на його крайню межу із нею без перетину перешкод у вигляді зелених насадження, газону, тощо.
Однак, як вбачається з фотознімків, транспортний засіб був припаркований ОСОБА_1 не на краю тротуару, що знаходиться біля полоси руху для транспортних засобів, оскільки він прилягає до зеленого насадження, розташованого на тротуарі.
До того ж, автомобіль не був поставлений на стоянку способом часткового виїзду на тротуар передньою або боковою частиною, а повністю перебував на тротуарі.
Таким чином, суд не приймає посилання позивача щодо дотримання останньою пп. «в» п. 15.10 ПДР України.
Інших доказів або пояснень, які б підтверджували факт протиправності прийняття відповідачем спірної постанови, до суду не надавалось.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Частина 2 ст. 9 КАС України передбачає, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Разом із тим, відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На переконання суду, відповідачем у порядку ч. 2 ст. 77 КАС України доведено правомірність свого рішення, оскільки в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 порушено пп. «б» п. 15.10 ПДР України за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Твердження позивача про незаконність та необґрунтованість постанови про притягнення до адміністративної відповідальності не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини зауважив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
У відповідності до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
За викладених обставин, враховуючи, що відповідачем прийнято постанову з дотримання вимог закону, а тому у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 необхідно відмовити.
Керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 9, 72-77, 90, 241-244, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст постанови складено 22 травня 2024 року.
Суддя: О.Л. Бусик