печерський районний суд міста києва
Справа № 757/15698/24-к
пр. 1-кс-15099/24
14 травня 2024 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
при секретарі судових засідань ОСОБА_2 ,
за участі представника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві судове провадження за скаргою представника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 на бездіяльність уповноважених службових осіб Печерського управління поліції ГУ НП у місті Києві у межах кримінального провадження № 12023100060002370 від 21.11.2023, яка полягає у неповерненні майна, тимчасово вилученого під час обшуку,
04.04.2024 у провадження Печерського районного суду м. Києва надійшла скарга представника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 на бездіяльність уповноважених службових осіб Печерського управління поліції ГУ НП у місті Києві у межах кримінального провадження № 12023100060002370 від 21.11.2023 року, що полягає у неповерненні вилученого майна, у якій просив зобов'язати слідчого у вказаному кримінальному провадженні повернути майно, вилучене 23.11.2023 під час проведення невідкладного обшуку автомобіля марки BMW 5 series, яке на праві власності належить ОСОБА_5 , та за місцем проживання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування доводів та вимог скарги зазначено, що під час проведення обшуку ОСОБА_3 не був присутній та за результатами проведення вилучено майно останнього, яке не причетне до даного кримінального провадження, власник майна не являється учасником кримінального провадження, про підозру ОСОБА_3 не повідомлено та на вилучене майно до цього часу арешт не накладено, а відтак вилучене майно має статус тимчасово вилученого та відповідно підлягає поверненню його законному володільцю.
В судовому засіданні представник ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 вимоги скарги підтримав та просив задовольнити з викладених в ній підстав.
Слідчий/прокурор у судове засідання не з'явився, про розгляд скарги повідомлявся належним чином, заяви чи клопотання на адресу суду не надходили.
Згідно норми ч. 4 ст. 107 КПК України фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду скарги слідчим суддею не здійснювалась.
Частиною 3 статті 306 КПК України передбачено, що відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті скарги у відсутність осіб, які не з'явились, на підставі наданих доказів.
Вивчивши скаргу, дослідивши матеріали провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.
За своїм змістом подана скарга направлена на повернення вилученого майна у ході проведеного обшуку, через призму оскарження бездіяльності прокурора/слідчого.
Судовим розглядом встановлено, що слідчим відділом Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві за процесуального керівництва Печерської окружної прокуратури міста Києва здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023100060002370 від 21.11.2023 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.
23.11.2023 слідчими Печерського УП ГУНП у м. Києві проведено невідкладний обшук, зокрема, автомобіля марки BMW 5 series, яке на праві власності належить ОСОБА_5 , та за місцем проживання ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_1 , до постановлення ухвали слідчим суддею, за результатами яких вилучено майно ОСОБА_3 .
Відповідно до ч. 1 ст. 234 КПК України, обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.
Згідно положень ч. 3 ст. 233 КПК України, слідчий, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину. У такому випадку прокурор, слідчий за погодженням із прокурором зобов'язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді. Слідчий суддя розглядає таке клопотання згідно з вимогами статті 234 цього Кодексу, перевіряючи, крім іншого, чи дійсно були наявні підстави для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді. Якщо прокурор відмовиться погодити клопотання слідчого про обшук або слідчий суддя відмовить у задоволенні клопотання про обшук, встановлені внаслідок такого обшуку докази є недопустимими, а отримана інформація підлягає знищенню в порядку, передбаченому статтею 255 цього Кодексу.
Разом з цим, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.
Слідчий суддя при вирішенні даної скарги, враховує, приписи статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Частиною 5 статті 9 КПК України, передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Так, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах «Іммобіліаре Саффі проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy) [ВП], заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та «Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії» () [ВП], заява № 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року).
ЄСПЛ наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії» (Kushoglu v. Bulgaria), заява № 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року).
У своєму рішенні від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (Заява № 19336/04) ЄСПЛ також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (James and Others v. the United Kingdom), п. 50, Series A № 98).
Згідно зі ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржено неповернення тимчасово вилученого майна, згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які слідчий, прокурор зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна.
Відповідно до ст. 236 КПК України, вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукування в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Статтею 169 КПК України передбачено, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; у випадках, передбачених ч. 5 ст. 171, ч. 6 ст. 173 цього Кодексу; у разі скасування арешту.
Судовим розглядом встановлено, що 07.02.2023 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/55850/23-к задоволено клопотання слідчого СВ Печерського УП ГУНП у місті Києві ОСОБА_6 про проведення обшуку, з яким слідчий звернувся невідкладно після проведення обшуку до постановлення ухвали, та надано дозвіл на проведення обшуку транспортного засобу марки BMW 528 IX д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , який на праві власності належить ОСОБА_5 , з метою відшукання та вилучення наступних речей: ключі від транспортного засобу «Renauit», ключі від транспортного засобу «Mercedes-Benz», ключі, сім карток мобільного оператора «Lifecell», ключі від транспортного засобу «BMW», мобільний телефону «Apple», які поміщені до сейф-пакету №INZ2014062, грошові кошти у сумі 1 500, 000 грн., 40 250 доларів США, 9 300 Євро, які поміщено до сейф-пакету №NPU1208058, номерні знаки НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_1 , НОМЕР_5 , які поміщено до поліетиленового пакету, автомобіль марки BMW 528 IX д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 .
Окрім цього, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 07.02.2024 у справі за № 757/55852/23-к задоволено клопотання слідчого СВ Печерського УП ГУНП у місті Києві ОСОБА_6 про проведення обшуку та надано дозвіл на проведення обшуку за фактичним місцем проживанням ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого нічого не вилучалося.
Виходячи з матеріалів скарги, встановлено, що вилучене під час обшуку майно, на поверненні якого наполягає заявник, входить до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукування ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва № 757/55850/23-к від 07.12.2023 про дозвіл на проведення обшуку.
Разом з тим, судовим розглядом встановлено, що на вилучене 23.11.2023 майно, а саме:
- ключі від транспортного засобу «Renauit», ключі від транспортного засобу «Mercedes-Benz», ключі, сім карток мобільного оператора «Lifecell», ключі від транспортного засобу «BMW», мобільний телефону «Apple», які поміщені до сейф-пакету №INZ2014062.;
- номерні знаки НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_1 , НОМЕР_5 , які поміщено до поліетиленового пакету;
- автомобіль марки BMW 528 IX д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , серед якого на поверненні якого наполягає заявник, накладено арешт ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва № 757/55854/23-к від 06.12.2023.
Відтак, вилучене майно, не є тимчасово вилученим майном, а тому не може застосовуватися порядок, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 169 КПК України, та процедура за ч. 5 ст. 171, ч. 6 ст. 173 цього Кодексу.
За вказаних обставин, під час дослідження даної скарги за наданими матеріалами, встановлено, що втручання органу досудового розслідування у право власності володільця зазначеним майном, обумовлене законними критеріями, тобто з дотриманням відповідних положень національного законодавства та відповідності верховенства права. Також, слідчим суддею встановлено, що в даний час забезпечується «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав власника майна та відповідно існує пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються органом досудового розслідування, та метою, яку прагнуть досягти.
На підставі викладеного, враховуючи ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, слідчий суддя приходить до висновку про безпідставність вимог скарги, а відтак у задоволенні вимог скарги слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 100, 169-170, 303, 305, 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя,
Скаргу залишити без задоволення.
Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1