Єдиний унікальний номер №943/581/24
Провадження №3/943/348/2024
21 травня 2024 року м. Буськ
Суддя Буського районного суду Львівської області Кос І.Б., за участю секретаря судового засідання Дутки С.І., за участю адвоката Скоробогатого М.В., розглянувши матеріали, які надійшли від начальника Відділення поліції №2 Золочівського РВП ГУНП у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, тимчасово непрацюючого, який проживає по АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
03 березня 2024 року о 16 год. 15 хв. на вулиці Львівська, 8 у місті Буську Золочівського району Львівської області водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Renault Kangoo», реєстраційний номер НОМЕР_1 у стані алкогольного сп'яніння (результат позитивний 1,50% проміле), чим порушив вимоги пункту 2.9 «а» ПДР України , вчинивши адміністративне правопорушення, яке передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 повторно не з'явився, будучи представленим повноважним захисником - адвокатом Скоробогатим М.В., який в судовому засіданні просив закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, покликаючися на порушення поліцейськими встановленої законодавством процедури огляду водія на стан алкогольного сп'яніння та відсутність у матеріалах справи належних і допустимих доказів винуватості його підзахисного в скоєнні вищевказаного адміністративного правопорушення. Крім того, адвокат Скоробогатий М.В. покликається на відсутність у справі будь-яких доказів скерування ОСОБА_1 для проходження ним огляду на стан алкогольного сп'яніння у найближчому медичному закладі, оскільки після отримання результату огляду ОСОБА_1 згідно тесту 1,50% проміле на місці зупинки транспортного засобу, працівники поліції, не отримавши згоди водія і не запропонувавши йому проїхати до медичного закладу, а відразу перейшли до складання адміністративних матеріалів. Проте, у матеріалах справи відсутні жодні дані про згоду його підзахисного із таким результатом алкотесту, що зобов'язувало поліцейського запропонувати та скерувати ОСОБА_1 для проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння до найближчого медичного закладу, чого поліцейським не було зроблено. Також адвокат Скоробогатий М.В. у судовому засіданні покликався на те, що підписи від імені ОСОБА_1 в долучених поліцейським до справи адміністративних матеріалах щодо згоди водія з результатом огляду на стан алкогольного сп'яніння виконані не його довірителем, а іншою особою, оскільки відрізняються від підписів ОСОБА_1 , залишених ним у адміністративному протоколі. Відтак, адвокат Скоробогатий М.В. просив закрити провадження у справі за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Заслухавши доводи захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд приходить до таких висновків.
Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно приписів статті 245 КУпАП серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Вимогами статті 251 КУпАП визначено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-, і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовується особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконання правил, норм, стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху протоколом вилучення речей і документів, а також іншими документами.
З огляду на вимоги статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Диспозицією частини першої статті 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно положення п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У відповідності до вимог п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» судам слід ураховувати, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Частиною другою статті 266 КУпАП передбачено, що огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків.
Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що діяння ОСОБА_1 містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що підтверджується сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №652849 від 03.03.2024, яким підтверджено факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння (результат позитивний 1,50% проміле); роздруківкою газоаналізатора «Drager 6810», алкотест №2877 від 03.03.2024, за результатами якого у ОСОБА_1 виявлено стан алкогольного сп'яніння 1,50% проміле, із чим водій погодився, про що свідчить його підпис на указаній роздруківці алкотесту. Крім того, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП також доводиться Актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, яким за результатами огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 у нього виявлена - проба позитивна 1,50% проміле, із таким результатом ОСОБА_1 згоден.
Більше того, вина ОСОБА_1 у скоєнні вищевказаного адміністративного правопорушення доводиться долученими до протоколу матеріалами відеофіксації правопорушення (диск CD-R), із якого слідує, що ОСОБА_1 зупинено поліцейським за керування транспортним засобом, який не був пристебнутим ременем безпеки. Після чого поліцейським виявлено у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя) та запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою алкотестера «Драгер», на що останній погодився та пройшов такий тест, за результатами якого у нього виявлено стан алкогольного сп'яніння (1,50% проміле), проти чого ОСОБА_1 жодного разу не заперечував, фактично погодившись із таким результатом. На запитання поліцейського: «бачите 1,50%, що вживали сьогодні, чесно питаю», ОСОБА_1 відповів: «бачу», «вчора трохи», «горілку пив», після чого намагався домовитися і жодних заперечень із вищевказаним результатом алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 не висловлював, а на зауваження поліцейського про те, що «показало, бачите», «тест не здуриш», водій відповів: «бачу», «я розумію», «що так не можемо». Також після ознайомлення із результатом алкотесту ОСОБА_1 схвально кивав головою та не заперечував проти такого результату. Згодом поліцейський роз'яснив ОСОБА_1 права, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, а також його відсторонив від керування транспортним засобом та повідомив про заборону керування ним. Також ОСОБА_1 повідомлено про складення відносно нього адміністративного протоколу за ст. 130 КУпАП та направлення в Буський районний суд для прийняття рішення, а також виписано водію тимчасовий талон на право керування транспортним засобом.
Відтак, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази та оглянувши відеозапис події, суд вважає помилковими доводи захисника про порушення поліцейським встановленої законодавством процедури огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння, оскільки такі доводи не знайшли свого підтвердження у ході розгляду справи.
Зокрема, як покликався захисник Скоробогатий М.В., що після отримання результату огляду ОСОБА_1 згідно алкотесту 1,50% проміле працівники поліції, не отримавши згоду водія і не запропонувавши йому проїхати до найближчого медичного закладу для проходження там огляду на стан алкогольного сп'яніння, а відразу перейшли до складання адміністративних матеріалів.
Проте, відповідно до пункту 6 Постанови Кабінету Міністрів України №1103 від 17.12.2008 року «Про затвердження порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», - підставою для направлення поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я водія транспортного засобу, є відмова останнього від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловлена водієм незгода з результатами такого огляду.
Подібне за змістом законодавче положення закріплено в частині третій статті 266 КУпАП (в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я).
Натомість, як убачається із відеозапису події, що після продування ОСОБА_1 алкотестера з результатом огляду 1,50% проміле, останній жодним чином не висловлював своєї незгоди із таким результатом, а на запитання поліцейського: «бачите 1,50%, що вживали сьогодні, чесно питаю», ОСОБА_1 відповів: «вчора трохи, горілку пив», після чого намагався домовитися і жодних заперечень із вищевказаним результатом алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 не висловлював, а на зауваження поліцейського про те, що «тест не здуриш», водій відповів: «я розумію», а після ознайомлення із результатом алкотесту ОСОБА_1 схвально кивав головою та не заперечував проти такого результату, про що також об'єктивно слідує з відеозапису події.
Пунктом 5 цієї Постанови передбачено, що підтвердженням стану сп'яніння в результаті огляду та згода водія транспортного засобу з результатами такого огляду є підставою для його притягнення згідно із законом до відповідальності.
Відтак, суд вважає помилковими доводи захисника щодо обов'язку поліцейського на скерування ОСОБА_1 для проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у найближчому медичному закладі, оскільки підтвердження стану алкогольного сп'яніння в результаті огляду ОСОБА_1 та його згода з результатами такого огляду, фактично висловлена на відеозаписі події та його підписи в роздруківці газоаналізатора «Drager 6810» (алкотест №2877 від 03.03.2024) та Акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, яким за результатами огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 проба позитивна 1,50% проміле, із яким ОСОБА_1 підписався, що згоден. Оскільки наведені фактичні обставини свідчать про проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Drager», який показав результат 1,50% проміле, після чого ОСОБА_1 на зауваження поліцейського не заперечив вживання ним алкогольних напоїв та не висловлював незгоди із таким результатом його огляду, а також особисто підписав роздруківку газоаналізатора та акт огляду, отже підстав для його направлення поліцейським на подібний огляд до найближчого медичного закладу не було, а наявні обставини давали право поліцейському для складання адміністративних матеріалів щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Разом із тим, не можуть бути взяті до уваги доводи захисника про те, що наявні у справі підписи від імені ОСОБА_1 в долучених поліцейським до справи адміністративних матеріалах щодо згоди водія з результатом огляду на стан алкогольного сп'яніння виконані не його довірителем, а іншою особою, оскільки відрізняються від підписів ОСОБА_1 , залишених ним у адміністративному протоколі, оскільки такі доводи є безпідставними, не підтверджені жодними належними і допустимими доказами, а сторона захисту з приводу можливих неправомірних дій поліцейських під час огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та оформлення щодо водія адміністративних матеріалів у встановленому законом порядку не зверталась та жодних доказів цим обставинам суду надано не було.
Інші доводи захисника Скоробогатого М.В., на думку суду, не спростовують факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та мають формальний характер, а будь-яких інших доказів щодо відсутності вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, судом не встановлено.
Крім того, слід зазначити, що у рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2017 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодилися нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки.
Відтак, досліджені та перевірені вищенаведеними доказами обставини, які у своїй сукупності поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а саме за ч. 1 ст. 130 КУпАП, що узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011).
Таким чином, суд вважає, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є повністю доведеною та підтверджена належними і достовірними доказами, а тому його слід визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Обставини, які пом'якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_1 за вчинене адміністративне правопорушення, у відповідності до вимог ст.ст. 34, 35 КУпАП, судом не встановлено.
Таким чином, ураховуючи характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, відсутність обставин, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, суд вважає за доцільне призначити ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами, яке є безальтернативним, спрямованим на виправлення правопорушника та запобіганню вчинення ним нових правопорушень.
Крім того, оскільки відносно правопорушника винесено постанову про накладення адміністративного стягнення, відтак у відповідності до вимог ст. 40-1 КУпАП, особою на яку накладено таке стягнення, сплачується судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на користь держави, що відповідає положенню ч. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».
Ураховуючи наведене та керуючись ст.ст. 7, 34, 35, 40-1, 130, 245, 266, 279, 280, 283, 284, 288 КУпАП, суддя, -
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн. (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок) в дохід держави із позбавленням його права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави 605,60 грн. судового збору.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня її винесення до Львівського апеляційного суду через Буський районний суд Львівської області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано.
Суддя І. Б. Кос