Дата документу 22.05.2024
Справа № 334/11523/23
Провадження № 1-кс/334/1261/24
про застосування запобіжного заходу
22 травня 2023 року слідчий суддя Ленінського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Запоріжжі клопотання слідчого СВ Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12023082050002522, внесеному 16.12.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за частиною першою статті 121 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, який у шлюбі не перебуває, має на утриманні малолітню дитину, не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
за участю: прокурора ОСОБА_5 , слідчого ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника адвоката ОСОБА_6 ,
встановив:
22.05.2024 слідчому судді надійшло клопотання слідчого ОСОБА_3 , погоджене прокурором Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області ОСОБА_5 , в якому слідчий просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб без визначення розміру застави.
Клопотання обґрунтовує тим, що слідчим відділом Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023082050002522, внесеному 16.12.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за частиною першою статті 121 КК України. У вчиненні даного злочину обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4 , що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами. Під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України, а саме підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування, незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення. Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку особливо сильно підвищують ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду на початкових етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності. Крім цього підозрюваний одразу після нанесення тілесних ушкоджень втік з місця події, перестав виходити на зв'язок та з'являтися за місцем свого проживання. Також він може безпосередньо або через інших осіб вмовляти, переконувати, примушувати, погрожувати та впливати на дії потерпілої та свідка у кримінальному провадженні, оскільки йому відомі їх анкетні, контактні дані. Також це підтверджується перевіркою підозрюваного на причетність до вчинення систематичного домашнього насильства відносно потерпілої, що саме й стало безпосередньою причиною їх розлучення, подальшими повідомленнями та неодноразовими телефонними дзвінками потерпілій зі спробами вибачитись за вчинене. Дії підозрюваного та його асоціальна поведінка у ситуації, яка трапилась, характеристика та наявність викликів поліції щодо спричинення ним тілесних ушкоджень свідчить про те, що останній може вчинити інше кримінальне правопорушення, зокрема аналогічний інкримінованому йому та відносно потерпілої, свідка. Жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вказаним ризикам, оскільки особисте зобов'язання фактично не зможе запобігти вказаним ризикам.
Прокурор ОСОБА_5 та слідчий ОСОБА_3 клопотання підтримали, з мотивів викладених в ньому.
Захисник адвокат ОСОБА_6 проти задоволення клопотання заперечив. Вважає, що тримання під вартою підозрюваного є надмірним запобіжним заходом. При цьому підозрюваний не заперечує обставин, викладених у повідомленні про підозру та бажає примиритись з потерпілою та відшкодувати завдану ним шкоду. Зазначені прокурором ризики на теперішній час втратили свою актуальність. Підозрюваний має на утриманні маті - інваліда 1 групи, яка потребує стороннього догляду, а також малолітню дитини. Також він бажає працевлаштуватись та виконувати процесуальні обов'язки. Просив відмовити у задоволенні клопотання та застосувати до підозрюваного альтернативний запобіжний захід.
Підозрюваний ОСОБА_4 проти задоволення клопотання заперечив. Пояснив, що він погоджується з повідомленою йому підозрою. Також він переховувався від органів досудового розслідування, оскільки перелякався наслідків вчиненого. Він має постійно доглядати за матір'ю, яка є інвалідом 1 групи. Просив застосувати до нього домашній арешт.
Слідчий суддя, заслухавши думки учасників провадження, дослідивши клопотання та додані до нього документи, дійшов наступних висновків.
Згідно з частиною другою статті 131 КПК України одними із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Відповідно до вимог статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: (1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; (2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; (3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчим відділенням Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023082050002522, внесеному 16.12.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за частиною першою статті 121 КК України. Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням здійснює Дніпровська окружна прокуратура міста Запоріжжя.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 15.12.2023 приблизно о 23.00 годині ОСОБА_4 прибув до своєї колишньої співмешканки ОСОБА_7 , а саме до місця її тимчасового проживання, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , відносно якої систематично вчиняв домашнє насильство, де у нього трапився словесний конфлікт із ОСОБА_7 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, у ході якого у ОСОБА_4 виник раптовий умисел, направлений на нанесення тілесних ушкоджень. Реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на нанесення тілесних ушкоджень, діючи умисно, розуміючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, ОСОБА_4 наніс ОСОБА_7 один удар кулаком руки в область правого ока, від якого остання, втративши рівновагу, впала на ліжко, приземлившись на спину. Далі ОСОБА_4 схопив потерпілу, яка намагалась встати з ліжка, обома руками за волосся та штовхнув її на підлогу у напрямку масляного обігрівача, від якого вона, відштовхнувшись, приземлилась на підлогу. У подальшому, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, ОСОБА_4 наніс не менше одного удару кулаком руки в область черевної порожнини зліва ОСОБА_7 , яка на той момент знаходилась у сидячому положенні на підлозі, чим спричинив останній тілесне ушкодження у вигляді тупої травми живота, що ускладнилась розривом верхнього полюсу медіальної поверхні селезінки, гемоперинонеумом ІІ ступеню та постгеморагічною анемією легкого ступеню. Після цього ОСОБА_4 , впевнившись, що його злочинний умисел, спрямований на нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 , реалізовано у повному обсязі з метою уникнення від кримінальної відповідальності за його вчинення втік у невідомому напрямку.
18.12.2023 про підозру у вчиненні вказаного злочину повідомлено ОСОБА_4 , шляхом вручення письмового повідомлення про підозру його матері.
Постановою слідчого від 29.12.2023 підозрюваного ОСОБА_4 оголошено у розшук.
Постановою слідчого від 01.01.2024 у зв'язку з розшуком підозрюваного досудове розслідування зупинене.
02.01.2024 ухвалою слідчого судді наданий дозвіл на затримання з метою приводу підозрюваного для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
21.05.2024 під час обшуку, проведеного на підставі частини третьої статті 233 КПК України, за місцем тимчасового проживання підозрюваного за адресою: АДРЕСА_3 , було встановлено місцезнаходження ОСОБА_4 .
Постановою слідчого від 21.05.2024 відновлене досудове розслідування.
Ухвалюючи судове рішення слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні слідчого та доданих матеріалах та з того, що слідчий суддя на даному етапі провадженні не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні прокурора дані, у слідчого судді є всі підстави для висновку, що представлені докази об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
Перевіряючи достатність доказів для такого висновку, слідчий суддя, наряду з положеннями КПК України, враховує практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення «Чеботарь проти Молдови»), у відповідності до якої слова «обґрунтована підозра» означають наявність фактів чи інформації, які могли би переконати стороннього об'єктивного спостерігача, що конкретна особа, можливо вчинила злочин.
Натомість, не будучи наділеним повноваженнями щодо оцінки доказів на даній стадії кримінального судочинства, слідчий суддя позбавлений можливості надати перевагу одним доказам перед іншими шляхом їх оцінки та аналізу в сукупності. Питання щодо доведеності вини особи та правильності кваліфікації її дій у відповідності до закону про кримінальну відповідальність підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду кримінального провадження по суті.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується зібраними під час досудового розслідування кримінального провадження доказами, а саме: протоколом огляду місця події від 16.12.2023; протоколом прийняття заяви ОСОБА_7 від 16.12.2023; протоколом допиту потерпілої ОСОБА_7 ; довідкою КНП «Міська лікарня № 9» ЗМР від 18.12.2023; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 17.12.2023; протоколом слідчого експерименту за участі свідка ОСОБА_8 від 17.12.2023; висновком експерта № 2433п від 04.01.2024.
За таких умов, слідчий суддя, дослідивши клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред'явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв'язку прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у провадженні доказів, передбачених параграфами 3-5 Глави 4 КПК України, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні злочину, оскільки об'єктивно зв'язують його з ним, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити даний злочин.
Відтак, у кримінальному провадженні наявні обставини, з якими закон пов'язує можливість обрання особі одного із запобіжних заходів, передбачених статтею 176 КПК України.
Відповідно до положень статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочину діяльність.
Згідно зі статтею 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваного, розмір майнової шкоди, в заподіянні якого підозрюється особа.
При вирішенні питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неналежної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий суддя відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.
У клопотанні необхідність застосування запобіжного заходу обґрунтовується наявністю ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України, а саме підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування; незаконно впливати на потерпілу та свідка у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
В контексті практики Європейського суду з прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (рішення у справі «Панченко проти Росії»). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення у справі «Бекчиєв проти Молдови»).
Крім цього, у рішенні у справі «Ноймайстер проти Австрії» викладена позиція відповідно до якої позбавлення волі особи (тримання під вартою) не повинно перетворюватися на своєрідну прелюдію до завчасного відбування можливого у майбутньому вироку про позбавлення волі.
Таким чином, запобіжний захід не може бути виправданий очікуваним покаранням у виді позбавлення волі.
Проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків повторного вчинення злочинів або переховування від слідства та суду».
ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 121 КК України, який відповідно до статті 12 КК України є тяжким злочином, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років.
Також підозрюваний, після вчинення інкримінованих йому дій залишив місце події та переховувався від органів досудового розслідування.
Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування, враховуючи тяжкість покарання, залишення ним місця події та переховування підозрюваного від органів досудового розслідування, дійшов висновку, що існує певна ймовірність того, що ОСОБА_4 з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій, що свідчить про наявність ризику, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 177 КПК України.
Ризик, передбачений пунктом 3 частини першої статті 177 КПК України також знайшов своє підтвердження в судовому засіданні, оскільки підозрюваному відоме місце проживання потерпілої та її засоби зв'язку, а також може бути відоме місце проживання свідка, а отже підозрюваний має можливість незаконного впливати на вказаних осіб з метою відмови ними від показань.
Підозрюваний є раніше не судимою особою. Однак під час допитів потерпіла та свідок пояснили, що підозрюваний раніше неодноразово спричиняв потерпілій тілесні ушкодження, що свідчить про наявність ризику того, що він може вчинити інше кримінальне правопорушення, що є ризиком, передбаченим пунктом 5 частини першої статті 177 КПК України.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Таким чином, є обґрунтовані підстави для застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені статтею 176 КПК України можуть забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, що випливають із частини п'ятої статті 194 КПК України, зокрема, його належну поведінку.
Аргументи захисника щодо позитивних відомостей стосовно особи підозрюваного у вигляді стійких соціальних зв'язків, утримання ним дитини та непрацездатної матері, необхідність відшкодування завданої шкоди, не здатні спростувати висновок слідчого судді про недоцільність застосування альтернативного запобіжного заходу. При цьому слідчий суддя враховує, що підозрюваний перебував у розшуку та не переймався питаннями догляду за матір'ю, яка є інвалідом 1 групи, та утримання малолітньої доньки.
Відповідно до пункту й частини четвертої статті 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, не визначає розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства.
Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 21.05.2024 ОСОБА_4 був затриманий 21.05.2024 о 18.00 годині. Відповідно до частини другої статті 197 КПК України строк тримання під вартою обчислюється з моменту затримання підозрюваного.
Керуючись статтями 176 - 178, 183, 186, 193, 194, 196, 206, 372, 376 КПК України, слідчий суддя
постановив:
клопотання задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 46 діб в межах строку досудового розслідування.
Строк тримання під вартою обчислювати з моменту затримання ОСОБА_4 , а саме з 18.00 години 21 травня 2024 року.
Термін дії ухвали закінчується 05 липня 2024 року о 18.00 годині.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Копію ухвали негайно вручити учасникам кримінального провадження.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.
Повна ухвала складена 23 травня 2024 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1