Виноградівський районний суд Закарпатської області
___________________________________________________________________________________________________ Справа № 299/2427/24
22.05.2024 року м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого - судді Леньо В.В., при секретарі - Казимірська Н.В., розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі суду у місті Виноградів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про визнання права власності,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , про визнання права власності.
Заявлений позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла баба позивачки - ОСОБА_3 .
За час свого життя баба заповіт не залишала.
Відповідно до ч. 2 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують Особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
На день смерті спадкодавця відкрилася спадщина на земельні ділянки площею 2.17 га., та 0.67 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розташовані на території Сасівської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області.
Спадкоємцем першої черги відповідно до ст.1261 ЦК України після смерті спадкодавця є чоловік який помер, ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 та діти тобто відповідачка - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка не заперечує щодо прийняття позивачкою та її рідною дочкою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 спадкового майна.
Інших спадкоємців передбачених ст.1241 ЦК України немає.
Згідно до ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець. Який постійно проживав
із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається те спадщину, якщо протягом строку , встановленого статтею 11 він не заявив відмову від неї.
Згідно довідки виданої старостою Сасівського старостинського округу Іваном Криванич за №42 від 31.01.2024 року позивачка проживала разом зі спадкодавцем за адресою АДРЕСА_1 .
Згідно положень ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
У зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документу на спадкове нерухоме майно оформити спадкові права у встановленому порядку позивач не може, з тих підстав що після смерті віднайти оригінал державного акту на право приватної власності на землю не вдалося. У той же час через відсутність необхідних правовстановлюючих документів на спадкове майно позивач, позбавлений можливості оформити прийняття спадщини у регламентованому порядку.
Згідно положеньч.1 ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
За запитом позивачки в архіві Відділу у Виноградівському ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області вдалося віднайти копію державного акту приватної власності на землю серії IV-3K № 020452 від 06.02.2002 року, який підтверджує належність на праві власності спадкодавцю земельних ділянок.
Таким чином, через відсутність необхідних правовстановлюючих документів на спадкове майно позивач позбавлена можливості оформити прийняття спадщини у регламентованому порядку.
Пунктом 1 ч.2 ст.16 ЦК України визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права. Відповідно до п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» саме у разі неможливості нотаріуса оформити право на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до положень п.3.3. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» найпоширенішою причиною звернення особи до суду в справах про визнання права власності на майно в порядку спадкування є неможливість спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім'я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації такого майна спадкодавцем.
Потреба такого способу захисту права власності як пред'явлення позову про його визнання виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється (п.37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.12.2014 р. №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав».
Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованого Верховною Радою України 17.07.1997 року (Закон № 475/97-ВР), визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до приписів ст.41 Конституції України та п.2 ч.1 ст.3, ст.321 ЦК ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.
Таким чином, позивач, який в порядку спадкування за законом успадкував спадкове майно, яке згідно положень закону належить йому з часу відкриття спадщини, не може реалізувати своє право на оформлення спадщини, від чого залежить можливість здійснення повноважень власника, тобто, володіння, користування та розпорядження спадковим майном, вважає, що є всі правові підстави звернутися до суду із позовом про визнання за права власності на вищевказане спадкове майно.
У зв'язку з цим просить визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на дві земельні ділянки площею 2,17 га та 0,67 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Сасівської сільської ради Виноградівського Закарпатської області.
Сторони у судове засідання не з'явилися, подали зави про розгляд справи без їх участі.
Обстеживши матеріали справи та клопотання сторін, відповідно до ч.4 ст. 200 ЦПК України судом у підготовчому судовому засіданні ухвалюється рішення.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.
Розглядаючи вказану справу в межах заявлених вимог та наданих сторонами доказів, суд приходить до переконання, що дані конкретні правовідносини врегульовані ЦК України.
В судовому засіданні належними доказами достовірно встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла баба позивача - ОСОБА_3 , про що свідчить свідоцтво про смерть Серія НОМЕР_1 від 07.08.2012 року (а.с.10).
Факт родинних відносин підтверджується свідоцтвом про народження позивача НОМЕР_2 від 24.10.1983 (а.с.7) та свідоцтвом про народження матері позивача НОМЕР_3 від 14.11.1964 року та свідоцтвом про одруження позивачки НОМЕР_4 від 15.11.2003 року, згідно якого змінила прізвище з ОСОБА_5 на ОСОБА_6 (а.с.8).
Згідно довідки Сасівського старостинського округу № 42 від 31.01.2024 року позивачка проживала разом зі спадкодавцем за адресою АДРЕСА_1 (а.с.17).
Чоловік спадкодавця - ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_5 від 11.09.2008 року (а.с.9).
Згідно копії Державного акту на право приватної власності на землю IV - ЗК №020452 від 06.02.2002 року ОСОБА_3 , мешканці АДРЕСА_2 на підставі розпорядження голови Виноградівської райдержадміністрації від 29.01.2002 року №49 передано земельну ділянку площею 2,84 га розташовану на території Сасівської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Згідно плану меж земельної ділянки - дві земельні ділянки площею 0,67 га та 2,17 га (а.с.18-18 зв.).
ОСОБА_3 за життя заповітного розпорядження не залишала.
Відповідно до ч.2 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу
В порядку цивільного законодавства позивач прийняв спадщину, оскільки на час смерті спадкодавця проживала разом.
Відповідач - ОСОБА_2 претензій щодо спадкового майна не ставить та відмовилася від прийняття спадщини, про що подала заяву до суду.
Згідно положень ч.1 ст.1225 ЦК України права власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Згідно положень п.9 ч.1 ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності може бути проведена на підставі судового рішення щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
Через відсутність необхідних правовстановлюючих документів на спадкове майно позивач позбавлений можливості оформити прийняття спадщини у регламентованому порядку.
Пунктом 1 ч.2 ст.16 ЦК України визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.
Відповідно до п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» саме у разі неможливості нотаріуса оформити право на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до положень п.3.3. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» найпоширенішою причиною звернення особи до суду в справах про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування є неможливість спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім'я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем.
Потреба такого способу захисту права власності як пред'явлення позову про його визнання виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється (п.37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.12.2014 р. №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав».
Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України визнання права є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, що підлягають захисту судом.
Відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до ч.5 ст.1268 Цивільного кодексу України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Згідно положень ч.1 ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Відповідно до п.37 постанови № 5 від 07.02.2014 року пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» з урахуванням положень частини першої статті 15 статті 392 ЦК власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, до це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним Документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвеції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
З матеріалів справи вбачається, що позивач є спадкоємцем за законом п'ятої черги спадкування, спадщину прийняла в порядку ч.3 ст. 1268 ЦК України, оскільки проживала із спадкодавцем на час відкриття спадщини, особи, які мають право претендувати на спадкове майно - відповідач по справі, претензій щодо спадкового майна не ставить та відмовилася від прийняття спадщини. Іншого способу захистити своє право спадкоємця, як визнання права власності в судовому порядку, у позивача не має.
За таких встановлених у судовому засіданні обставин, суд, розглядаючи вказану справу в межах заявлених позивачем вимог та на підставі наданих сторонами доказів, які оцінені судом в їх сукупності, вважає, що позивачем на законних підставах набуто право власності на спадкове майно, тому позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 4, 5, 263, 264, 265 ЦПК України, суд -
Позов задоволити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_6 , у порядку спадкування за законом право на:
- земельну ділянку площею 2,17га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Сасівської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області;
- земельну ділянку площею 0,67га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Сасівської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його прийняття безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
ГоловуючийВ. В. Леньо