22 травня 2024 року
м. Київ
справа № 260/800/19
адміністративне провадження № К/9901/23541/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міжгірського міського споживчого товариства на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 02.03.2021 (головуючий суддя: Рейті С.І.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.06.2021 (головуючий суддя: Хобор Р.Б., судді: Судова-Хомюк Н.М., Шевчук С.М.) у справі № 260/800/19 за позовом Міжгірського міського споживчого товариства до Міжгірської селищної ради Міжгірського району Закарпатської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Спілка споживчих товариств «Міжгірська районна спілка споживчих товариств» про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,
І. РУХ СПРАВИ
У червні 2019 року Міжгірське міське споживче товариство (далі - позивач) звернулося з позовом до Міжгірської селищної ради Міжгірського району Закарпатської області (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Спілка споживчих товариств «Міжгірська районна спілка споживчих товариств», в якому просило:
визнати протиправним і скасувати рішення 22 сесії 7-го скликання Міжгірської селищної ради Міжгірського району Закарпатської області № 321 від 13.11.2018 «Про відмову у виділенні земельних ділянок»;
зобов'язати Міжгірську селищну раду Міжгірського району Закарпатської області надати дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок на яких розміщені об'єкти торгівлі Міжгірського міського споживчого товариства, а саме: ресторан «Карпати» та склади громадського харчування - 0,265 га за адресою: вул. Шевченка, 78, смт. Міжгір'я; магазин «Продтовари № 2» - 0,0554 га за адресою: вул. Коцюбинського, 35, смт. Міжгір'я; універмаг «Верховина» - 0,10460 га за адресою: вул. Шевченка, 79, смт. Міжгір'я; кафе «Гриль-бар» - 0,0447 га за адресою: вул. Ольбрахта, 2, смт. Міжгір'я; кафе «Молочарня» (Вікторія) - 0,108 га за адресою: вул. Ольбрахта, 1, смт. Міжгір'я; магазин «Продтовари №4» - 0,072 га за адресою: вул. Хустська, 13, смт. Міжгір'я.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 04.11.2019, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2019, провадження в адміністративній справі закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України у зв'язку із тим, що спір не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Верховний Суд постановою від 18.08.2020 скасував ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 04.11.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2019, а справу направив на продовження розгляду до суду першої інстанції.
У цій постанові Верховний Суд зазначив, що спір у цій справі є публічно-правовим, оскільки заснований на оцінці рішення, яке прийняте відповідачем за наслідками реалізації ним владних повноважень. Верховний Суд звернув увагу на те, що суди попередніх інстанцій не взяли до уваги ту обставину, що право користування земельними ділянками Спілки споживчих товариств «Міжгірська районна спілка споживчих товариств» припинилося на підставі рішення відповідача від 16.12.2002 та в силу вимог Земельного кодексу України, а тому спір у цій справі не зачіпає цивільні права третіх осіб на земельні ділянки на яких розташовані об'єкти нерухового майна, які належать позивачу.
Закарпатський окружний адміністративний суд рішенням від 02.03.2021, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.06.2021, позов задовольнив частково:
визнав протиправним і скасував рішення 22 сесії 7-го скликання Міжгірської селищної ради Міжгірського району Закарпатської області від 13.11.2018 за № 321 «Про відмову у виділенні земельних ділянок»;
зобов'язав Міжгірську селищну раду Міжгірського району Закарпатської області повторно розглянути клопотання Міжгірського міського споживчого товариства про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок на яких розміщені об'єкти торгівлі Міжгірського міського споживчого товариства, а саме: ресторан «Карпати» та склади громадського харчування - 0,265га по вул. Шевченка, 78; магазин «Продтовари № 2» - 0,0554 га по вул. Коцюбинського, 35; універмаг "Верховина" - 0,10460 га по вул. Шевченка, 79; кафе «Гриль-бар» - 0,0447 га по вул. Ольбрахта, 2; кафе «Молочарня» /Вікторія/ - 0,108 га по вул. Ольбрахта, 1; магазин «Продтовари № 4» - 0,072 га по вул. Хустській, 13, з урахуванням правової оцінки спірних правовідносин, наданої судом.
У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати постанову суду апеляційної інстанції, частково скасувати рішення суду першої інстанції і у цій частині ухвалити нову постанову, а саме: частину третю резолютивної частини рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 02.03.2021 викласти в такій редакції: «Зобов'язати Міжгірську селищну раду Міжгірського району Закарпатської області надати дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок на яких розміщені об'єкти торгівлі Міжгірського міського споживчого товариства, а саме: ресторан «Карпати» та склади громадського харчування - 0,265 га за адресою: вул. Шевченка, 78, смт. Міжгір'я; магазин «Продтовари № 2» - 0,0554 га за адресою: вул. Коцюбинського, 35, смт. Міжгір'я; універмаг «Верховина» - 0,10460 га за адресою: вул. Шевченка, 79, смт. Міжгір'я; кафе «Гриль-бар» - 0,0447 га за адресою: вул. Ольбрахта, 2, смт. Міжгір'я; кафе «Молочарня» (Вікторія) - 0,108 га за адресою: вул. Ольбрахта, 1, смт. Міжгір'я; магазин «Продтовари №4» - 0,072 га за адресою: вул. Хустська, 13, смт. Міжгір'я».
IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 07.07.2021 відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 21.05.2024 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуваним рішенням Товариству відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою. Підставами такого рішення відповідач навів існування державних актів на право постійного користування серії ІІ-ЗК № 002125 від 01.09.1997 та серії ІІ-ЗК №000038 від 16.12.1997 Міжгірської райспоживспілки.
Позивач вважає таке рішення відповідача протиправними з тих підстав, що згідно рішення Міжгірської селищної ради від 16.12.2002 «Про виділення, передачу у приватну власність та користування земельних ділянок» припинено право постійного користування земельними ділянками Міжгірської райспоживспілки за її згодою та передано такі земельні ділянки у постійне користування позивачу. Підставою передачі спірних земельних ділянок позивачу слугував і той факт, що на цих земельних ділянках розташовані об'єкти нерухомого майна, які належать позивачу на праві приватної власності, а саме: ресторан «Карпати» та склади громадського харчування - 0.265га по вул. Шевченка, 78; магазин «Продтовари №2» - 0,0554га по АДРЕСА_1 ; універмаг «Верховина» - 0,10460га по вул. Шевченка, 79; кафе «Гриль-бар» - 0,0447га по АДРЕСА_2 .
На підставі наведеного, позивач, як власник нерухомого майна, розташованого на спірних земельних ділянках, вважає, що має право на оформлення необхідної технічної документації щодо впорядкування правового режиму власності на земельні ділянки, розташовані під його будівлями.
Отже, відповідач, як власник та розпорядник земельними ділянками, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна Міжгірського МСТ, не мав підстав відмовляти у передачі таких земельних ділянок чи надати такі у власність чи користування іншим особам, оскільки в такому разі було б допущено порушення статей 120, 141 ЗК України, статті 377 ЦК України. Такої підстави для відмови у видачі дозволу, як існування актів на право постійного користування законом не передбачено, тим більше, що державні акти, на які посилається відповідач, не мають значення для надання такого дозволу.
В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник третьої особи проти задоволення позовних вимог заперечив.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, не повідомив суд про причини не прибуття, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду адміністративної справи, тому у відповідності до статті 205 КАС України, розгляд справи проведено за відсутності представника відповідача на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів.
ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій установлено, що 03.05.1995 рішенням зборів пайовиків спільних підприємств Міжгірського госпрозрахункового об'єднання підприємств громадського харчування та коопунівермагу, які входили до складу Міжгірської районної спілки споживчих товариств, на підставі протоколу зборів №1 від 03.05.1995, створено Міжгірське міське споживче товариство.
На виконання рішення зборів пайовиків спільних підприємств Міжгірського госпрозрахункового об'єднання підприємств громадського харчування та коопунівермагу від 03.05.1995, Міжгірська районна спілка споживчих товариств постановою від 04.05.1995 № 41 передала у статутний фонд Міжгірського міського споживчого товариства майно, а саме: ресторан «Карпати» та склади громадського харчування за адресою: вул. Шевченка, 78, смт. Міжгір'я; магазин «Продтовари № 2» за адресою: вул. Коцюбинського, 35, смт. Міжгір'я; універмаг «Верховина» за адресою: вул. Шевченка, 79, смт. Міжгір'я; кафе «Гриль-бар» за адресою: вул. Ольбрахта, 2, смт. Міжгір'я; кафе «Молочарня» (Вікторія) - за адресою: вул. Ольбрахта, 1, смт. Міжгір'я; магазин «Продтовари № 4» за адресою: АДРЕСА_3 .
На ці об'єкти нерухомого майна Міжгірським міським споживчим товариством у жовтні - грудні 2000 року та серпні 2001 року оформлено свідоцтва про право власності.
Після оформлення позивачем права власності на об'єкти нерухомості, рішенням Міжгірської селищної ради IV сесії XXIV скликання від 16.12.2002 вирішено питання щодо припинення права постійного користування Міжгірською районною спілкою споживчих товариств земельними ділянками: площею 0,265 га за адресою: АДРЕСА_4 ; площею 0,0554 га за адресою: АДРЕСА_1 ; площею 0,10460 га за адресою: АДРЕСА_4 ; площею 0,0447 га за адресою: АДРЕСА_5 ; площею 0,108 га за адресою: АДРЕСА_6 ; площею 0,072 га за адресою: АДРЕСА_3 , які знаходяться під об'єктами нерухомості. Також цим рішенням вирішено передати Міжгірському міському споживчому товариству земельні ділянки під об'єктами нерухомості для їх обслуговування, землевпорядній службі внести відповідні зміни в державні акти на право постійного користування серії ІІ-ЗК № 002125 від 01.09.1997 та серії ІІ-ЗК № 000038 від 16.12.1997 і внести відповідні зміни в земельно-облікові документи.
В подальшому, 01.08.2017 позивач з метою реалізації своїх прав на земельні ділянки під об'єктами нерухомості, які належать йому на праві власності, звернувся із заявою до Міжгірської селищної ради про надання дозволу на складання проекту землеустрою для відведення земельних ділянок.
Рішенням 22-ої сесії 6-го скликання Міжгірської селищної ради № 255 від 25.12.2012 позивачу надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для обслуговування об'єктів торгівлі.
Водночас за наслідками розгляду подання прокуратури Міжгірського району Закарпатської області від 05.03.2014, Міжгірська селищна рада рішенням 31-ої сесії 6-го скликання № 412 від 17.07.2014 скасувала пункт 19.1. попереднього рішення 22 сесії 6 скликання Міжгірської селищної ради № 255 від 25.12.2012 в частині надання дозволу Міжгірському міському споживчому товариству на складання проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для обслуговування об'єктів торгівлі.
01.08.2017 Міжгірське міське споживче товариство звернулося до відповідача з метою отримання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, на яких розміщені об'єкти торгівлі.
Рішенням Міжгірської селищної ради «Про довивчення та розгляд заяви на наступну сесію» від 26.10.2017 № 280 заяву позивача відхилено до розгляду справи в Господарському суді Закарпатської області.
В якості підстав для прийняття цього рішення, відповідач послався на існування господарського спору про скасування державних актів на право постійного користування серії ІІ-ЗК № 002125 від 01.09.1997 та рішення 31 сесії 6 скликання Міжгірської селищної ради за №412 від 17.07.2014 «Про розгляд подання прокурора Міжгірського району», яким селищна рада скасувала дозвіл на розробку проекту землеустрою наданого позивачу рішенням 22 сесії 6 скликання Міжгірської селищної ради за № 255 від 25.12.2012.
Зазначене рішення було оскаржене позивачем в судовому порядку.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 22.03.2018 у справі № 807/81/18 позов Міжгірського міського споживчого товариства до Міжгірської селищної ради задоволено:
визнано протиправною бездіяльність Міжгірської селищної ради щодо нерозгляду питання про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на яких розміщені об'єкти торгівлі Міжгірського міського споживчого товариства;
зобов'язано Міжгірську селищну раду надати дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок на яких розміщені об'єкти торгівлі Міжгірського міського споживчого товариства, а саме: Ресторан «Карпати» та склади громадського харчування - 0,265га по вул. Шевченка, 78; Універмаг «Верховина» - 0,10460га по вул. Шевченка, 79; Кафе «Гриль-бар» - 0,0447га по АДРЕСА_7 га по вул. Ольбрахта, 1; Магазин «Продтовари № 4» - 0,072га по вул. Хустській, 13.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2018 у справі № 807/81/18 рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22.03.2018 в частині зобов'язання Міжгірської селищної ради надати дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок на яких розміщені об'єкти торгівлі змінено та викладено в наступній редакції: «зобов'язати Міжгірську селищну раду розглянути, з врахуванням вимог Земельного кодексу України, заяву Міжгірського міського споживчого товариства від 01.07.2017 № 50 про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок на яких розміщені об'єкти торгівлі Міжгірського міського споживчого товариства».
Розглянувши подані заяви по питаннях землекористування, відповідно до статті 12, пункту 12 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України, пункту 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Міжгірська селищна рада вирішила відмовити Міжгірському міському споживчому товариству у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для обслуговування об'єктів торгівлі (рішення від 13.11.2018 № 321).
Відмова обумовлена наявністю державних актів на право постійного користування землею Міжгірською районною спілкою споживчих товариств.
Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся із цим позовом до суду.
V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що на підставі рішення Міжгірської селищної ради від 16.12.2002 «Про виділення, передачу у приватну власність та користування земельних ділянок» припинено право постійного користування земельними ділянками Міжгірської райспоживспілки за її згодою, та передано спірні земельні ділянки у постійне користування Міжгірському міському споживчому товариству.
Із посиланням на преюдиційні обставини, встановлені у судових рішеннях в адміністративній та господарській справах (№ 807/81/18 та № 907/535/16 відповідно), суди обох інстанцій констатували, що позивач, як власник нерухомого майна, розташованого на спірних земельних ділянках, мав усі підстави для оформлення необхідної технічної документації щодо впорядкування правового режиму власності на земельні ділянки, розташовані під його будівлями.
Натомість відповідач, із посилання на підставу, яка не визначена ЗК України, протиправно відмовив у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Разом з цим, на переконання судів попередніх інстанцій, належним та ефективним способом захисту прав позивача у спірних правовідносинах є зобов'язання відповідача повторно розглянути клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні.
Задоволення позову в обраний судами спосіб обумовлено тим, що в цьому спорі відповідач володіє дискреційними повноваження стосовно розгляду заяви позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у користування. Це пояснюється тим, що відповідач при розгляді заяви має перевірити комплектність документів та їх відповідність вимогам частини третьої статті 123 Земельного кодексу України. Водночас, відповідач при попередньому розгляді заяви не перевіряв її на відповідність вимогам земельного законодавства, а послався на підставу для відмови, яка не передбачена ЗК України.
VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ
Фактично подання касаційної скарги обумовлено незгодою позивача із обраним судами попередніх інстанцій способом захисту порушених прав шляхом зобов'язання відповідача повторно розглянути питання щодо надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок на яких розміщені об'єкти торгівлі Міжгірського міського споживчого товариства.
Скаржник наполягає, що правомірність користування спірними земельними ділянками встановлена судовими рішеннями у справах № 807/81/18 та №907/535/16.
Водночас відповідач фактично тричі протиправно відмовляв позивачу у наданні дозволу на розробку проектів землеустрою. Відповідно обраний судами спосіб захисту порушених прав, з урахуванням попередніх безпідставних відмов, не призведе до ефективного поновлення позивача в правах.
Скаржник також послався на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові 02.07.2020 у справі № 825/2228/18, які на його думку безпідставно не застосовані судами попередніх інстанцій у контексті повноважень судів зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити конкретні дії.
Також за позицією скаржника, та обставина, що відповідач не скористався правом на подачу відзиву на позовну заяву/апеляційну скаргу свідчить про визнання органом місцевого самоврядування позову.
Третя особа подала відзив на касаційну скаргу, у якому із посиланням на законність і обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій в оскаржуваній частині (щодо способу захисту порушених прав) просила відмовити у задоволенні касаційної скарги. В обґрунтування доводів відзиву третя особа зазначила, що вимога позивача про зобов'язання відповідача надати дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення спірних земельних ділянок є формою втручання в дискреційні повноваження органу місцевого самоврядування.
Крім того, із обставин, встановлених судами у справах № 907/535/17 та №907/144/17, вбачається, що земельні ділянки з користування Міжгірської райспоживспілки не вилучалися, дозволу на їх відчуження остання не надавала, державні акти на право постійного користування серії ІІ-ЗК № 002125 від 01.09.1997 та серії ІІ-ЗК № 000038 від 16.12.1997 є чинними, а земельні ділянки перебувають у користуванні спілки споживчих товариств «Міжгірська районна спілка споживчих товариств».
Також на переконання третьої особи, та обставина, що відповідач не висловив своїх заперечень щодо предмета спору не може бути кваліфікована судом як визнання ним позову.
VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Перевіряючи у межах повноважень, визначених частинами першою - другою статті 341 КАС України, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в оскаржуваній частині (щодо способу захисту порушених прав), а також надаючи оцінку аргументам учасників справи, висловленим у касаційній скарзі та відзиві на неї, Верховний Суд виходить з такого.
Одним із основних засад (принципів) адміністративного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 4 частини третьої статті 2 КАС України).
Принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом закріплений у статті 8 КАС України.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина друга статті 9 КАС України).
Диспозитивність - один з основних принципів судочинства, на підставі якого особа (зокрема, позивач чи відповідач), самостійно вирішує, зокрема, чи оскаржувати судові рішення в касаційному порядку та в яких межах (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 листопада 2023 року в справі № 465/6549/16-ц (провадження № 61-11927св23)).
Касаційний суд вже звертав увагу, що принцип заборони повороту до гіршого (non reformatio in peius) відомий ще з часів римського права та існував у зв'язку із іншим правилом - tantum devolutum quantum appellatum (скільки скарги, стільки і рішення). Правило заборони повороту означає недопустимість погіршення становища сторони, яка оскаржує судове рішення. Тобто, особа, яка оскаржує судове рішення, не може потрапити в гірше становище, порівняно із тим, що така особа досягнула в попередній інстанції в результаті своєї ж скарги (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2023 року у справі № 179/363/21 (провадження №61-4060св23), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 червня 2023 року в справі № 757/42885/19-ц (провадження № 61-9060св22)).
У контексті наведеного, колегія суддів наголошує, що позивач рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправним і скасування рішення 22 сесії 7-го скликання Міжгірської селищної ради Міжгірського району Закарпатської області від 13.11.2018 № 321 «Про відмову у виділенні земельних ділянок» у межах цього касаційного провадження не оскаржує, а отже Міжгірське міське споживче товариство погодилося із рішеннями в цій частині та в силу вимог статті 341 КАС України рішення судів в цій частині не переглядається.
Водночас, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам у межах доводів та вимог касаційної скарги (щодо способу захисту порушених прав), Верховний Суд виходить з такого.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
З огляду на викладене, суд має право визнати дії суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язати вчинити певні дії. Разом з цим, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Своєю чергою колегія суддів наголошує, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту, застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи.
Так, у випадку невиконання обов'язку відповідачем, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача шляхом, зокрема, зобов'язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, або шляхом зобов'язання прийняти рішення.
Проте, як і будь-який інших спосіб захисту, зобов'язання відповідача прийняти рішення може бути застосовано судом за наявності необхідних та достатніх для цього підстав.
Судовим рішенням у господарській справі № 907/535/16 встановлено, що "рішенням Міжгірської селищної ради IV сесії XXIV скликання від 16.12.2002 було вирішено питання щодо припинення права постійного користування Міжгірською райспоживспілкою земельними ділянками під об'єктами нерухомості, а саме, ресторан «Карпати», кафе «гриль - бар», склад, універмаг «Верховина», кафе «Вікторія», магазин «Продтовари №4». Також даним рішенням вирішено передати Міжгірському міському споживчому товариству земельні ділянки під даними об'єктами нерухомості для їх обслуговування, землевпорядній службі внести відповідні зміни в державні акти на право постійного користування серії ІІ-ЗК №002125 від 01.09.1997 та серії ІІ-ЗК №000038 від 16.12.1997 і внести відповідні зміни в земельно-облікові документи.
Разом з тим, Міжгірська селищна рада після прийняття даного рішення не вчинила відповідних дій, спрямованих на його виконання, а саме, не вилучила у Міжгірської РСС земельні ділянки з користування, не звернулася до райспоживспілки з вимогою про повернення державного акту до архіву, не внесла зміни в Книгу записів реєстрації державних актів на право постійного користування на землю та облікові документи ради."
"…позивач (Міжгірське міське споживче товариство) із придбанням об'єктів нерухомості на земельних ділянках, які належать відповідачу-1 (Міжгірській районній спілці споживчих товариств) на праві постійного користування, як новий власник нерухомого майна набув також права на земельну ділянку, водночас оформлення цього права здійснюється за відповідним рішенням компетентного органу і має підтверджуватись відповідним документом.
Набуття такого права позивачем не ставиться в залежність від наявних у відповідача державних актів на право постійного користування, їх наявність не обмежує прав позивача на оформлення відповідної документації на земельні ділянки, що знаходяться під належними йому об'єктами нерухомості та для їх обслуговування."
Згідно із приписами частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій констатували факт відмови селищної ради у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою з підстав, непередбачених Земельним кодексом.
Водночас суди зазначили про неможливість задоволення позову у спосіб, про який просить позивач, з тих підстав, що відповідачем не оцінювалася заява Товариства на предмет відповідності її вимогам статті 123 ЗК України.
Згідно із частиною другою статті 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Частина третя цієї статті встановлює, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Отже, законодавець визначив порядок звернення особи за наданням дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема встановив, що зацікавлена особа подає клопотання до уповноваженого органу у якому зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).
Водночас, з огляду на встановлений судами попередніх інстанцій факт неповної перевірки уповноваженим органом заяви позивача, зокрема щодо відповідності поданої заяви вимогам земельного законодавства, що унеможливило суди надати оцінку дотриманню усіх, передбачених нормами ЗК України умов для прийняття рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, у колегії суддів відсутні підстави вважати, що виконано усі визначені законом передумови, необхідні для застосування такого способу захисту порушених прав, про який просить позивач.
Так, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).
Зважаючи на встановлені судами обох інстанції обставини, колегія суддів вважає, що обраний судами у конкретному випадку спосіб захисту порушених прав Міжгірського міського споживчого товариства відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення позивача в правах.
Одночасно з цим колегія суддів погоджується із доводами скаржника, що повноваження відповідача у спірному випадку не є дискреційними, і суд може зобов'язати селищну раду вчинити конкретні дії, проте такі повноваження виникають у суду в разі настання визначених законодавством умов, зокрема у конкретному випадку, якщо є відомості, що подане позивачем клопотання відповідає вимогам земельного законодавства.
Втім, оскільки відповідачем клопотання з доданими до нього матеріалами на відповідність вимогам статті 123 ЗК України не перевірялося, і судами також не встановлювалися обставини відповідності цих документів вимогам земельного законодавства, приведена скаржником судова практика у справі № 825/2228/18 не є релевантною до правовідносин, що склалися між сторонами у цій справі.
Також з огляду на те, що подання відзиву на позовну заяву/апеляційну скаргу є процесуальним правом учасника справи, а не його обов'язком, то відповідно відсутність заперечень на позов з боку відповідача не свідчить про визнання ним позову.
Вищевикладеним спростовуються доводи касаційної скарги відповідача.
Фактично скаржник у касаційній скарзі зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судом у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 КАС України.
VІІІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Згідно із частиною першою статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 345, 350, 355, 356 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Міжгірського міського споживчого товариства залишити без задоволення.
Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 02.03.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.06.2021 у справі № 260/800/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін
В. М. Кравчук
О. П. Стародуб