копія
21 травня 2024 року Справа № 608/916/24
Номер провадження3/608/483/2024
Суддя Чортківського районного суду Тернопільської області Запорожець Л. М. , за участю представника особи адвоката Дядика Я.Б., розглянувши матеріали, які надійшли з Чортківського РВП ГУНП в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , не працюючого, за ч. 1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
27.03.2024 року поліцейським СРПП ВП №1 (м. Борщів) Чортківського РВП ГУНП в Тернопільській області Чорним Р.М. було складено адміністративний протокол серії ВАД № 312261 відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 164 КУпАП про те, що він 27.03.2024 року о 11 голині 10 хвилин в місті Чорткові по вул. Степана Бандери здійснював господарську діяльність з перевезення пасажирів на таксі автомобілем «Део Ланос» д.н.з. НОМЕР_1 без державної реєстрації, як суб'єкта госпродарювання за ч. 2 ст. 19, ч. 1 ст. 58 , без одержання ліцензії, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 КУпАП.
Вказаний протокол автоматизованою системою розподілу судових справ між суддями розприділено для розгляду судді Запорожець Л.М.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, його представник адвокат Дядик Я.Б. подав суду письмове клопотання про закриття провадження на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП та просив закрити провадження за відсутністю складу адміністративного правопорушення та недоведеністю вини.
Вказав про те, що працівник поліції не розібрався із ситуацією, бездоказово, склав щодо його клієнта ОСОБА_1 адміністративний протокол за ст. 164 КУпАП, який не підтверджується належними та допустимими доказами.
Суд, дослідивши клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Дядика Я.Б. про закриття провадження у справі на підставі п.1ч.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, дослідивши матеріали справи, вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП з наступних підстав.
У відповідності до ст.1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно зі ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Стаття 9 ч. 1 КУпАП зазначає, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, повне, всебічне з'ясування обставин по справі.
Згідно вимог ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд вказує, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Всупереч даній статті в протоколі не вказані свідки, які б підтвердили факт перевезення ОСОБА_1 пасажирів.
Крім того, істотною ознакою адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП, є не тільки факт надання послуг за винагороду, а систематичний характер таких дій, їх самостійний та ініціативний характер, що і становить суть господарської діяльності.
Однак, поліцейським не надано суду доказів систематичності надання послуг з перевезення пасажирів ОСОБА_1 .
Окрім того, з відеозапису з нагрудної камери поліцейського вбачається, що пасажир, яка перебувала у належному ОСОБА_1 автомобілі, чітко відповіла поліцейському, що таксі вона не замовляла, а ОСОБА_1 є її сусідом та на її прохання підвозить їх додому, так як вона є інвалідом.
Стаття 7 Закону України «Про ліцензування господарської діяльності» містить перелік видів господарської діяльності, які потребують отримання ліцензії.
Відповідно до пункту 24 частини 1 статті 7 Закону України «Про ліцензування господарської діяльності», ліцензуванню підлягає, зокрема, перевезення пасажирів.
Так, ч.1 ст.164 КУпАП передбачає відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди). Тобто, обов'язковою ознакою складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст.164 КУпАП є спеціальний суб'єкт.
Об'єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері регулювання господарської діяльності.
Під визначенням господарської діяльності, розуміється будь-яка діяльність особи, спрямована на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальних формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Відповідно до правової суті самих понять, визначених національним законодавством в сфері підприємницької діяльності, а саме: ст. ст. З, 42 Господарського Кодексу України, ст. 1 Закону .України «Про підприємництво», ст. 1 Закону України «Про ліцензування окремих видів господарської діяльності» - підприємницька діяльність є одним з видів господарської діяльності, одним з обов'язкових ознак якої є систематичність її здійснення.
Відповідно до ч. 2 ст. 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання є: 1) господарські організації, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Враховуючи вимоги вказаних норм, констатації підлягає факт того, що суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП (в частині здійснення господарської діяльності без ліцензії та дозвільних документів) може бути лише суб'єкт господарювання.
Протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 975085 від 21.02.2024 та додані до нього матеріали не містять даних про те, що я здійснюю регулярну, постійну та систематичну діяльність без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом.
В протоколі також не зазначено, кому ОСОБА_1 надав послугу з перевезення, скільки коштувала дана послуга, чи оплатив пасажир проїзд та чи взяв він з нього оплату, в якій сумі та відсутні свідки події, які в протоколі не вказані.
В справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 року , заява № 36673/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватись до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатись від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (1950 року) вбачається, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обгрунтованість будь-якого висунутого проти нього обвинувачення.» Стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ і на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення ( Справа Лучанінова проти України (рішення від 09.06.2011 року, заява № 16347/02)).
З огляду на викладене, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП.
Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Будь-яких інших, ніж ті, що наявні у справі, належних та допустимих доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 164 КУпАП від представника органу, який склав вищевказаний адміністративний протокол, до суду не подано.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Державні органи не мають права перекладати обов'язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення.
Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст. 62 Конституції України.
Доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом, зазначене викладено в п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України».
Також, в справі «Пол і Одрі Едвардс проти Об'єднаного Королівства» (№ 46477/99), Європейський суд з прав людини зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з'ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.
У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Статтею 62 частиною 3 Конституції України встановлено, що обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно п. 2 ст. 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства, є забезпечення доведеності вини.
Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015 щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
Враховуючи, що законодавство України про адміністративні правопорушення має каральну направленість (більш кримінальна), а тому з урахуванням принципів і загальних засад КУпАП, практики Європейського Суду по правах людини, передбачається принцип презумпції невинності особи, поки її винуватість не буде доведена у встановленому законом порядку.
Усі сумніви щодо доведеності вини суд трактує на користь особи, що притягується до адміністративної відповідальності.
Аналізуючи докази по справі, суд прийшов до висновку, що провадження по справі відносно ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП підлягає закриттю на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП.
На підставі п.1ч. 1 ст.247 КУпАП, керуючись ч. 1 ст. 164 , ст.ст. 283, 284, 285, 287-289 КУпАП, суд,-
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 провадженням закрити на підставі п.1ч. 1 ст.247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 164 КУпАП.
Поотанова остаточна, оскарженню не підлягає.
Суддя : ( підпис)
Копія вірна:
Оригінал постанови знаходиться в матеріалах справи № 608/916/24.
Постанова набрала законної сили " " __________________ року.
Суддя Л. М. Запорожець
Копію постанови видано " " __________________ року.
Секретар: