22.05.2024 Справа №607/11144/24 Провадження №2-з/607/53/2024
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Ромазан В.В., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Нужди Світлани Федорівни про забезпечення позову до подання позовної заяви ,-
21.05.2024 представником ОСОБА_1 - адвокатом Нужда С.Ф. подано заяву про забезпечення позову до подання позовної заяви, шляхом заборони ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виїзду за кордон разом із матір'ю ОСОБА_3 , або будь-якою іншою особою без нотаріально посвідченої згоди батька - ОСОБА_1 , до завершення розгляду справи про визначення місця проживання дитини з батьком та шляхом заборони ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виїзду за кордон разом із матір'ю ОСОБА_3 , або будь-якою іншою особою без нотаріально посвідченої згоди батька - ОСОБА_1 , до завершення розгляду справи про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, шляхом встановлення графіку побачень.
В обґрунтування даної заяви представник ОСОБА_1 - адвокат Нужда С.Ф. зазначає, що ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а їх матір'ю є ОСОБА_3 . У березні 2022 року ОСОБА_3 разом із дітьми виїхала до Федеративної Республіки Німеччина, де проживає по теперішній час. Протягом усього періоду перебування у ФРН ОСОБА_1 був позбавлений свого права на спілкування з дітьми та участі у їх вихованні. У зв'язку із наявними перешкодами у спілкуванні з дітьми ОСОБА_1 має намір звернутись до суду із позовом про визначенням місця проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із батьком та усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом встановлення відповідного графіку побачень. Оскільки, ОСОБА_3 із спільними дітьми приїхала до України та проживає з березня 2022 року та має вільний доступ для пересування через державний кордон, відтак заявник має підстави вважати, що під час розгляду справи у суді, ОСОБА_3 покине територію України, що унеможливить подальший розгляд справи та виконання рішення суду у майбутньому.
Згідно з частинами першою, другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до пунктів 2, 3, 10 ч. 1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії, встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин, іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням, і його суть полягає в тому, що таке обмеження захищає законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може спричинити неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає рівною мірою інтереси як позивача, так і відповідача.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а має на меті лише запобігти ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
У разі вжиття заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, провадження № 14-729цс19, зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
З матеріалів заяви вбачається, що представник заявника до подання позову просить застосувати заходи забезпечення позову у вигляді заборони неповнолітнім дітям ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виїзду за кордон разом із мітр'ю або будь-якою іншою особою, без нотаріально посвідченої згоди батька - ОСОБА_1 , до завершення розгляду справи про визначення місця проживання дитини з батьком, усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, шляхом встановлення графіку побачень, оскільки на думку заявника існує можливість вивезення відповідачем малолітньої дитини за кордон.
Обґрунтованість заяви про забезпечення позову доводиться заявником за загальними правилами доказування в цивільному процесі, яке не може ґрунтуватися на припущеннях
Судом встановлено, що заява вмотивована тим, що ОСОБА_5 разом з дітьми може виїхати за кордон і ці обставини можуть ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду за поданим в майбутньому позовом про визначення місця проживання дитини з батьком, усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, шляхом встановлення графіку побачень. Однак, посилання заяви на ризики унеможливлення виконання рішення суду по суті є припущенням представника заявника щодо обставин, які за умови їх доведеності могли б розглядатися в якості підстав для забезпечення позову.
Статтею 3 Конвенції про права дитини, яка набрала чинності для України 27 лютого 1991 року, проголошено, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Пунктом 54 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Хант проти України» від 7 грудня 2006 року (Заява №31111/04) зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (див. рішення у Справі Olssonv. Sweden (№2) від 27 листопада 1992 року, і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (див. рішення у справі Johansen v. Norway від 7 серпня 1996 року, п. 78).
Отже, при винесенні вже остаточного рішення у цивільній справі, провадження якої ще не відкрите, суд приймає до уваги тільки інтереси дитини, які переважають над інтересами батьків.
Також суд зазначає, що беручи до уваги події, пов'язані з повномаштабними воєнними діями на всій території України, захід забезпечення позову, про вжиття якого просить позивач, є явно неспівмірним позовним вимогам, що буде подано.
Крім того, в цивільному процесуальному законодавстві відсутня правова норма, яка б надавала суду повноваження в порядку, передбаченому ст.ст. 149-150 ЦПК України, застосувати заборону виїзду за межі України, як спосіб забезпечення позову.
Відповідні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 643/5842/16-ц, провадження № 61-47217св18, від 12 лютого 2020 року у справі № 288/162/19, провадження № 61-11750св19, 08 березня 2023 року у справі № 263/989/21, провадження № 61-16075св21.
Отже, обраний представником заявника спосіб забезпечення позову шляхом заборони виїзду за межі України неповнолітнім дітям в супроводі матері, на даний час не відповідає вимогам ст. 150 ЦПК України, що є підставою для відмови у задоволенні заяви.
У постанові Верховного Суду від 14 лютого 2022 року, справа № 754/7569/21, зазначено, що у спорах щодо повернення дітей, які незаконно утримуються в державі, відмінній від держави їх постійного проживання, урегульованих положеннями Гаазької Конвенції, можливе вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони дитині у будь-чиєму супроводі перетинати державний кордон України. У таких спорах забезпечення позову шляхом обмеження права на виїзд за межі України буде адекватним заходом з метою ефективного виконання судового рішення. В усіх інших спорах, що виникають, зокрема, між батьками щодо визначення місця проживання дитини, визначення порядку участі у спілкуванні та вихованні дитини та інших, які вирішуються за законодавством України без застосування Гаазької Конвенції, забезпечення позову шляхом обмеження права, зокрема, на виїзд за межі України не є можливим.
Cуд надає оцінку тій обставині, що такий спосіб забезпечення позову не є спімірним з предметом позову, а, отже, відсутній зв'язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог.
У зв'язку з наведеним, суд вважає, що заява представника ОСОБА_1 - адвоката Нужди Світлани Федорівни про забезпечення позову до подання позовної заяви, не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст.149-154,157,258,260, 353 ЦПК України, -
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Нужди Світлани Федорівни про забезпечення позову до подання позовної заяви - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена до Тернопільського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в п'ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя В. В. Ромазан