Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
20 травня 2024 року м. ХарківСправа № 922/1972/22
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Лавровой Л.С.
при секретарі судового засідання Ломакіній О.В.
розглянувши заяву Харківського обласного центру зайнятості про заміну сторін (вх. № 10305 від 18.04.2024) по справі
за позовом Харківського міського центру зайнятості (61013, м. Харків, вул. Шевченка, 137А, ЄДРПОУ 36224721)
до Слобожанської митниці Держмитслужби (61003, м. Харків, вул. Короленка, 16-Б, код ЄДРПОУ 43332958)
про заінтересовані особи: стягнення коштів, виплачених як допомога по безробіттю 1. Харківський обласний центр зайнятості (Україна, 61068, Харківська область, місто Харків, вулиця Громадського Олега, будинок 1а, ідентифікаційний код особи 03491277) 2. Державна митна служба України (Україна, 04119, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 11г, ідентифікаційний код особи 43115923) 3. Харківська митниця (Україна, 61005, Харківська область, місто Харків, вулиця Короленка, будинок 16б, ідентифікаційний код особи 44017626)
за участю представників:
Харківської митниці - Красникова О. В.
інші - не з'явилися
Рішенням господарського суду Харківської області від 26.12.2022 було задоволено позовні вимоги Харківського міського центру зайнятості, вирішено стягнути з Слобожанської митниці Держмитслужби (61003, м. Харків, вул. Короленка, 16-Б, код ЄДРПОУ 43332958) на користь Харківського міського центру зайнятості (61013, м. Харків, вул. Шевченка, 137А, ЄДРПОУ 36224721) кошти в розмірі 180 573,12 грн та 2 708,60 грн судового збору.
18.04.2024 від Харківського обласного центру зайнятості (вх. № 10305) надійшла заява про заміну сторони виконавчого, за якою заявник просить суд:
1. Замінити сторону стягувача в наказі на примусове виконання рішення від 17.01.2023 по справі № 922/1972/22, з Харківського міського центру зайнятості (код ЄДРПОУ 36224721) на його правонаступника - на Харківський обласний центр. зайнятості (код ЄДРПОУ 03491277, вул. Олега Громадського, 1А, м. Харків, 6^068, р/р иА648201720355489001017099650 Держказначейська служба України, м. Київ, МФО 820172).
2. Замінити сторону боржника в наказі про примусове виконання рішення від 17.01.2023 по справі № 922/1972/22, з Слобожанської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43332958) на його правонаступника - на Державну митну службу України (код ЄДРПОУ 43115923) в особі відокремленого підрозділу Харківської митниці Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 44017626, вул. Короленка, 16Б. м. Харків. 61003, тел. (057) 714-18-35, e-mail: kh.post@customs.gov.ua).
Ухвалою від 22.04.2024 подану заяву було прийнято та призначено до розгляду в судовому засіданні на 29.04.2024 о 09:00. Засідання відкладалося з 29.04.2024 по 20.05.2024.
У призначене на 20.05.2024 судове засідання з'явився представник Харківської митниці, яким було надано пояснення по справі. Інші учасники справи своїх представників в судове засідання не направили.
Розглянувши заяву Харківського обласного центру зайнятості про заміну сторін, суд враховує наступне.
Згідно з приписами ч. 5 ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження" у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Відповідно до ст. 334 ГПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб.
Питання процесуального правонаступництва врегульовані ч. 1 ст. 52 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.
Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов'язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов'язане із переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб'єкта права або обов'язку у правовідношенні, коли новий суб'єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов'язки попередника.
Для настання процесуального правонаступництва необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав попередника. У кожному конкретному випадку для вирішення питання про можливість правонаступництва господарському суду необхідно досліджувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.
Підставою для процесуального правонаступництва є правонаступництво у матеріальному правовідношенні, яке настало після відкриття провадження у справі. Відтак особливості здійснення процесуального правонаступництва визначаються особливостями норм матеріального права, що регулюють перехід прав й обов'язків у матеріальних правовідносинах від особи до її правонаступника, або в інших випадках зміни сторони у правовідносинах, з яких виник спір.
Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене ст. 52 Господарського процесуального кодексу України, є переходом процесуальних прав та обов'язків сторони у справі до іншої особи у зв'язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.
Водночас відповідно до ст. 52 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає загальні положення процесуального правонаступництва, заміна учасника справи його правонаступником допускається не будь-коли (не впродовж невизначеного терміну), а лише на стадіях судового процесу. Тобто таке право не є абсолютним та обмежено часовими рамками певних стадій судового процесу.
Публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов'язків одного суб'єкта права іншому. При цьому обов'язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов'язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.12.2021 у справі № 9901/348/19).
Отже, правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб'єкта владних повноважень (суб'єкта публічної адміністрації) іншому або внаслідок припинення первісного суб'єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.
Особливістю публічного правонаступництва є те, що подія переходу прав та обов'язків, що відбувається із суб'єктами владних повноважень, сама собою повинна бути публічною та врегульованою нормами адміністративного права.
Фактичне (компетенційне) адміністративне (публічне) правонаступництво - це врегульовані нормами адміністративного права умови та порядок передання адміністративної компетенції від одного суб'єкта владних повноважень (суб'єкта публічної адміністрації) до іншого, який набуває певні владні повноваження внаслідок ліквідації органу чи посади суб'єкта владних повноважень, припинення первісного суб'єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення компетенції органу публічної адміністрації чи припинення повноважень посадової особи.
Ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої особи. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган мова йде фактично про його реорганізацію (постанова Верховного Суду від 21.07.2022 у справі № 280/4670/20).
Наказом Міністерства економіки України від 24 жовтня 2022 року № 4132 «Про реорганізацію державних органів Державної служби зайнятості» прийнято рішення реорганізувати Харківський міський центр зайнятості (Позивач) шляхом приєднання до Харківського обласного центру зайнятості (61068. Харківська область, м. Харків, вул. Громадського Олега. 1А. код згідно з ЄДРПОУ 03491277). Пунктом 6 Наказу, установлено, що Харківський обласний центр зайнятості є правонаступником усіх майнових і немайнових прав та обов'язків Харківського міського центру зайнятості, про що також свідчить Акт прийому-передачі дебіторської та кредиторської заборгованості від 06 березня 2023 року. Наказом Харківського обласного центру зайнятості від 15.12.2022 № 863 створено Харківську філію Харківського обласного центру зайнятості. Відповідні відомості про перебування Харківського міського центру зайнятості у стані припинення (запис внесено 31.10.2022) та про створення Харківської філії Харківського обласного центру зайнятості внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань також містить відомості про Харківський обласний центр зайнятості (ідентифікаційний код 03491277) та про реєстрацію відокремленого підрозділу - Харківської філії Харківського обласного центру зайнятості (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу - 45149645).
Водночас, судом встановлено, що відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 № 1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 25.09.2019 № 846 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України) (надалі - Постанова № 1200), утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу.
Абзацом третім п. 2 Постанови № 1200 встановлено, що Державна податкова служба України та Державна митна служба України є правонаступниками майна, прав та обов'язків реорганізованої Державної фіскальної служби України у відповідних сферах діяльності.
Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Державна фіскальна служба України (ідентифікаційний код 39292197) з 17.05.2019 перебуває у стані припинення. Натомість, 17.05.2019 проведено держану реєстрацію юридичної особи - Державної податкової служби України (номер запису: 10741350000085321).
Також суд встановив, що постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 № 895 «Деякі питання територіальних органів Державної митної служби» постановлено реорганізувати територіальні органи Державної митної служби за переліком згідно з додатком шляхом їх приєднання до Державної митної служби, зокрема, Слобожанську митницю Держмитслужби приєднано до Державної митної служби.
Згідно з наявною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань інформацією, Слобожанська митниця Держмитслужби (ідентифікаційний код 43332958) перебуває в стані припинення (внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті її реорганізації від 11.11.2020).
Наказом Державної митної служби України від 19.10.2020 № 460 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби України як відокремлених підрозділів» вирішено утворити територіальні органи як відокремлені підрозділи Державної митної служби за переліком, згідно з додатком до цього наказу, за яким, одним із таких територіальних органів визначено Харківську митницю.
Наказом Державної митної служби України від 29.10.2020 № 489 затверджено положення про Харківську митницю, яка згідно з п. 1 цього положення є митним органом, який у зоні своєї діяльності безпосередньо здійснює митну справу, забезпечує виконання завдань, покладених на митні органи, а також реалізацію делегованих повноважень Державної митної служби України, як її відокремлений підрозділ. Зоною діяльності Харківської митниці є територія Харківської області, Україна.
Відповідно до п. 16 Положення про Харківську митницю, остання утворюється як територіальний орган Держмитслужби без статусу юридичної особи.
В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 03.12.2020 внесено запис про створення відокремленого підрозділу Державної митної служби України - Харківської митниці (код відокремленого підрозділу - 44017626).
Відповідно до наказу Державної митної служби України від 30.06.2021 № 472 «Про початок здійснення митницями як відокремленими підрозділами Державної митної служби України покладених на них функцій і повноважень з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи», зокрема, Харківською митницею, як відокремленим підрозділом Державної митної служби України, з 00 год. 00 хв. 01.07.2021 розпочато здійснення функцій і повноважень з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи.
Відповідно до частин 1, 5 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Порядок припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу та перетворення врегульований статтею 107 Цивільного кодексу України, відповідно до положень частин другої, третьої якої після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов'язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом.
Отже, законодавець визначив дві форми припинення юридичної особи - в результаті реорганізації або в результаті ліквідації, а також визначив наслідки припинення юридичної особи в результаті реорганізації, які, на відміну від припинення юридичної особи в результаті ліквідації, полягають, зокрема у переході майна, прав і обов'язків до правонаступників. Таким чином, у разі реорганізації юридичної особи шляхом її приєднання факт настання правонаступництва безпосередньо пов'язаний з моментом передання прав та обов'язків від правопопередника до правонаступника.
Водночас при відповідній реорганізації не має значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов'язків, адже правонаступник лише один, що унеможливлює виникнення будь-яких спорів щодо переходу майна, прав чи обов'язків. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.01.2022 у справі № 922/347/21, від 16.03.2023 у справі № 922/3979/21
Отже, інститут правонаступництва органів державної влади різниться від інституту правонаступництва суб'єктів приватного права, оскільки є більш ширшим за змістом, включаючи в себе: правонаступництво в завданнях, функціях та повноваженнях як складових категорії компетенції органу виконавчої влади, а також щодо конкретних управлінських (організаційних) прав та обов'язків, які становлять зміст відповідних правовідносин - тобто публічне правонаступництво, за якого відбувається перехід владних прав та функції органу, що реорганізовується, до органу, що створюється, та правонаступництво в майнових приватних правовідносинах, в яких орган влади виступає як юридична особа приватного права.
У випадку публічного правонаступництва перехід таких прав та обов'язків оформлюється нормативним актом, тоді як правонаступництво в майнових приватних правовідносинах здійснюється на підставі передавального акта або розподільчого балансу. Юридична особа є припиненою з дати внесення до єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.09.2019 у справі № 916/376/15-г, від 19.03.2021 у справі № 910/4642/20 та від 20.09.2021 у справі № 909/51/17).
Разом з тим, за висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 16.06.2020 у справі № 910/5953/17, якщо припустити, що правонаступництво настає лише з моменту державної реєстрації припинення юридичної особи, то це призведе до можливостей порушення прав кредиторів, які протягом значного періоду часу не зможуть звернутися з вимогами до юридичної особи, яка отримає все майно правопопередника, але не буде нести відповідальність за його зобов'язаннями. При цьому Велика Палати Верховного Суду в зазначеній постанові визнала помилковим висновок попередніх судових інстанцій про те, що правонаступництво не відбулося за відсутності в Реєстрі запису про припинення юридичної особи, яка реорганізовувалася.
Зважаючи на викладене та на те, що положеннями статей 104, 107 ЦК України не визначений момент переходу прав та обов'язків від юридичної особи, яка припиняється у зв'язку з реорганізацією, суд вважає, що такий момент не може пов'язуватися з внесенням запису до державного реєстру про припинення реорганізованої юридичної особи. Зазначене кореспондується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 14.09.2020 у справі № 296/443/16-ц та постанові від 04.11.2020 у справі № 922/817/18.
Отже, у вирішенні питань, пов'язаних з таким правонаступництвом, судам необхідно здійснювати аналіз доказів переходу відповідних прав і обов'язків (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2020 у справі № 910/4656/14).
Зазначене вище узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 15.04.2024 у справі № 911/568/21.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 922/4519/14 встановлено, що «забезпечення остаточності судового рішення та його неухильного виконання спрямоване на дотримання таких вимог верховенства права, як забезпечення прав і свобод людини, правової визначеності, доступу до правосуддя, законності. Порушення принципу обов'язковості виконання судового рішення суперечить вимогам правової визначеності».
Суд зазначає, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).
Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін.
Отже, враховуючи встановлені судом обставини, положення законодавства та правові висновки Верховного Суду, з огляду на відсутність будь-яких заперечень стягувача та боржника щодо доводів та вимог заяви Харківського обласного центру зайнятості в особі Харківської філії Харківського обласного центру зайнятості про заміну сторін правонаступниками у виконавчих документах, враховуючи, що протягом тривалого часу щодо Харківського міського центру зайнятості, Державної фіскальної служби України та Слобожанської митниці Держмитслужби не внесено записів до реєстру про їх припинення, з огляду на наявність відповідних рішень про реорганізацію вказаних юридичних осіб, з метою забезпечення дотримання принципу обов'язковості судових рішень, а також поновлення порушених прав позивача у даній справі, суд дійшов висновку про необхідність задоволення заяви Харківського обласного центру зайнятості та здійснення заміни стягувача та боржника у даній справі.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 234, 334 ГПК України, суд
Задовольнити заяву Харківського обласного центру зайнятості (вх. 10305 від 18.04.2024) про заміну сторін.
Замінити сторону стягувача в наказі від 17.01.2023 на примусове виконання рішення від 26.12.2022 по справі № 922/1972/22, з Харківського міського центру зайнятості (код ЄДРПОУ 36224721) на його правонаступника - на Харківський обласний центр зайнятості (Україна, 61068, Харківська область, місто Харків, вулиця Громадського Олега, будинок 1а, ідентифікаційний код особи 03491277).
Замінити сторону боржника в наказі від 17.01.2023 про примусове виконання рішення від 26.12.2022 по справі № 922/1972/22, зі Слобожанської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43332958) на його правонаступника - на Державну митну службу України (Україна, 04119, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 11г, ідентифікаційний код особи 43115923) в особі відокремленого підрозділу Харківської митниці (Україна, 61005, Харківська область, місто Харків, вулиця Короленка, будинок 16б, ідентифікаційний код особи 44017626).
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня її прийняття.
Повний текст ухвали підписано 22.05.2024.
Суддя Л.С. Лаврова