65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"15" травня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/3257/23
Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.
секретар судового засідання: Курко Ю.О.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву (вх.№2-755/24 від 03.05.2024) про ухвалення додаткового рішення по справі №916/3257/23
за позовом: Комунального підприємства “ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ МІСТА ОДЕСИ” (65029, Одеська область, місто Одеса, вулиця Балківська, будинок 1-Б; код ЄДРПОУ 34674102);
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Жвалєвської Ірини Семенівни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 );
про стягнення 33 796, 48 грн.
Суть спору: 25.07.2023 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява (вх. № 3760/23) Комунального підприємства “ТЕПЛОПО СТАЧАННЯ МІСТА ОДЕСИ” до відповідача - Фізичної особи-підприємця Жвалєвської Ірини Семенівни, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за спожиту теплову енергію у сумі 48249,82 грн.
Ухвалою суду від 29.04.2024 позов Комунального підприємства “ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ МІСТА ОДЕСИ” до Фізичної особи-підприємця Жвалєвської Ірини Семенівни про стягнення 33 796, 48 грн залишено без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.
03.05.2024 до суду від ФОП Жвалєвської Ірини Семенівни надійшла заява про ухвалення додаткового рішення (вх. № 2-755/24), в якій заявник просить суд покласти на позивача витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 15 812,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.05.2024, було призначено судове засідання на 15.05.2024.
15.05.2024 до суду від ФОП Жвалєвської Ірини Семенівни надійшло клопотання про розгляд заяви без участі представника відповідача (вх. №19593/24).
У судове засідання 15.05.2024 представники сторін не з'явилися, однак про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, шляхом доставлення копії ухвали суду до електронних кабінетів позивача та представника відповідача.
Положеннями ч. 4 ст. 244 ГПК України, у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
У судовому засіданні 15.05.2024, за відсутності представників сторін, судом було підписано вступну та резолютивну частини додаткового рішення та відкладено складення повного додаткового рішення на строк, визначений ч.6 ст. 233 Господарським процесуальним кодексом України.
Розглянувши заяву (вх.№2-755/24 від 03.05.2024) про ухвалення додаткового рішення по справі №916/3257/23, суд дійшов висновку про її часткове задоволення, з огляду на таке:
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст.2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Відповідно до п.3 ч.1, ч.3 ст.244 ГПК України, якщо судом не вирішено питання про судові витрати, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Згідно зі статтею 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 ст.124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Заявами по суті спору є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).
ФОП Жвалєвська Ірина Семенівна до відзиву на позовну заяву Комунального підприємства “ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ МІСТА ОДЕСИ” додала попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, який зокрема включав витрати на правничу допомогу, які відповідач очікував понести у розмірі 22 000,00 грн.
Між тим, положеннями п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи у разі відмови в позові покладаються на позивача.
Згідно ч. 5 ст. 130 ГПК України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Оскільки позов Комунального підприємства “ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ МІСТА ОДЕСИ” до Фізичної особи-підприємця Жвалєвської Ірини Семенівни про стягнення 33 796, 48 грн було залишено без розгляду, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, внаслідок необґрунтованих дій позивача, які полягали в неявці її повноважного представника в судове засідання, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, у призначене судове засідання, неподанні позивачем заяви про розгляд справи за її відсутності та неповідомленні останньою причин такої неявки, і саме нез'явлення представника позивача перешкоджало вирішенню спору, суд дійшов висновку про те, що понесені відповідачем у зв'язку з розглядом давної справи судові витрати, підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Як вбачається судом із матеріалів справи, 28.02.2024 між ОСОБА_1 (клієнт) та адвокатом Заліпаєвим Юрієм Валерійовичем (адвокат), укладено Договір №5 про надання правової допомоги (Договір №5), згідно п. 1 якого адвокат зобов'язується: надавати Клієнту консультації з питань кримінального, цивільного, господарського та адміністративного права; організовувати ведення претензійно-позовної роботи по матеріалам Клієнта; надавати професійну правову допомогу та здійснювати представництво інтересів Клієнта в судах, органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування (ведення справи), представляти інтереси Клієнта, а Клієнт зобов'язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правничу допомогу та компенсувати фактичні витрати на їі надання в обсязі та на умовах, визначених Договором.
Умовами п. 2.1. Договору №5 передбачено обов'язки адвоката, а саме: адвокат зобов'язується надати правничу допомогу, в тому числі, за окремими дорученнями Клієнта; Адвокат зобов'язується представляти права і законні інтереси Клієнта в органах державної влади, місцевого самоврядування, перед третіми особами, а також у судах України загальної юрисдикції та здійснювати професійну діяльність Адвоката згідно з умовами цього Договору з усіма правами представника, які передбачені Цивільним процесуальним кодексом України, Господарським процесуальним кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Законом України «Про виконавче провадження» з усіма правами сторони виконавчого провадження; адвокат зобов'язується надавати правову допомогу Клієнту у кримінальних справах, які могли би бути пов'язані з Клієнтом, незалежно від його процесуального статусу в них (потерпілий, затриманий, підозрюваний, обвинувачений, підсудний, свідок).
Відповідно до п. 2.2. Договору №5, права Адвоката встановлюються положеннями Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; Адвокат має право також виконувати інші дії, передбачені законодавством України в інтересах Клієнта.
Положеннями п. 2.3. Договору №5 передбачено наступні обов'язки Клієнта: сплатити гонорар Адвокату в розмірі та в строк погоджені між ними; вчасно забезпечувати Адвоката всім необхідним для виконання його доручень, передбачених даним Договором, в тому числі документами в необхідній кількості екземплярів, внутрішніми нормативними актами, які регулюють діяльність КЛІЄНТА, у випадку необхідності робочим місцем, транспортними засобами; при вирішенні господарських спорів клієнта з іншими підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами-підприємцями оперативно надавати достовірну інформацію для прийняття правильного рішення, що відповідає нормативним актам; інформувати Адвоката про всі документи та відомі обставини, які можуть мати суттєве значення для прийняття та виконання Адвокатом доручення відповідно до цього Договору; не вимагати виконання дій, що виходять за межі професійних прав і обов'язків Адвоката.
Клієнта має право отримувати від Адвоката юридичні консультації з питань наявності фактичних і правових підстав щодо виконання доручення, практики застосування відповідного законодавства, можливості та правових (законних) наслідків досягнення бажаного для Клієнта результату (п. 2.4. Договору №5).
У п. 3.1. Договору сторони погодили, що на визначення розміру гонорару Адвоката впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень Клієнта. Обсяг правової допомоги враховується при визначені обґрунтованого розміру гонорару.
У разі необхідності, за попередньою домовленістю між сторонами, Клієнт оплачує Адвокату витрати, необхідні для виконання його обов'язків за цим Договором, понесені в інтересах Клієнта (обов'язкові платежі, витрати на відрядження, тощо) (п. 3.2. Договору №5).
Відповідно до п. 3.3. Договору №5, гонорар Адвоката погоджується за взаємною угодою сторін та оформляється додатковою угодою до цього Договору.
Згідно п. 5.1. Договору, він набирає чинності з моменту його підписання та діє до його повного виконання.
Додатковою угодою №1 від 28.02.2024 до Договору про надання правничої допомоги №5 від 28.02.2024 сторони погодили, що в якості гонорару та компенсації додаткових витрат, визначених п.3.2. та п.3.3. Договору №5 про надання правничої допомоги Клієнт сплачує Адвокату 400 (чотириста) доларів США за надані юридичні послуги:
1.1. Консультація, супровід та представництво інтересів клієнта у Господарському суді Одеської області по справі №916/3257/23.
1.2. Перша частина у розмірі 300 доларів США підлягає сплаті при підписанні даної Угоди. Друга частина у розмірі 100 доларів США сплачується клієнтом при вирішенні справи в суді першої інстанції.
На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу заявник надав суду такі докази:
1. Копію прибуткового касового ордера №5 від 28.02.2024 на суму 300 доларів США;
2. Копію платіжного доручення №P24A2658347385D5441 від 29.04.2024 на суму 4020,10 грн.
Частинами першою, третьою статті 131-2 Конституції України визначено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура, засади організації і діяльності якої та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.
Зазначеним приписам Конституції України кореспондує стаття 16 ГПК України, положеннями якої передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою, а представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Положеннями ч.1-3 ст.126 ГПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас за змістом ч.4 ст.126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
Згідно ч.1 ст.26 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в ст.1 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність”, згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За умовами частини третьої ст.27 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність”, до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
В силу ст. 30 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність”, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до положень ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення глави 63 “Послуги. Загальні положення” цього Кодексу можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
З огляду на предмет договору про надання юридичної допомоги об'єктом оплати за договором є надані адвокатом юридичні послуги, зокрема, у зв'язку із вирішенням спору в суді.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу: як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Такої правової позиції дійшла Велика Палата Верховного Суду згідно додаткової постанови від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19.
Водночас, суд відзначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача, відповідно до положень ст.126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічних висновків дійшов також Європейський суд з прав людини, рішення якого, відповідно до ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” можуть бути використані судом в якості джерела права.
Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі “Баришевський проти України” від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі “Гімайдуліна і інших проти України” від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі “Двойних проти України” від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі “Меріт проти України” від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Лавентс проти Латвії” від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до ч.5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат
Критерії, визначені ч.4 ст.126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами, за правилами ч. 4 ст. 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені ч. 5 ст. 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 27.07.2021 у справі №920/26/21.
У постанові від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 Верховний Суд дійшов висновку, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі “East/West Alliance Limited” проти України”, заява19336/04).
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №910/16322/18.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Сторонами у Додатковій угоді №1 від 28.02.2024 до Договору про надання правничої допомоги №5 від 28.02.2024, а саме у п. 1.2. визначено, що перша частина у розмірі 300 доларів США підлягає сплаті при підписанні даної Угоди. Друга частина у розмірі 100 доларів США сплачується клієнтом при вирішенні справи в суді першої інстанції.
Оскільки позов Комунального Комунального підприємства “ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ МІСТА ОДЕСИ” до Фізичної особи-підприємця Жвалєвської Ірини Семенівни про стягнення 33 796, 48 грн було залишено без розгляду, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, що, у свою чергу, є лише процесуальним рішенням у справі та не є вирішенням справи по суті заявлених у ній вимог, суд доходить висновку про безпідставність вимог відповідача, щодо відшкодування за рахунок позивача, другої частини гонорару адвоката у розмірі 100 доларів США, яка сплачується клієнтом при вирішенні справи в суді першої інстанції.
Враховуючи вищезазначене, оцінивши подані заявником докази у підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, характеру та обсягу наданих адвокатом послуг, суд дійшов висновку про задоволення часткове задоволення Фізичної особи-підприємця Жвалєвської Ірини Семенівни, з покладанням на Комунальне підприємство “ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ МІСТА ОДЕСИ” обов'язку по відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 300 доларів США, що еквівалентно 11 880,45 грн.
Керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 221, 232, 236-238, 240, 241, 244 ГПК України, суд
1.Заяву (вх.№2-755/24 від 03.05.2024) про ухвалення додаткового рішення по справі №916/3257/23 - задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства “ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ МІСТА ОДЕСИ” (65029, Одеська область, місто Одеса, вулиця Балківська, будинок 1-Б; код ЄДРПОУ 34674102) на користь Фізичної особи-підприємця Жвалєвської Ірини Семенівни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11 880/одинадцять тисяч вісімсот вісімдесят/грн 45 коп.
3. В іншій частині заяви - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.
Повне додаткове рішення складено 20 травня 2024 року.
Суддя Ю.М. Невінгловська