просп. Науки, 5, м. Харків, 61022, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua
22 травня 2024 року м.Харків Справа № 913/198/24
Суддя господарського суду Луганської області Злепко Н.І.,
за участю помічника судді - за дорученням судді секретаря судового засідання Медуниці Р.І.,
від представників сторін:
від стягувача: не прибув;
від боржника: не прибув;
розглянувши заяву фізичної особи-підприємця Пасічника Сергія Анатолійовича про розстрочення виконання стягнення за судовим наказом від 01.04.2024, у наказному провадженні №913/198/24,
за заявою стягувача Акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк”, м.Київ,
до боржника фізичної особи-підприємця Пасічника Сергія Анатолійовича селище міського типу ПетропавлівкаСтанично-Луганського р-н,
про видачу судового наказу
01.04.2024 суддею Господарського суду Луганської області Злепко Н.І. було видано судовий наказ у справі № 913/198/24, про стягнення заборгованості з боржника фізичної особи-підприємця Пасічника Сергія Анатолійовича на користь стягувача Акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк” за кредитним договором №б/н від 19.01.2022, укладеним на підставі підписання Заявки про приєднання до Умов та правил надання послуги «Куб» в загальній сумі 112 690 грн 70 коп., з яких: 99950 грн 00 коп. - заборгованість за кредитом, 12740 грн 70 коп. - заборгованість за відсотками у формі щомісячної комісії, а також стягнення витрат зі сплати судового збору в сумі 242 грн 24 коп.
Телефонограмою від 02.04.2024 боржника повідомлено про факт видачі судового наказу, повідомлено про шляхи ознайомлення з його матеріалами, водночас ОСОБА_1 повідомлено електронну пошту для здійснення комунікації - ІНФОРМАЦІЯ_1
02.04.2024 судом надіслано заяву про видачу судового наказу з судовим наказом на адресу електронної пошти боржника, зазначену боржником. Також судом розміщено оголошення на офіційному веб-сайті суду 04.04.2024.
25.04.2023 на адресу суду від представника боржника надійшла заява про розстрочення виконання стягнення за судовим наказом від 01.04.2024 №913/198/24, в якій він просить суд розстрочити виконання стягнення за судовим наказом від 01.04.2024 №913/198/24 за наступним графіком:
- до 01 червня 2024 року - 9 500,00 грн;
- до 01 липня 2024 року - 9 500,00 грн;
- до 01 серпня 2024 року - 9 500,00 грн;
- до 01 вересня 2024 року - 9 500,00 грн;
- до 01 жовтня 2024 року - 9 500,00 грн;
- до 01 листопада 2024 року - 9 500,00 грн;
- до 01 грудня 2024 року - 9 500,00 грн;
- до 01 січня 2024 року - 9 500,00 грн;
- до 01 лютого 2024 року - 9 500,00 грн;
- до 01 березня 2024 року - 9 500,00 грн;
- до 01 квітня 2024 року - 9 500,00 грн;
- до 01 травня 2024 року - 8 432,94 грн.
Ухвалою суду від 30.04.2024 заяву прийнято до розгляду та призначено судове засідання на 22.05.2024.
Від стягувача 01.05.2024 надійшов відзив на заяву про скасування судового наказу від 19.04.2024 №20240419/2947, у якій зазначив, що розстрочення виконання рішення суду не буде мати значного ефекту для боржника з причин продовження дії кредитних правовідносин, надав заперечення з приводу посилання боржника на форс-мажорні обставини. Також просив відмовити у задоволенні заяви про скасування судового наказу.
Також 08.05.2024 від стягувача надійшов відзив на заяву про розстрочення виконання рішення, заперечив проти його задоволення та зазначив, що боржником не надано доказів, що у подальшому за наявності розстрочення рішення суду воно буде виконуватись належним чином. Крім того повторно зазначив, що розстрочення виконання рішення суду не буде мати значного ефекту для боржника з причин продовження дії кредитних правовідносин, надав заперечення з приводу посилання боржника на форс-мажорні обставини.
22.05.2024 від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи без його участі.
Сторони та їх представники в судове засідання не прибули, хоча були повідомлені належним чином про дату, час та місце проведення судового засідання шляхом надсилання ухвали у їх електронні кабінети.
Розглянувши заяву боржника про розстрочення виконання судового наказу, суд зазначає наступне.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є обов'язковість судового рішення.
Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до п. 7 ч. 3ст. 2 ГПК Україниобов'язковість судового рішення є однією з основних засад (принципів) господарського судочинства.
Відповідно до частини 1статті 326 ГПК Українисудові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Також, Європейський суд з прав людини у рішенні від 17.05.2005 у справі Чижов проти України, заява №6962/02 виснував, що на державу покладено позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції.
Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Відповідно до ст. 160 ГПК України суд може внести виправлення до судового наказу, визнати його таким, що не підлягає виконанню або відстрочити чи розстрочити або змінити спосіб чи порядок його виконання в порядку, встановленому статтями 328, 331 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 - 3 статті 331 ГПК України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Відповідно до приписів частини 4 статті 331 ГПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Згідно з частиною 5 статті 331 ГПК України передбачено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом.
Питання про розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися з урахуванням балансу інтересів сторін, слугувати досягненню мети виконання судового рішення з максимальним дотриманням співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора.
Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи і заперечення як позивача, так і відповідача.
Розстрочення виконання судового рішення не повинно сприяти ухиленню від його виконання та впливати на фінансовий стан стягувача.
Також Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у своїй постанові №910/1820/19 від 16 січня 2020 року зазначив, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
В обґрунтування поданої заяви про розстрочення виконання судового наказу боржник посилається на важке фінансове становище у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Зокрема, боржник зазначає про наявність надзвичайної події встановленої в Україні на законодавчому рівні, а саме у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" прийнято Указ Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року. Даний факт підтверджується довідкою Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року №2024/02.0-7.1 про настання форс-мафорних обставин. Крім того, все майно ФОП Пасічник С.А. залишилось на окупованій частині Луганської області в Щастинському районі.
Через ці обставини він разом зі своєю дружиною, були вимушені переселитися з постійного місця проживання в Луганської області через збройну агресію Російської Федерації проти України та окупацію Російською Федерацією частини території Луганської області. Проживання заявника в Луганській області стало небезпечним, тому задля уникнення загрози життю, здоров'ю, свободи, насильницької втрати громадянства, вони змушені були покинути своє житло та переселитись в безпечну частину України, зокрема до м.Бояркавул.Кібенка, буд.43, Київської області.
Також зазначив, що держава гарантувала та захистила законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Виплата заробітної плати має визначений державою пріоритет перед погашенням заборгованості іншим кредиторам підприємця. Накладення ж арешту на рахунок боржника, який призначений також і для виплати заробітної плати та інших виплат працівникам боржника, унеможливлює своєчасне здійснення таких виплат, що невідворотно призводить до порушення конституційних прав громадян, які працюють на підприємця боржника, в т.ч. на оплату праці.
Виконання рішення суду без надання розстрочки призведе до банкрутства підприємця, що у подальшому взагалі унеможливить отримання АТ КБ «ПРИВАТБАНК» суми стягнутої судом заборгованості. Вищезазначені обставини підтверджують неможливість негайного повного виконання рішення суду.
Можливість виконання рішення суду з урахуванням розстрочення дозволить уникнути зупинки підприємства, внаслідок арешту його майна в процесі примусового виконання рішення суду.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оскільки Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, то суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами норм Господарського процесуального кодексу України.
Боржником в обґрунтування наявності підстав для розстрочення виконання судового наказу надано виписку з рахунку боржника, з аналізу якої вбачається складний фінансовий стан підприємця, зокрема відсутність коштів на рахунку станом на 17.04.2024.
24.02.2022 на території України розпочалась збройна агресія російської федерації, яка триває до цього часу.
У зв'язку з цим, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 на території України був введений правовий режим воєнного стану, який було затверджено Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні».
Суд також бере до уваги, що у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України робота відповідача за зареєстрованою юридичною адресою є неможливою, оскільки відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309, смт. Петропавлівка, що належить до Щастинської міської територіальної громади, віднесена до території України тимчасово окупованої Російською Федерацією.
Слід зазначити, що введення воєнного стану впливає на спроможність своєчасного ведення розрахунків відповідачем та обмежує безперешкодне провадження господарської діяльності.
В контексті зазначеного, суд звертає увагу, що передбачена процесуальним законом можливість відстрочення виконання судового рішення не є інструментом ухилення від виконання судового наказу та жодним чином не звільняє сторону боржника від виконання взятих на себе зобов'язань та виконання вимог стягувача, проте, надає сторонам можливість врегулювати фінансові питання зі зменшенням ризику негативних наслідків для обох сторін. Тобто, питання розстрочення виконання судового наказу у даній справі ніяким чином не нівелює статус заборгованості боржника та не звільняє від обов'язку його сплати.
Враховуючи реальне незадовільне фінансове становище боржника, наразі негайне виконання судового наказу може призвести до його неплатоспроможності, що не буде сприяти ефективному відновленню порушеного права стягувача, виконанню судового наказу та може порушити господарську діяльність боржника.
На цілковите переконання суду, виходячи із зазначених боржником у заяві обставин, а також поданих доказів, розстрочення виконання судового наказу дасть боржнику можливість стабілізувати фінансовий стан та згідно запропонованого графіку розстрочення поступово, без значного фінансового навантаження, виконати судовий наказ, а стягувачу - можливість реального отримання грошових коштів, що свідчить про дотримання справедливого балансу інтересів сторін.
Суд відзначає, що матеріальний інтерес боржника полягає у виконанні судового наказу таким чином, щоб це дозволило одночасно не збанкрутувати та продовжити свою діяльність, а матеріальний інтерес стягувача полягає у виконанні судового наказу у даній справі повністю та протягом розумного строку.
Водночас суд зазначає, що розстрочка виконання судового наказу означає виконання судового наказу частинами, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. У зв'язку з тим, що розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні, необхідно враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання розстрочки виконання судового рішення.
Отже, розстрочення виконання судового наказу в подальшому призведе до його реального виконання. При цьому через досить нетривалий проміжок часу. Позаяк, не надання такого розстрочення може взагалі призвести до невиконання судового наказу на користь стягувача, що порушить його інтереси в отриманні належних йому грошових коштів.
Також у рішенні Конституційного Суду України N 5-пр/2013 від 26.06.2013 зазначено, що відстрочення або розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
До того ж, затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (рішення ЄСПЛ у справі ІммобільяреСаффі проти Італії, заява N 22774/93, пункт 74).
За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції (ухвала ЄСПЛ від 07.10.2003 р. у справі Корнілов та інші проти України, заява N 36575/02, тривалість виконання вісім місяців). І навіть два роки та сім місяців не визнавались надмірними і не розглядалися як такі, що суперечать вимогам розумного строку, передбаченого статтею 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі "Крапивницький та інші проти України", заява N 60858/00).
Отже, для з'ясування обставин чи є період виконання рішення надмірно тривалим, варто звернути увагу на особливі обставини кожної справи.
Розстрочення виконання рішення суду має здійснюватися з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора. Тобто, важливим є досягти балансу інтересів сторін.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.04.2018 у справі N 920/199/16.
Фінансово-економічний стан боржника є складним. Разом з тим, судом враховано, що одночасне і повне виконання судового наказу у цій справі може призвести до погіршення фінансового становища боржника, зупинки фінансово-господарської діяльності підприємця та подальшого його банкрутства у зв'язку з неплатоспроможністю.
Зважаючи на викладене, з урахуванням балансу інтересів сторін, з метою досягнення мети виконання судового наказу при максимальному дотриманні співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви фізичної особи-підприємця Пасічника Сергія Анатолійовича про розстрочення виконання стягнення за судовим наказом від 01.04.2024у справі №913/198/24 від 01.04.2024про стягнення заборгованості з боржника фізичної особи-підприємця Пасічника Сергія Анатолійовича на користь стягувача Акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк” за кредитним договором №б/н від 19.01.2022, укладеним на підставі підписання Заявки про приєднання до Умов та правил надання послуги «Куб» в загальній сумі 112 690 грн 70 коп., з яких: 99950 грн 00 коп. - заборгованість за кредитом, 12740 грн 70 коп. - заборгованість за відсотками у формі щомісячної комісії,а також стягнення витрат зі сплати судового збору в сумі 242 грн 24 коп.
Керуючись ст. 124, 129 Конституції України, ст. 160, 234-235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
Задовольнити частково заяву фізичної особи-підприємця Пасічника Сергія Анатолійовича про розстрочення виконання стягнення за судовим наказом.
Розстрочити виконання судового наказу Господарського суду Луганської області у справі №913/198/24 від 01.04.2024 про стягнення заборгованості з боржника фізичної особи-підприємця Пасічника Сергія Анатолійовича на користь стягувача Акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк” за кредитним договором №б/н від 19.01.2022, укладеним на підставі підписання Заявки про приєднання до Умов та правил надання послуги «Куб» в загальній сумі 112 690 грн 70 коп., з яких: 99950 грн 00 коп. - заборгованість за кредитом, 12740 грн 70 коп. - заборгованість за відсотками у формі щомісячної комісії, а також стягнення витрат зі сплати судового збору в сумі 242 грн 24 коп. на 10 (десять місяців) шляхом сплати:
- до 01 червня 2024 року - 11293 грн 29 коп.;
- до 01 липня 2024 року - 11293 грн 29 коп.;
- до 01 серпня 2024 року - 11293 грн 29 коп.;
- до 01 вересня 2024 року - 11293 грн 29 коп.;
- до 01 жовтня 2024 року - 11293 грн 29 коп.;
- до 01 листопада 2024 року - 11293 грн 29 коп.;
- до 01 грудня 2024 року - 11293 грн 29 коп.;
- до 01 січня 2025 року - 11293 грн 29 коп.;
- до 01 лютого 2025 року - 11293 грн 29 коп.;
- до 01 березня 2025 року - 11293 грн 33 коп.;
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення суддею може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду в порядку та строки встановлені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалу складено 22.05.2024.
Суддя Н.І. Злепко