просп. Науки, 5, м. Харків, 61022, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua
13 травня 2024 року м. Харків Справа № 913/46/24
Провадження №17/913/46/24
За позовом заступника керівника Лисичанської окружної прокуратури, м. Лисичанськ Луганської області, в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у відповідних відносинах:
позивача - Лисичанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області, м. Лисичанськ Луганської області,
до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Енсол Україна», м. Київ,
про стягнення 1681903,25 грн.
Господарський суд Луганської області у складі судді Фонової О.С.,
Секретар судового засідання Багацький А.О.
У засіданні брали участь:
від прокуратури: Хряк О.О., прокурор відділу Харківської обласної прокуратури за службовим посвідченням (в залі суду);
від першого позивача: представник не прибув;
від другого позивача: представник не прибув;
від першого відповідача: представник не прибув;
від другого відповідача: представник не прибув.
Обставини справи: 16.02.2024 заступник керівника Лисичанської окружної прокуратури (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Луганської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Лисичанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області (далі - Лисичанська МВА, позивач) з позовом від 14.02.2024 №50-404ВИХ-24 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енсол Україна» (далі - ТОВ «Енсол Україна», відповідач) з вимогами:
- стягнути з ТОВ «Енсол Україна» на користь Лисичанської МВА кошти в сумі 1681903,25 грн;
- стягнути з ТОВ «Енсол Україна» на користь Луганської обласної прокуратури витрати на оплату судового збору у сумі 25228,55 грн на р/р UA048201720343140001000000839; банк: ДКСУ у м. Київ; код ЄДРПОУ: 02909921.
Разом із позовною заявою 16.02.2024 прокурором подано заяву від 14.02.2024 №50-405ВИХ-24 про забезпечення позову, в якій останній просить суд прийняти заяву до розгляду та винести ухвалу про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти, що належать відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб: на готівкові грошові кошти, грошові кошти, що перебувають у банківських установах, а також на рухоме та нерухоме майно, що належить ТОВ «Енсол Україна» (код ЄДРПОУ 40692920, вул. Закревського Миколи, будинок 29А, м. Київ, 02222) у межах ціни заявленого позову, а саме, у розмірі 1681903,25 грн.
Ухвалою Господарський суд Луганської області від 19.02.2024 відмовив у задоволенні заяви заступника керівника Лисичанської окружної прокуратури від 14.02.2024 №50-405ВИХ-24 про забезпечення позову у справі № 913/46/24.
Ухвалою від 21.02.2024 судом:
- підтверджено підстави представництва заступника керівника Лисичанської окружної прокуратури, м. Лисичанськ Луганської області, в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у відповідних відносинах: позивача - Лисичанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області, м. Лисичанськ Луганської області, до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Енсол Україна», м. Київ, з заявленими позовним вимогам;
- відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 18.03.2024.
Протокольною ухвалою від 26.02.2024 суд повідомив учасників справи про те, що розгляд справи №913/46/24 у підготовчому засіданні переноситься на 19.03.2024.
11.03.2024 через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС) «Електронний суд» від позивача надійшли письмові пояснення від 08.03.2024 №б/н, в яких останній повідомив, що позивач підтримує позовні вимоги, пред'явлені прокурором та просить суд їх задовольнити в повному обсязі, з огляду на таке:
- безпідставність отримання ТОВ «Енсол Україна» спірної суми позовних вимог підтверджена постановами Східного апеляційного господарського суду від 18.07.2023 та Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.10.2023 у справі №913/157/22;
- Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.10.2023, якою залишено без змін постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.07.2023 у справі № 913/157/22, констатовано нікчемність додаткової угоди від 13.04.2020 № 5 та недійсність додаткових угод від 13.10.2020 № 12, від 24.12.2020 № 17, від 20.01.2021 № 18 та від 01.03.2021 № 20 до Договору від 13.01.2020 № 1-Е, укладеного між ТОВ «Енсол Україна» та ЛКСП «Лисичанськводоканал». Разом з тим, встановивши нікчемність та недійсність наведених правочинів, судами не вирішено питання про застосування правових наслідків такої недійсності, та позовні вимоги прокуратури про стягнення з ТОВ «Енсол Україна» на користь ЛКСП «Лисичанськводоканал» коштів в сумі 1681903,25 грн залишено без розгляду;
- Постановою Верховної Ради України від 18.10.2022 № 2670-IX «Про здійснення начальником Лисичанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області повноважень, передбачених частиною другою статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», визначено, що у період дії воєнного стану в Україні та 30 днів після його припинення чи скасування начальник Лисичанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області крім повноважень, віднесених до його компетенції Законом України «Про правовий режим воєнного стану», здійснює повноваження Лисичанської міської ради, її виконавчого комітету, Лисичанського міського голови;
- згідно з п. 1.2 Статуту ЛКСП «Лисичанськводоканал» його засновником є Лисичанська міська рада Луганської області. Пунктами 5.2 та 5.3 Статуту передбачено, що все майно ЛКСП «Лисичанськводоканал» є комунальним, а одним із джерел формування майна є майно, передане власником. До майна також віднесені кошти, що виділяються з місцевого бюджету для забезпечення функціонування підприємства та забезпечення потреб громади у послугах водопостачання та водовідведення, на яких спеціалізується спеціально утворене для цих цілей підприємство;
- походження коштів, за рахунок яких здійснювалось фінансування закупівлі електричної енергії відповідно до Договору від 13.01.2020 № 1-Е про постачання електричної енергії (закупівля UA-2019-11-22-000633-a), укладеного між ЛКСП «Лисичанськводоканал» (споживач) та ТОВ «Енсол Україна» (постачальник) з урахуванням змін, внесених додатковими угодами №№ 5, 12, 17, 18, 20, саме з місцевого бюджету Лисичанської міської територіальної громади, підтверджено відповідними письмовими доказами, які також були предметом дослідження у судовому засіданні під час розгляду справи № 913/157/22, тобто, вказані обставини є встановленими та повторного доведення під час вирішення цієї справи не потребують.
- за інформацією ЛКСП «Лисичанськводоканал», від ТОВ «ЕНСОЛ Україна» не надходила відповідь на лист від 29.11.2023 № 29/11-2023 щодо повернення коштів в сумі 1681903,25 грн. Станом на сьогодні ці грошові кошти не повернуто до бюджету Лисичанської міської територіальної громади Сєвєродонецького району Луганської області;
- надмірне витрачання бюджетних коштів внаслідок укладення додаткових угод щодо збільшення ціни товару понесла Лисичанська міська територіальна громада Сєвєродонецького району Луганської області та Лисичанська міська військово-цивільна адміністрація Сєвєродонецького району Луганської області, яка як юридична особа перейменована у Лисичанську міську військову адміністрацію Сєвєродонецького району Луганської області, тобто орган влади, що на сьогодні виконує повноваження Лисичанської міської ради Луганської області - засновника ЛКСП «Лисичанськводоканал» та здійснює фінансування діяльності цього підпорядкованого комунального підприємства;
- в обґрунтування стягнення з ТОВ «Енсол Україна» 1681903,25 грн у дохід бюджету Лисичанської міської територіальної громади Сєвєродонецького району Луганської області у позові наведено посилання на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.08.2023 у справі № 924/1283/21.
Враховуючи викладене, позивач вважає, що наявні достатні правові підстави для застосування наслідків недійсності вказаних додаткових угод шляхом повернення надмірно сплачених споживачем та безпідставно збережених постачальником бюджетних коштів у загальному розмірі 1681903,25 грн, які слід повернути до бюджету Лисичанської міської територіальної громади Сєвєродонецького району Луганської області.
Протокольною ухвалою від 19.03.2024 судом відкладено підготовче засідання у справі №913/46/24 на 10.04.2024.
10.04.2024 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позов від 09.04.2024 №б/н, в якому останній просив: поновити строк для подачі відзиву; надати додатковий час для подачі доповнень до цього відзиву; відкласти розгляд справи призначений у підготовчому засіданні на 10.04.2024, а також в позові прокурора відмовити в повному обсязі, з огляду на таке.
Відповідач вважає, що прокурором порушено правило територіальної підсудності під час звернення до суду з позовом.
Відповідач посилається на те, що оригінали доказів (копії Договору №1-Е від 13.01.2020 з додатковими угодами до нього, актів приймання-передавання електричної енергії, платіжних доручень про оплату електроенергії) втрачені, а надані прокурором копії не є належними та допустимими, тому суд має не приймати їх до розгляду, оскільки відповідач ставить їх під сумнів.
Відповідач вказує, що його примірник оригіналів залишився в місті Лисичанськ, де був регіональний офіс, через воєнні дії.
Відповідач, посилаючись на положення ст. ст. 7 та 7-1 Закону України «Про публічні закупівлі», ст. ст. 2, 5 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» вважає, що належним позивачем у справі повинен виступати інший орган - Держаудитслужба України.
Також відповідач зазначає, що акти приймання-передавання та платіжні доручення з перерахування коштів в рамках Договору №1-Е від 13.01.2020 перевірялись та погоджувались підрозділом Державної казначейської служби України, що, на його думку, свідчить про відповідність операцій з перерахування коштів умовам договірних відносин та вимогам Закону.
Відповідач оцінює попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи, складає 50000,00 грн. Точний розрахунок можливо буде подати після фактичного понесення судових витрат.
Відповідач просив поновити строк на подачу відзиву на позов та вважати причини не подання відзиву на позов поважними, оскільки у відповідача був відсутній доступ до особистого кабінету в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», у зв'язку зі змінною КЕП керівника ТОВ «Енсол Україна». Іншими засобами позивач не скористався, в інший спосіб позовну заяву не надіслав, відповідач її не отримував. Натомість, увійшовши в свій особистий кабінет відповідач виявив відкрите провадження у справі на підставі ухвали Господарського суду Луганської області від 21.02.2024.
Як вбачається з матеріалів справи, прокурором до позовної заяви надані докази направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів на юридичну адресу відповідача: вул. Закревського Миколи, будинок 29А, м. Київ, 02222 (фіскальний чек АТ «Укрпошта» та опис вкладення до цінного листа).
Суд звертає увагу відповідача, що про прийняття судом ухвали від 21.02.2024 про відкриття провадження у справі №913/46/24 та про дату та час підготовчого засідання він був повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в його електронному кабінеті: 21.02.2024 в 20 год 20 хв., яка сформована у підсистемі ЄСІТС «Електронний суд».
Разом з тим, суд, розглянувши клопотання відповідача, поновив пропущений процесуальний строк для подання відзиву на позов та прийняв його до розгляду.
Протокольною ухвалою від 10.04.2024 судом відкладено підготовче засідання у справі №913/46/24 на 22.04.2024.
15.04.2024 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від заступника прокурора Лисичанської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив від 15.04.2024 №б/н, в якій останній заперечує проти доводів відповідача, які викладені у відзиві на позов, позовні вимоги підтримую у повному обсязі та просить їх задовольнити, з огляду на таке:
- відповідач у відзиві зазначає, що Договір №1- Е від 13.01.2020 виконаний у повному обсязі, тобто особисто підтверджує існування договірних відносин з ЛКСП «Лисичанськводоканал», відсутність у нього (ТОВ «Енсол Україна») та у ЛКСП «Лисичанськводоканал» взаємних претензій, у тому числі, в частині оплати поставленої енергії та її обсягів. За таких обставин не викликає сумніву факт отримання відповідачем від споживача коштів за вказаним Договором у повному обсязі;
- під час розгляду справи №913/157/22 господарські суди погодились з доводами прокурора про неправомірність підвищення ціни на електричну енергію за ініціативи відповідача в рамках Договору №1-Е від 13.01.2020, внаслідок чого констатовано нікчемність додаткової угоди від 13.04.2020 №5 та недійсність додаткових угод від 13.10.2020 № 12, від 24.12.2020 № 17, від 20.01.2021 № 18 та від 01.03.2021 № 20 до Договору від 13.01.2020 №1-Е. При цьому, у рішеннях судів не знайшли підтримки доводи відповідача в частині неналежного доказового обґрунтування позовних вимог, отже, відсутні підстави вважати судовий розгляд попередньої справи неповним, а висновки суду такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. В рамках вказаного судового процесу вже досліджувались ті самі письмові докази: Договір №1-Е від 13.01.2020, додаткові угоди до нього №5 від 13.04.2020, № 12 від 13.10.2020, № 17 від 24.12.2020, № 18 від 20.01.2021, № 20 від 01.03.2021, акти приймання-передавання електричної енергії, а також платіжні доручення, що свідчать про оплату електричної енергії. Протягом всього судового розгляду відповідачем до суду не надано жодного доказу на спростування доводів прокурора, отримання коштів в рамках Договору №1-Е від 13.01.2020 від споживача відповідач не заперечував;
- на спростування доводів відповідача, прокурор зазначити, що, відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про публічні закупівлі» (у редакції, чинній як на момент укладення Договору №1-Е від 13.01.2020, так і протягом строку його виконання), замовник самостійно та безоплатно через авторизовані електронні майданчики оприлюднює на веб-порталі Уповноваженого органу в порядку, встановленому Уповноваженим органом та цим Законом, інформацію про закупівлю, зокрема: договір про закупівлю; повідомлення про внесення змін до договору; звіт про виконання договору.
Так, копії Договору №1-Е від 13.01.2020, додаткових угод до нього №5 від 13.04.2020, № 12 від 13.10.2020, № 17 від 24.12.2020, № 18 від 20.01.2021№ 20 від 01.03.2021, звіт про виконання вказаного Договору, розміщені однією із сторін Договору №1-Е від 13.01.2020 (ЛКСП «Лисичанськводоканал») знаходяться у вільному доступі на веб-порталі Prozorro за посиланням: https://prozorro.gov.ua/uk у рамках закупівлі №UА-2019-11-22-000633-а, звідки і були отримані прокурором, про що зазначено у позовній заяві.
Копії актів приймання-передавання, що додані прокурором до позову, були отримані у споживача - ЛКСП «Лисичанськводоканал» у грудні 2021 року - січні 2022 року під час підготовки позовної заяви, яка була предметом судового розгляду у справі №913/157/22. Оригінали вказаних документів були втрачені з початком військової агресії РФ проти України, яка розпочалась 24.02.2022 та триває по теперішній час, про що отримано письмове підтвердження від вказаного комунального підприємства, що також було предметом дослідження у судовій справі №913/157/22 та знайшло своє підтвердження у рішеннях суду;
- твердження відповідача про начебто наявний у м. Лисичанськ Луганської області регіональний офіс, де зберігалася документація з вказаних договірних відносин, знову ж таки нічим не підтверджується та раніше така інформація від відповідача не надходила, прокурору, позивачу про це нічого не відомо. Більш того, відповідно до наданого суду витягу з ЄДРПОУ, відповідач на час укладення Договору №1-Е від 13.01.2020 та протягом строку його виконання не був зареєстрований на території Луганської області, відомостей про наявність філій чи представництв ЄДРПОУ не містить;
- детальну інформацію про операції з отримання коштів від споживача в рамках Договору №1-Е від 13.01.2020 відповідач може отримати з руху коштів по належних йому рахунках, надавши суду відповідні докази, але таких заходів не вживає;
- прокурором надані копії письмових доказів, на яких містяться, серед іншого, такі реквізити відповідача, як печатка, підпис керівника, юридична адреса, відомості про рахунок у банківській установі, на який перераховуються споживачем кошти, електронна адреса, телефон, код енергетичної ідентифікації точки комерційного обліку (ЕІС-код). Всі вказані реквізити, підписи та печатки є ідентичними з тими, що наявні у Договорі №1-Е від 13.01.2020.
Крім того, на копіях актів приймання-передавання та платіжних доручень наявні штампи Управління Державної казначейської служби України у м. Лисичанськ Луганської області, що свідчить про те, що вказані документи проходили перевірку у вказаному органі та були погоджені. Це зазначає і сам відповідач у п. 8 свого відзиву, помилково стверджуючи, що така перевірка свідчить про відповідність операцій з перерахування коштів умовам договірних відносин.
Щодо повноважень Державної аудиторської служби України (далі - Держаудитслужби України) та Державної казначейської служби України, а також визначення позивача у справі, прокурор зазначив таке:
- Держаудитслужба України не проводила перевірку щодо закупівлі протягом процедури закупівлі та виконання укладеного договору, у т.ч. в частині законності внесення змін до нього, порушення не виявляла, вимогу щодо їх усунення самостійно не висувала. Прокурором самостійно виявлені вказані порушення Закону України «Про публічні закупівлі», що стало приводом для звернення до суду з позовною заявою, яка була предметом розгляду у справі №913/157/22;
- рішенням суду у справі №913/157/22 вже підтверджено факт незаконного внесення змін до Договору №1-Е від 13.01.2020 шляхом укладання додаткових угод №5 від 13.04.2020, № 12 від 13.10.2020, № 17 від 24.12.2020, № 18 від 20.01.2021, № 20 від 01.03.2021, що вказує на необґрунтоване завищення вартості електричної енергії вказаними додатковими угодами, і, відповідно, незаконне отримання такої переплати;
- у справі №913/46/24 висуваються похідні позовні вимоги, що не були вирішені у попередньому судовому процесі, а саме: про стягнення суми незаконної переплати, що стала можливою внаслідок укладання зазначених додаткових угод. Оскільки оплата електричної енергії здійснювалась за рахунок коштів місцевого бюджету, розпорядником яких є Лисичанська міська військова адміністрація, то лише вона може бути належним позивачем у справі №913/46/24;
- Держаудитслужба України не має жодного відношення до бюджетних коштів місцевого бюджету, не є їх розпорядником, не відповідає за їх раціональне та законне використання, і тому, не має повноважень звертатися до суду з позовними вимогами про їх стягнення з відповідача;
- Державна казначейська служба України та її територіальні підрозділи, які лише забезпечують казначейське обслуговування бюджетних коштів, розрахунково-касове обслуговування розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, а також інших клієнтів відповідно до законодавства (п.п.1,4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою КМУ від 15.04.2015 № 215) і не здійснюють державний контроль за дотриманням сторонами договірних відносин цивільного та господарського законодавства під час виникнення, зміни, виконання та припинення договірних відносин, не перевіряють законність внесення змін до істотних та інших умов договору.
На ствердження відповідача про порушення прокурором правил територіальної підсудності під час звернення до суду з позовом прокурор зазначив, зокрема, таке:
- предметом спору є правовідносини, що виникли внаслідок укладання додаткових угод №№ 5,12,17,18 та 20 до Договору від 13.01.2020 №1-Е, отже, на них розповсюджується предметна юрисдикція господарського суду;
- відповідно до ч. 5 ст. 29 ГПК України, позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів;
- згідно з п. 3.4 Договору від 13.01.2020 №1-Е, місцем постачання електричної енергії є об'єкти споживача (ЛКСП «Лисичанськводоканал»), що зазначені у Додатку №2 до цього Договору, а саме об'єкти ЛКСП «Лисичанськводоканал» знаходяться у межах населених пунктів м. Лисичанськ, м. Привілля, м. Новодружеськ, смт. Білогорівка, смт. Малорязанцеве, смт. Мирна Долина, що входять до складу однієї територіальної громади - Лисичанської міської територіальної громади Сєвєродонецького району Луганської області.
- ЛКСП «Лисичанськводоканал», який є стороною Договору від 13.01.2020 №1-Е, відповідно до відомостей з ЄДРПОУ, зареєстрований за адресою: Луганська обл., м. Лисичанськ, вул. ім. В. Сосюри, 168.
На інші доводи відповідача, які наведені у відзиві на позовну заяву, прокурор зазначив, що їм була надана оцінка під час розгляду справи №913/157/22 та повторного розгляду у справі №913/46/24 не потребують.
22.04.2024 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання від 22.04.2024 №б/н, в якому останній просив суд надати додатковий строк - 5 робочих днів для подання заперечень на відповідь прокурора на відзив від 15.04.2024 №б/н.
На обґрунтування відповідач зазначив, що прокурором надана відповідь на відзив, тому йому необхідно додатковий час для підготування заперечень, а також зазначив, що відсутня відповідь на відзив від позивача.
Розглянувши клопотання відповідача, суд відмовив у його задоволенні, з огляду на таке:
- в ухвалі від 21.02.2024 про відкриття провадження у цій справі суд встановив відповідачу строк для надання суду заперечень не більше ніж п'ять днів з дня отримання відповіді на відзив;
- у відповідача було достатньо часу (більше п'яти днів) на підготовку заперечень на відповідь прокурора на відзив, оскільки відповідач її отримав 15.04.2024 о 17 год 55 хв., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в його електронний кабінет, яка сформована у підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», а датою судового зсідання є 22.04.2024.
22.04.2024 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання від 22.04.2024 №б/н, в якому останній просив суд відкласти розгляд справи у зв'язку з поданням відповідачем клопотання про надання додаткового строку для подання заперечень та відсутністю відзиву від позивача у справі.
Розглянувши клопотання відповідача, суд відмовив у його задоволенні з огляду на таке:
- 10.04.2024 суд поновив пропущений процесуальний строк для подання відзиву на позов та прийняв до розгляду відзив відповідача на позов прокурора від 09.04.2024 №б/н;
- в матеріалах справи є письмові пояснення позивача від 08.03.2024 №б/н, в яких останній повідомив, що позивач підтримує позовні вимоги, пред'явлені прокурором та просить суд їх задовольнити в повному обсязі;
- тому відсутні підстави для надання відповідачу додаткового строку для подання заперечень на відповідь прокурора на відзив, у зв'язку з необґрунтованістю.
Протокольною ухвалою від 22.04.2024 судом закрито підготовче провадження та призначено справу №913/46/24 до судового розгляду по суті на 13.05.2024.
У судове засідання 13.05.2024 прибув прокурор.
Інші учасники судового провадження не скористалися правом участі в судовому засіданні 13.05.2024, про дату та час якого були повідомлені належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронного листав їх електронний кабінет: 22.04.24 19:40, які сформовані у підсистемі ЄСІТС «Електронний суд».
Дослідивши обставини справи, надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, суд встановив таке.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами під час розгляду справи №913/157/22, за результатами проведеної ЛКСП «Лисичанськводоканал» процедури закупівлі код ДК 021:2015:09310000-5 - Електрична енергія, 13.01.2020 між ЛКСП «Лисичанськводоканал» та ТОВ «Енсол Україна» укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 1-Е (далі - Договір), за умовами якого:
- ТОВ «Енсол Україна», як постачальник, (далі - відповідач у справі) продає електричну енергію ЛКСП «Лисичанськводоканал», як споживачу, для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (пункт 2.1 Договору);
- обсяг постачання електричної енергії складає 13626 700 кВт*год (пункт 2.2 Договору);
- сума договору становить 29255980,89 грн, в тому числі ПДВ - 4875996,82 грн (пункт 2.3 Договору);
- початок постачання електричної енергії споживачу: з 14.01.2020 до 31.12.2020 (пункт 3.1 Договору);
- місце постачання електричної енергії: об'єкти споживача та обсяги споживання зазначаються у додатку 2 до цього Договору, що є його невід'ємною частиною (пункт 3.4 Договору);
- споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за ціною: 2,15 грн за 1 кВт*год (пункт 5.1 Договору);
- ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії, у тому числі у разі її зміни (пункт 5.3 Договору);
- розрахунковим періодом є календарний місяць (пункт 5.4 Договору);
- оплата електричної енергії здійснюється споживачем за фактично спожиту електричну енергію протягом 10 банківських днів наступного місяця після отримання від постачальника відповідного рахунку-фактури (пункт 5.7 Договору);
- договір набирає чинності з дати його підписання і діє в частині постачання до 31.12.2020 (пункт 13.1 Договору);
- умови договору можуть змінюватися за взаємною згодою сторін відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з дотриманням вимог, визначених Законом України «Про публічні закупівлі» (пункт 13.2 Договору);
- зміни умов договору сторони оформлюють шляхом підписання додаткової угоди, яка набирає чинності з моменту її підписання сторонами та є невід'ємною частиною договору (пункт 13.3 Договору);
- істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків передбачених ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» (пункт 13.4 Договору), а саме:
1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника (пункт 13.4.1 Договору);
2) зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі (пункт 13.4.2 Договору);
3) покращення якості предмета закупівлі за умови, то таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі (пункт 13.4.3 Договору);
4) продовження строку дії договору та виконання зобов'язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі (пункт 13.4.4 Договору);
5) узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг (пункт 13.4.5 Договору);
6) зміни ціни у зв'язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок (пункт 13.4.6 Договору);
7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни (пункт 13.4.7 Договору);
8) зміна умов у зв'язку із застосуванням положень ч. 5 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» (пункт 13.4.8 Договору);
- постачальник має повідомити про зміну будь-яких умов договору споживача не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір. Постачальник зобов'язаний повідомити споживача в порядку, встановленому законом, про будь-яке збільшення ціни і про право припинити дію договору без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації постачальнику, якщо споживач не приймає нові умови (пункт 13.5 Договору).
Договір має чотири додатки:
- додаток № 1 «Заява-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу»;
- додаток № 2 «Орієнтовні обсяги постачання електричної енергії споживачу»;
- додаток № 3 «Заява на постачання електричної енергії»;
- додаток № 4 «Прогнозований графік споживання електричної енергії».
Договір та додатки №№ 2-4 підписані директором ЛКСП «Лисичанськводоканал» Лозаченко С.І. і генеральним директором ТОВ «Енсол Україна» Рябенко В. П. та скріплені відповідними печатками.
Додаток № 1 підписаний директором ЛКСП «Лисичанськводоканал» Лозаченко С. І. та скріплений відповідною печаткою.
Протягом строку дії договору між ЛКСП «Лисичанськводоканал» і ТОВ «Енсол Україна» укладено 21 додаткову угоду.
Так, додатковою угодою від 10.02.2020 № 1:
- викладено пункт 5.1 договору у новій редакції: « 5.1. Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за ціною, встановленою в додатку № 5 до договору»;
- доповнено перелік додатків до договору, додатком № 5 - «Специфікація», відповідно до якого ціна електричної енергії за 1 кВт*год у січні 2020 року складає 2,02 грн, у лютому-грудні 2020 року - 2,15 грн;
- внесено зміни до пункту 2.3 договору та викладено його в новій редакції: « 2.3.Сума договору становить 29209530,66 грн, у тому числі ПДВ - 4868255,11 грн»;
- додаткова угода застосовується до визначення ціни за одиницю товару в період з 14.01.2020 по 31.01.2020 (пункт 4 додаткової угоди).
Додатковою угодою від 03.03.2020 № 2 у зв'язку зі зміною банківських реквізитів споживача, викладено нові банківські реквізити споживача.
Додатковою угодою від 04.03.2020 № 3 доповнено та викладено пункт 2.3 договору в такій редакції: « 2.3.Сума договору становить 29209530,66 грн, в тому числі ПДВ - 4868255,11 грн, а саме: за рахунок власних коштів підприємства - 26729530,66 грн, в тому числі ПДВ - 4454921,78 грн; за рахунок бюджетних коштів - 2480000 грн, в тому числі ПДВ- 413333,33 грн».
Додатковою угодою від 09.04.2020 № 4 у зв'язку із допущенням технічної помилки (описки) у назві споживача, викладено преамбулу у новій редакції.
Додатковою угодою від 13.04.2020 № 5 у зв'язку з коливанням цін на ринку:
- викладено додаток № 5 - «Специфікація» в новій редакції, відповідно до якої ціна електричної енергії за 1 кВт*год у січні 2020 року складає 2,02 грн, у лютому 2020 року - 2,15 грн, у березні 2020 року - 2,34 грн, у квітні-травні 2020 року - 2,15 грн;
- внесено зміни до пункту 2.2 договору та викладено його у новій редакції: « 2.2.Обсяг постачання електричної енергії (код ДК 021:2015:09310000-5 Електрична енергія) за цим договором складає 13537919 кВт*год»;
- додаткова угода застосовується до визначення ціни за одиницю товару в період з 01.03.2020 по 31.03.2020 (пункт 4 додаткової угоди).
Підставою для перегляду умов договору, в якій встановлено нову ціну за одиницю товару з 01.03.2020 по 31.03.2020 шляхом укладання додаткової угоди, стала консультативно-аналітична довідка Торгово-промислової палати України від 10.04.2020 №1015/08.0-7.3.
Додатковою угодою від 21.05.2020 № 6 доповнено та викладено пункт 2.3 договору у такій редакції: « 2.3. Сума договору становить 29209530,66 грн, в тому числі ПДВ - 4868255,11 грн, а саме: за рахунок власних коштів підприємства - 24148767,66 грн, в тому числі ПДВ - 4024794,61 грн; за рахунок бюджетних коштів - 5060763 грн, у тому числі ПДВ- 843460,50 грн».
Додатковою угодою від 22.06.2020 № 7 доповнено та викладено пункт 2.3 договору у такій редакції: « 2.3. Сума договору становить 29209530,66 грн, у тому числі ПДВ - 4868255,11 грн, а саме: за рахунок власних коштів підприємства - 23148767,66 грн, в тому числі ПДВ - 3858127,94 грн; за рахунок бюджетних коштів - 6060763 грн, в тому числі ПДВ- 1010127,17 грн».
Додатковою угодою від 09.07.2020 № 8 доповнено та викладено пункт 2.3 договору у такій редакції: « 2.3. Сума договору становить 29209530,66 грн, у тому числі ПДВ - 4868255,11 грн, а саме: за рахунок власних коштів підприємства - 21148767,66 грн, у тому числі ПДВ - 3524794,61 грн; за рахунок бюджетних коштів - 8060763 грн, у тому числі ПДВ- 1343460,50 грн».
Додатковою угодою від 18.08.2020 № 9 доповнено та викладено пункт 2.3 договору у такій редакції: « 2.3. Сума договору становить 29209530,66 грн, в тому числі ПДВ - 4868255,11 грн, а саме: за рахунок власних коштів підприємства - 18630297,66 грн, у тому числі ПДВ - 3105049,61 грн; за рахунок бюджетних коштів - 10579233 грн, в тому числі ПДВ - 1763205,50 грн».
Додатковою угодою від 04.09.2020 № 10 доповнено та викладено пункт 2.3 договору у такій редакції: « 2.3. Сума договору становить 29209530,66 грн, у тому числі ПДВ - 4868255,11 грн, а саме: за рахунок власних коштів підприємства - 15831357,66 грн, у тому числі ПДВ - 2638559,61 грн; за рахунок бюджетних коштів - 13378173 грн, у тому числі ПДВ - 2229698,50 грн».
Додатковою угодою від 28.09.2020 № 11 доповнено та викладено пункт 2.3 договору у такій редакції: « 2.3. Сума договору становить 29209530,66 грн, у тому числі ПДВ - 4868255,11 грн, а саме: за рахунок власних коштів підприємства - 13085213,66 грн, у тому числі ПДВ - 2180868,94 грн; за рахунок бюджетних коштів - 16124317 грн, у тому числі ПДВ - 2687386,17 грн».
Додатковою угодою від 13.10.2020 № 12 у зв'язку з коливанням цін на ринку:
- викладено додаток № 5 - «Специфікація» у новій редакції, відповідно до якої ціна електричної енергії за 1 кВт*год у січні 2020 року складає 2,02 грн, у лютому 2020 року - 2,15 грн, у березні 2020 року - 2,34 грн, у квітні-серпні 2020 року - 2,15 грн, у вересні-грудні 2020 року - 2,36 грн;
- внесено зміни до пункту 2.2 договору та викладено його в новій редакції: « 2.2. Обсяг постачання електричної енергії (код ДК 021:2015:09310000-5 Електрична енергія) за цим договором складає 13 072 307 кВт*год»;
- додаткова угода застосовується до визначення ціни за одиницю товару в період з 01.09.2020 по 31.12.2020 (пункт 4 додаткової угоди).
Підставою для перегляду умов договору, в якій встановлено нову ціну за одиницю товару з 01.09.2020 по 31.12.2020 шляхом укладання додаткової угоди, стала цінова довідка Харківської торгово-промислової палати від 30.09.2020 № 1109/20.
Додатковою угодою від 29.10.2020 № 13 доповнено та викладено пункт 2.3 договору у такій редакції: « 2.3. Сума договору становить 29209530,66 грн, у тому числі ПДВ - 4868255,11 грн, а саме: за рахунок власних коштів підприємства - 10203817,66 грн, у тому числі ПДВ - 1700636,28 грн; за рахунок бюджетних коштів - 13242921 грн, у тому числі ПДВ - 2207153,50 грн».
Додатковою угодою від 29.10.2020 № 14 доповнено та викладено пункт 2.3 договору у такій редакції: « 2.3. Сума договору становить 29209530,66 грн, у тому числі ПДВ - 4868255,11 грн, а саме: за рахунок власних коштів підприємства - 10203817,66 грн, у тому числі ПДВ - 1700636,28 грн; за рахунок бюджетних коштів - 19005713 грн, у тому числі ПДВ - 3167618,83 грн».
Додатковою угодою від 20.11.2020 № 15 доповнено та викладено пункт 2.3 договору у такій редакції: « 2.3. Сума договору становить 29209530,66 грн, у тому числі ПДВ - 4868255,11 грн, а саме: за рахунок власних коштів підприємства - 7638847,66 грн, у тому числі ПДВ - 1273141,28 грн; за рахунок бюджетних коштів - 21570683 грн, у тому числі ПДВ - 3595113,83 грн».
Додатковою угодою від 16.12.2020 № 16 доповнено та викладено пункт 2.3 договору у такій редакції: « 2.3. Сума договору становить 29209530,66 грн, у тому числі ПДВ - 4868255,11 грн, а саме: за рахунок власних коштів підприємства - 4427281,66 грн, у тому числі ПДВ - 737880,28 грн; за рахунок бюджетних коштів - 24782249 грн, у тому числі ПДВ- 4130374,83 грн».
Додатковою угодою від 24.12.2020 № 17:
- викладено пункт 3.1 договору у такій редакції: « 3.1. Початок постачання електричної енергії споживачу: з 14.01.2020 до 31.01.2021»;
- викладено пункт 13.1 договору у такій редакції: « 13.1. Цей договір набирає чинності з дати його підписання і діє в частині постачання до 31.01.2021»;
- викладено пункт 2.3 договору у такій редакції: « 2.3. Сума договору становить 35051436,79 грн, у тому числі ПДВ - 5841906,13 грн»;
- викладено додаток № 5 - «Специфікація» у редакції, відповідно до якої ціна електричної енергії за 1 кВт*год у січні 2020 року складає 2,02 грн, у лютому 2020 року - 2,15 грн, у березні 2020 року - 2,34 грн, у квітні-серпні 2020 року - 2,15 грн, у вересні 2020 року-січні 2021 року - 2,36 грн;
- внесено зміни до пункту 2.2 договору та викладено його у такій редакції: « 2.2. Обсяг постачання електричної енергії (код ДК 021:2015:09310000-5 Електрична енергія) за цим договором складає 15547691 кВт*год».
Додатковою угодою від 20.01.2021 № 18:
- викладено пункт 3.1 договору у такій редакції: « 3.1. Початок постачання електричної енергії споживачу: з 14.01.2020 до 28.02.2021»;
- викладено пункт 13.1 договору у такій редакції: « 13.1. Цей договір набирає чинності з дати його підписання і діє в частині постачання до 28.02.2021»;
- викладено додаток № 5 - «Специфікація» у редакції, відповідно до якої ціна електричної енергії за 1 кВт*год у січні 2020 року складає 2,02 грн, у лютому 2020 року - 2,15 грн, у березні 2020 року - 2,34 грн, у квітні-серпні 2020 року - 2,15 грн, у вересні 2020 року-лютому 2021 року - 2,36 грн.
Додатковою угодою від 18.02.2021 № 19 доповнено та викладено пункт 2.3 договору у такій редакції: « 2.3. Сума договору становить 35051436,79 грн, у тому числі ПДВ - 5841906,13 грн, а саме: за рахунок власних коштів підприємства - 4188843,79 грн, у тому числі ПДВ - 698140,63 грн; за рахунок бюджетних коштів - 30862593 грн, у тому числі ПДВ- 5143765,50 грн».
Додатковою угодою від 01.03.2021 № 20:
- викладено пункт 3.1 договору у такій редакції: « 3.1. Початок постачання електричної енергії споживачу: з 14.01.2020 до 04.03.2021»;
- викладено пункт 13.1 договору у такій редакції: « 13.1. Цей договір набирає чинності з дати його підписання і діє в частині постачання до 04.03.2021»;
- викладено додаток № 5 - «Специфікація» у редакції, відповідно до якої ціна електричної енергії за 1 кВт*год у січні 2020 року складає 2,02 грн, у лютому 2020 року - 2,15 грн, у березні 2020 року - 2,34 грн, у квітні-серпні 2020 року - 2,15 грн, у вересні 2020 року та до кінця дії договору - 2,36 грн.
Додатковою угодою від 04.03.2021 № 21:
- викладено пункт 3.1 договору у такій редакції: « 3.1. Початок постачання електричної енергії споживачу: з 14.01.2020 до 15.03.2021»;
- викладено пункт 13.1 договору у такій редакції: « 13.1. Цей договір набирає чинності з дати його підписання і діє в частині постачання до 15.03.2021».
Виконуючи зобов'язання за договором відповідач передав, а ЛКСП «Лисичанськводоканал» прийняв електричну енергію за актами прийому-передачі:
- від 31.03.2020 № 3 за березень 2020 року в обсязі 1021413 кВт*год на загальну суму 2390290,28 грн;
- від 30.09.2020 № 9 за вересень 2020 року в обсязі 1088026 кВт*год на загальну суму 2567745,71 грн;
- від 31.10.2020 № 10 за жовтень 2020 року в обсязі 968542 кВт*год на загальну суму 2285763 грн;
- від 30.11.2020 № 11 за листопад 2020 року в обсязі 1212699 кВт*год на загальну суму 2861974,49 грн;
- від 31.12.2020 № 12 за грудень 2020 року в обсязі 1110917 кВт*год на загальну суму 2621768,56 грн;
- від 31.01.2021 № 1 за січень 2021 року в обсязі 1121250 кВт*год на загальну суму 2646154,49 грн;
- від 28.02.2021 № 2 за лютий 2021 року в обсязі 1023772 кВт*год на загальну суму 2416106,02 грн;
- від 31.03.2021 № 3 за період з 01.03.2021 по 15.03.2021 в обсязі 558711 кВт*год на загальну суму 1318560,20 грн.
Так, розпорядженнями керівника військово-цивільної адміністрації міста Лисичанськ Луганської області «Про виділення коштів на фінансову підтримку ЛКСП «Лисичанськводоканал»»: від 29.10.2020 №621 виділені кошти в сумі 2567745 грн на оплату спожитої активної електроенергії (оприлюднено на вебсайті адміністрації за посиланням https://lis.gov.ua/attachments/article/24151/RKVCA_621_29_10_2020.docx); від 19.11.2020 №708 виділені кошти в сумі 2285763 грн на оплату спожитої активної електроенергії (оприлюднено на вебсайті адміністрації за посиланням https://lis.gov.ua/attachments/article/24375/RKVCA_708_19_11_2020.docx); від 15.12.2020 №870 виділені кошти в сумі 2861974 грн на оплату спожитої активної електроенергії (оприлюднено на вебсайті адміністрації за посиланням https://lis.gov.ua/attachments/article/24535/RKVCA_870_15_12_2020.docx); від 16.02.2021 №161 виділені кошти в сумі 2621768 грн на оплату спожитої активної електроенергії за грудень 2020 року та в сумі 2646154 грн на оплату спожитої активної електроенергії за січень 2021 року (оприлюднено на вебсайті адміністрації за посиланням https://lis.gov.ua/attachments/article/25005/RKVCA_161_16_02_2021.docx).
Розпорядженнями керівника Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області «Про виділення коштів на фінансову підтримку ЛКСП «Лисичанськводоканал»»: від 25.03.2021 №100 виділені кошти в сумі 2416106 грн на оплату спожитої активної електроенергії за лютий 2021 року (оприлюднено на вебсайті адміністрації за посиланням https://lis.gov.ua/attachments/article/25238/RKLMVCA_100_25_03_2021.docx); від 15.04.2021 №210 виділені кошти в сумі 2631543 грн на оплату за спожиту активну електроенергію за березень 2021 року (оприлюднено на вебсайті адміністрації за посиланням https://lis.gov.ua/attachments/article/25475/RKLMVCA_210_15_04_2021.docx). У зв'язку із тимчасовою окупацією військами Російської Федерації м. Лисичанська в адміністрації відсутні оригінали наведених розпоряджень.
Всього за зазначений період передана електрична енергія в обсязі 8105330 кВт*год на суму 19108362,75 грн, за яку ЛКСП «Лисичанськводоканал» перераховано ТОВ «Енсол Україна» кошти на загальну суму 19108350,28 грн, що підтверджується платіжними дорученнями:
від 21.05.2020 № 3 на суму 2390280,28 грн,
від 29.10.2020 № 32 на суму 2567745 грн,
від 20.11.2020 № 34 на суму 2285763 грн,
від 16.12.2020 № 41 на суму 2861974 грн,
від 18.02.2021 № 1 на суму 2621768 грн,
від 18.02.2021 № 3 на суму 2646154 грн,
від 26.03.2021 № 5 на суму 2416106 грн,
від 19.04.2021 № 11 на суму 1318560 грн.
У липні 2022 року заступник керівника Лисичанської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Луганської області з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах: Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області та Лисичанського комунального спеціалізованого підприємства по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків «Лисичанськводоканал» (далі - ЛКСП «Лисичанськводоканал») до ТОВ «Енсол Україна», в якому просив:
- визнати недійсною додаткову угоду від 13.04.2020 №5 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 13.01.2020 № 1-Е;
- визнати недійсною додаткову угоду від 13.10.2020 № 12 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 13.01.2020 № 1-Е;
- визнати недійсною додаткову угоду від 24.12.2020 №17 в частині положень Специфікації від 24.12.2020 № 3, якими встановлено ціну за одиницю товару - електричної енергії у березні 2020 року в сумі 2,34 грн та у вересні 2020 року - січні 2021 року в сумі 2,36 грн;
- визнати недійсною додаткову угоду від 20.01.2021 №18 в частині положень Специфікації від 20.01.2021 № 5, якими встановлено ціну за одиницю товару - електричної енергії у березні 2020 року в сумі 2,34 грн та у вересні 2020 року - лютому 2021 року в сумі 2,36 грн;
- визнати недійсною додаткову угоду від 01.03.2021 №20 в частині положень Специфікації від 01.03.2021 № 6, якими встановлено ціну за одиницю товару - електричної енергії у березні 2020 року в сумі 2,34 грн, у вересні 2020 року - до 15 березня 2021 року в сумі 2,36 грн;
- стягнути з ТОВ «Енсол Україна» на користь ЛКСП «Лисичанськводоканал» кошти в сумі 1681903,25 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оспорювані додаткові угоди укладено з порушенням приписів п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі», а саме необґрунтовано збільшено ціну електричної енергії за відсутності документального підтвердження коливання ціни цього товару на ринку, що є підставою для визнання оспорюваних додаткових угод недійсними на підставі ст. 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Крім того, в результаті укладення оспорюваних додаткових угод з порушенням вимог законодавства з бюджету безпідставно і у надмірній сумі сплачено відповідачу грошові кошти, які підлягають повернення відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України.
Рішенням Господарського суду Луганської області від 14.03.2023 у справі №913/157/22 у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними оспорюваних додаткових угод відмовлено; позовні вимоги про стягнення з ТОВ «Енсол Україна» на користь ЛКСП «Лисичанськводоканал» коштів залишено без розгляду.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що:
- ЛКСП «Лисичанськводоканал» не є належним позивачем, в особі якого прокурор міг би звернутися з позовом до суду за захистом законних інтересів держави, оскільки така особа не є органом державної влади чи місцевого самоврядування і не є суб'єктом владних повноважень, а отже, звернення прокурора до суду у цій справі в інтересах держави в особі комунального підприємства є неправомірним;
- прокурором доведено наявність підстав для представництва інтересів держави в особі першого позивача, оскільки прокурор не замінює Лисичанську міську військову адміністрацію Сєвєродонецького району Луганської області і не є його альтернативою, а виконує субсидіарну роль, щоб інтереси держави, які в цьому випадку збігаються з публічним інтересом, не були не захищені;
- під час укладення між ЛКСП «Лисичанськводоканал» та ТОВ «Енсол Україна» додаткових угод №№5, 12, останніми порушено вимоги Закону України «Про публічні закупівлі», а саме змінено ціну за одиницю товару у бік збільшення за відсутності відповідного коливання ціни такого товару на ринку, у зв'язку з чим додаткові угоди №№ 5, 12 є нікчемними згідно зі ст.ст. 36, 37 Закону України «Про публічні закупівлі» і відповідно не породжують жодних правових наслідків для сторін, тому у задоволенні позову в частині визнання недійсними додаткових угод від 13.04.2020 № 5, від 13.10.2020 № 12 суд відмовив, у зв'язку з неналежним способом захисту порушеного права;
- додатковими угодами №№ 17, 18 та 20 не збільшено вартість електроенергії, однак на підставі цих угод внесені зміни до положень специфікацій від 24.12.2020 №3, від 20.01.2021 №5 та від 01.03.2021 №6, які є додатком №5 до договору про постачання електричної енергії від 13.01.2020 № 1-Е, в частині визначення вартості ціни за одиницю товару - електричної енергії у сумі 2,34 грн та 2,36 грн, тому також є нікчемними у цій частині, з огляду на те, що збільшення договірної ціни за одиницю товару у сумі 2,34 грн та 2,36 грн встановлено у додаткових угодах №5 та №12, що є нікчемними.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 18.07.2023 у справі №913/157/22, яка залишена без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.10.2023, рішення Господарського суду Луганської області від 14.03.2023 скасовано в частинах відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними додаткових угод від 13.10.2020 № 12, від 24.12.2020 № 17, від 20.01.2021 № 18, від 01.03.2021 № 20, ухвалено в цих частинах нове судове рішення, яким зазначені позовні вимоги задоволено у повному обсязі; в іншій частині рішення Господарського суду Луганської області від 14.03.2023 залишено без змін.
Постанову мотивовано відсутністю підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі ЛКСП «Лисичанськводоканал», тому суд апеляційної інстанції визнав правильним висновок місцевого господарського суду про необхідність залишення без розгляду позову, поданого заступником керівника Лисичанської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у відповідних правовідносинах - Лисичанської МВА та ЛКСП «Лисичанськводоканал», про стягнення з ТОВ «Енсол Україна» на користь ЛКСП «Лисичанськводоканал» коштів у сумі 1681903,25 грн відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Позовні вимоги в частині визнання недійсними додаткових угод від 13.10.2020 №12, від 24.12.2020 №17, від 20.01.2021 №18, від 01.03.2021 № 20 до договору постачання електричної енергії споживачу від 13.01.2020 №1-Е суд апеляційної інстанції визнав належним і ефективним способом захисту інтересів держави внаслідок укладення незаконних правочинів, що не було враховано судом першої інстанції під час вирішення спору у справі, та помилково застосовано норми Закону України «Про публічні закупівлі» у редакції, що вже не діяла на момент виникнення спірних правовідносин, а додаткову угоду №5 визнано нікчемною згідно зі ст.ст. 36, 37 Закону України «Про публічні закупівлі», і відповідно вона не породжує жодних правових наслідків для сторін.
Прокурор зазначив, що суди, встановивши відповідно нікчемність та недійсність вказаних вище правочинів, не вирішили питання про застосування правових наслідків такої недійсності, залишивши без розгляду позовні вимоги прокурора в частині стягнення з ТОВ «Енсол Україна» коштів в сумі 1681903,25 грн на користь ЛКСП «Лисичанськводоканал», зазначивши, що прокурор звернувся до суду не в інтересах держави, а в особі вказаного комунального підприємства.
З огляду на викладене, прокурор посилаючись на ч. 4 ст. 226 ГПК України вважає, що має право повторно звернутися до суду з позовними вимогами, що були залишені судом без розгляду під час вирішення справи №913/157/22 після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду та за умови дотримання вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», оскільки єдиною підставою для залишення позовних вимог прокурора про стягнення з ТОВ «Енсол Україна» коштів у сумі 1681903,25 грн стало те, що прокурор звертаючись до суду визначив неналежного позивача у справі №913/157/22.
Прокурор вважає, що наявні достатні правові підстави для застосування наслідків недійсності вказаних вище додаткових угод шляхом повернення надмірно сплачених споживачем та безпідставно збережених постачальником бюджетних коштів у сумі 1681903,25 грн, які слід повернути Лисичанській МВА. Саме у такий спосіб будуть відновлені порушені інтереси держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні повноваження у сфері бюджету на території Лисичанської міської територіальної громади Сєвєродонецького району Луганської області.
Предметом позову у цій справі є вимоги прокурора, заявлені в інтересах держави в особі Лисичанської МВА до ТОВ «Енсол Україна» про стягнення з ТОВ «Енсол Україна» на користь Лисичанської МВА коштів в сумі 1681903,25 грн.
Так, ЛКСП «Лисичанськводоканал» відповідно до ціни електричної енергії, зазначеної у Специфікації від 10.02.2020 № 1, яка є додатком № 5 до Договору, повинен був сплатити за поставлену у березні, вересні-грудні 2020 року, у січні-лютому 2021 року та з 01.03.2021 по 15.03.2021 електричну енергію обсягом 8105330 кВт*год грошові кошти у сумі 17426459,50 грн, натомість у результаті укладення додаткових угод з порушенням вимог законодавства сплатив 19108362,75 грн, а отже з бюджету безпідставно і у надмірній сумі сплачено відповідачу грошові кошти в сумі 1681903,25 грн, які прокурор просить стягнути з відповідача на користь позивача на підставі ч. 1 ст. 670 ЦК України.
Позивач позов прокурора підтримав та просив задовольнити його у повному обсязі.
Відповідач заперечує проти позовних вимог прокурора з підстав викладених у відзиві на позов.
Встановивши фактичні обставини справи, дослідивши надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, суд дійшов такого висновку.
Рішенням Господарського суду Луганської області від 14.03.2023 у справі №913/157/22 у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними оспорюваних додаткових угод відмовлено; позовні вимоги про стягнення з ТОВ «Енсол Україна» на користь ЛКСП «Лисичанськводоканал» коштів залишено без розгляду.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 18.07.2023 у справі №913/157/22, яка залишена без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.10.2023, рішення Господарського суду Луганської області від 14.03.2023 скасовано в частинах відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними додаткових угод від 13.10.2020 № 12, від 24.12.2020 № 17, від 20.01.2021 № 18, від 01.03.2021 № 20, ухвалено в цих частинах нове судове рішення, яким зазначені позовні вимоги задоволено у повному обсязі; в іншій частині рішення Господарського суду Луганської області від 14.03.2023 залишено без змін.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 226 ГПК України, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
Предметом позову у цій справі є вимога прокурора, яка заявлена в інтересах держави в особі Лисичанської МВА до ТОВ «Енсол Україна» про стягнення з ТОВ «Енсол Україна» на користь Лисичанської МВА коштів в сумі 1681903,25 грн на підставі ч. 1 ст. 670 ЦК України, якою визначено, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Згідно з ч. 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до ч. 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно з п. 1 ч. 3 статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
При цьому суд враховує відповідний правовий висновок Великої Палати Верховного Суду наведений у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22.
Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи №755/10947/17 у постанові від 30.01.2019 зазначила, що незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати.
Рішеннями судів у справі №913/157/22, що набрали законної сили, вже встановлена нікчемність додаткової угоди від 13.04.2020 №5 та недійсність додаткових угод від 13.10.2020 № 12, від 24.12.2020 № 17, від 20.01.2021 № 18, від 01.03.2021 № 20 до договору постачання електричної енергії споживачу від 13.01.2020 №1-Е.
Оскільки додаткова угода № 5 є нікчемною, додаткові угоди від 13.10.2020 № 12, 24.12.2020 № 17, від 20.01.2021 № 18, від 01.03.2021 № 20 є недійсними та не породжують правових наслідків для сторін, правовідносини між ними щодо ціни електричної енергії, поставленої за договором мали регулюватись умовами договору.
Як визначено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.06.2021 справа №904/5726/19, у процесуальному законодавстві діє принципnovit curia (суд знає закони), який полягає в тому, що:
1) суд знає право;
2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін;
3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus).
Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Позовна заява обов'язково повинна містити предмет позову та підстави позову. Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яке опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Водночас правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Отже, при вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов'язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець указує саме на норму права, що є значно конкретизованим, аніж закон.
Враховуючи положення ГПК України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить своє відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній й резолютивній частинах.
Таким чином, обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia.
Таким чином помилкове посилання прокурора на ч. 1 ст. 670 ЦК України, в частині вимог про стягнення грошових коштів, не впливає на результати розгляду даної справи.
Судами встановлено, що у березні, вересні-грудні 2020 року, у січні-лютому 2021 року та з 01.03.2021 по 15.03.2021 на підставі актів приймання-передачі електричної енергії постачальником було передано за Договором електричної енергії у обсягах 8105330 кВт*год. на загальну суму 19108362,75 грн (з ПДВ):
- від 31.03.2020 № 3 за березень 2020 року в обсязі 1021413 кВт*год на загальну суму 2390290,28 грн;
- від 30.09.2020 № 9 за вересень 2020 року в обсязі 1088026 кВт*год на загальну суму 2567745,71 грн;
- від 31.10.2020 № 10 за жовтень 2020 року в обсязі 968542 кВт*год на загальну суму 2285763 грн;
- від 30.11.2020 № 11 за листопад 2020 року в обсязі 1212699 кВт*год на загальну суму 2861974,49 грн;
- від 31.12.2020 № 12 за грудень 2020 року в обсязі 1110917 кВт*год на загальну суму 2621768,56 грн;
- від 31.01.2021 № 1 за січень 2021 року в обсязі 1121250 кВт*год на загальну суму 2646154,49 грн;
- від 28.02.2021 № 2 за лютий 2021 року в обсязі 1023772 кВт*год на загальну суму 2416106,02 грн;
- від 31.03.2021 № 3 за період з 01.03.2021 по 15.03.2021 в обсязі 558711 кВт*год на загальну суму 1318560,20 грн.
Судовими рішеннями у справі № 913/157/22, які набрали законної сили, додаткова угода від 13.10.2020 № 12 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 13.01.2020 № 1-Е, додаткова угода від 24.12.2020 № 17 в частині положень Специфікації від 24.12.2020 № 3, якими встановлено ціну за одиницю товару - електричної енергії у березні 2020 року в розмірі 2,34 грн та у вересні 2020 року - січні 2021 року у розмірі 2,36 грн; додаткова угода від 20.01.2021 № 18 в частині положень Специфікації від 20.01.2021 № 5, якими встановлено ціну за одиницю товару - електричної енергії у березні 2020 року в розмірі 2,34 грн та у вересні 2020 року - лютому 2021 року у розмірі 2,36 грн; додаткова угода від 01.03.2021 № 20 в частині положень Специфікації від 01.03.2021 № 6, якими встановлено ціну за одиницю товару - електричної енергії у березні 2020 року в розмірі 2,34 грн, у вересні 2020 року - до 15 березня 2021 року у розмірі 2,36 грн - визнані недійсними. Також встановлено, що додаткова угода від 13.04.2020 № 5 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 13.01.2020 № 1-Е є нікчемною в силу закону;
Враховуючи викладене, ЛКСП «Лисичанськводоканал» відповідно до ціни електричної енергії, зазначеної у Специфікації від 10.02.2020 № 1, яка є додатком № 5 до договору, повинно було сплатити за поставлену у березні, вересні-грудні 2020 року, у січні-лютому 2021 року та з 01.03.2021 по 15.03.2021 електричну енергію обсягом 8105330 кВт*год грошові кошти в сумі 17426459,50 грн.
Різниця між фактично сплаченими коштами в сумі 19108350,28 грн та сумою, яка б мала бути сплачена згідно умов Договору 17426459,50 грн в цей період, є безпідставно отриманими коштами на загальну суму 1681903,25 грн (19108350,28 грн - 17426459,50 грн).
Факт сплати ЛКСП «Лисичанськводоканал» відповідачу за постачання електричної енергії грошових коштів в сумі 19108350,28 грн, підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями: від 21.05.2020 №3 на суму 2390280,28 грн, від 29.10.2020 №32 на суму 2567745 грн, від 20.11.2020 №34 на суму 2285763 грн, від 16.12.2020 №41 на суму 2861974 грн, від 18.02.2021 №1 на суму 2621768 грн, від 18.02.2021 №3 на суму 2646154 грн, від 26.03.2021 №5 на суму 2416106 грн, від 19.04.2021 №11 на суму 1318560 грн.
За інформацією Лисичанської МВА (лист №4002/01-16 від 06.12.2023) від ТОВ «ЕНСОЛ Україна» не надходила відповідь на лист ЛКСП «Лисичанськводоканал» від 29.11.2023 щодо повернення коштів в сумі 1681903,25 грн. Станом на сьогодні ці грошові кошти не повернуто до бюджету Лисичанської міської територіальної громади Сєвєродонецького району Луганської області.
Таким чином, грошові кошти в сумі 1681903,25 грн є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов'язаний їх повернути в даному випадку в дохід місцевого бюджету в особі Лисичанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області.
Указом Президента України від 27.07.2020 № 293/2020 «Про утворення військово-цивільної адміністрації» було утворено військово-цивільну адміністрацію міста Лисичанськ Луганської області.
Указом Президента України від 19.02.2021 № 62/2021 «Про утворення та реорганізацію військово-цивільних адміністрацій у Луганській області» утворено Лисичанську міську військово-цивільну адміністрацію Сєвєродонецького району Луганської області, реорганізовано військово-цивільну адміністрацію міста Лисичанськ Луганської області шляхом приєднання до Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про військово-цивільні адміністрації» у разі утворення військово-цивільної адміністрації населених пунктів повноваження відповідних сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад, сільських, селищних, міських голів припиняються з дня призначення керівника такої військово-цивільної адміністрації. Повноваження виконавчих органів зазначених рад, апаратів цих рад та їх виконавчих комітетів, посадових та службових осіб місцевого самоврядування, які працюють у таких органах та апаратах, припиняються з дня, наступного за днем прийняття рішення зазначеним керівником військово-цивільної адміністрації населених пунктів про можливість цієї військово-цивільної адміністрації здійснювати повноваження, віднесені законом до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.
Указом Президента України від 11.06.2022 № 406/2022 «Про утворення військової адміністрації» утворено Лисичанську міську військову адміністрацію Сєвєродонецького району Луганської області.
Згідно з частинами 8, 9 ст. 4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» військові адміністрації населених пунктів, районні, обласні військові адміністрації здійснюють свої повноваження протягом дії воєнного стану та 30 днів після його припинення чи скасування. У зв'язку з утворенням військових адміністрацій населених пунктів повноваження військово-цивільних адміністрацій цих населених пунктів припиняються з дня початку здійснення відповідною військовою адміністрацією своїх повноважень.
Таким чином, у зв'язку із утворенням Лисичанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області відбувся перехід повноважень уповноважених у даних правовідносинах органів (Лисичанської міської ради, військово-цивільної адміністрації міста Лисичанськ Луганської області та Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації) до Лисичанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області.
Згідно із п. 1.2 Статуту ЛКСП «Лисичанськводоканал» засновником Підприємства є Лисичанська міська рада Луганської області.
Пунктами 5.2 та 5.3 Статуту ЛКСП «Лисичанськводоканал» передбачено, що все майно ЛКСП «Лисичанськводоканал» є комунальним, а одним із джерел формування майна є майно, передане власником. До майна також віднесені кошти, що виділяються з місцевого бюджету для забезпечення функціонування підприємства та забезпечення потреб громади у послугах водопостачання та водовідведення, на яких спеціалізується спеціально утворене для цих цілей підприємство.
Отже, ЛКСП «Лисичанськводоканал» фінансується та функціонує за рахунок коштів міського бюджету.
Наслідком порушення вимог Закону України «Про публічні закупівлі» є нераціональне використання саме бюджетних коштів.
Використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб.
Щодо питання представництва прокурором інтересів держави в суді слід зазначити, що стаття 23 Закону України Про прокуратуру визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина 1). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 звернула увагу, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц зазначила, що системне тлумачення абзацу 1 частини 3 статті 23 Закону дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України Про прокуратуру, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Судом враховано, що інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Аналогічні висновки наведені у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 26.07.2018 у справі №926/1111/15, від 19.09.2019 у справі №815/724/15, від 28.01.2021 у справі №380/3398/20, від 05.10.2021 у справі №380/2266/21, від 02.12.2021 у справі №320/10736/20.
Верховний Суд у постанові від 04.11.2022 у справі №420/18905/21 зазначав, що громада володіє деякими ознаками суб'єкта публічно-правових відносин, яка може мати власні (публічні) інтереси, що є відмінними від інтересів конкретної (приватної) особи. При цьому Конституцією України (статті 13, 23, 41, 43, 89 та 95) передбачено, що суспільні (публічні) інтереси підлягають самостійному захисту, а також обов'язковому врахуванню при прийнятті найважливіших рішень на рівні держави або відповідної територіальної громади. Хоча у Конституції України не йдеться про захист прокурором інтересів суспільства, але інтерес держави є насамперед інтересом більшості членів суспільства, якому вона служить. Отже, інтерес держави охоплює суспільні (публічні) інтереси. Тому прокурор може захищати і суспільні інтереси, зокрема, громад з тих самих підстав, що й інтереси держави.
Щодо повноважень у органу місцевого самоврядування, обласних та районних державних адміністрацій, їх структурних підрозділів для звернення до суду з позовними заявами у сфері публічних закупівель, де вони не є стороною договору, судом враховано висновки, наведені у постановах Верховного Суду від 27.03.2019 у справі №905/1250/18, від 02.04.2019 у справі №917/194/18, від 29.01.2019 у справі №913/176/18, від 28.03.2019 у справі №913/205/18, від 24.07.2018 у справі №905/794/17.
Органи місцевого самоврядування, основною функцією яких є публічне управління, як правило, безпосередньо не вступають у господарські відносини з метою реалізації певних повноважень у відповідних сферах, а делегують владні повноваження з розпорядження і використання бюджетних коштів, уповноважуючи їх на цільове та ефективне використання коштів.
Будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України (ч.1 ст.23 БК).
Бюджетне призначення - повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане цим Кодексом, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування (п.8 ч.1 ст.2 БК).
Бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження (п.6 ч.1 ст.2 БК).
Верховний Суд у постанові від 23.09.2021 у справі №907/576/19 зазначив, що замовниками, у розумінні Закону України «Про публічні закупівлі» є суб'єкти, які створені державою або територіальною громадою для забезпечення потреб суспільства, яких має забезпечувати держава та які витрачають для здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг публічні фінанси.
Як вже зазначалося вище, наслідком порушення вимог Закону України «Про публічні закупівлі» є нераціональне використання бюджетних коштів, що в свою чергу свідчить про наявність саме публічного (державного) інтересу, а не приватного інтересу суб'єкта закупівлі.
Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 ч.1 ст.4 КАС).
Відповідно до п.1.2 Статуту ЛКСП «Лисичанськводоканал», засновником Підприємства є Лисичанська міська рада Луганської області.
Пунктом 4.1. Статуту встановлено, що власником підприємства є Лисичанська міська рада, а тимчасово, на час дії Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області - остання.
На теперішній час, на період воєнного стану, введеного на території України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, повноваження вказаних органів виконує тимчасовий орган - Лисичанська міська військова адміністрація Сєвєродонецького району Луганської області.
Пунктами 5.2 та 5.3 Статуту передбачено, що все майно ЛКСП «Лисичанськводоканал» є комунальним, а одним із джерел формування майна є майно, яке передано власником. До майна також віднесені кошти, що виділяються з місцевого бюджету для забезпечення функціонування підприємства та забезпечення потреб громади у послугах водопостачання та водовідведення, на яких спеціалізується спеціально утворене для цих цілей підприємство.
Походження коштів, за рахунок яких здійснювалось фінансування закупівлі електричної енергії відповідно до Договору від 13.01.2020 №1-Е (з урахуванням змін, внесених додатковими угодами № № 5,12,17,18,20) саме з місцевого бюджету Лисичанської міської територіальної громади підтверджено відповідними письмовими доказами, які також були предметом дослідження під час розгляду справи №913/157/22, тобто, вказані обставини є встановленими та повторного доведення під час вирішення цієї позовної заяви не потребують.
Додатково про належність вказаних коштів до місцевого бюджету свідчить лист Лисичанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області від 09.01.2024 №135/01-16 та додані до нього копії розпоряджень керівника Військово-цивільної адміністрації міста Лисичанськ Луганської області «Про виділення коштів на фінансову підтримку ЛКСП «Лисичанськводоканал»:
- від 29.10.2020 № 621, яким виділені кошти в сумі 2567745,00 грн на оплату спожитої активної електроенергії;
- від 19.11.2020 № 708, яким виділені кошти в сумі 2285763,00 грн на оплату спожитої активної електроенергії;
- від 15.12.2020 № 870, яким виділені кошти в сумі 2861974,00 грн на оплату спожитої активної електроенергії;
- від 16.02.2021 № 161, яким виділені кошти в сумі 2621768,00 грн на оплату спожитої активної електроенергії.
Також бюджетні кошти на зазначені цілі були виділені відповідно до розпоряджень керівника Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області «Про виділення коштів на фінансову підтримку ЛКСП «Лисичанськводоканал»»:
- від 25.03.2021 № 100, яким виділені кошти в сумі 2416106,00 грн на оплату спожитої активної електроенергії за лютий 2021 року;
- від 15.04.2021 № 210, яким виділені кошти в сумі 2631543,00 грн на оплату за спожиту активну електроенергію за березень 2021 року.
Вказані розпорядження опубліковані на офіційному веб-сайті адміністрації.
Враховуючи вище встановлені обставини, суд вважає посилання відповідач, що належним позивачем у цій справі повинен виступати інший орган, а саме - Держаудитслужба України, згідно з ст. ст. 7, 7-1 Закону України «Про публічні закупівлі», ст. ст. 2, 5 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», є безпідставними, оскільки Держаудитслужба України не має відношення до бюджетних коштів місцевого бюджету, не є їх розпорядником, не відповідає за їх раціональне та законне використання, і тому, не має повноважень звертатися до суду з позовними вимогами про їх стягнення з відповідача.
Крім того, Держаудитслужба України не здійснювала перевірку процедури закупівлі та виконання укладеного договору, а також законності внесення змін до нього, порушення не виявляла, вимогу щодо їх усунення самостійно не висувала, тому у неї немає повноважень звертатись до суду з відповідним позовом.
Доводи відповідача про відповідність операцій з перерахування коштів умовам договірних відносин та вимогам законодавству, оскільки акти приймання-передавання та платіжні доручення з перерахування коштів в рамках Договору №1-Е від 13.01.2020 перевірялись та погоджувались підрозділом Державної казначейської служби України, є необгрунтованими, так як з огляду на повноваження Державної казначейської служби України та її територіальних підрозділів, які лише забезпечують казначейське обслуговування бюджетних коштів, розрахунково-касове обслуговування розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, а також інших клієнтів відповідно до п.п. 1, 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою КМУ від 15.04.2015 № 215, і не здійснюють державний контроль за дотриманням сторонами договірних відносин цивільного та господарського законодавства під час виникнення, зміни, виконання та припинення договірних відносин, не перевіряють законність внесення змін до істотних та інших умов договору.
Відповідач посилається на те, що оригінали доказів (копії Договору №1-Е від 13.01.2020 з додатковими угодами до нього, актів приймання-передавання електричної енергії, платіжних доручень про оплату електроенергії) втрачені, а надані прокурором копії не є належними та допустимими, тому суд має не приймати їх до розгляду, оскільки відповідач ставить їх під сумнів.
Суд звертає увагу відповідача, що під час розгляду справи №913/157/22 відповідач не заперечив про те, що він є стороною договору №1-Е від 13.01.2020, укладав та підписував додаткові угоди до нього, а також не поставив під сумнів відповідність наявних на вказаних документах реквізитів, підпису уповноваженої особи (директора) та печатки ТОВ «Енсол Україна», у тому числі, не надав жодного документу, який би спростував надані прокурором копії відповідних оспорюваних додаткових угод.
Також відповідач не зробив цього і під час розгляду цієї справи.
Водночас, зазначені документи наявні у відкритому доступі у системі онлайн закупівель Prozorro за посиланням: https://prozorro.gov.ua/uk у рамках закупівлі №UА-2019-11-22-000633-а, про що прокурором вказано у позовній заяві.
Крім того, суд вважає, що матеріали справи містять усі необхідні докази для вирішення цієї справи по суті і відсутність у справі оригіналів договору та додаткових угод до нього жодним чином не вплинули б на результат вирішення спору.
Щодо стверджень відповідача про порушення прокурором правил територіальної підсудності під час звернення до суду з позовом, суд враховує таке:
Предметом спору є правовідносини, що виникли внаслідок укладання додаткових угод №№ 5,12,17,18 та 20 до Договору від 13.01.2020 №1-Е, тому на них розповсюджується предметна юрисдикція господарського суду згідно з п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України.
Відповідно до ч. 5 ст. 29 ГПК України, позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів, тобто законодавець визначив альтернативну підсудність за таких умов.
Згідно з п. 3.4 Договору від 13.01.2020 №1-Е, місцем постачання електричної енергії є об'єкти Споживача (ЛКСП «Лисичанськводоканал»), що зазначені у Додатку №2 до цього Договору Там, зокрема, вказано, що об'єкти ЛКСП «Лисичанськводоканал» знаходяться у межах населених пунктів: м. Лисичанськ, м. Привілля, м. Новодружеськ, смт. Білогорівка, смт. Малорязанцеве, смт. Мирна Долина, що входять до складу однієї територіальної громади - Лисичанської міської територіальної громади Сєвєродонецького району Луганської області.
Отже, враховуючи, що м. Лисичанськ, м. Привілля, м. Новодружеськ, смт. Білогорівка, смт. Малорязанцеве, смт. Мирна Долина знаходяться в межах Луганської області, на яку розповсюджується юрисдикція Господарського суду Луганської області, заявником підсудність цієї справи визначена правильно.
Щодо інших доводів відповідача, які наведені у відзиві на позовну заяву, суд зазначає, що їм була надана оцінка під час розгляду справи №913/157/22 господарськими судами, які повторного розгляду у справі №913/46/24 не потребують відповідно до вимог ч.4 ст. 75 ГПК України.
Враховуючи вищевикладене, суд на підставі наявних у матеріалах справи доказів дійшов висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача коштів в сумі 1681903,25 грн.
Судові витрати, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 129, ст.ст. 232, 233, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енсол Україна» (код ЄДРПОУ 40692920, вул. Закревського Миколи, будинок 29А, м. Київ, 02222) на користь Лисичанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області (код ЄДРПОУ 44044068, вул. ім. М. Грушевського, будинок 7, м. Лисичанськ Луганської області, 93100, тимчасове місцезнаходження: вул. Київська, 132/2, м. Обухів Київської області, 08700) кошти в сумі 1681903,25 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енсол Україна» (код ЄДРПОУ 40692920, вул. Закревського Миколи, будинок 29А, м. Київ, 02222) на користь Луганської обласної прокуратури витрати (код ЄДРПОУ 02909921, вул. Б. Ліщини, б. 27, м. Сєвєродонецьк Луганської області, 92700) на оплату судового збору у сумі 25228,55 грн на р/р UA048201720343140001000000839; банк: ДКСУ у м. Київ; код ЄДРПОУ: 02909921.
Видати наказ Луганській обласній прокуратурі після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції згідно з положеннями ст.256 Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 22.05.2024.
Суддя Олена ФОНОВА
вих. №
22.05.2024
Надр. 1 прим.
1- до справи
2- заступнику керівника Лисичанської окружної прокуратури (вул. Менделєєва, 65, м. Лисичанськ Луганської області, 93100; тимчасове місцезнаходження: вул. Соборна, 5А, м. Кропивницький Кіровоградської області, 25009) до електронного кабінету
3- Лисичанській міській військовій адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області (вул. ім. М. Грушевського, будинок 7, м. Лисичанськ Луганської області, 93100, тимчасове місцезнаходження: вул. Київська, 132/2, м. Обухів Київської області, 08700) - до електронного кабінету
4- ТОВ «Енсол Україна» (вул. Закревського Миколи, будинок 29А, м. Київ, 02222) - до електронного кабінету
5- прокуратурі Харківської області (61050, м. Харків, вул. Б.Хмельницького, 4) - до електронного кабінету
Внесено до ЄДРСР
22.05.2024
__________ Світлана АВІЛОВА