ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
22.05.2024Справа № 910/1295/24
За позовом Приватного акціонерного товариства "Просто"
до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант"
про стягнення 101 174,65 грн.
Суддя Борисенко І. І.
без повідомлення (виклику) учасників судового процесу
До Господарського суду міста Києва з позовом звернулось Приватне акціонерне товариство "Просто" (далі - ПрАТ "Просто", позивач) до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" (далі - ТДВ "СК "Альфа-Гарант", відповідач) про стягнення страхового відшкодування у сумі 101 174,65 грн. в порядку суброгації.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок ДТП, яка сталась 01.08.2023 у м. Києві, застрахований у позивача транспортний засіб був пошкоджений, у зв'язку з чим позивач сплатив потерпілій особі страхове відшкодування на суму 104 374,65 грн. Посилаючись на ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування", ПрАТ "Просто" вказує, що йому перейшло право вимоги до відповідача на відшкодовану потерпілому матеріальну шкоду, завдану страхувальником відповідача, визнаним винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, яку ТДВ "СК "Альфа-Гарант" не сплатило, тому у позові просить стягнути з відповідача страхове відшкодування в сумі 101 174,65 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2024 за вказаною позовною заявою було відкрите провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов'язки.
Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, у строк, визначений законом, надав відзив, у якому проти вимог заперечив, зазначив, що Національний банк України рішенням від 27.04.2023 анулював ліцензію ПрАТ "Просто" на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг, відтак, на думку відповідача, у останнього відповідно до Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" (далі - Закон про ПВК/ФТ) наявне право не сплачувати страхове відшкодування на користь позивача. Просив відмовити у задоволенні позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.
Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від сторін до суду не надходило.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву та відзив, а також додані до них докази.
Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного то обґрунтованого судового рішення, відповідно до ст. 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Відповідно до договору добровільного страхування наземного транспорту PKS № 2300238 від 19.04.2023, укладеного ПрАТ "Просто-страхування" та ТОВ "Смарт Рейл Логістикс", були застраховані майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом "Тойота", державний номер НОМЕР_1 .
01.08.2023 у м. Києві сталась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого у позивача транспортного засобу, що належить ТОВ "Смарт Рейл Логістикс", під керуванням ОСОБА_1 , та транспортного засобу "Тойота", державний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .
Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 03.10.2023 у справі № 760/18217/23 за фактом вказаної ДТП водій ОСОБА_2 був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 850,00 грн.
Відповідно до звіту суб'єкта оціночної діяльності № 164839 від 01.08.2023, вартість матеріального збитку автомобіля марки "Тойота", державний номер НОМЕР_1 , склала 112 263,89 грн. (з урахуванням коефіцієнта зносу деталей), а згідно з рахунком-фактурою № АС-00002414 від 02.08.2023 та ремонтною калькуляцією № 13 від 02.08.2023 - 104 374,65 грн.
У подальшому, на підставі вказаного рахунку СТО та страхового акту № 164839 від 16.08.2023, позивач сплатив потерпілій особі страхове відшкодування на загальну суму 104 374,65 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 4185 від 16.08.2023.
Частиною 1 статті 16 Закону України "Про страхування" передбачено, що за договором страхування страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Відповідно до положень статті 9 Закону України "Про страхування" страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. При страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору, якщо інше не передбачено договором страхування.
Статтею 25 Закону України "Про страхування" передбачено, що виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта, який складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що визначається страховиком.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та ч. 1 ст. 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність винної особи, яка керувала автомобілем "Тойота", державний номер НОМЕР_2 , була застрахована у ТДВ "СК "Альфа-Гарант" згідно з Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР/215558804.
Отже відповідач є особою, відповідальною за спричинену у дорожньо-транспортній пригоді шкоду, та згідно з положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" він відповідає за вимогами позивача (ПрАТ "Просто") як страховика, що виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів потерпілій особі в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач 06.09.2023 звернувся до страховика винної особи - ТДВ "СК "Альфа-Гарант" із заявою про компенсацію страхового відшкодування на суму 104 374,65 грн, проте, вказана вимога була залишена відповідачем без задоволення.
У відзиві на позов відповідач, посилаючись на рішення НБУ від 27.04.2023 року, яким внаслідок порушення ліцензійних умов ПрАТ "Просто-страхування" анульовано ліцензію останнього на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг, оскільки структура власності страховика не відповідає вимогам законодавства України, вказує про відсутність обов'язку сплатити позивачу страхове відшкодування.
Однак, суд не погоджується з такими доводами відповідача, враховуючи наступне.
У п. 15 постанови Правління Національного банку України № 18 від 24.02.2022 року "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану" (з урахуванням змін, внесених постановою Правління Національного банку України №44 від 08.03.2022) постановлено зупинити здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками резидентів Російської Федерації/Республіки Білорусь, за рахунками юридичних осіб (крім банків), кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти Російської Федерації/Республіки Білорусь, за винятком визначених цим пунктом обмежень.
Згідно інформації, розміщеної на офіційному Інтернет-представництві Національного банку України, рішенням Правління Національного банку України від 27.04.2023, яке набрало чинності з 28.04.2023, анульовано ПрАТ "Просто-страхування" ліцензію на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів) у зв'язку з тим, що структура власності страховика не відповідає вимогам законодавства України.
Так, невідповідність структури власності небанківської фінансової установи вимогам законодавства України є підставами для анулювання ліцензій на провадження діяльності з надання фінансових послуг відповідно до ст. 38-1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".
Проте, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на момент розгляду цієї справи, кінцевим бенефіціарним власником позивача є громадянин Вірменії: ОСОБА_3 із відсотком частки статутного капіталу: 100 %.
Отже, із загальнодоступної інформації не вбачається, що кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків позивача, є російська федерація, громадянин російської федерації, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства російської федерації/Республіки Білорусь.
Крім того, відповідачем не надано, а матеріали справи не містять жодних доказів того, що відносно позивача (кінцевих бенефіціарних власників позивача) застосовані спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) відповідно до ст. 5 Закону України "Про санкції", а також, що його кінцеві бенефіціарні власники є громадянами держави, що здійснюють збройну агресію проти України (крім громадян такої держави, яким надано статус учасника бойових дій після 14.04.2014 року), та/або особи, місцем постійного проживання (перебування, реєстрації) яких є держава, що здійснює збройну агресію проти України.
За вказаних обставин, суд критично оцінює твердження ТДВ "СК "Альфа-Гарант", що останнє, керуючись ризик-орієнтованим підходом та на виконання вимог Закону про ПВК/ФТ має право не здійснювати виплату страхового відшкодування на користь позивача у зв'язку із наявністю високого ступеня ризику підозрілої фінансової операції, встановленою п. 3 ч. 4 ст. 15 Закону про ПВК/ФТ.
Також анулювання ПрАТ "Просто-страхування" ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів) не є підставою для несплати йому страхового відшкодування відповідачем. До аналогічних висновків дійшов Північний апеляційний господарський суд у постанові від 20.03.2024 у справі № 910/13017/23.
Згідно з п. 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до вимог ч. 2, 3 ст. 22, ст. 1166 та ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір реальних збитків не може бути меншим реальної вартості робіт виконаних або таких, які особа, яка зазнала збитків, мусить виконати з метою відновлення пошкодженої речі, що відповідає загальному правилу відшкодування збитків в повному обсязі.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 06.07.2018 по справі № 924/675/17, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі, але виходячи з вартості відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням коефіцієнта зносу деталей, ПДВ та з вирахуванням франшизи.
Зокрема, відповідно до статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Таким чином, положеннями статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу, розраховуються у порядку, встановленому законодавством, з урахуванням зносу. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах по справі № 910/6094/17 від 02.05.2018, по справі № 910/5001/17 від 12.03.2018, по справі № 910/20199/17 від 01.06.2018, по справі № 910/22886/16 від 01.02.2018, по справі № 910/171/17 від 02.10.2018.
Водночас, зі звіту суб'єкта оціночної діяльності № 164839 від 01.08.2023, рахунку-фактури № АС-00002414 від 02.08.2023 та страхового акту № 164839 від 16.08.2023, вбачається, що коефіцієнт фізичного зносу деталей пошкодженого автомобіля марки "Тойота", державний номер НОМЕР_1 , у даному випадку застосуванню не підлягає.
Таким чином, суд вважає доведеною позивачем належними засобами доказування вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля у розмірі 104 374,65 грн.
Також суд зважає на положення статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", за якими страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Згідно з Полісом страхування цивільно-правової відповідальності винної особи № ЕР/215558804 ліміт відповідальності страховика перед страхувальником становить 130 000,00 грн., а франшиза - 3 200,00 грн., відтак, сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті позивачу становить 101 174,65 грн. (104 374,65 грн. - 3 200,00 грн.).
За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги ПрАТ "Просто" підлягають задоволенню у повному обсязі.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, заявлених позивачем у вигляді судового збору на суму 3 028,00 грн. та витрат за надану правничу допомогу на суму 7 000,00 грн., суд виходить з такого.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ст. 126 ГПК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У даному випадку на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу у сумі 7 000,00 грн. заявник надав копії: свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю, видане адвокату Синюку С. Л. (№ 6423/10 від 15.02.2018); ордеру на представництво інтересів позивача в суді адвокатом Синюком С. Л. АІ № 1116322 від 18.01.2024; договору про надання правової допомоги № 1 від 03.01.2024, укладеного між Адвокатським бюро "Синюк та Партнери" та ПрАТ "Просто"; додатку від 18.01.2024 до вказаного договору, у якому сторони домовились про вартість правничої допомоги, що склала 7 000,00 грн.; акту виконаних робіт від 31.01.2024; платіжної інструкції № 6012 від 18.01.2024.
Наведені вище докази суд вважає достатніми для підтвердження факту понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Для встановлення розумного розміру наданих послуг адвоката слід надати належну правову оцінку договору у сукупності з іншими доказами, складністю справи та виконання адвокатом робіт (наданих послуг), витраченим часом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та виконання робіт, ціною позову та (або) значення справи. Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
У даному випадку суд зважає на наступне: категорію розглянутої справи, яка є простою, малозначною та такою, що не містить складного предмету доказування; кількість учасників справи (позивач та відповідач); підставою позову є страхове відщкодування; підготовка позову зазначеної категорії не займає великого обсягу часу та знань у кваліфікованого юриста, а відшукання доказів є мінімально затратним; при цьому розгляд справи відбувся у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.
Також суд враховує кількість годин, витрачених адвокатом з надання правничої допомоги, пов'язаною з підготовкою справи до розгляду та збору доказів; вчинення дій позивачем зі збирання доказів, складання позовної заяви, та відсутність підготовки інших заяв по суті справи (зокрема, відповіді на відзив).
Крім того, суд враховує наявність заперечень відповідача щодо стягнення з ТДВ "СК "Альфа-Гарант" витрат на правничу допомогу, який вважав заявлений розмір таких витрат в сумі 7 000,00 грн. завищеним.
Відповідно до позиції, викладеної Верховним Судом у постанові від 08.02.2022 у справі № 910/20792/20, при визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатом таких витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" також зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Отже, з метою дотримання критерію розумності, співмірності між обсягом роботи, проведеної адвокатом та заявленими витратами, здійсненими на оплату адвокатських послуг, суд вважає за доцільне встановити розмір судових витрат ПрАТ "Просто" на професійну правничу допомогу у сумі 5 000,00 грн.
Відповідно до ст. 129 ГПК України у зв'язку із задоволенням позову суд покладає на відповідача - ТДВ "СК "Альфа-Гарант" судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн. та судовий збір у сумі 3 028,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 73 - 79, 129, 236 - 238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Просто" до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" про стягнення 101 174,65 грн. задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" (01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, ідентифікаційний код 32382598) на користь Приватного акціонерного товариства "Просто" (04050, м. Київ, вулиця Герцена, будинок 10, ідентифікаційний код 24745673) страхове відшкодування у сумі 101 174 (сто одна тисяча сто сімдесят чотири) грн. 65 коп., витрати на правничу допомогу у сумі 5 000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп., судовий збір в сумі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.
Повне судове рішення складене та підписано 22 травня 2024 року.
Суддя Борисенко І. І.