ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
0,2
м. Київ
22.05.2024Справа № 910/5975/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Блажівської О.Є., розглянувши матеріали позовної заяви Комунального підприємства виконавчого органу (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5; ідентифікаційний код 40538421)
до Посольства росії в Україні (03049, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 27)
про стягнення 512 473, 27 грн.,
без виклику представників сторін,
Комунальне підприємство виконавчого органу (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Посольства росії в Україні заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 370 042, 17 грн.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно із ч. 2 ст. 174 ГПК України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Суд зазначає, що позовну заяву подано без додержання вимог ст.162, 164 ГПК України.
Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 164 ГПК України визначено позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Статтею 10 Конституції України встановлено, що державною мовою в Україні є українська мова.
Згідно рішення Конституційного Суду України від 14.12.1999 у справі № 10-рп/99, українська мова як державна є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації, тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (частина 5 статті 10 Конституції України).
Відповідно до ст. 10 ГПК України господарське судочинство в судах здійснюється державною мовою.
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України "Про судоустрій та статус судів" судочинство і діловодство в судах України провадиться державною мовою.
Відповідно до ч.1 ст. 14 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» у судах України судочинство провадиться, а діловодство здійснюється державною мовою.
Згідно з ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Частиною восьмою ст. 91 ГПК визначено, що іноземний офіційний документ, що підлягає дипломатичній або консульській легалізації, може бути письмовим доказом, якщо він легалізований у встановленому порядку. Іноземні офіційні документи визнаються письмовими доказами без їх легалізації у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
До письмових доказів, викладених іноземною мовою, повинні додаватися переклади українською мовою, засвідчені належним чином. Вірність перекладу документів юридичного характеру повинна бути нотаріально засвідченою в порядку статті 79 Закону України "Про нотаріат".
Пунктом 2.1. глави 8 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України №296/5 від 22.02.2012, визначено, якщо нотаріус не знає відповідних мов (однієї з них), переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус за правилами, передбаченими цим Порядком. Переклад має бути зроблений з усього тексту документа, що перекладається, і закінчуватися підписами. Під текстами оригіналу та перекладу вміщується підпис перекладача у разі здійснення перекладу перекладачем. Посвідчувальний напис викладається під текстами документа і перекладу з нього. Переклад, розміщений на окремому від оригіналу чи копії аркуші, прикріплюється до нього, прошнуровується і скріплюється підписом нотаріуса і його печаткою.
Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.06.2019 у справі № 910/4473/17.
Як вбачається із наданих позивачем до позовної заяви додатків, а саме: акту прийому-передачі 1998 року, останній складений російською мовою та наданий суду без перекладу на українську мову, що порушує приписи ч. 2 ст. 164 ГПК України.
Поряд з цим, суд звертає увагу позивача, що згідно абзацу другого п. IV акту прийому-передачі 1998 року, він підписаний в 4 екземплярах по два на російській та українській мові.
Отже, позивачу слід подати суду копію акту прийому-передачі 1998 року, складеного українською мовою, та у разі відсутності чи неможливості надання, належним чином засвідчений переклад на українську мову.
При цьому суд відзначає, що відповідно до ч. 4 ст. 10 ГПК України учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача в порядку, встановленому цим Кодексом.
Водночас письмові процесуальні документи (заяви, клопотання тощо) та докази повинні бути складені державною (українською) мовою або перекладені на українську мову.
Враховуючи викладене, позовна заява Комунального підприємства виконавчого органу (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» підлягає залишенню без руху.
При цьому суд звертає увагу, що заява про усунення недоліків також має бути направлена на адресу відповідача.
Суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до ч. 4 ст. 174 ГПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Керуючись ст. 162, 164, 174, 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовну заяву Комунального підприємства виконавчого органу (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» залишити без руху.
2. Встановити Комунальному підприємства виконавчого органу (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.
3. Встановити Комунальному підприємства виконавчого органу (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом:
- подання до суду письмової заяви на виконання ухвали із наданням копії акту прийому-передачі 1998 року, складеного українською мовою, та у разі відсутності чи неможливості надання, належним чином засвідченого перекладу на українську мову.
4. Роз'яснити заявнику, що якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із такою заявою.
5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Суддя Оксана БЛАЖІВСЬКА