ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.05.2024Справа № 910/1493/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянувши у порядку письмового провадження матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фортеця" (02217, м. Київ, вул. Електротехнічна, 18, ідентифікаційний код 35369318)
до Фізичної особи-підприємця Кримчака Сергія Олександровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )
про стягнення 17 559, 39 грн.
Без повідомлення (виклику) сторін.
До Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фортеця" (далі - позивач) з позовом до Фізичної особи-підприємця Кримчака Сергія Олександровича (далі - відповідач) про стягнення 17 559, 39 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки №2201/1-21 від 22.01.2021 в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 12 000, 00 грн, а також обов'язок сплатити на користь позивача 3% річних у розмірі 901, 54 грн, інфляційні втрати у розмірі 4657, 82 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2024 залишено позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фортеця" без руху, встановлено позивачу строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви.
27.02.2024 до відділу діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фортеця" надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, надіслана засобами поштового зв'язку 22.02.2024.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 прийнято позовну до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/1493/24, вирішено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Ухвала Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 була доставлена до електронного кабінету Фізичної особи-підприємця Кримчака Сергія Олександровича 07.03.2024 о 12:54 год, що підтверджується відповідним повідомленням про доставлення процесуального документа.
Частиною 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Отже, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи відповідно до ст. 120 Господарського процесуального кодексу України.
У відповідності до вимог статей 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
22 січня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фортеця" (надалі - позивач, постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Кримчаком Сергієм Олександровичем (надалі - відповідач, покупець) був укладений договір поставки № 2201/1-21 (надалі - договір), відповідно до якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити продукти харчування (надалі - продукція), а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти таку продукцію.
Відповідно до п.2.1. договору, постачальник відвантажує продукцію на адресу покупця за цінами, що визначені у накладній постачальника і які погоджені з покупцем.
Згідно з п.2.2. договору продукція відвантажується покупцю на умовах DDP склад покупця у відповідності до Incoterms 2000.
Пунктами 5.1., 5.2. договору, здача-прийом товару провадиться уповноваженими представниками покупця і продавця, датою передачі вважається дата одержання товару на складі вантажоодержувача, зазначеного покупцем (дата оформлення квитанції й штемпеля вантажоодержувача в товарній накладній).
Згідно п.6.1. договору, право власності на товар переходить покупцю з моменту підписання накладної.
За умовами п. 7.1. договору, оплата товарів покупцем здійснюється шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок постачальника протягом 10 календарних днів з моменту отримання товару.
Відповідно п. 8.2. договору, за прострочення платежу покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0.5% від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Даний договір набуває чинності в день підписання його обома сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по ньому, але не більше ніж до « 31» грудня 2021 (п.10.1. договору).
Згідно з п.10.2. договору, якщо жодна із сторін письмово не заявить іншій стороні про припинення дії договору не менш як за 30 (тридцять) календарних днів до запланованої дати припинення дії, договір вважається переукладеним на кожний наступний рік на тих самих умовах.
На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв товар без заперечень на суму 14 312,94 грн., що підтверджується видатковими накладними, зокрема:
- видаткова накладна № 11527 від 16.08.2021 на суму 3 606,71 грн.;
- видаткова накладна № 11528 від 16.08.2021 на суму 1 528,51 грн.;
- видаткова накладна № 11755 від 19.08.2021 на суму 2 768,46 грн.;
- видаткова накладна № 11836 від 20.08.2021 на суму 2 809,90 грн.;
- видаткова накладна № 11962 від 23.08.2021 на суму 3 599,36 грн.
За доводами позивача, відповідач в супереч умовам договору здійснив лише часткову оплату видаткової накладної № 11527 від 16.08.2021 на суму 2 312,94 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 825 від 17.02.2022.
Таким чином, неоплачений лишився товар на суму 12 000,00 грн., у зв'язку з чим позивач звернувся до відповідача із претензією № 0412/1 від 04.12.2023 щодо перерахунку коштів у повному обсязі на рахунок позивача протягом п'яти днів з моменту одержання даної претензії.
З огляду на викладене, позивач звернувся з даною позовною заявою до суду про стягнення з відповідача заборгованості за договором у розмірі 12 000,00 грн.
Крім того, у зв'язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором в частині здійснення оплати товару, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 901,54 грн. та інфляційні втрати у розмірі 17 559,36 грн.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов до висновку, що останній за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.
Згідно з частинами 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 662 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Як встановлено судом, позивачем на підставі видаткових накладних: № 11527 від 16.08.2021, № 11528 від 16.08.2021, № 11755 від 19.08.2021, № 11836 від 20.08.2021, № 11962 від 23.08.2021 був поставлений відповідачу товар за договором на загальну суму 14 312,94 грн.
Отже, з вищевказаних доказів вбачається, що позивачем в повному обсязі були виконані зобов'язання за договором щодо поставки товару, який в свою чергу був прийнятий відповідачем без жодних зауважень та заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Судом встановлено, що за умовами договору оплата товару покупцем здійснюється шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок постачальника протягом 10 календарних днів з моменту отримання товару.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Як вбачається з долученої до матеріалів справи позивачем копії платіжної інструкції № 825 від 17.02.2022 відповідач на виконання умов договору здійснив лише часткову оплату поставленого товару за видатковою накладною № 11527 від 16.08.2021 на суму 2 312,94. Тобто, з урахуванням здійсненої відповідачем часткової оплати товару, у відповідача перед позивачем наявна заборгованість в розмірі 12 000,00 грн.
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Доказів на підтвердження оплати поставленого позивачем товару, в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт поставки позивачем відповідачу товару та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині своєчасної та повної оплати отриманого товару, підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 12 000,00 грн.
У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за договорами, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 901,54 грн. та інфляційні втрати у розмірі 4 657,82 грн.
Відповідно до вимог частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Здійснивши перевірку заявленої до стягнення з відповідача суми 3% річних, суд дійшов висновку, що позивачем невірно здійснено розрахунок. Відтак, за розрахунком суду до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 3% у розмірі 898,22 грн., в іншій частині слід відмовити.
Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми інфляційних втрат, судом встановлено, що їх розмір становить більше, ніж заявлено позивачем, однак, приймаючи до уваги, що суду не надано право виходити за межі позовних вимог, до стягнення підлягає сума інфляційних витрат у заявленому позивачем розмірі 4 723,27 грн.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фортеця" частково.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеній частині позову.
Керуючись ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Кримчака Сергія Олександровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фортеця" (02217, м. Київ, вул. Електротехнічна, 18, ідентифікаційний код 35369318) заборгованість у розмірі 12 000 грн. 00 коп.; 3% річних у розмірі 898 грн 22 коп.; інфляційні втрати у розмірі 4 657 грн. 82 коп. та витрат по сплаті судового збору у розмірі 3027 грн. 43 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 22.05.2024.
Суддя Л.Г. Пукшин