номер провадження справи 9/194/23
14.05.2024 Справа № 908/2528/23
м.Запоріжжя
За позовом: Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», м. Київ
до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», м.Запоріжжя
про стягнення суми 190 295 338,43 грн.
Суддя Боєва О.С.
при секретарі судового засідання Литвиновій О.Ю.
За участю представників:
від позивача: Сапунцов В.Д.;
від відповідача: Капуста А.В.
В провадженні Господарського суду Запорізької області знаходиться справа №908/2528/23 за позовом Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про стягнення з відповідача: Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» суми 190295338,43 грн, з яких: 180737881,95 грн - заборгованість за договором, 2382128,18 грн - 3% річних, 7175328,30 грн - інфляційні втрати.
Ухвалою суду 24.04.2024 провадження у справі №908/2528/23 поновлено, підготовче засідання призначено на 14.05.2024.
14.05.2024 до суду (до початку підготовчого засідання) надійшла заява ПАТ «Запоріжжяобленерго» про зупинення провадження у справі №908/2528/23, відповідно до якої відповідач просив суд зупинити провадження у справі №908/2528/23 до закінчення перегляду справи №908/1162/23 у касаційному порядку об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
В підготовчому засіданні 14.05.2024 представник відповідача зазначену заяву підтримав, представник позивача в усній формі заперечив проти заяви відповідача про зупинення провадження у справі.
Заява ПАТ «Запоріжжяобленерго» мотивована, зокрема, наступним. Позивач нарахував та стягує у даній справі вартість послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління за період з 01.10.2022 по 01.06.2023, у т.ч. на тимчасово-окупованих територіях (далі - ТОТ). Сам позивач у своїх поясненнях по іншим справам, посилаючись на ч. 2 ст. 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» зазначає, що учасники ринку електричної енергії не мають права передавати товари (роботи, послуги), зокрема електроенергію на тимчасово окуповану територію, а підписані представниками сторін у справі акти купівлі-продажу електроенергії на ТОТ в період часу з лютого 2022 є нікчемними правочинами. На розгляді Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду перебуває справа 908/1162/23 за позовом ТОВ «ВІМК» до КНП «Територіальне медичне об'єднання «Багатопрофільна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги» Мелітопольської міської ради Запорізької області про стягнення 1593623,84 грн. за спожитий у листопаді-грудні 2022 року обсяг електроенергії на підставі договору від 31.12.2021 № 2273/1 про постачання електричної енергії. Враховуючи перебування на розгляді Верховного Суду справи № 908/1162/23, переданої для відступу від висновків Верховного Суду, викладених у справі №910/9680/23 від 08.03.2024 щодо застосування правових норм (частини другої статті 13 та частини другої статті 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»), відповідач вважає, що наявні підстави для зупинення провадження у даній справі № 908/2528/23.
Розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, суд відмовив у його задоволенні з огляду на наступне.
Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верхового Суду.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 26.05.2021 по справі №910/8358/19 наголосив, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними, схожими) є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). До того ж зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27.03.2018 № 910/17999/16; пункт 38 постанови від 25.04.2018 № 925/3/7; пункт 40 постанови від 25.04.2018 № 910/24257/16).
Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними, схожими) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц; пункт 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).
Велика Палата Верховного Суду у справі № 233/2021/19 конкретизувала власні правові висновки та правові висновки Верховного Суду України щодо критеріїв встановлення подібності правовідносин, визначивши, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними в порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їх змістом.
Предмет спору - це об'єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстава. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову.
Предметом розгляду у даній справі № 908/2528/23 є позовні вимоги ПрАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго» про стягнення з відповідача: Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» суми 190295338,43 грн, з яких: сума 180737881,95 грн - основний борг, сума 2 382 128,18 грн - 3% річних, сума 7 175 328,30 грн - інфляційні втрати. Вимоги позивача мотивовані невиконанням відповідачем зобов'язання щодо оплати послуг за Договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління № 0503-03041 від 27.05.2019 (з додатковими угодами до договору) у період з жовтня 2022 по червень 2023.
За змістом п.1.1 вказаного Договору (в редакції додаткових угод, чинних в спірний період), ПрАТ «НАЕК «Укренерго» - Оператор системи передачі (ОСП) зобов'язується надавати послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управляння, а саме управління режимами роботи Об'єднаної енергетичної системи (ОЕС) України з виробництва, передачі, забезпечення планових перетоків електричної енергії по міждержавних лініях зв'язку ОЕС України з енергосистемами суміжних країн, розподілу та споживання електричної енергії для забезпечення здатності енергосистеми задовольняти сумарний попит на електричну енергію та потужність у кожний момент часу з дотриманням вимог енергетичної, техногенної та екологічної безпеки (Послуга).
При цьому, місцезнаходженням сторони Договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління № 0503-03041 від 27.05.2019 (відповідача у справі) - ПАТ «Запоріжжяобленерго» є м.Запоріжжя, тобто відповідач не перебуває на тимчасово окупованій території.
Ухвалою ж від 27.03.2024 Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду справу № 908/1162/23 передано на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. Передача справи на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зумовлена тим, що колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.03.2024 у справі № 910/9680/23 щодо того, що достатнім для застосування частини другої статті 13 та частини другої статті 131 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» є розповсюдження дії цього Закону на спірні правовідносини з огляду на приписи статті 2 Закону. Колегія суддів вважає, що положення статей 13 та 131 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» можуть бути поширені на тимчасово окуповані території з урахування частини першої цих статей, а саме за рішенням Кабінету Міністрів України.
У справі № 908/1162/23, яка передана на розгляд Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду правовідносини стосуються обсягів електроенергії на підставі договору про постачання електричної енергії безпосередньо на тимчасово окуповану територію України та застосування частини другої статті 13 та частини другої статті 131 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».
Таким чином судом не встановлено подібність правовідносин у справах №908/2528/23 та № 908/1162/23.
Крім того, зупинення провадження у справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України є правом, а не обов'язком суду. Зупинення провадження у справі на підставі вказаної процесуальної норми відноситься до дискреційних повноважень суду.
На підставі викладеного, судом відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.
Пунктом 3 частини 2 статті 185 ГПК України встановлено, що за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
На підставі викладеного, враховуючи закінчення строку проведення підготовчого провадження, а також те, що сторони скористались своїм правом на подання заяв по суті: до суду подані відзив, відповідь на відзив та заперечення на відповідь на відзив, які прийняті судом до розгляду, суд вважає за необхідне закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.
Керуючись п. 15, п. 18 ч. 2 ст. 182, п. 3 ч. 2, ч. 5 ст. 185, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Закрити підготовче провадження у справі № 908/2528/23 та призначити справу до судового розгляду по суті.
2. З'ясування обставин, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються, буде здійснюватись в хронологічному порядку (в порядку їх надходження до суду та, відповідно, долучення судом до матеріалів справи).
3. Судове засідання з розгляду справи по суті призначити на 29.05.2024 о/об 14 год. 30 хв., яке відбудеться в приміщенні Господарського суду Запорізької області за адресою: місто Запоріжжя, вулиця Гетьманська, 4 (корпус 1).
Номер зали судового засідання буде повідомлено додатково - відповідна інформація розміщується в день судового засідання на інформаційному стенді списків справ, призначених до розгляду, розташованому на першому поверсі приміщення суду (1 корпус).
«Гаряча» телефонна лінія суду функціонує за номером (061) 764-89-30.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Суддя О.С. Боєва